Постанова № 137041730, 07.05.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/951/26

Провадження № 3/163/759/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Шеремета С.А.

з участю секретаря Голядинець О.В.,

представника Волинської митниці Кунєвої З.Ю.,

особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянувши в приміщенні суду направлені Волинською митницею матеріали справи за протоколом № 0435/20500/20 про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.483 МК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , фізичної особи-підприємця, РНОКПП НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в :

Інспектор Волинської митниці 19.03.2020 року склав протокол про те, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, при таких обставинах.

25.02.2020 року до митного контролю декларантом ОСОБА_2 подано митну декларацію типу ЕК10АА № UA205050/2020/012364 з товарно-супровідними документами: CMR серії А № 356645, рахунок-фактуру № 1, фітосанітарний сертифікат № 60/03-6006/АУ-077854.

Відповідно до цих документів в митному режимі експорту в транспортному засобі з номерними знаками НОМЕР_2 / НОМЕР_3 переміщується садовий дерев`яний будинок в розібраному стані, дерев`яні декоративні ящики, дерев`яна бруківка, декоративна лава з дерева.

Відправником товару вказано ФОП ОСОБА_1 , одержувачем польську компанію "Alexander Gurski".

В графі 31 митної декларації № UA205050/2020/012364 дерев`яна бруківка з дуба в кількості 200 штук вагою 1500 кг заявлена як дерев`яні вироби із зазначенням в графі 33 декларації за кодом 4420909900 УКТ ЗЕД.

Відповідно до класифікаційного рішення Волинської митниці № КТ-UA205000-0009-2020 опис цих товарів надано як лісоматеріалів з дуба у вигляді деревини циліндричної форми, обкорованих, поперечно розпиляних, не підданих подальшій обробці, різного діаметру та довжини (13-17 см) та визначено код 4403919000 за УКТ ЗЕД.

За таким описом та кодом товари підпадають під дію Закону України № 2860-IV та постанови КМ України від 21.12.2005 року № 1260 і для здійснення експорту потребують Сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів. З огляду на такі обставини вивезення за межі митної території України в режимі експорту такого товару заборонено.

З врахуванням положень п.п.7, 43 ст.4, ч.2 ст.459 МК України дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.483 МК України як спрямовані на переміщення товарів на суму 2864,70 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири грн. сімдесят коп.) з приховуванням від митного контролю за ознаками використання засобу чи способу, що утруднює виявлення предметів, а також надання одним товарам вигляду інших та подання документів, що містили неправдиві відомості про найменування товару та необхідні, для визначенням коду товару за УКТ ЗЕД.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вини у вчиненні порушення митних правил не визнав, просив провадження у справі закрити. Зазначив, що вилучені за протоколом зрізи з відходів дуба мали використовуватися як імітація бруківки і ніякої цінності не мають, фактично можуть бути використані лише як паливна деревина, у зв`язку з чим просив у разі вирішення питання про їх подальшу долю передати зазначені лісоматеріали для потреб Збройних Сил України.

Представник Волинської митниці під час розгляду протоколу заявив, що вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, просив накласти стягнення в межах санкції ч.1 ст.483 МК України, стягнути витрати митниці і судовий збір.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, представника митниці, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом диспозиції ч.1 ст.483 МК України відповідальність за цією нормою закону, настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Суб`єктивна сторона цього адміністративного правопорушення передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

Наявність об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення є обов`язковим для кваліфікації конкретного діяння, як адміністративного проступку. Якщо хоча б один з них відсутній або не відповідає вимогам, що передбачені відповідною статтею глави 68 МК України, вказане діяння не є порушенням митних правил.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У пункті 3 частини 1 статті 8 МК України визначено, що митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

За змістом ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В рішенні "Надточій проти України" Європейський Суд з прав людини у справі зазначив, що "положення Митного кодексу безпосередньо поширюються на всіх громадян, які перетинають кордон та регулюють їх поведінку шляхом застосування стягнень (штраф та конфіскація), які є як покаранням, так і стримуванням від порушення. Таким чином, митні правопорушення, які розглядаються, мають ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції".

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Авшар проти Туреччини" в оцінці доказів Суд встановив стандарт доказування "поза розумним сумнівом". Таке доказування передбачає співіснування досить вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій факту, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Отже, в справі про порушення митних правил винуватість особи має бути також доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинене і конкретна особа є винною у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Отже, в оцінці доказів щодо винуватості особи і наявності в її діях складу порушення митних правил належить виходити із стандарту доказування "поза розумним сумнівом".

З протоколу №0435/UA205000/2020 вбачається, що в провину ОСОБА_1 ставиться порушення, яке полягає у вчиненні дій спрямованих на переміщення товарів з приховуванням від митного контролю за ознаками використання засобу чи способу, що утруднює виявлення предметів, а також надання одним товарам вигляду інших та подання документів, що містили неправдиві відомості про найменування товару та необхідні, для визначенням коду товару за УКТ ЗЕД.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до протоколу про порушення митних правил долучено лише копію постанови Любомльського районного суду Волинської області від 11.06.2020 року, якою матеріали справи були направлені Волинській митниці для проведення додаткової перевірки, лист Волинської митниці від 16.09.2025 року адресований Управлінню Служби безпеки України у Волинській області, щодо стану розгляду відповідних матеріалів, а також лист Управління Служби безпеки України у Волинській області від 18.09.2025 року, зі змісту якого вбачається, що кримінальне провадження за вказаними матеріалами не реєструвалося, а інформація щодо матеріалів справи відсутня оскільки реєстраційні форми були знищені 24.02.2022 року у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що матеріали, які слугували підставою для складання протоколу про порушення митних правил, є фактично втраченими, а їх відновлення чи отримання первинних даних є об`єктивно неможливим. Самі лише копії супроводжувальних листів та запитів митного органу від 2025 року не є самостійними доказами винуватості особи, що тягне за собою висновок про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за стандартом доказування "поза розумним сумнівом".

Сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 495 МК України, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.

Такі висновки зроблено з урахуванням вищенаведених конституційних положень та принципу презумпції невинуватості, за змістом яких тягар доведеності обґрунтованості висновків, викладених у протоколі про порушення митних правил, покладається на митні органи, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4871 МК України провадження у справі про порушення митних правил не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події та/або складу порушення митних правил.

Таким чином, з огляду на викладене провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.4871 МК України за відсутністю в діях події та складу порушення митних правил.

Керуючись ст.ст.522, 527, 528 МК України,

п о с т а н о в и в :

Провадження в справі за протоколом №0435/UA205000/2020 щодо ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.483 МК України закрити за відсутністю в його діях події та складу порушення митних правил.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області С.А.Шеремета