Ухвала суду № 137038642, 02.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 2-248/10

Провадження № 6/947/23/26

УХВАЛА

02.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Матвієвої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: стягувача за виконавчими листами Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія», як правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчих листів виданих по цивільній справі №2-248/10 такими, що не підлягають виконанню,

ВСТАНОВИВ:

22.09.2025 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: стягувача за виконавчими листами Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання двох виконавчих листів виданих по цивільній справі №2-248/10 такими, що не підлягають виконанню.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 , як боржник за виконавчими листами, посилається на те, що виконавчі провадження з примусового виконання двох виконавчих листів №2-248/10, виданих 05.07.2010 року Київським районним судом міста Одеси, були відкриті на підставі постанов про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2015 року, а відтак за наслідком пред`явлення виконавчих листів поза межами строки для їх пред`явлення до виконання. Також заявник вказує, що по спірному кредитному договору, ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», односторонньо відмовився від своїх прав і обов`язків.

Додатково ОСОБА_1 посилається на те, що в ході розгляду його скарги на дії ДВС (справа № 947/29711/24, провадження № 4-с/947/33/25, ухвала суду від 08.07.2025року) були підтверджені викладені ним факти та обставини, у т.ч.: протерменуваня (прострочення) терміну (строку) пред`явлення вказаних виконавчих листів до ДВС для вчинення виконавчих дії; не сплата обов`язкового авансового до ДВС внеску; відповідно, незаконне вчинення виконавчих дій з 2012 року до 2025 року, а саме арешту усього майна, включно його мінімальної державної пенсії та виплат за догляду за його тяжкохворим батьком, що призвело до його загибелі; сплата ним у 2015 році усієї суми боргу, проте продовження незаконне вчинення виконавчих дій до 2025 року; незаконне вчинення виконавчих дій з 2017 року до 2025 року за відсутністю стягувача. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що вказаний виконавчий лист № 2-248/10 втратив чинність та повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки виданий без достатніх правових підстав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу на підставі вказаної заяви розподілено судді Калініченко Л. В. та передано головуючому по справі 23.09.2025 року.

Вказана заява на підставі ухвали судді Київського районного суду міста Одеси від 24.09.2025 року прийнята та призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

02.10.2025 року до суду від представника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Представник Київського ВДВС посилається на те, що рішенням Київського райсуду м. Одеси від 05.07.2010 року на користь ПАТ «Райфайзен банк Аваль» стягнуто з відповідачів в солідарному порядку (в тому числі зі ОСОБА_1 ) заборгованість за кредитом в сумі 323754,28 грн. і судові витрати в сумі 1820 грн., на виконання якого 06.10.2010 року судом видано 2 виконавчі листи №2-248/10.

Як вказує державний виконавець, з цих виконавчих листів вбачається строк пред`явлення до виконання складав три роки (при цьому, п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 04.11.2010 № 2677-VI, що набрав чинності 08.03.2011 та встановив 1-річний строк пред`явлення виконавчого документу, передбачав, що виконавчі документи, видані до набрання його чинності, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі ). В указаний строк стягувач звернувся до державної виконавчої служби з примусового виконання виконавчих листів. Першим пред`явленням виконавчого листа №2-248/10 до виконання у 2012 році процесуальний строк був перерваний. На зворотній стороні виконавчих листів містяться відмітки про повернення виконавчих документів: 29.12.2012 року і 27.06.2014 року стягувачу з підстав, визначених п.4 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Таким чином, як вказує державний виконавець, повторне звернення стягувача з заявою про виконання виконавчого листа перервало процесуальний строк, і час, який минув до переривання строку не зараховується до нового строку, який у даному випадку рахується з 10.10.2014 року, дати отримання стягувачем постанови про повернення виконавчого листа без виконання з підстав, визначених п.4 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Третє звернення стягувача до виконавчої служби 14.07.2015 року, як вказує державний виконавець, мало місце в межах строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV. Вищевказані обставини встановлені ухвалою Одеси від Київського районного суду м. Одеси 05.12.2016 у справі № 520/10954/16-ц (набрала законної сили 27.09.2017 у зв`язку з відмовою у відкритті апеляційного провадження Апеляційним судом Одеської області) та не підлягають доведенню згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України. В свою чергу, як зазначає виконавець, ОСОБА_1 посилається на правову оцінку суду певним обставинам при розгляді іншої справи (947/29711/24), яка не має преюдиціального значення в силу положень ч.7 ст.82 ЦПК України та стосувалась наявності/відсутності підстав для зняття арештів, накладених більше 12 років тому, з урахуванням відсутності відкритих проваджень та не заявлення майнових претензій АТ "Райфайзен Банк" (після повернення стягувачу виконавчого документа), а також його пасивної процесуальної поведінки.

