Рішення № 137047870, 26.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7689/25

н/п 2/953/343/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Київський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Зуба Г.А.,

за участю секретаря Кулікової Т.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення на його користь заборгованості за договором кредиту № 73112846 від 01 березня 2025 року у розмірі 20 160 грн.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що 01.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39861924) (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи - НОМЕР_1 ) (надалі - Позичальник/Відповідач) укладено Договір про надання коштів у кредит №73112846 (надалі - Договір кредиту), умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 12000, 00 грн. строком на 20 днів (з 01.03.2025 по 20.03.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 1,000 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1800, 00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4, 00 % за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Вказує, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором виконав, надавши позичальнику кредитні кошти.

Враховуючи умови Договору кредиту №73112846 від 01.03.2025 та додаткової угоди, та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають - 0 грн., заборгованість останнього за договором кредиту складає 20160, 00 грн., зокрема: - 12000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 600, 00 грн. - сума заборгованості за процентами; - 1800, 00 грн. - сума заборгованості за комісією; 0 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; - 5760, 00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Отже, Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за Договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань - не виконав ні перед Кредитодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», що набуло право вимоги за договором кредиту №73112846 на підставі договору факторингу.

На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з даним позовом. Відповідач умови кредитних договорів та договорів позики належним чином не виконує, що стало підставою звернення до суду.

13.10.2025 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Брадарською Н.В. шляхом направлення через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Позивач не довів, що до укладення договору відповідачу було надано повний «Паспорт споживчого кредиту» із реальною річною процентною ставкою (РРПС), загальною вартістю кредиту у гривні та повним переліком і структурою всіх платежів/комісій. Без цього споживач позбавлений можливості усвідомленого вибору ціни кредиту. Заявлена «комісія за надання кредиту» поряд із щоденними відсотками є платою за внутрішні дії кредитодавця, а не за окрему послугу споживачу, і без Паспорта не дає оцінити сукупну вартість. Це суперечить принципам прозорості та добросовісності (ст. 3, 509 ЦК України). «1%/день за понадстрокове користування» має штрафну природу (неустойка), бо нараховується за порушення строку, а не як плата за звичайне користування. У перерахунку близько 365% простих річних лише як санкція, що є неспівмірним наслідкам порушення. За ст. 549 ЦК України це неустойка; за ст. 551 ч. 3 ЦК суд зменшує надмірну неустойку, якщо вона явно не відповідає можливим збиткам кредитора. Ст. 614616 ЦК регулюють загальні наслідки порушення зобов`язань. Ст. 18 Закону «Про споживче кредитування» забороняє несправедливі умови, що створюють істотний дисбаланс на шкоду споживачу. Синхронне стягнення договірних відсотків та «1%/день» фактично веде до подвійної оплати за один період прострочки. За таких обставин заявлена щоденна санкція є штучно завищеною і не може підлягати стягненню в заявленому розмірі; позивач не довів ані збитків, ані пропорційності цієї неустойки вимогам розумності та справедливості. «Комісія за надання кредиту» (15%) разова плата за сам факт видачі коштів, що дублює відсотки та не відповідає жодній окремій послузі споживачу (на кшталт добровільного страхування, доставки тощо). Позивач не довів ані правової природи, ані вартості окремої послуги для стягнення такої комісії; отже, відсутні правові підстави включати її до боргу. Тягар доказування лежить на позивачеві (ст. 81 ЦПК). Подані внутрішні «платіжні інструкції»/довідки не є рівнозначними первинним банківським документам щодо фактичного зарахування коштів на рахунок відповідача. Належним доказом є виписка банку-емітента картки з ідентифікованим рахунком/IBAN, контрагентом і призначенням платежу за відповідні дати. За відсутності такої виписки факт видачі коштів не підтверджений. За ст. 89 ЦПК суд оцінює допустимість і достатність доказів; внутрішні довідки без підтвердження первинними банківськими документами не забезпечують необхідного рівня доказовості самого факту отримання кредиту. Оскільки позивач не надав належного первинного доказу зарахування, заявлені вимоги у частині «видачі/залишку заборгованості» є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Крім того, вказує, що заявлені витрати на правничу допомогу мають бути співмірними зі складністю справи, витраченим часом і ціною позову (ст. 137 ЦПК). Справа малозначна, типова, у спрощеному провадженні, без значної кількості процесуальних дій. Відшкодуванню підлягають лише фактично понесені та належно підтверджені витрати (договір, акт, платіжні документи) ст. 133134 ЦПК. Будьякі «очікувані» або не підтверджені суми стягненню не підлягають. За ст. 141 ЦПК суд розподіляє витрати пропорційно задоволеним вимогам; за часткового задоволення позову витрати позивача підлягають скороченню пропорційно та/або внаслідок застосування ч. 4 ст. 137 ЦПК про зменшення як неспівмірних. Такі справи про стягнення заборгованості за договорами позики є типовими та подаються позивачем регулярно, у масовому порядку. Вони не відзначаються підвищеною складністю, не потребують значного часу чи нестандартних юридичних дій з боку адвоката. Вважає, що витрати мають бути зменшені до 2000 гривень.

Вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» є незаконними та безпідставними. Вони ґрунтуються на несправедливих умовах кредитного договору, порушують норми ЦК України, ЦПК України та Закону України «Про споживче кредитування».

15.10.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, зокрема, наступне. Відповідно до п. 11.1.2. договору кредиту № 73112846 від 01.03.2025 Позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі - Правила), а його зміст, суть, об?єм зобов?язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав?язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення. Умовами договору про надання коштів у кредит №73112846 від 01.03.2025 року встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 12 000,00 грн. строком на 20 днів (з 01.03.2025 по 20.03.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 1,000% % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 800,00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Кредиту, виходячи із строку фактичного користування Кредитом та до повного погашення заборгованості за Договором., пункт 2.5 цого Договору. Згідно з п. 11.1.2. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі - Правила), а його зміст, суть, об?єм зобов?язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник отримав від Кредитодавця та ознайомився з детальним розписом орієнтовної загальної вартості Кредиту, з урахуванням процентної ставки, п. 11.1.9. Договору. Договором встановлена фіксована процентна ставка, яка може бути зменшена лише у разі належного виконання Позичальником/Відповідачем умов Договору позики, у зв?язку із чим на момент укладання договору Позикодавцем зазначена орієнтовна загальна вартість з розрахунку, що Позичальник/Відповідач погасить заборгованість в строки які сам зазначив при укладанні договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонному порядку. Таким чином, договором встановлена фіксована процентна ставка, яка може бути зменшена лише у разі належного виконання Позичальником/Відповідачем умов Договору позики, у зв?язку із чим на момент укладання договору Позикодавцем зазначена орієнтовна загальна вартість з розрахунку, що Позичальник/Відповідач погасить заборгованість в строки які сам зазначив при укладанні договору.

Крім того, вказує, що нарахування комісії за договором кредиту №73112846 від 01.03.2025 відповідно до пункту 2.2.4. Договору встановлено комісію за надання кредиту 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1800,00 грн.). Згідно з п. 6.2. договору №73112846 за надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником в останній день користування Кредитом відповідно до п. 2.2. Договору. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.4. п. 2.2. Договору. Послуга для Позичальника полягає в аналізі Заявки та наданні пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання Кредиту.

