Ухвала суду № 137030204, 01.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

01 червня 2026 року Справа № 320/22773/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., розглянувши в місті Києві заяву представника позивача адвоката Світельської Ю.В. про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) , в якому просить суд:

1. Визнати протиправною відмову Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо продовження строку дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 - Паспорт прив`язки ТС №01448-ДА.11064.031, Паспорт прив`язки ТС №01449-ДА.11064.033 за адресою АДРЕСА_1 та Паспорт прив`язки ТС №01354-ДА. 10041.193 за адресою АДРЕСА_2 .

2. Зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) продовжити йому дію паспортів прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 - Паспорт прив`язки ТС №01448-ДА.11064.031, Паспорт прив`язки ТС №01449- ДА. 11064.033 за адресою АДРЕСА_1 та Паспорт прив`язки ТС №01354-ДА. 10041.193 за адресою м. Київ, вул. Ахматової Анни, б 16-В. строком на 5 років.

В позові вказує третю особу Департамент територіального контролю міста Києва.

Одночасно із позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Департаменту територіального контролю міста Києва демонтажі ТС що розташовані за адресою м. Київ, вул. Мишуги Олександра, б. 1/4, Паспорт прив`язки ТС №01449-ДА. 11064.033 та Паспорт прив`язки ТС №01448-ДА.11064.031 до моменту набрання законної сили рішенням у справі ФОП ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури, третя сторона Департамент територіального контролю м. Києва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заяви зазначено, що існує очевидна загроза неможливості поновлення порушених прав у разі демонтажу належних фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 тимчасових споруд до ухвалення судом рішення по суті. Наполягає на необґрунтованій відмові у продовженні строку дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності викладеній у листі відповіді №50352-010347878-013-26 від 24.12.2025 враховуючи наявність рішення Київської міської ради №915/8881 від 13.06.2024 яким передбачено процедуру продовження паспортів прив`язки ТС, та те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 було визнано нечинними лише п. 6.4., 6.5. та 6.6 вказаного рішення Київської міської ради.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно частин першої, другої, четвертої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначає стаття 151 КАС України, за змістом частини першої якої позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (пункти 2, 4 цієї частини статті).

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Суд враховує й те, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, ЄСПЛ у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

У той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа № 705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2022 року у справі № 640/14616/21 зазначив, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття позову суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Вирішуючи подану заяву про забезпечення позову, суд виходить із того, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності прикласти значних та додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Враховуючи поданий позов до суду про визнати протиправною відмову відповідача щодо продовження строку дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 - Паспорт прив`язки ТС №01448-ДА.11064.031, Паспорт прив`язки ТС №01449-ДА.11064.033 за адресою АДРЕСА_1 та Паспорт прив`язки ТС №01354-ДА. 10041.193 за адресою АДРЕСА_2 та зобов`язання пролонгувати дію паспортів прив`язки тимчасової споруди строком на 5 років, суд вважає необхідним зазначити, що відмова у пролонгації паспорту прив`язки не є підставою вважати, що існує очевидна небезпека завдання шкоди позивачу, чи судове рішення у даній справі не буде виконане відповідачем.

Суд наголошує, що правомірність чи протиправність спірної відмови є предметом розгляду у справі, рішення та дії відповідача переглядаються судом під час розгляду справи по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 провадження у справі відкрито, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд зазначає, що заяви про забезпечення позову позивачем не надано жодних рішень про демонтаж тимчасових споруд, власником яких він є, прийнятих відповідним Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) або районною в місті Києві державною адміністрацією.

З огляду на зазначене, суд бере до уваги правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду у справах 280/9045/24 від 14 січня 2025 року та 280/9044/24 від 20 лютого 2025 року, яка полягає в тому, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини друг.

Так, на підтвердження аргументів, викладених в заяві про забезпечення позову, представником позивача не надано жодних належних та переконливих доказів, які б беззаперечно свідчили про обставини, на які остання посилається, як на підстави, які зумовлюють необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Суд наголошує, що ймовірне настання певних негативних наслідків для ФОП у спірних правовідносинах, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №826/16509/18.

Відтак, повно та всебічно оцінивши аргументи представника позивача щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам, ФОП ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що такі підстави у заяві про забезпечення позову, та як наслідок, забезпечення позову у спосіб, який пропонує представник - не підтверджені належними та переконливими доказами.

Таким чином, у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів позивача ФОП ОСОБА_1 до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150-154, 156, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви представника позивача адвоката Світельської Ю.В. щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Войтович І. І.