Рішення № 137030346, 02.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року № 320/46935/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2025 № 51088240203, № 51097240203, № 51094240203, № 51098240203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган дійшов до необґрунтованих висновків про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу від операцій з відчуження інвестиційного активу, оскільки дохід від таких операцій не перевищив суми витрат, понесених у зв`язку з придбанням інвестиційного активу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача подано відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не було надано жодних документальних підтверджень понесених витрат від проведення платником операцій з корпоративними правами, а тому неможливо встановити витрати, пов`язані з формуванням інвестиційного активу. Посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що не погоджується з позицією відповідача, яка викладена у відзиві, та вважає, що наведені контролюючим органом аргументи та доводи не відповідають дійсності і суперечать нормам чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони прибули у судове засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТТД ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 42141837) ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 24.04.2025 № 34040/Ж5/26-15-24-02-03/2516904433.

Перевіркою встановлено порушення:

п.179.1 ст.179 розділу IV Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно подано до ДПІ в Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік;

п.п. «а» п. 176.1 п.176, п.44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, не надано до перевірки книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

п.п. 168.2.1 п. 168.2, п.п. 168.1.3 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пп.164.2.9 п.164.2 ст.164, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено інвестиційний прибуток на суму 12 681 900,00 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 2 282 742,00 грн з отриманого доходу;

п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України внаслідок чого не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у розмірі 41 250,00 грн.

На підставі акту перевірки від 24.04.2025 № 34040/Ж5/26-15-24-02-03/2516904433 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 51009724203 від 03.06.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 2 853 427,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням 2 282 742,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 570 685,50 грн;

№ 51098240203 від 03.06.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір» на загальну суму 237 785,63 грн, з яких за податковим зобов`язанням 190 228,50 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 47 557,13 грн;

№ 51094240203 від 03.06.2025, яким, за ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 020,00 грн;

№ 51088240203 від 03.06.2025 року, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 340,00 грн за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 15.08.2025 №239606/99-00-06-01-02-06 скарга позивача на оскаржувані рішення залишена без задоволення.

На переконання позивача, висновки, які зазначені у акті перевірки, є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 статті 79 ПК України).

Нормами пункту 78.4 статті 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Положеннями підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з підпунктами 21.1.1 та 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

При цьому, згідно з пунктом 79.3 статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Положення пункту 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з приписами пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №640/9016/20, від 24 вересня 2025 року у справі № 520/7480/25.

При цьому, суд зауважує, що пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином надіслані платнику податку за адресою або місцезнаходження або податковою адресою.

Окрім того, суд звертає увагу на тому, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі №140/30/20.

Неотримання платником податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки надісланим контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення не свідчить про невиконання відповідачем обов`язку встановленого податковим законодавством щодо своєчасного та належного повідомлення платника податків про проведення перевірки.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в постанові 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17, від 13 листопада 2025 року у справі № 520/7470/25.

До матеріалів справи долучено копії наказу від 03.03.2025 №1432-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 )» та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 03.03.2025 № 551/26-15-24-02-03.

В матеріалах справи наявні докази скерування контролюючим органом на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення копію наказу та повідомлення про проведення перевірки, що відповідає вимогам податкового законодавства щодо завчасного та належного повідомлення платника податків про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Пунктом 78.1 статті 78 ПК України встановлені підстави для проведення документальних позапланових перевірок, серед яких передбачена така підстава, як: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.4).

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За змістом абзацу пункту 44.6 статті 46 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як передбачено пунктом 86.7 статті 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Тобто, платник податків не позбавлений права надати документи, пов`язані з документальною перевіркою, і після її завершення (якщо вони з об`єктивних причин не були надані під час перевірки або ж не були враховані контролюючим органом); такі документи відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення за результатами перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем направлявся на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) запит ГУ ДПС у м. Києві від 06.11.2019 № 8950/0/26-15-33-10-20 про надання документів, які підтверджують задекларовані відомості в поданій податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік.

Однак, поштове відправлення повернулось контролюючому органу з відміткою пошти про неможливість його вручення.