Також зазначає, що твердження представника Відповідача, стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок Відповідача - не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться наступні документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий Відповідача: - Електронна платіжна інструкція № 548ef0e3-031b-4334-82a7-35791d1e4bde від 01.03.2025 року видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС»; довідка № КД-000034631/ТHПП від 25.06.2025, видана платіжною системою/ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією /квитанцією N? 548ef0e3-031b-4334-82a7-35791d1e4bde від 01.03.2025; лист №25/06/25-59 від 25.06.2025, виданий Позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту Відповідача/Клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № 548ef0e3-031b-4334-82а7-35791d1e4bde від 01.03.2025. Між тим, посилання представника Відповідача у відзиві на позовну заяву зводяться до того, що зазначені вище документи не є належними та допустимим доказами, оскільки не відповідають положенням ст. 9 3.У. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», «Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року №75» та розрахунок суми заборгованості, а отже не підтверджують факт передачі коштів, то з цього слід зазначити наступне. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових рахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Оскільки, всі кошти за даними договорами надавались на особистий картковий рахунок вказаний Відповідачем, то всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа. Таким чином, в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів Відповідачу, а посилання представника Відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок Відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/Відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів.

Щодо не повідомлення Відповідача про відступлення права грошової вимоги за оскаржуваним договором позики представник позивача зазначає, що у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов?язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним. Окрім викладеного вище, Відповідач повідомлений про відступлення права грошової вимоги шляхом звернення з даним позовом до суду, так як в матеріалах справи наявні докази переходу права грошової вимоги від Позикодавця до Позивача.

Крім того, вказує, що вимога про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн є обгрунтованою, доведенною та співмірною до предмета позову та обсягом наданих послуг. Відповідач/представник Відповідача - доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (виписку із карткового рахунку Відповідача в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти Відповідачу, контр розрахунок, тощо..), а тому відзив грунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами Позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду. (ст. 89 ЦПК України). Проте, замість надання доказів/пояснень по суті справи, представник Відповідача надав набір правових висновків, які на думку позивача є помилковими, оскільки зміст цих правовідносин (права й обов?язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою.

17.10.2025 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Брадарською Н.В. шляхом направлення через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких остання зазначає таке. Посилання позивача на формулу «позичальник ознайомився з Правилами на сайті» не підтверджує, що до укладення договору відповідачу надано уніфіковану переддоговірну інформацію, зокрема Паспорт споживчого кредиту із зазначенням РРПС, загальної вартості у гривнях та структури всіх платежів (ст. 1113, 21 Закону «Про споживче кредитування»). Це твердження відтворює типовий штамп приєднання, але не є доказом фактичного вручення/надання саме того обсягу відомостей, який вимагає закон. За відсутності належного доведення переддоговірного розкриття умови про відсотки/комісії як елементи ціни кредиту не можуть застосовуватись проти споживача (ст. 18 Закону, ст. 203, 215 ЦК). Тягар доведення переходить не на відповідача, а лишається на позивачі (ст. 81 ЦПК). Відтак заявлені нарахування, що базуються на непідтвердженому розкритті, не підлягають стягненню, а позов не доведений у цій частині. Позивач описує «комісію за надання кредиту» (15%) як оплату адміністративних і операційних процесів. Такі витрати є внутрішніми та не становлять окремої послуги, яку замовляє та отримує споживач; отже, включення комісії до боргу можливе лише за умови прозорого переддоговірного розкриття всієї сукупної вартості кредиту та правової природи кожного платежу (ст. 18, 21 Закону «Про споживче кредитування»). Якщо комісія не кореспондує реальній послузі для споживача, а дублює функцію ціни/відсотків, така умова створює істотний дисбаланс та погіршує становище споживача всупереч принципам добросовісності (ст. 3, 509 ЦК). За недоведеності належного розкриття та правової підстави, стягнення 15% комісії є безпідставним, що саме по собі зменшує заявлену суму та свідчить про недоведеність позову. Нарахування 4% за кожен день понадстрокового користування має ознаки неустойки (санкції за порушення строків), а не плати за користування (ст. 549, 610616 ЦК). У простому річному обчисленні це еквівалент астрономічної ставки, що явно не відповідає можливим збиткам кредитора та принципам розумності.