У відповідності до посилань виконавця, 14.07.2015 року стягувач ПАТ «Райфайзен банк Аваль» звернувся до Другого Київського ВДВС м. Одеси з заявою про прийняття виконавчого листа №2-248/10 до виконання. Державний виконавець в цей же день виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів №2-248/10, виданих Київським райсудом м. Одеси 06.10.2010 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь «Райфайзен банк Аваль» грошових коштів в сумі 323754,28 грн. і в сумі 1820 грн (провадження ВП№48185933, ВП№48186012).

Щодо виконавчого провадження № 48185933, виконавець вказує, що дане провадження закінчено 13.12.2023 року на підставі п.9 ч.1 ст. 39 діючого ЗУ «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення). Тобто, виконавчий лист №2-248/10, виданий Київським райсудом м.Одеси 06.10.2010 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь «Райфайзен банк Аваль» грошових коштів в сумі 1820 грн. виконаний 13.12.2023 року в межах виконавчого провадження № 4818593, з відповідними наслідками, передбаченими ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (скасування арештів та заходів примусового виконання). Інші арешти (накладені на майно боржника) зняті Відділом на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 08.07.2025 у справі № 947/29711/24. Також державний виконавець інформує, що у Київському ВДВС ПМУМЮ. відсутні незавершені виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 . Заходи примусового виконання Київським ВДВС ПМУМЮ не здійснюються.

Щодо виконавчого провадження № 48186012, виконавець зазначає також, що згідно з наданою ОСОБА_1 інформаційною довідкою з АСВП (з ідентифікатором доступу) підтверджено, що 06.12.2023 матеріали виконавчого провадження № 48186012 передані до Біляївського ВДВС ПМУМЮ, 08.01.2024 прийняті останнім до виконання, а 02.09.2024 Головним державним виконавцем Біляївського ВДВС ПМУМЮ, Лебедєвим Є.Є. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Однак, перед цим 12.04.2024 державним виконавцем Біляївського ВДВС ПМУМЮ, Лебедєвим Є.Є., було винесено постанову про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 . В свою чергу, зміст пункту 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін`юсту України від 02.04.2012р. № 512/5 свідчить про право/можливість припинення нескасованих заходів примусового тим органом ДВС, яким виконавчий документ повернуто стягувачу та в якому знаходяться матеріали відповідного виконавчого провадження. Отже, питання щодо скасування неприпинених заходів примусового виконання (за наявності відповідних підстав) за виконавчим листом №2-248/10, виданим Київським райсудом м. Одеси 06.10.2010 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь «Райфайзен банк Аваль» грошових коштів в сумі 323754,28 грн. - перебуває в межах компетенції Біляївського ВДВС ПМУМЮ.

02.10.2025 року від заявника по справі ОСОБА_1 надійшла до суду в електронній формі через систему «Електронний суд» заява про відвід головуючого судді по даній справі Калініченко Л.В., з підстав наявності сумнівів щодо об`єктивності та неупередженості судді, та неможливості повторної участі судді у розгляді даної справи.

За наслідком розгляду вказаної заяви, 02.10.2025 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого - судді Калініченко Л.В. по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 за участі заінтересованих осіб: Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчих листів виданих по цивільній справі №2-248/10 такими, що не підлягають виконанню відмовлено.

Під час розгляду справи за вказаною заявою ОСОБА_1 , стягувачем Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» подано до суду в електронній формі заяву про заміну його у даному провадженні, як стягувача за виконавчими листами, на належного стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код за ЄДРПОУ 38750239, з посиланням на те, що ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 24.05.2018 року по справі 2-248/10, замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» по цивільній справі №2-248/10, його правонаступником - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239), з одночасним зазначенням що, 25.07.2024 року внаслідок зміни назви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс».

Судом в судовому засіданні 03.11.2025 року було постановлено ухвалу, без оформлення окремого документа, рішення про яке зазначене у протоколі судового засідання 03.11.2025 року, якою ухвалено замінити заінтересовану особу в межах розгляду даного провадження по справі, як стягувача за виконавчими листами Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на належного стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія», як правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

10.11.2025 року до суду від ТОВ «ВІН ФІНАНС» надійшли заперечення проти задоволення заяви ОСОБА_1 .

