Рішення № 137025924, 25.05.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 Справа № 917/76/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В. за участю представника позивача - Сова В.В., представників відповідачів 1, 2, 3 - Мохнюк Д.М., Шульга А.О., Довбенко О.Ю., третьої особи 1 не з`явились, від третьої особи 2 Головченко А.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачів:

1. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

2. ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ,

3. Акціонерного товариства "Полтава Банк", вул. Пилипа Орлика, 40А, м. Полтава, 36000

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -

1. приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Набока Юлія Василівна, вул. Монастирська, 5/7, м. Полтава, 36000,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-депозитарний центр "Глобал", пров. Куренівський, 19/5, м. Київ, 04073,

про визнання недійсним договору, зобов`язання проведення безумовної облікової операції з депозитарного списання, а також зарахування на рахунок у цінних паперах акції

встановив:

22.01.2026 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Акціонерного товариства "Полтава Банк" про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-39/17-4 від 18.04.2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про купівлю-продаж 39,8375% загальної кількості акцій (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN) UA4000120083) у кількості 280 854 106 шт. простих іменних акцій (голосуючих);

- зобов`язання Акціонерне товариство "Полтава-банк" провести безумовну облікову операцію з депозитарного списання 39,8375% загальної кількості акцій АТ "Полтава-Банк" (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN) UA4000120083) у кількості 280 854 106 шт. простих іменних акцій (голосуючих), що обліковуються на рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_1 ;

- зобов`язання Акціонерне товариство "Полтава-Банк" провести безумовну облікову операцію зарахувати на рахунок у цінних паперах ОСОБА_1 № НОМЕР_2 акції прості іменні акціонерного товариства "Полтава-Банк" ((міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN) UA4000120083) у кількості 280 854 106 шт., що складає 39,8375% загальної кількості акцій АТ "Полтава-Банк" (вх. №86/26).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що не підписував договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-39/17-4 від 18.04.2017 року, про укладення цього договору йому стало відомо нещодавно, також стверджує, що не підписував розпоряджень на списання акцій та не вчиняв жодних дій, які відповідали б вимогам Закону України «Про депозитарну систему України».

Ухвалою від 27.01.2026 року суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надав строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

02.02.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 27.01.2026 року про залишення позовної заяви без руху (з додатками) (вх. № 1185), відповідно до якої позивач усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду від 27.01.2026 року.

Ухвалою від 05.02.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 05.03.2026 року на 09:00 год. та встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.

20.02.2026 року від відповідача 3 АТ "Полтава-Банк" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 2304, арк. справи 71-209, том 1).

20.02.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача 1 - ОСОБА_2 Л. О. надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2340, арк. справи 213-225, том 1) із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

20.02.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача 2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2339, арк. справи 1-31, том 2) із запереченнями проти задоволення позовних вимог. Також, посилаючись на ст. 90 ГПК України, відповідач 2 вказав перелік запитань до позивача про обставини, що мають значення для справи.

Ухвалою від 24.02.2026 року суд заяву відповідача 2 ОСОБА_3 про письмове опитування позивача задовольнив, зобов`язав позивача - ОСОБА_1 надати відповіді на наступні запитання:

1). Надати інформацію стовного того, чи здійснював ОСОБА_1 свої права та обов`язки як акціонер АТ "ПОЛТАВА-БАНК" шляхом участі в загальних зборах акціонерів в період з 19.04.2017 року по 31.12.2025 року?

2). Чи направлялись ОСОБА_1 в період з 19.04.2017 року по 31.12.2025 року письмові запити до АТ "ПОЛТАВА-БАНК" про надання інформації про господарську діяльність товариства?

3). Чи отримував ОСОБА_1 виплату дивідендів як акціонер АТ "ПОЛТАВА-БАНК" в період з 19.04.2017 року по 31.12.2025 року?

25.02.2026 року від позивача надійшли:

- відповідь на відзив відповідача 1 (вх.№2522, арк. справи 41-45, том 2),

- відповідь на відзив відповідача 2 (вх.№2521, арк. справи 50-54, том 2),

- відповідь на відзив відповідача 3 (вх.№2523, арк. справи 63-68, том 2).

27.02.2026 року до суду від представника відповідача 1 - ОСОБА_5 надійшла заява про його участь в судовому засіданні 05.03.2026 року по справі № 917/76/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №2662), яка задоволена судом ухвалою від 02.03.2026 року.

04.03.2026 року від позивача надійшла заява на виконання ухвали від 24.02.2026 року (вх. №2906, арк. справи 88-89, том 2). Всупереч приписам ч. 3 ст. 90 ГПК України заява позивача із відповідями на поставлені питання подана не у формі заяви свідка. У заяві позивач також зазначив, що Позивач вважає за необхідне скористатися своїми правами, передбаченими ст. 68 ГПК України, а питання, поставлені Відповідачем 2 не стосуються предмету спору, а відповіді не мають значення для справи.