Крім того, вказує, що формула «проценти нараховуються до повного погашення» не надає кредитодавцю права стягувати плату за користування після спливу погодженого строку кредитування без належної пролонгації. Після закінчення строку зобов`язання змінюється характер відповідальності: можливі наслідки прострочки у межах закону та договору, але не «вічне» продовження плати за користування без правової підстави. Позивач не довів належного продовження договору або узгодженого механізму пролонгації з конкретними датами/ставками. Відтак усі нарахування «звичайних» процентів після кінцевої дати підлягають відсіченню як необґрунтовані, що позбавляє позов належної доказової бази щодо розміру вимоги. Надані електронні платіжні інструкції та внутрішні довідки платіжної організації/позикодавця підтверджують лише ініціювання чи обробку операції, але не факт входу коштів на конкретний картковий рахунок відповідача. Належним первинним доказом є банківська виписка з рахунку відповідача (банк-емітент картки) з ідентифікацією IBAN/PAN (у дозволених межах маскування), контрагента та призначення платежу за відповідну дату. Одночасне стягнення «звичайних» відсотків і щоденної санкції (4%/день) за той самий період фактично призводить до подвійної оплати користування грошима та паралельної санкції, що порушує принципи розумності, добросовісності і справедливості (ст. 3, 13, 509 ЦК). За таких умов заявлена модель розрахунку боргу є юридично вразливою: або має місце помилкове дублювання, або санкція є надмірною і підлягає зменшенню (ч. 3 ст. 551 ЦК). Обидва варіанти ведуть до висновку про недоведеність позову в заявленому обсязі та необхідність відмови у задоволенні.

Згідно з інформацією, внесеної в систему повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025, справу перерозподілено судді Зубу Г.А. у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Київського районного суду м. Харкова на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 2669/0/15-25 від 16.12.2025.

Ухвалою судді від 20.01.2026 було прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, витребувано в АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21 133 352, юридична адреса: 04082, Україна, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) наступні документи/інформацію: - інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; - виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.03.2025 року до 04.03.2025 року.

10.02.2026 на адресу суду на виконання ухвали від 20.01.2026 Акціонерним товариством « Універсал Банк» було ініційовано детальну перевірку, в ході якої повідомляють про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Факт користування кредитними коштами підтверджується наданим Банком рухом коштів по картці за період з 01.03.2025 по 04.03.2025.

07.04.2026 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Брадарською Н.В. шляхом направлення через систему «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначила наступне. Відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання суми основного боргу (тіла кредиту). Разом з тим, усі нараховані позивачем відсотки, комісії та штрафні санкції не підлягають стягненню. ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України солдатом, оператором відділення безпілотних наземних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів штурмового батальйону військової частини НОМЕР_4 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), та проходить військову службу за контрактом. Факт проходження військової служби за контрактом підтверджується наступними документами, що долучаються до матеріалів справи: Довідкою в/ч НОМЕР_4 від 29.10.2025 №?9/7500 (Форма 5), виданою командиром в/ч НОМЕР_4 полковником ОСОБА_3 , підтверджує проходження ОСОБА_1 військової служби за контрактом у в/ч НОМЕР_4 станом на дату видачі; Довідкою в/ч НОМЕР_4 від 03.08.2025 №?9/5157 (Форма 5), підтверджує той самий факт станом на 03.08.2025; Військовим квитком серії НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_1 . Факт безпосередньої участі відповідача у бойових діях підтверджується Довідкою в/ч НОМЕР_4 від 10.11.2025 №?11/1/7743, виданою Міністерством оборони України, Збройними Силами України, в/ч НОМЕР_4 , відповідно до якої: ОСОБА_1 у період з 01.08.2025 по 31.10.2025 брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що проходить службу за контрактом у в/ч НОМЕР_4 в умовах дії воєнного стану, брала безпосередню участь у бойових діях (підтверджено довідкою від 10.11.2025 №?11/1/7743) та кредитний договір, що є предметом цієї справи, діяв протягом зазначеного та наступних після нього усі нарахування у вигляді відсотків, пені та штрафних санкцій є незаконними в силу прямого припису п.?15 ст.?14 Закону №?2011-XII вони не підлягали нарахуванню взагалі. Зокрема, не підлягають стягненню: щоденні відсотки з розрахунку 1%/день за користування кредитом; щоденна санкція у розмірі 4%/день за прострочення; комісія за надання кредиту у розмірі 15%; будь-які інші штрафні санкції та нарахування, передбачені договором за цей самий період. Відповідачка не заперечує проти стягнення залишку тіла кредиту (основного боргу), проте наполягає на тому, що всі фактично здійснені нею платежі мають бути зараховані у рахунок погашення саме тіла кредиту, а не відсотків чи комісій. Стягненню підлягає виключно залишок тіла кредиту після такого зарахування.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, через підсистему «Електронний суд» 17 квітня 2026 року надав заяву про розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет».