В судовому засіданні призначеному на 20.11.2025 року судом було встановлено надходження запиту Одеського апеляційного суду від 11.11.2025 року про витребування матеріалів цивільної справи №2-248/10, за наслідком надходження апеляційної скарги ОСОБА_1 на протокольну ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 03.11.2025 року по цивільній справі №2-248/10.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21.11.2025 року зупинено провадження по справі №2-248/10 (провадження №6/947/403/25) за заявою ОСОБА_1 за участі заінтересованих осіб: стягувача за виконавчими листами Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія», як правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчих листів виданих по цивільній справі №2-248/10 такими, що не підлягають виконанню, до перегляду ухвали Київського районного суду міста Одеси від 03.11.2025 року, постановлену без оформлення окремого документа, рішення про яке зазначене у протоколі судового засідання 03.11.2025 року по цивільній справі №2-248/10, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та повернення матеріалів справи №2-248/10 до Київського районного суду міста Одеси.

28.11.2025 року матеріали цивільної справи №2-248/10 було скеровано до Одеського апеляційного суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17.02.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Протокольну ухвалу суду від 18.11.2025 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на протокольну ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: стягувач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»; Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчих листів, такими, що не підлягають виконанню.

05.05.2026 року до Київського районного суду міста Одеси надійшли матеріали цивільної справи №2-248/10, які передані головуючому по справі 07.05.2026 року.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 07.05.2026 року поновлено провадження у справі та призначено по справі судове засідання в приміщенні Київського районного суду м. Одеси на 28 травня 2026 року о 11 годині 30 хвилин.

До судового засідання призначеного на 28.05.2026 року з`явився заявник ОСОБА_1 , який заяву підтримав та просив суд задовольнити.

Стягувач за виконавчими листами та державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до судового засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином.

Згідно з ч.3 ст.432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Враховуючи вищевикладене, судом було ухвалено провести розгляд вказаної заяви в судовому засіданні 28.05.2026 року за наявною явкою учасників справи.

Заслухавши пояснення боржника, дослідивши подану до суду заяву та оглянувши матеріали справи, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву у судовому засіданні до 02.06.2026 року о 15 год. 30 хв. для його ухвалення і проголошення.

Дослідивши подану до суду заяву, оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

У даній справі, заявником ОСОБА_1 порушено питання з приводу визнання двох виконавчих листів №2-248/10, виданих 05.07.2010 року Київським районним судом міста Одеси відносно боржника ОСОБА_1 такими, що не підлягають виконанню.

Зазначене питання врегульовано частиною другою статті 432 ЦПК України, згідно з якою суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №2-248/10 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За наслідком розгляду зазначеної цивільної справи, 05.07.2010 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено заочне рішення, яким позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 18 вересня 2007 року №014/80054/85/82377: заборгованість за кредитом 195 895 грн.; заборгованість за відсотками 3 763,60 грн.; заборгованість за простроченими відсотками 48 886,13 грн.; заборгованість за пеню 75 209,54 грн., а всього на загальну суму 323 754,28 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в сумі 1820 грн.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 16.07.2010 року, за наслідком чого 06.10.2010 року Київським районним судом міста Одеси видано у тому числі відносно боржника ОСОБА_1 два виконавчі листи №2-248/10:

- про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 18 вересня 2007 року №014/80054/85/82377: заборгованість за кредитом 195 895 грн.; заборгованість за відсотками 3 763,60 грн.; заборгованість за простроченими відсотками 48 886,13 грн.; заборгованість за пеню 75 209,54 грн., а всього на загальну суму 323 754,28 грн.;

- про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в сумі 1820 грн.

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

За наслідком чого, оглянувши матеріали цивільної справи №2-248/10, а також приймаючи положення частини 3 статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», судом перевірено та встановлено наступне.

Ухвалами Київського районного суду міста Одеси від 25.10.2010 року внесено виправлення до зазначеного рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.07.2010 року по справі № 2-248/10 в частині адресу місця проживання ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 24.05.2018 року замінено стягувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у цивільній справі №2-248/10 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10.04.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2018 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалено вважати неподаною та повернуто заявнику.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15 липня 2019 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, ухваленого Київським райсудом м. Одеси 05 липня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту.

