Рішення № 137046939, 27.05.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/918/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого - судді Тарасюк А.М.,

за участю:

секретаря судових засідань Пінчук О.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Дубровицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою та просить встановити факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був її чоловіком.

Свої вимоги мотивує тим, що 02 лютого 1974 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після реєстрації шлюбу їй та чоловікові присвоєно прізвище « ОСОБА_3 ».

Народжені у шлюбі діти також мають прізвище « ОСОБА_3 », що підтверджується їхніми свідоцтвами про народження

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер та Дубровицьким відділом ДРАЦС у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 24 березня 2026 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті чоловіка вона звернулася до Відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в м. Дубровиця Сарненського району з метою отримання недоотриманої пенсії померлого пенсіонера та допомоги на поховання.

Проте, при зверненні до органу Пенсійного фонду України їй було надано роз`яснення про неможливість виплати зазначених коштів у зв`язку з розбіжностями у написанні прізвища її померлого чоловіка у різних документах та неможливістю підтвердження факту того, що вона дійсно є дружиною померлого пенсіонера, тому їй було рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту, я дійсно являюся дружиною її померлого чоловіка.

Зазначає, що у документах її померлого чоловіка, виданих російською мовою, а саме у його свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 , військовому квитку серії НОМЕР_3 та трудовій книжці від 23 червня 1970 року прізвище чоловіка зазначено як « ОСОБА_4 ». Водночас, у паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 , посвідченні громадянина, який постійно працював або проживав у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення (категорія 3) серії НОМЕР_5 , довідці про присвоєння ідентифікаційного номера, пенсійному посвідченні серії НОМЕР_6 та свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 його прізвище зазначено як « ОСОБА_5 ». Однак, у свідоцтві про укладення шлюбу та у свідоцтвах про народження їхніх дітей, зазначено прізвище її чоловіка « ОСОБА_3 ».

Вважає, що вказані розбіжності виникли внаслідок перекладу прізвища з російської мови на українську та різного написання прізвища у документах у різні періоди часу.

Незважаючи на це, усі зазначені документи стосуються однієї і тієї ж особи її чоловіка ОСОБА_2 .

До того, через вказані розбіжності вона також буде позбавлена можливості оформити спадкові права після смерті чоловіка.

Тому, з метою повторного отримання свідоцтва про смерть чоловіка із правильним написанням його прізвища, вона звернулася до Дубровицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Проте, листом за вих. №273/293-24.12-04-05 від 06 травня 2026 року їй було роз`яснено, що внести зміни до актового запису цивільного стану про смерть її чоловіка немає підстав.

Отже, у зв`язку із зазначеним, вона не може у позасудовому порядку підтвердити факт перебування у шлюбі з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та реалізувати своє право на отримання недоотриманої пенсії та допомоги на поховання.

При цьому, вказаний факт, що померлий ОСОБА_2 був її чоловіком ніколи і ніким не ставився під сумнів.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та просила задоволити.

Представник заінтересованої особи - Дубровицького відділу ДРАЦС у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився. Згідно поданої заяви начальника відділу Н.Янчарук, остання просить розгляд справи проводити без участі представника у зв`язку з навантаженням у роботі.

Представник заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що наявні відомості у матеріалах справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників заінтересованих осіб, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши заявника, свідків, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи та встановивши, що вимоги заявника не зачіпають інтереси третіх осіб, а прийняте рішення суду не суперечить вимогам чинного законодавства, суд дійшов до наступного висновку, що заяву слід задоволити з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що має юридичне значення.

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік фактів, що мають юридичне значення, які розглядає суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 02 лютого 1974 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 , виданим 02 лютого 1974 року Колківською сільською Радою депутатів трудящих (а.с.9) Після реєстрації шлюбу дружині та чоловікові присвоєно прізвище « ОСОБА_3 ».