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним. Представник відповідачки адвокат Брадарська Н.В. шляхом направлення через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та без участі позивачки. Вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виключно в межах залишку кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що позивач надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Фінпром Маркет», представник відповідачки адвокат Брадарська Н.В. надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та за відсутності позивачки, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи сторін.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що не спростовано та підтверджено відповідачкою, 01.03.2025 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73112846, підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 65721 (а.с. 17 23 на звороті).

Згідно з умовами п. 2.1. Договору, кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі - «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту.

Мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 2.1.1. Договору).

Вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов Договору - надання коштів у кредит (п. 2.1.2 Договору).

У п. 2.2. Договору сторони погодили умови кредиту: сума кредиту - 12000, 00 грн., строк кредитування/строк договору - 20 днів, процентна ставка/день - 0,250% (фіксована), комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1800,00 грн). Дата надання кредиту: 01.03.2025, дата повернення кредиту (останній день) 20.03.2025, денна процентна ставка/день 1,000%, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною), %/день - 4,00%, пеня %/день - 4,00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка, % - 3219, 81%, орієнтовна загальна вартість кредиту, у грн. 14400,00.

Відповідно до п. 6.1 Договору, за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

За надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до п. 2.2. Договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту визначений п.п. 2.2.4. п. 2.2. Договору (п. 6.2 Договору).

Позичальник зобов`язаний повернути повністю суму отриманого кредиту, сплатити проценти в строк, визначений договором та комісію за надання кредиту, будь-яким доступним йому способом. За умовами укладеного договору у позичальника відсутня необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Позичальником самостійно оплачуються послуги фінансових посередників, що здійснюють перерахування грошових коштів, відповідно до їх тарифів. Вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії Договору і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для позичальника (п. 6.3 Договору).

У розділі 7 Договору сторони погодили, що позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку кредитування обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку кредитування та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особистому кабінеті (п. 7.1. Договору).

За продовження строку користування кредитом, позичальник вносить кредитодавцю платіж, який визначаються виходячи з процентної ставки, зазначеної у договорі та/або додатковій угоді, та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію, та розраховується за наступною формулою: A х В х С, де А - Сума Кредиту/її частина на момент оформлення Пролонгації, В - процентна ставка, яка діє на момент оформлення Пролонгації, С - кількість днів пролонгації, обраних Позичальником (п. 7.2. Договору).

У разі пролонгації після закінчення строку кредитування (застосовується до договорів, за якими сума кредиту, одержана позичальником, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати), за продовження строку кредитування позичальник вносить кредитодавцю платіж, який, окрім платежу, визначеному в пункті 7.2. Договору, включає в себе також суму нарахованої та несплаченої пені (п. 7.3. Договору).

Позичальник має право подовжити строк користування кредитом необмежену кількість разів, за наявності неповернутого кредиту/його частини на момент оформлення пролонгації (п. 7.4. Договору).