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 06.02.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2018 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини, про які зазначає ОСОБА_1 у заяві, не є нововиявленими обставинами.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року змінено мотивувальну частину ухвали Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року в редакції цієї постанови. У іншій часині ухвалу залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року повернуто.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами по справі № 2-248/10 відмовлено. Залишено в силі заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2010 року по справі № 2-248/10 за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2022 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 05 липня 2010 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до суду з заявою про визнання двох виконавчих листів № 2-248/10 від 05 липня 2010, виданих Київським районним судом м. Одеси, такими, що не підлягають виконанню, з тих підстав, що 14.07.2015 державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ордатій Я.І прийняв постанови про відкриття виконавчого провадження № 48185933 та № 48186012 з виконання двох виконавчих листів № 2-248/10 від 06.10.2010р з написом: "Повернуто п.4 ст. 47 ЗУ "ПВП" та 47 п.4 ЗУ "ПВП" 29.12.2012р." та без печатки про стягнення зі ОСОБА_1 на користь «Райффайзен банк Аваль» боргу у сумі 1820,00 грн та виконавчого провадження № 48186012 по виконанню виконавчого листа № 2-248/10 від 06.10.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь «Райффайзен банк Аваль» боргу у сумі 323754,28 грн. З цих написів вбачається, що ці виконавчі листи були повернуті заявнику в 2012 році. Більше відміток на виконавчому листі про прийняття виконавчих листів до виконання не було і немає. Постанови про відкриття виконавчого провадження були винесені 14.07.2015 року на підставі двох виконавчих листів, які видані 05.07.2010 року (фактично насправді 05.07.2010 року), а вступили у законну силу та набрали чинності 16.07.2010 року та який повинні булі пред`явлені до виконання протягом 1-го року, тобто до 16.07.2011 року. Документи були пред`явлені до виконання разом із заявою про відкриття виконавчого провадження 07.09.2016 року, тобто майже через три роки, після закінчення строку його кінцевого пред`явлення 16.07.2013 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року у задоволенні заяви про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих листів по цивільній справі № 2-248/10 за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Виданих Київським районним судом м. Одеси на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.07.2010 року відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21.08.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа державний виконавець Джміль Олександр Олександрович, про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Тобто, обставини встановлені рішенням суду не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Преюдиціальність дає привілей стороні у справі повторно не доказувати такі факти для обґрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає права спростовувати ці факти іншими засобами доказування.

Дія преюдиції припиняється, коли попереднє преюдиціальне рішення, зокрема судове, скасовано в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Отже, вище встановлені обставини у відповідності до судових рішень, які набрали законної сили додатковому доказуванню не підлягають та під сумнів судом не ставляться.

З поданих боржником ОСОБА_1 документів вбачається, що виконавчий лист №2-248/10, виданий 06.10.2010 року Київським районним судом міста Одеси відносно боржника ОСОБА_1 про солідарне стягнення з останнього та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») судових витрат в сумі 1820,00 грн., перебував на примусовому виконанні в Київському відділі державної виконавчої служби і місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження ВП №48185933.

В межах зазначеного виконавчого провадження ВП №48185933, державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби і місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Джмілем О.О. 13.12.2023 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме за наслідком фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Зазначені обставини також підтверджені та визнані представником Київського відділу державної виконавчої служби і місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Приймаючи зазначені обставини, судом встановлено, що зобов`язання ОСОБА_1 за виконавчим листом №2-248/10, виданим 06.10.2010 року Київським районним судом міста Одеси відносно боржника ОСОБА_1 про солідарне стягнення з останнього та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») судових витрат в сумі 1820,00 грн., є виконаними, наразі відсутні, а відтак у відповідності до положень частини другої статті 432 ЦПК України наявні підстави для визнання зазначеного виконавчого листа таким, що не підлягає подальшому виконанню, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 в цій частині вимог є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заяви ОСОБА_1 в іншій частині вимог про визнання виконавчого листа №2-248/10, виданого 06.10.2010 року Київським районним судом міста Одеси відносно боржника ОСОБА_1 про солідарне стягнення з останнього та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») заборгованості за кредитним договором в сумі 323754,28 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається, з поданих до суду документів зазначений виконавчий документ перебував на примусовому виконанні в Біляївському відділі державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження №48186012, в рамках якого головним державним виконавцем зазначеного відділу Лебедєвим Є.Є. 02.09.2024 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі положень п.4 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», якою регламентовано повернення виконавчого документа стягувану зокрема якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Частиною 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Крім того, суд зазначає, що за змістом частин першої, другої статті 12 Закону № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили.

В той же час, визначені цим Законом № 1404-VIII строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану згідно із положеннями пункту 10-2, яким було доповнено Прикінцеві та перехідні положень цього Закону згідно із Законом № 2129-IX від 15 березня 2022 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, запроваджено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24 лютого 2022 року, наразі не припинено та не скасовано.

Таким чином, з дня набрання чинності Законом № 2129-IX, а саме з 26 березня 2022 року, відповідні строки пред`явлення виконавчого документа до виконання є перервані.

