Ухвала суду № 137035338, 02.06.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9991/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №72025101000000021 від 24.06.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72025101000000021 від 24.06.2025, стосовно ОСОБА_4 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України. Одночасно з обвинувальним актом на адресу суду направлено угоду про визнання винуватості, укладену 24.06.2025 року між прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_7 .

Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_7 з іншого та ухвалити вирок, яким визначити узгоджене сторонами покарання. В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити вирок, яким визначити узгоджене сторонами покарання. Крім того, зазначила, що вказана угода укладена добровільно, вона розуміє всі правові наслідки укладення угоди про визнання винуватості та погоджується виконати всі покладені на неї угодою зобов`язання. Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просив затвердити вищевказану угоду та призначити узгоджене сторонами покарання.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченої та захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 КПК України. Відповідно до ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Зі змісту ч. 1 ст. 472 КПК України вбачається, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. Частиною 7 статті 474 КПК України передбачено, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. В такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

Згідно угоди, що надійшла до суду, обвинувачена ОСОБА_4 має беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повідомила, що визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, але вчинила дії зазначені в обвинувальному акті без «злого умислу». Враховуючи, що розгляд угоди проводиться в підготовчому судовому засіданні, за результатами розгляду суд може ухвалити в тому числі і вирок, а також те, що єдиним способом перевірити виконання обвинуваченою умов, які вона взяла на себе угодою про беззастережне визнання винуватості, суд здійснив допит обвинуваченої. В ході допиту обвинувачена ОСОБА_4 повідомила, що невідома особа запропонувала їй зареєструвати товариство з обмеженою відповідальністю за грошову винагороду у розмірі 500 грн. На вказане вона погодилась та за допомогою невідомої особи зареєструвала ТОВ «Білд Хаус Груп», вчинивши всі дії, які потрібні для реєстрації. При вказаних діях вона використовувала особисту ідентифікацію, заповнювала всі форми для реєстрації за справжніми документами, а саме власним паспортом, власним ідентифікаційним кодом, підписувала власним підписом. У нотаріуса вона також підписала всі необхідні документи на власне ім`я.

При цьому вона використовувала власний паспорт, не вносила в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості, чужі документи не використовувала.

Визнала себе винуватою в тому, що здійснила вказані дії за винагороду і наміру займатись підприємницькою діяльністю не мала.

Оцінюючи вказане, а також зміст угоди, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 472 КПК України визначено, що в угоді про визнання винуватості зазначаються формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

З угоди вбачається, що сторони кваліфікують дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 205-1 КК України, як внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Ст. 205-1 КК Укураїни має назву - «Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб підприємців».

Таким чином, відповідальності за вказаною нормою підлягають особи, що внесли завідомо неправдиві відомості, тобто підробили документи для здійснення державної реєстрації. З показань ОСОБА_4 вбачається, що вона жодного документу не підробила, неправдиві відомості до документів не вносила, а лише підписала попередньо виготовлені документи, що отримала нотаріус ОСОБА_8 для подальшої реєстрації ТОВ «Білд хаус груп», із використанням її персональних даних і документів, без наміру здійснювати господарську (підприємницьку) діяльність. Вказане фактично продубльовано у формулюванні обвинувачення, оскільки в ньому містяться лише твердження прокурора про те, що ОСОБА_4 наміру здійснювати господарську діяльність не мала, але підписала попередньо виготовлені документи.

Саме по собі проведення такої реєстрації та окремо кожен із кроків, що передує зазначеній реєстрації, прокурор називає внесенням неправдивих відомостей ОСОБА_4 , оскільки вона наміру на здійснення підприємницької діяльності не мала.

Суд зазначає, що під внесенням до документів неправдивих відомостей визначається включення інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності.

Мотив і мета з яких діє особа не є складовою об`єктивної сторони.

Сам по собі факт відсутності наміру (суб`єктивна сторона злочину) здійснювати діяльність не перетворює всі дії особи з реєстрації на такі, що є внесенням неправдивих відомостей, тобто інформації, що не відповідає дійсності. Вказане підтверджується наступним. До 25.09.2019 року в КК України передбачена відповідальність за ст. 205-1 КК України, а саме за підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб підприємців та за фіктивне підприємництво (ст. 205 КК України), що передбачала відповідальність за створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі створення суб`єкту підприємницької діяльності без наміру займатись такою. Разом з тим, з 25.09.2019 року ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) декриміналізована. Кримінальна відповідальність за вказані дії відсутня. В той же час, прокурор в 2025-2026 році просить суд ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_4 за дії вчинені нею в 2023 році зі створення суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфікуючи це за ч. 2 ст. 205-1 КК України. Частиною 7 статті 474 КПК України визначено, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.

Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін.

Згідно ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Суд вважає, що затвердження угоди є неможливим та протиправним, оскільки її умови суперечать вимогам закону, а саме ст. 2 КК України та порушують права обвинуваченого, гарантовані Конституцією України та КПК України і не відповідають завданням кримінального провадження. Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості від 24.06.2025 укладеної між прокурором нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки України Київської міської прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_4 , оскільки умови угоди суперечать вимогам КК України та КПК України, а тому в затвердженні угоди слід відмовити на підставі п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК України. Пунктом 1 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що суд відмовивши у затвердженні угоди має повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування, в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України. Так, суд звертає увагу, що угода про визнання винуватості від 24.06.2025 року укладено під час досудового розслідування та направлено до суду разом з обвинувальним актом. У ході підготовчого судового засідання сторони кримінального провадження не висловлювали думку про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду. Зважаючи на вказане та те, що суд у підготовчому судовому засіданні приймає рішення про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості від 24.06.2025, те, що угоду про визнання винуватості, укладено під час досудового розслідування, учасники не висловлювали думку про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає поверненню прокурору для продовження досудового розслідування, в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України, оскільки законні підстави для продовження підготовчого судового засідання відсутні.

З урахуванням вимог ст.314 КПК України суд не вправі приймати рішення про призначення обвинувального акту до судового розгляду, оскільки вказане буде порушенням вимог п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Щодо оскарження ухвали суду.

Статтею 392 КПК України визначено перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Серед вказаного переліку зазначено на інші ухвали у випадках, передбачених КПК України та ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Частиною 4 ст. 314 КПК України визначено, що ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Як вже зазначалось, суд не приймає рішення про повернення обвинувального акту (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України), а відмовляє в угоді та повертає кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України на підставі п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Статтею 314 КПК України можливість оскарження ухвали суду з прийняттям рішення, передбаченого п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України не передбачено.

Вказане свідчить, що ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-372, 468-474 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В затверджені угоди про визнання винуватості укладеної між обвинуваченою ОСОБА_4 та прокурором нагляду за додержанням законів Бюро економічної безпеки України Київської міської прокуратури ОСОБА_6 від 24.06.2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 24.06.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72025101000000021 відмовити.

На підставі п. 1 ч. 3ст. 314 КПК Українив зв`язку із прийняттям рішення про відмову в затвердженні угоди повернути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, відомості про які внесено 24.06.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72025101000000021 прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

СуддяОСОБА_1