Продовження строку кредитування є неможливим, якщо: позичальником сплачено кредит у повному обсязі і заборгованість за договором відсутня; кредитодавець відступив право вимоги за договором третій особі або звернувся до суду для примусового стягнення заборгованості; якщо сума кредиту на момент підключення пролонгації становить менше п`ятисот гривень; з десятого дня після закінчення строку кредитування (застосовується до договорів, за якими сума кредиту, одержана позичальником, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення такого договору); після закінчення строку кредитування (застосовується до договорів, за якими сума кредиту, одержана позичальником, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення такого договору) (п. 7.5. Договору).

У пунктах 10.5.1., 10.5.2. Договору сторони погодили, що якщо сума кредиту, що надається позичальнику за договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, користування кредитом понад встановлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. Якщо сума кредиту, що надається позичальнику за договором, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, за користування кредитом (його частиною) понад встановлений договором строк, у випадку невиконання позичальником умов договору, кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору з першого дня понадстрокового користування кредитом (його частиною) за кожен день такого користування, з урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

01 березня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 65721 було підписано Додаток №1 до Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73112846 від 01.03.2025, який містить Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 24).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, наданою Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», останнє підтвердило, що ОСОБА_1 ідентифікована Товариством шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України. Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні такого договору: № 73112846, одноразовий ідентифікатор 65721, час відправки ідентифікатора позичальнику: 01.03.2025 09:22:39 (а.с. 25).

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надано лист №25/06/25-59 від 25.06.2025, яким підтверджено видачу на банківські карти клієнтів онлайн-позик, право вимоги яких відступлено, серед яких ОСОБА_1 , договір позики № 73112846 (а.с. 26).

Згідно з довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» Вих. № КД-000034631/ТНПП від 25.06.2025, останнє підтверджує перерахування 01.03.2025 12000, 00 грн. ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_2 , ініціатор платіжної операції - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 26 на звороті).

Згідно з копією платіжної інструкції 548ef0e3-031b-4334-82a7-35791d1e4bde, наданої ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» 25.06.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало 01.03.2025 грошову суму 12000,00 грн. на платіжний інструмент № НОМЕР_2 (а.с. 27).

Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» сформовано 09.07.2025 розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором № 73112846 від 01.03.2025, з якого вбачається, що 01.03.2025 ОСОБА_1 видано кредит у сумі 12000,00 грн. та нараховано комісію в сумі 1800,00 грн. З 01.03.2025 по 20.03.2025 включно ОСОБА_1 нараховувалися проценти в сумі 30,00 грн. в день. З 21.03.2025 по 01.04.2025 ОСОБА_1 нараховувалися відсотки за понадстрокове кредитування в сумі 480,00 грн. в день. Вбачається, що жодних погашень за договором ОСОБА_1 не здійснювалося (а.с. 16 16 на звороті).

З наданого розрахунку також вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 26.06.2025 становить 20160,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 000,00 грн, заборгованість за процентами 600,00 грн, заборгованість за відсотками за понадстрокове кредитування 5760,00 грн., заборгованість за комісією - 1800,00 грн.

26 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» був укладений договір факторингу №26/06/25, згідно з яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» зобов`язалося прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (а.с. 28 на звороті - 32).

Згідно з п.п. 2.1.3 п. 2.1 договору факторингу, перехід прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром, ціна придбання та одинична ціна визначаються окремо для кожного реєстру і вказується в таких реєстрах. ТОВ «Фінпром Маркет» сплачує ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 100% ціни придбання протягом трьох робочих днів після з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта (п. 4.1, 4.2 договору факторингу).

26.06.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» підписали Реєстр прав вимог №1, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право вимоги заборгованості, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 73112846 від 01.03.2025 в сумі 20160,00 грн, з якої: сума заборгованості за тілом - 12 000,00 грн, сума заборгованості за процентами 600,00 грн, 6 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками за понадстрокове кредитування 5760,00 грн., 1800,00 грн - комісія за надання позики (кредиту) (в реєстрі за №265) (а.с. 36-39).