Як вбачається із свідоцтв про народження серії НОМЕР_8 , виданого 04 грудня 1974 року, серії НОМЕР_9 , виданого 23 червня 1989 року, серії НОМЕР_10 , виданого 02 серпня 1976 року та серії НОМЕР_11 , виданого 10 грудня 1982 року, прізвище « ОСОБА_3 » також мають і народжені у шлюбі діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.10, 11, 12, 13).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Дубровицьким відділом ДРАЦС у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 24 березня 2026 року (а.с.14) ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Крім того, відповідно до ст. 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Отже, як зазначає заявниця, після смерті чоловіка вона звернулася до Відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в м. Дубровиця Сарненського району з метою отримання недоотриманої пенсії померлого пенсіонера та допомоги на поховання.

Проте, як було встановлено в ході розгляду справи, заявниця вказані виплати отримати не змогла у зв`язку з розбіжностями у написанні прізвища її померлого чоловіка у різних документах та неможливістю підтвердження факту того, що вона дійсно є дружиною померлого пенсіонера ОСОБА_2 .

Так, як вбачається з доданих до заяви документів, зокрема, свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , військового квитка серії НОМЕР_3 та трудової книжки від 23 червня 1970 року (а.с.15-17) такі видані російською мовою на ім`я « ОСОБА_11 ».

Водночас, у паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 , посвідченні громадянина, який постійно працював або проживав у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення (категорія 3) серії НОМЕР_5 , довідці про присвоєння ідентифікаційного номера, пенсійному посвідченні серії НОМЕР_6 та свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 18, 26, 19, 27, 14) значиться, що такі видані на ім`я « ОСОБА_2 ».

На переконання заявниці, казані розбіжності у написанні прізвища її чоловіка виникли внаслідок перекладу прізвища з російської мови на українську та різного написання прізвища у документах у різні періоди часу.

Для вирішення питання про видачу повторного свідоцтва про смерть, заявниця звернулася до Дубровицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

З отриманої відповіді Дубровицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06 травня 2026 року №273/293-24.12-04-05 (а.с.28) вбачається, що під час пошуку за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян було виявлено актовий запис про смерть №97, складений 24 березня 2026 року Дубровицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ОСОБА_2 , відповідно до якого під час державної реєстрації смерті було пред`явлене лікарське свідоцтво про смерть, видане закладом охорони здоров`я, в якому прізвище померлого зазначено як « ОСОБА_5 ». Під час державної реєстрації смерті Відділом було вилучено паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий 09 січня 1997 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області, відповідно до якого прізвище померлого вказане « ОСОБА_5 ». Тому, як зазначено в листі, можна дійти висновку, що актовий запис про смерть мого чоловіка складений відповідно до документів, які були пред`явлені заявником і вказати прізвище « ОСОБА_3 » немає підстав. Враховуючи зазначене, внести зміни до актового запису цивільного стану про смерть немає підстав.

Згідно довідки №451 виданої 21 квітня 2026 року старостою Колківського старостинського округу Дубровицької міської ради Н.Жакун (а.с.20) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно був чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Довідкою №450 виданої 21 квітня 2026 року старостою Колківського старостинського округу Дубровицької міської ради Н.Жакун (а.с.21) підтверджується той факт, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 разом із своєю дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

До того ж, факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується витягами з реєстру територіальної громади №2025/001097581 та №2025/001097711 (а.с.24, 25).

При цьому, вказаний факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 був чоловіком заявниці ОСОБА_1 підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що вказані вище невідповідності написання прізвища померлого ОСОБА_2 виникли по причині написання російською та українською мовами, а також через неуважність осіб, що вчинили вказані записи, які виправити на даний час неможливо оскільки ОСОБА_2 помер.

Зі змісту роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", вбачається, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про прав.

Відповідно до листа ВСУ від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в разі, якщо установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду.

Так, судом під час судового засідання були встановлені факти та відповідні їм правовідносини, і в суду немає жодних підстав ставити під сумнів обставини, викладені заявником в своїй заяві, крім того, вказані факти ніким не заперечуються і визнаються заінтересованою особою.

При таких обставинах суд вважає, що встановлення зазначеного факту не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси осіб та має для заявника юридичне значення, а тому підстав для відмови у задоволенні заяви, судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 293, 294, 315, 319, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Дубровицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 01 червня 2026 року.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.