За наслідком чого, суд доходить до висновку, що строк для повторного пред`явлення виконавчого листа №2-248/10, виданого 06.10.2010 року Київським районним судом міста Одеси відносно боржника ОСОБА_1 про солідарне стягнення з останнього та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») заборгованості за кредитним договором в сумі 323754,28 грн., після його повернення стягувачеві 02.09.2024 року є перерваним та не закінчився.

Також, суд зазначає, що боржником ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження існування матеріально-правових та/або процесуально-правових підстав для визнання зазначеного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Так, матеріали справи не містять доказів, що зазначений виконавчий лист було видано помилково, або зобов`язання ОСОБА_1 за ним виконані та/або припинені.

ОСОБА_1 не надано до суду жодних доказів на підтвердження виконання заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 05.07.2010 року у справі №2-248/10, в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 18 вересня 2007 року №014/80054/85/82377 в загальному розмірі 323754,28 грн., яке в свою чергу набрало законної сили та підлягає до обов`язкового виконання.

З приводу доводів боржника як на підставу визнання зазначених виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у зв`язку з тим, що на думку боржника постанови державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень № 48185933 та №48186012 від 14 липня 2015 року з виконання виконавчих листів № 2-248/10 від 06 жовтня 2010 року (фактично 05липня 2010 року) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у сумі 1 820 грн та боргу в розмірі 323 754,28 грн, прийняті після спливу річного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, суд зазначає, що відповідне питання вже було предметом судового розгляду за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Другий Київський ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса)) в межах виконавчих проваджень № 48185933 та № 48186012, за наслідком розгляду якої ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Верховного Суду від 04.05.2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року залишено без змін.

Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов до висновку, що вирішуючи питання про скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів № 2-248/10, виданих 06 жовтня 2010 року Київським районним судом м. Одеси, суди врахували обставини, встановлені ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2016 року за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, відповідно до якої постанову від 27 червня 2014 року про повернення виконавчого листа без виконання стягувач отримав 10 жовтня 2014 року. Ураховуючи, що копію постанови від 27 червня 2014 року повернення виконавчого листа без виконання АТ «Райффайзен Банк Аваль» отримало 10 жовтня 2014 року, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що повторно пред`явивши виконавчий лист 14 липня 2015 року стягувач не пропустив строк пред`явлення його до виконання, встановлений пунктом 2 частини першої статті 22 Закону України №606-XIV.

Додатково суд зазначає, що доводи ОСОБА_1 про те, що постанови про відкриття виконавчого провадження були винесені 14.07.2015 року на підставі двох виконавчих листів, які видані 05.07.2010 року (фактично насправді 05.07.2010 року), а вступили у законну силу та набрали чинності 16.07.2010 року та який повинні булі пред`явлені до виконання протягом 1-го року, тобто до 16.07.2011 року, в якості підстав для визнання двох виконавчих листів №2-248/10 від 06.10.2010 року відносно ОСОБА_1 такими, що не підлягають виконанню, також були предметом розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, за наслідком розгляду якої ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено. Постановою Одеського апеляційного суду від 21.08.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа державний виконавець Джміль Олександр Олександрович, про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

У зазначеній постанові, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що порушення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Натомість пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV). Встановлення обставин дотримання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання підлягає з`ясуванню, зокрема, під час оскарження дій чи бездіяльності державного чи приватного виконавця, пов`язаних з вирішенням питання про відкриття виконавчого провадження, а тому не мають правового значення під час розгляду питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Приймаючи вищевикладене в цілому, суд доходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість заяви ОСОБА_1 в частині вимоги про визнання виконавчого листа №2-248/10, виданого 06.10.2010 року Київським районним судом міста Одеси відносно боржника ОСОБА_1 про солідарне стягнення з останнього та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 323754,28 грн., у зв`язку з чим в цій частині вимог заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Ухвалюючи судове рішення у даній справі, судом враховується, що згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Керуючись ч.2 ст.432 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: стягувача за виконавчими листами Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія», як правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчих листів виданих по цивільній справі №2-248/10 такими, що не підлягають виконанню задовольнити частково.

Визнати виконавчий лист №2-248/10, виданий 06.10.2010 року Київським районним судом міста Одеси відносно боржника ОСОБА_1 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») судових витрат в сумі 1820,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Заяву ОСОБА_1 в частині вимоги про визнання виконавчого листа №2-248/10, виданого 06.10.2010 року Київським районним судом міста Одеси відносно боржника ОСОБА_1 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 323754,28 грн., - залишити без задоволення.

Копію ухвали для відома невідкладно надіслати сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено 02.06.2026 року.

Головуючий Л. В. Калініченко