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №579937078.1 від 08.07.2025 ТОВ «Фінпром Маркет» сплатило на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 555461,79 грн, призначення платежу: «Оплата реєстру прав вимог №26/06/25-02 від 26.06.2025 згідно договору факторингу №26/06/25 від 26 червня 2025 року» (а.с. 39 на звороті).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73112846 від 01.03.2025 в електронній формі, шляхом накладення електронного підпису, відтвореного за допомогою використання позичальником одноразового ідентифікатора.

У вказаному договорі сторонами були погоджені всі істотні умови договору. Факт виконання кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 12000,00 грн. відповідачці (позичальнику) підтверджується довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» Вих. №КД-000034631/ТНПП від 25.06.2025, та копією платіжної інструкції Згідно з копією платіжної інструкції 548ef0e3-031b-4334-82a7-35791d1e4bde, наданої ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» 25.06.2025. Крім того, факт отримання грошових коштів не оспорюється відповідачкою у поданих до суду додаткових поясненнях по справі від 07 квітня 2026 року.

Крім того, факт користування кредитними коштами підтверджуються Рухом коштів по картці від 04.02.2026 клієнта ОСОБА_1 , інформація по картці: НОМЕР_3 за період 01.03.2025-04.03.2025 за підписом операційного директора АТ «Універсал Банк» Т. Примаченко (а.с. 111-112).

Надані позивачем докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свого обов`язку за кредитним договором.

Відповідно до вимог ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Виходячи з наведеного вище, до ТОВ «Фінпром Маркет» від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73112846 від 01.03.2025 на підставі договору факторингу №26/06/25 від 26 червня 2025 року.

За правилами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, як це закріплено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положення ст. 610 ЦК України передбачають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З огляду на те, що відповідачкою не надано суду доказів на підтвердження того, що нею належним чином виконувалися умови вказаного вище Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73112846 від 01.03.2025, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачкою прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в сумі 12000,00 гривень.

Водночас, вирішуючи питання щодо нарахування позивачем відповідачці відсотків за кредитним договором та комісії, суд керується таким.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтями 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 та триває по теперішній час.

Пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21 (провадження №61-9565ск22), від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц (провадження №61-21025св18).

Крім цього, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжує діяти по теперішній час.

Представником відповідачки адвокатом Брадарською Н.В. до додаткових пояснень у справі від 07 квітня 2026 року долучено копію довідки форми 5 №9/5157 від 03.08.2025, копію довідки форми 5 №9/7500 від 29.10.2025, за підписом командира (керівника) військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_3 , згідно з якою солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 , копію військового квитка серії НОМЕР_6 (а.с. 131-134, 136).

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №11/1/7743 від 10.11.2025, солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 01.08.2025 по 31.10.2025 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районах Шахівської сільської територіальної громади Покровського району Донецької області, Покровської сільської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області (а.с. 135).

Відтак ОСОБА_1 є військовослужбовцем.

З огляду на наведені вище обставини, суд доходить висновку, що на відповідачку поширюється дія положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а відтак, відсотки за користування кредитними коштами з відповідачки ОСОБА_1 в сумі 600,00 гривень та проценти за понадстрокове кредитування в сумі 5760,00 гривень стягненню не підлягають.

Більш того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У свою чергу, з приводу нарахування позивачем до сплати ОСОБА_1 комісії в сумі 1800,00 гривень, то суд зважає на таке.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 31.07.2025, прийнятій у справі №199/441/21, провадження №61-9002св23, положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №708/195/19.

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 договору встановлено комісію за надання кредиту (п.п. 2.2.4 п. 2.2 Договору №73112846), тобто фактично встановлено плату позичальника за дії, які не є послугою в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене, умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, є нікчемними.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правилами ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що послуга з надання та обслуговування споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.

Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене вище, положення Договору №73112846 від 01.03.2025 про сплату позичальником на користь банку комісії за надання кредиту (п.п. 2.2.4 п. 2.2 Договору) суперечать положенням ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено плату за послуги, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п.п. 2.2.4 п. 2.2 Договору №73112846 від 01.03.2025, умови щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1800,00 гривень), є нікчемними.

За таких обставин, ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» без належних на те правових підстав нарахована заборгованість по сплаті комісії на загальну суму 1800,00 гривень, а відтак, позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 1800,00 грн є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» підлягають частковому задоволенню та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73112846 від 01.03.2025 в сумі 12000,00 гривень.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

У пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3 500,00 гривень.

Так, судом установлено, що 01.11.2024 між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір №01-11/24 про надання правничої допомоги (а.с. 40-42).

Згідно з витягом з Акту № 16-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01 листопада 2024 року, підписаним адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром Маркет» 11.07.2025, за період з 26.06.2025 по 11.07.2025 послуги з правничої допомоги надані адвокатом якісно і в повному обсязі. Стосовно боржника ОСОБА_1 , надані послуги: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у Клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви, вартість - 500 грн; підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі (клієнт самостійно подає позовну заяву до суду у зручний для клієнта спосіб в електронній або письмовій формі), вартість - 3000,00 грн (а.с. 44).

Зазначено, що за надані послуги з правничої допомоги клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 350000,00 грн.

Згідно з Актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, підписаним адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром Маркет», на підставі Договору про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 11.07.2025, сторони підтвердили той факт, що ТОВ «Фінпром Маркет» передав, а адвокат прийняв на себе зобов`язання надати правничу допомогу зокрема щодо складання позовної заяви, представництво в суді Ященко К.Ю. (п. 265) (а.с. 44 на звороті - 45).

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579937082.1 від 11.07.2025 ТОВ «Фінпром Маркет» перерахувало Ткаченко Ю.О. 35000,00 грн, призначення платежу: «Оплата згідно з актом 16-П приймання наданої правничої допомоги від 11 липня 2025 року за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від від 01 листопада 2024 року без ПДВ» (а.с. 45 на звороті).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ця вимога обґрунтована, однак підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові від 22 березня 2023 року Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьоюп`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 141 цього Кодексу.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Брадарська Н.В. клопотала у поданому відзиві на позовну заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, просила її зменшити до 2000, 00 гривень.

Беручи до уваги те, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає висновку, викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи», Суд вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У такому разі, суди мають таке право відповідно до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 907/746/17, від 30 листопада 2020 року у справі № 922/2869/19, від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20, від 13 грудня 2022 року у справі № 910/429/21.

У справі, що переглядається, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись, в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшов висновку не присуджувати відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подібні правові висновки також було викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження обсягів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що перелік послуг, зазначений у договорі, відповідають критеріям дійсності та необхідності, однак при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд також виходить з того, що ця справа, з огляду на предмет та підстави позову, сталість законодавство та судової практики щодо спірних правовідносин, не є спором значної складності та не потребувала дослідження великого обсягу доказів та витрачання значного обсягу часу для подання цього позову.

Отже, вимога про розподіл судових витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у сумі 2000,00 гривень, що в даному випадку є співрозмірним розміром.

Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №579937643.1 від 24 липня 2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривень (а.с. 8).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 59,52%, з відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1441, 81 гривень (2422,40 : 100 х 31,03 = 1441, 81).

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11, 12, 76, 81, 89, 141, 306, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за Договором кредиту № 73112846 від 01.03.2025 в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп., з яких: 12000,00 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати по оплаті судового збору в розмірі 1441 (одна тисяча чотириста сорок одна) грн. 81 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, банківські реквізити: НОМЕР_7 , відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 26 травня 2026 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