Рішення № 137047152, 04.05.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

справа № 569/2297/26

провадження № 2/570/1339/2026

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 травня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Полюхович М.В.,

розглянувши в порядку заочного розгляду спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ" до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,

у с т а н о в и в:

покликаючись на виплату страхового відшкодування потерпілій стороні представник позивача у поданій 02 лютого 2026 року до Рівненського міського суду Рівненської області через систему "Електронний суд" позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача сплачене страхове відшкодування та понесені судові витрати.

25 лютого 2026 року справа отримана за підсудністю.

Відповідач відзив на позов не подав.

Сторони відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

У надісланій до суду заяві вказаний представник позивача просить справу слухати у відсутність сторін, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач до суду не з`явився, повідомлявся шляхом надсилання поштових повідомлень.

Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку заочного розгляду у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд встановив такі обставини.

08 липня 2021 року Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) уклали договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР-204843913), згідно з яким забезпеченим транспортним засобом є KIA CEE'D, номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2021 року у справі №569/21959/21 встановлено, що 20 жовтня 2021 року близько 12 год. 25 хв. поблизу вул.Н.Сотні, 25 в м.Рівне водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Кіа Ceed» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого допустив наїзд на автомобіль «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 та наїзд на автомобіль «ВАЗ 21123» д.н.з. НОМЕР_3 , які перебували у нерухомому стані. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3Б, 10.9 Правил дорожнього руху України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Крім того, водій, будучи причетним до ДТП, самовільно залишив місце ДТП.

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 05 листопада 2021 року у справі №569/22394/21 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи учасником ДТП, мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та проходження такого огляду у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. Такими діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно з ремонтною калькуляцією вартість ремонту автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 , становить 9 150 грн. 00 коп. /акт огляду транспортного засобу від 07.12.2021/.

За вказаною ДТП, яка є страховим випадком, відповідно до складеного страхового акту № 34208/1 від 30 грудня 2021 року позивач сплатив потерпілій особі ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 6 650 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №11073 від 30 грудня 2021 року.

Позивач надіслав відповідачу регресну вимогу №34208/1 від 20 жовтня 2023 року на суму 6 650 грн. 00 коп., що підтверджується списком групових відправлень та роздруківкою поштового відстеження, відповідно до якого відправлення вручене 11.12.2023.

Відповіді на вказану регресну вимогу позивач не отримав.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, інфляційні втрати визначені у розмірі 1 486 грн. 16 коп.; пеня у розмірі 4 234 грн. 99 коп. та 3% річних у розмірі 436 грн. 17 коп.

Суд дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався правовою допомогою.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, вона відшкодовується її володільцем. З огляду на зазначені положення закону та з урахуванням приписів ст.11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Згідно з ч.1, 3 ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Зза договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору /ст.979 ЦК України/.

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Велика Палата Верховного Суду у п.35-37 своєї постанови від 04 липня 2018 року у справі № 755\18006\15-ц (провадження № 14-176цс18) виснувала, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдавав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Згідно з п.п.38.1.1. п.38.1 ст.38 цього Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, зокрема, самовільно залишив місце пригоди.

Предметом позову у даній справі є стягнення в порядку регресу суми виплаченого позивачем страхового відшкодування потерпілому, оскільки відповідач залишив місце ДТП.

У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності. Сам позивач визнав вказаний факт, добровільно сплативши страхове відшкодування, розмір якого не перевищує ліміту відповідальності страховика.

Відповідно до п.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу, про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На думку суду, в разі заподіяння шкоди внаслідок дій, що мають ознаки правопорушення, має місце кумуляція санкцій: одночасне притягнення особи як до кримінальної, так і до цивільно-правової відповідальності. Це є можливим тому, що покарання, як правило, впливає на особистість винної особи, а зобов`язання із відшкодування шкоди на майнову сферу правопорушника.

Страхова компанія звернулась до суду з позовом до особи про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу. Відповідно до обставин справи відповідач є винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено автомобіль, який було застраховано відповідно до договору страхування наземного транспорту. Страхова компанія перерахувала на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування. Оскільки відповідач у позасудовому порядку фактично виплачене страхове відшкодування не компенсував, страхова компанія просила суд стягнути з нього кошти у порядку регресу в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог.

Правовідношення, в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.

Оскільки правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, є грошовим зобов`язанням, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України. /постанова Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16/.

Згідно до ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Відповідно до ч.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення пені

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Натомість, суд не може погодитись із нарахуванням боргу з пені в сумі 4 234 грн. 99 коп. за період з 09 листопада 2023 року по 1 січня 2026 року включно, оскільки положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Цивільного кодексу України та умовами договору страхування, укладеного між сторонами, не передбачене право страховика нараховувати страхувальнику пеню за порушення строків виплати в порядку регресу страхової суми, оскільки за п.36.5 ст.36 Закону право на отримання пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення їй виплати страхового відшкодування з вини страховика має саме особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, а не страховик.

За вказаних обставин суд вважає вимогу позивача зі стягнення пені в розмірі 4 234 грн. 99 коп. необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з розрахунку, доданого до позову, з яким погоджується суд, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 436 грн. 17 коп. та інфляційні втрати у сумі 1 486 грн. 16 коп.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 8 572 грн. 33 коп.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 66,93 % (8 572 грн. 33 коп. : 12 807 грн. 32 коп х 100).

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у сумі 1 781 грн. 94 коп. (2 662,40 грн. х 66,93 %).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то право на її закріплене положеннями ст.59 Конституції України. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абз.2 п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абз.3, 4, 5 п.п.3.1, абз.1 п.п.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Нормами законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Правничу допомогу у цій справі позивачу надавав адвокат Войціховський Антон Віталійович згідно з договором про надання професійної правничої допомоги від 16 липня 2025 року.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг на ознайомлення та аналіз документів страхової справи затрачено 1 год, яку оцінено у 1 604,50 грн.; надання клієнту консультацій і роз`яснень з правових питань затрачено 0,5 год., які оцінено у 802,25 грн., складання позовної заяви затрачено 3 год., які оцінено у 4 813,5 грн., підготовка додатків, підписання та направлення всіх підготовлених документів до суду та іншим учасникам справи затрачено 0,5 год., які оцінено у 802,25 грн.

При вирішенні клопотання суд приходить до висновку, що обсяг наданих адвокатом послуг з правничої допомоги адвоката у цій справі не є значним, визначений адвокатом розмір витрат на правничу допомогу адвоката є завищеним та таким, що не відповідає складності справи та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки самі по собі надання клієнту консультацій, підготовка додатків, ознайомлення та аналіз документів страхової справи, що заявлені як окремі послуги, входить у підготовку позовної заяви, охоплюється єдиною метою надання правничої допомоги і такі послуги не можуть мати окремої вартості, оскільки виконання такої роботи є безумовним при наданні правничої допомоги, а відтак підлягає зменшенню до 1 000 грн., що буде співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді.

З огляду на викладене, керуючись ст.263-265, 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

задоволити частково цивільний позов ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ" до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ" грошові кошти в розмірі 8 572 грн. 33 коп., з яких: 6 650 грн. 00 коп. - сума виплаченого страхового відшкодування; 1 486 грн. 16 коп. - інфляційні витрати; 436 грн. 17 коп. - три відсотки річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ" судовий збір в розмірі 1 781 грн. 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ", місцезнаходження: вул.Васильківська, 14 м.Київ, код ЄДРПОУ 39433769.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення виготовлене 08 травня 2026 року.

Суддя: Кушнір Н.В.