Згідно частини 6 ст. 90 ГПК України за наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь.

Клопотання в порядку ч.6 ст. 90 ГПК України учасники справи суду не заявляли.

04.03.2026 року від приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Набока Юлії Василівни надійшли письмові пояснення стосовно предмету спору у даній справі (вх.№ 2898, арк. справи 100-102, том 2).

05.03.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача (вх. №2909), а саме: приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Набоку Юлію Василівну.

Ухвалою від 05.03.2026 року суд ухвалив залучити до участі у справі приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Набоку Юлію Василівну (вул. Монастирська, 5/7, м. Полтава, 36000, РНОКПП НОМЕР_3 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

04.03.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача 2 надійшло клопотання про витребування у АТ "Полтава Банк" доказів (вх. № 2892, арк. справи 92-94, том 2).

В судовому засіданні 05.03.2026 року суд протокольною ухвалою задовольнив вищезазначене клопотання відповідача 2 про витребування доказів.

Станом на 10.03.2026 року до суду не надійшли витребувані докази, у зв`язку з чим суд постановив оформити окремий процесуальний документ про витребування необхідних доказів та ухвалою від 10.03.2026 року витребував в Акціонерного товариства "Полтава Банк" (вул. Пилипа Орлика, 40А, м. Полтава, 36000, ЄДРПОУ 09807595) наступні докази:

- договір купівлі-продажу цінних паперів від 18.04.2017 року, за яким ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_4 прості іменні акції АТ "Полтава Банк" в кількості 280 854 106 шт.;

- розпорядження про списання з рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) цінних паперів відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.04.2017 року;

- розпорядження про зарахування на рахунок ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) цінних паперів відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.04.2017 року;

- витяги з журналу розпоряджень та журналу операцій АТ "Полтава Банк" щодо розпорядження ОСОБА_1 від 19.04.2017 на виконання облікової операції "поставка прав на цінні папери" б/н від 19.04.2017 року;

- витяги з журналу розпоряджень та журналу операцій ПАТ "Полтава-банк" щодо розпорядження ОСОБА_4 на виконання облікової операції "одержання прав на цінні папери" б/н від 19.04.2017 року;

- банківську виписку з банківського рахунку ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_6 , МФО 331489 АТ "Полтава-Банк") за період з 18.04.2017 по 31.05.2017 року;

- надати інформацію стосовно того, чи проводилась виплата дивідендів на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) як акціонера АТ "Полтава-банк" за період з 01.01.2016 по 31.12.2025 року.

16.03.2026 року до суду від АТ "Полтава Банк" надійшло клопотання про продовження строку на надання доказів до 01.04.2026 року включно (вх. №3461).

Ухвалою від 17.03.2026 року суд клопотання Акціонерного товариства "Полтава Банк" про продовження строку для надання доказів (вх. №3461 від 16.03.2026 року) задовольнив, продовжив відповідачу 3 процесуальний строк для надання доказів до 01.04.2026 року включно.

01.04.2026 року від АТ "Полтава Банк" на виконання ухвали суду від 10.03.2026 року надійшли витребувані докази (арк. справи 152-163, том 2), а саме:

- копія договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.04.2017 року, за яким ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_4 прості іменні акції АТ "Полтава Банк" в кількості 280 854 106 шт.;

- копія розпорядження про списання з рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) цінних паперів відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.04.2017 року;

- копія розпорядження про зарахування на рахунок ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) цінних паперів відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.04.2017 року;

- витяги з журналу розпоряджень та журналу операцій АТ "Полтава Банк" щодо розпорядження ОСОБА_1 від 19.04.2017 на виконання облікової операції "поставка прав на цінні папери" б/н від 19.04.2017 року;

- витяги з журналу розпоряджень та журналу операцій ПАТ "Полтава-банк" щодо розпорядження ОСОБА_4 на виконання облікової операції "одержання прав на цінні папери" б/н від 19.04.2017 року;

- банківська виписка з банківського рахунку ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_6 , МФО 331489 АТ "Полтава-Банк") за період з 18.04.2017 по 31.05.2017 року;

- інформація стосовно того, чи проводилась виплата дивідендів на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) як акціонера АТ "Полтава-банк" за період з 01.01.2016 по 31.12.2025 року.

06.04.2026 року від АТ "Полтава-банк" надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 4500, арк. справи 165-176, том 2), яке було відкликано заявником згідно його клопотання (вх.4512, арк. справи 181-182, том 2), а тому судом не розглядалося.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 07.04.2026 року оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 20.04.2026 року до 10:00 год.

07.04.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про витребування у АТ "Полтава Банк" оригіналів письмових доказів (вх. № 4546,арк. справи 196-198, том 2).

