Ухвала суду № 137025938, 01.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

01.06.2026 Справа № 917/2420/25

Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош розглянув заяву Заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291006026, Полтавська область, м. Полтава, вул. Антона Грицая, 1, 36000 про забезпечення позову (вх. № 7346 від 28.05.2026) у справі за позовом

Заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291006026, Полтавська область, м. Полтава, вул. Антона Грицая, 1, 36000, в інтересах

Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, пров. Підлісний, 6, с. Новоселівка, Полтавський район, Полтавська область, 38702, ЄДРПОУ 21046791

до Приватного підприємства ФІРМА «МАКС», вул. Рогізнянська (Соціалістична), 40, м. Полтава, Полтавська область, 36018, ЄДРПОУ 13929111

про стягнення безпідставно збережених коштів.

УСТАНОВИВ:

Заступника керівника Полтавської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до Приватного підприємство ФІРМА «МАКС» (вул. Рогізнянська (Соціалістична)), 40, м. Полтава, Полтавська область, 36018, ЄДРПОУ 13929111), в якому просить стягнути безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки комунальної власності площею 0,9 га з кадастровим номером 5324084000:00:004:0049, яка розташована за адресою: вул. Котелевська, 4, с. Терентіївка, Полтавський район, Полтавська область, за період з 01.01.2021 по 15.12.2025 в сумі 927 814 грн 72 коп.

28.05.2026 Полтавська окружна прокуратура звернулася із заявою про забезпечення позову (вх. № 7346), в якій просить:

- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме спортивно-оздоровчу базу за адресою: вул. Котелевська, 4, с. Терентіївка, Полтавський району, Полтавська область, власником якого є Приватне підприємство ФІРМА «МАКС» (код ЄДРПОУ: 13929111), реєстраційний номер майна 28555841;

- заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам, вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна: спортивно-оздоровчої бази за адресою: вул. Котелевська, 4, с. Терентіївка, Полтавський район, Полтавська область, власником якого є Приватне підприємство ФІРМА «МАКС» (код ЄДРПОУ: 13929111), реєстраційний номер майна 28555841.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову Прокуратура зазначає таке:

Полтавською окружною прокуратурою встановлено, що Договір оренди землі (далі-Договір) укладено між Новоселівською сільською радою Полтавського району та приватним підприємством ФІРМОЮ «МАКС» 29.08.2000 на термін: 10 років, починаючи з дати реєстрації (п. 2.2 Договору).

Разом з тим, відповідно до рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2009 у справі № 10/58-09 визнано за приватним підприємством ФІРМОЮ «МАКС» (код ЄДРПОУ 13929111) право власності на самочинно збудоване ним нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі спортивно-оздоровчої бази, які знаходяться за адресою: вул. Котелевська, 4, с. Терентіївка, Полтавський район, та складається із об`єктів: спортивно-оздоровчий будинок №1 літ А площею 56,5 кв. м, спортивно-оздоровчий будинок № 2 літ Б-2 площею 69,1 кв. м, сторожка літ В площею 14,8 кв.м, кухня-столова літ З площею 104,3 кв. м.

Згідно із тексту вищезазначеного судового рішення, 29.08.2000 приватне підприємство ФІРМА «МАКС» та Новоселівська сільська рада Полтавського району на підставі рішення виконавчого комітету Новоселівської сільської ради №7 від 28.01.2000 (з урахуванням доповнення № 3 від 23.06.2009) уклали договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у книзі реєстрації записів договорів на право тимчасового користування землею 29.08.2000 за № 3.

Крім того, суд у вищезазначеному рішенні зазначає умови договору, згідно яких орендодавець (Новоселівська сільська рада Полтавського району Полтавської області) передає, а орендар (приватне підприємство фірма «МАКС») приймає в строкове володіння і користування строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,79 га, у тому числі за рахунок чагарників 0,79 га, яка знаходиться в селі Терентіївка Полтавського району.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Котелевська, 4, с.Терентіївка, Полтавський район, на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2009 у справі № 10/58-09 за Фірмою «МАКС» (код ЄДРПОУ 13929111) зареєстровано на праві приватної власності спортивно-оздоровчу базу загальною площею 203,1 кв. м.

Разом з тим, відомості щодо реєстрації договору оренди землі із приватним підприємством ФІРМОЮ «МАКС» (код ЄДРПОУ 13929111) з кадастровим номером 5324084000:00:004:0049, яка розташована за адресою: вул. Котелевська, 4, с. Терентіївка, Полтавський район, Полтавська область, відсутні.

Також відомості про продовження дії договору оренди землі від 28.01.2000, укладеного стром на 10 років, відсутні.

Отже, вбачається, що надалі термін дії вищезазначеного Договору не продовжувався сторонами та новий договір оренди землі не укладався.