03 березня 2025 року ГУ ДПС у м. Києві направлено рекомендованим повідомленням про вручення копію повідомлення про проведення перевірки від 03.03.2025 № 551/26-15-24-02-03 з копією наказу від 03.03.2025 №1432-п на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ).

У повідомленні від 03.03.2025 № 551/26-15-24-02-03 контролюючим органом було зазначено, що у відповідності до вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України, ОСОБА_1 необхідно забезпечити надання всіх необхідних документів, що пов`язані з нарахуванням і сплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТТД ІНВЕСТ» за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, в тому числі книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу за 2018 рік.

Однак, поштове відправлення повернулось до ГУ ДПС у м. Києві із відміткою пошти про неможливість його вручення, а саме: «за закінченням терміну зберігання».

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином надіслані платнику податку за адресою або місцезнаходження або податковою адресою. Водночас, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За таких обставин на платника податків покладався обов`язок щодо надання відповідної інформації.

Як свідчать наявні у справі матеріали, позивачем ні до початку проведення перевірки, ні під час перевірки не надано контролюючому органу жодних документів в підтвердження задекларованих відомостей у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік та пов`язаних із нарахуванням і сплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку.

Водночас, надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність доказів фактичного понесення витрат на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав) суд зазначає наступне.

Відповідачем встановлено, що згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДПС України ПАТ «ЗНВКІФ «РЕНЕСАНС ІНВЕСТМЕНТС» (код ЄДРПОУ 38003296) в податковому розрахунку за формою 1-ДФ відображено інформацію про виплату інвестиційного доходу за ознакою доходу « 112» в 2018 році у сумі 12 681 900,00 грн (в т.ч. у 1 кварталі 2018 року у сумі 1 500,00 грн та у II кварталі 2018 року у сумі 12 680 400,00 грн) на користь фізичної особи ОСОБА_1 .

Відповідно до довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, в редакції, що діяла в 2018 році, під ознакою доходу « 112» відображається інвестиційний прибуток (дохід) від операцій з інвестиційними активами.

ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, у якій задекларував інвестиційний дохід від продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТТД ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 42141837) у сумі 12 680 400,00 грн, інвестиційні витрати у сумі 12 680 400,00 грн, загальний фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами з нульовим значенням.

Як уже зазначалось вище, позивачем не подано підтверджуючих документів щодо задекларованих показників.

На запит податкового органу ПАТ «ЗНВКІФ «РЕНЕСАНС ІНВЕСТМЕНТС» (код ЄДРПОУ 38003296) листом від 26.06.2019 № 26/6 надано договіу купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТТД ІНВЕСТ» від 30.05.2018, відповідно до якого ОСОБА_1 (Продавець) здійснено продаж частки (100%) статутного капіталу ТОВ «ТТД ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 42141837) номінальною вартістю 12 680 400,00 грн за ціною 12 680 400,00 грн ПАТ «ЗНВКІФ «РЕНЕСАНС ІНВЕСТМЕНТС» (Покупець).

Крім того, ПАТ «ЗНВКІФ «РЕНЕСАНС ІНВЕСТМЕНТС» (код ЄДРПОУ 38003296) відображено в податковому розрахунку за формою 1-ДФ за І квартал 2018 року інформацію про виплату інвестиційного доходу (прибутку) за ознакою доходу « 112» ОСОБА_1 у сумі 1 500,00 грн.

Отже, ОСОБА_1 отримав інвестиційний дохід від продажу корпоративних прав частки у статутному капіталі у розмірі 100% ТОВ «ТТД ІНВЕСТ» у розмірі 12 681 900,00 грн.

Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 зазначеного ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

За правилами підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Таким чином, у разі здійснення операцій з продажу інвестиційних активів платник повинен здійснювати облік загального фінансового результату окремо від інших доходів і витрат, а отримане за результатами таких операцій позитивне значення фінансового результату (інвестиційний прибуток) включати до складу загального річного оподатковуваного доходу звітного періоду - календарного року.