З метою встановлення місяця розташування, меж, розмірів, правового статусу, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, передачі в користування на умовах оренди рішенням 49 сесії Новоселівської сільської ради Полтавського району 8 скликання «Про проведення інвентаризації земель» від 22.05.2025 №2591 вирішено провести інвентаризацію земельної ділянки комунальної власності, орієнтовною площею 0,9 га, яка розташована по вул. Котелевській, 4 в с. Терентіївка Полтавського району Полтавської області, шляхом розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.11.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 5324084000:00:004:0049, яка розташована за адресою: вул. Котелевська, 4, с. Терентіївка, Полтавський район, має площу 0,9 га та цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (07.01).

Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель від 22.08.2025, яку розроблено на замовлення Новоселівської сільської ради Полтавського району, зареєстровано Відділом № 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 10.11.2025 згідно інформації із Державного земельного кадастру.

Відтак, у 2025 році земельна ділянка сформована з кадастровим номером 5324084000:00:004:0049, за адресою: вул. Котелевська, 4, с. Терентіївка, Полтавський район, площею 0,9 га, на якій розташована спортивно-оздоровча база із 15.10.2009 (реєстраційний номер майна: 28555841).

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Відповідно до Витягу № НВ-9986085252025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 17.11.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,9 га з кадастровим номером 5324084000:00:004:0049 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, станом на 2025 рік становить 1 861 880 грн 77 коп.

В свою чергу, у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, предметом розгляду в якій були вимоги власника земельної ділянки комунальної власності до фактичного землекористувача про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за період після припинення договору оренди, Велика Палата

Верховного Суду виснувала, що для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору.

Відтак, Новоселівською сільською радою на підставі зазначеної інформації, документів здійснено розрахунки недоотриманих доходів за фактичне користування приватним підприємством ФІРМОЮ «МАКС» (код ЄДРПОУ 13929111) земельною ділянкою з кадастровим номером 5324084000:00:004:0049 площею 0,9 га, яка розташована за адресою: вул. Котелевська, 4, с. Терентіївка, Полтавський район, Полтавська область, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2021 по 15.12.2025.

Предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, за звичайних умов (у разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених ПП ФІРМА «МАКС», що пов`язується із втратою позивачем цього майна (грошових коштів).

Згідно вказаних розрахунків загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за вказаний вище період становить: 2021 рік 150 045 грн 11 коп; 2022 рік - 165 049 грн 62 коп; 2023 рік - 189 807 грн 07 коп; 2024 рік - 199 487 грн 23 коп; станом на 15.12.2025 року - 223 425 грн 69 коп.

Згідно ч. 2 ст. 120 ЗК України, ч. 4 ст.377 ЦК України, ч. 3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» особа, яка набула права власності на майно, фактично (автоматично) стає й користувачем земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Таким чином, Приватне підприємство ФІРМА «Макс» (код ЄДРПОУ 13929111), як фактичний користувач земельної ділянки, на якій розташовано спортивно-оздоровчу базу, з 01.01.2021 до цього часу користується земельною ділянкою з кадастровим номером 5324084000:00:004:0049 площею 0,9 га не сплачуючи орендну плату, тим самим протиправно позбавляє Новоселівську територіальну громаду в особі Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області права на отримання доходу у вигляді орендної плати, грубо порушують права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку платного користування земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації такого права, дотримання рівності усіх перед законом".

Отже, як стверджує Заявник, використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди та несплата відповідачем орендної плати впродовж тривалого часу, свідчить про недобросовісність відповідача та його наміри ухилення від сплати коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5324084000:00:004:0049; приватне підприємство ФІРМА «МАКС» не обмежене в розпорядженні вказаним нерухомим майном та відсутністю заборони на здійснення реєстраційних дій щодо вказаних об`єктів, що може призвести до відчуження нерухомого майна з метою утруднення чи неможливості виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу свідчить, як вважає Заявник, про наявність підстав, визначених статтями 136, 137 Господарського процесуального кодексу України для забезпечення позову прокурора.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами Господарського процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення/дії, передбачених законом (чи визначених на його основі судом) найбільш оптимальний у правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Такі правові висновки Верховного Суду викладено в постановах, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22, від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.

З наведеного випливає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосуванні знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4 частин 1 та 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність (співмірність) заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20 зазначалося, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Разом з цим у постанові від 11.06.2025 у справі № 907/82/25 Верховний Суд вказав, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У такий спосіб у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд на підставі поданих заявником доказів має встановити наявність/відсутність обставин того, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 916/2364/20.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Отже, Заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення про стягнення коштів.

Разом з цим, не виконання відповідачем зобов`язань за договором перед Новоселівською сільською радою Полтавського району Полтавської області не є тією обставиною, яка свідчить про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення за позовом Заявника про стягнення коштів.

Заявником не надано доказів того, що відповідач вчиняє активні дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна станом на час звернення до суду із цією заявою.

Слід зазначити, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Заявника, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на Заявника.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що твердження Заявника викладені в заяві про забезпечення позову є лише припущеннями, не підтвердженими жодними доказами, тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Полтавської окружної прокуратури (вх. № 7346 від 28.05.2026).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (статті 235, 255 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підписана 01.06.2026.

Суддя Дмитро СІРОШ