Водночас, документами, що підтверджують фактично понесені інвестиційні витрати на попереднє придбання інвестиційних активів фізичною особою - платником податку є належним чином складені договори купівлі-продажу інвестиційних активів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до наданого ПАТ «ЗНВКІФ «РЕНЕСАНС ІНВЕСТМЕНТС» акту прийому-передачі до статутного капіталу ТОВ «ТТД ІНВЕСТ» від 18.05.2018 № б/н, ОСОБА_1 , як учасник Товариства передає, а ТОВ «ТТД ІНВЕСТ» приймає, як внесок до статутного капіталу Товариства нерухоме майно.

Нерухоме майно, зазначене в акті прийому-передачі, передається учасником Товариства ОСОБА_1 у власність Товариства за вартістю, наведеною у акті, а саме: - житловий будинок загальною площею 54,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 за вартістю 1 300 000,00 грн; - земельна ділянка площею 0,0874 га за адресою: АДРЕСА_2 за вартістю 3 679 100,00 грн; - земельна ділянка площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_2 за вартістю 4 443 400,00 грн; - земельна ділянка площею 0,078 га за адресою: АДРЕСА_3 за вартістю 3 257 900,00 грн.

Натомість, ОСОБА_1 до декларації та до перевірки не надано документи (в тому числі розрахункові), які підтверджують вартість майна, за рахунок яких сформовано частку у статутному капіталі ТОВ «ТТД ІНВЕСТ».

Відповідно до підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України визначено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загально річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Відповідно до підпункту 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 % - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у підпункті 1167.5.2 цього пункту).

Згідно з підпунктом 167.5.3 пункту 167.5 статті 167 ПК України у цьому розділі термін «пасивні доходи» означає доходи, зокрема, інвестиційний прибуток.

Податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від отриманого інвестиційного прибутку становить 2 282 742,00 грн (12 681 900,00 * 18%).

Отже, перевіркою встановлено отримання позивачем у 2018 році інвестиційного доходу, та враховуючи, що позивачем не виконано вимоги законодавства та не надано усіх необхідних документів до перевірки, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 2 282 742,00 грн, а тому податкове повідомлення рішення №51009724203 від 03.06.2025 є правомірним та відсутні підстави для його скасування.

З 03 серпня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», яким, зокрема, встановлено військовий збір.

Відповідно до пп.1.1 пункту 16 -1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками військового збору є особи визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а саме загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Враховуючи, що податковим органом встановлено, що у 2018 році позивачем завищено витрати на придбання інвестиційного доходу у сумі завищення позивачем інвестиційних витрат на суму 12 681 900,00 грн, які не підтверджені документально, позивач повинен був нарахувати та перерахувати військовий збір в сумі 190 228,50 грн (1,5% від суми доходу).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податковим органом правомірно встановлено збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 190 228,50 грн за основним платежем, а тому податкове повідомлення рішення №51098240203 від 03.06.2025 є правомірним та відсутні підстави для його скасування.

Щодо доводів відповідача про ненадання книги обліку доходів і витрат, суд зазначає таке.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. ( п. 44.3 ст. 44 ПК України).

Відповідно до п. п. «а» п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України №591 від 23.06.2017 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Платники податку на доходи фізичних осіб, які відповідно до розділу IV Податкового кодексу України зобов`язані подавати декларацію зобов`язані подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі - декларація) та/або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, крім осіб, які перебувають на податковому обліку як самозайняті особи, ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №591 від 23.06.2017 (п. 1 Порядку №591).

Книга обліку та реєстр документів (за наявності) знаходяться у платників податків та повинні надаватись контролюючим органам на їх вимогу (п. 4 Порядку №591).

Як встановлено судом, що не спростовано позивачем жодними доказами, останнім не надано до перевірки книгу обліку доходів і витрат, чим порушено пп. «а» п. 176.1 п.176, п.44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України.

Отже, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 51094240203 від 03.06.2025 відсутні.

Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно з пунктом 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік з Додатком Ф1 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами» - 03.07.2019. В той час, граничний термін подачі вказаної декларації за 2018 рік - 01.05.2019, тобто декларація подана з порушенням термінів, встановлених податковим законодавством.

Позивачем в спростування зазначених порушень не надано жодних доказів.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи викладене, ГУ ДПС у м. Києві правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 03.06.2025 № 51088240203, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 340,00 грн за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.