В судовому засіданні 20.04.2026 року суд задовольнив вищезазначене клопотання позивача. Ухвалою від 20.04.2026 року суд витребував в Акціонерного товариства "Полтава-банк" (вул. Пилипа Орлика, 40А, м. Полтава, 36000, ЄДРПОУ 09807595) оригінали наступних доказів:

- договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-39/17-4 від 18.04.2017, який за твердженням АТ "Полтава-банк", був підставою для проведення депозитарної операції щодо списання з рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 та зарахування на рахунок у цінних паперах ОСОБА_4 НОМЕР_7 простих іменних акцій АТ "Полтава-Банк";

- розпорядження ОСОБА_1 на виконання облікової операції "поставка прав на цінні папери" від 19.04.2017, поданого на виконання договору від 18.04.2017;

- розпорядження ОСОБА_4 на виконання облікової операції "одержання прав на цінні папери" від 19.04.2017, поданого на виконання договору від 18.04.2017.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 20.04.2026 року оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 04.05.2026 року до 09:05 год.

Після судового засідання 20.04.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання (вх. № 5201, арк. справи 217-219, том 2), згідно якого позивач просив призначити у справі № 917/76/26 судову технічну експертизу документів щодо оригіналів: договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-39/17-4 від 18.04.2017; розпоряджень від 19.04.2017 на виконання облікових операцій «поставка прав на цінні папери» та «одержання прав на цінні папери». Поставити перед експертом питання, викладені у цьому клопотання. Доручити проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз або іншій акредитованій установі на розсуд суду. На час проведення експертизи передати оригінали документів (після їх витребування) до відповідної експертної установи. Зупинити провадження у справі до отримання висновку судового експерта (у разі якщо суд визнає це за доцільне).

Також після судового засідання 20.04.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-депозитарний центр "Глобал".

Ухвалою від 21.04.2026 року суд залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-депозитарний центр "Глобал" (пров. Куренівський, 19/5, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 35093607) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

22.04.2026 року до суду від представника позивача - Сови В. В. надійшла заява про її участь в судовому засіданні 04.05.2026 року по справі № 917/76/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №5436), яке задоволено судом ухвалою від 23.04.2026 року.

04.05.2026 року від Акціонерного товариства Полтава-банк надійшла заява (вх.№5950, арк. справи 1, том 3), згідно якої банк інформує, що всі запитувані ухвалою від 20.04.2026 р. оригінали документів в січні 2022 року були передані на зберігання Голові Наглядової Ради Некрасову Олександру Васильовичу на його усну вимогу. За життя ці документи не були повернуті назад Головою Наглядової Ради АТ Полтава-банк ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому наразі Акціонерне товариство Полтава- банк не має об`єктивної можливості (не з власної ініціативи чи небажання) надати їх на вимогу суду згідно вищезазначеної ухвали про витребування в зв`язку з їх відсутністю. Таким чином, витребувані судом оригінали документів не збереглися у відповідача з причин, що не залежать від поточної адміністрації АТ Полтава-банк. Зважаючи на вищевикладене, повідомляємо що станом на дату подання цієї заяви відповідач АТ Полтава-банк володіє лише копіями витребуваних документів, які вже надані до матеріалів справи та є ідентичними за змістом тим документам, що дійсно складалися.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 04.05.2026 року судом оголошено протокольну ухвалу про відмову в оголошенні перерви в підготовчому засіданні, відмову у призначенні експертизи з огляду на відсутність оригіналів документів, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 25.05.2026 року на 09:05 год.

11.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області через засоби поштового зв`язку від ТОВ "Інформаційно-депозитарний центр "Глобал" надійшли пояснення третьої особи у справі №917/76/26 (вх. №6388). Суд встановив, що згідно з інформацією, яка розміщена на заяві (вх. №6388 від 11.05.2026 року), код ЄДРПОУ Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-депозитарний центр "Глобал" - 35093607. Згідно відповіді №34637364 про відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС юридична особа: ЄДРПОУ 35093607 не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. з огляду на що, ухвалою від 12.05.2026 року суд повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-депозитарний центр "Глобал" пояснення третьої особи у справі №917/76/26 (вх. №6388 від 11.05.2026 року) без розгляду. В ухвалі суд зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України ТОВ "Інформаційно-депозитарний центр "Глобал" (юридична особа) має в обов`язковому порядку зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також повідомляє про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

15.05.2026 року до суду від представника ТОВ "Інформаційно-депозитарний центр "Глобал" - адвоката Головченка А. О. надійшла заява про його участь в судових засіданнях по справі № 917/76/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №2630), яке задоволено судом ухвалою від 18.05.2026 року.

В судовому засіданні 25.05.2026 року представник позивача заяви клопотання:

- про повернення у справі № 917/76/26 до стадії підготовчого провадження; поновлення позивачу строк на подання доказів, пов`язаних із протоколом огляду електронної поштової скриньки АТ «Лубнифарм», вихідним текстом електронного листа від 17.10.2025 року, вкладенням «Договір.PDF» та іншими матеріалами, які підтверджують джерело походження копії договору, поданої позивачем, і спростовують твердження АТ «Полтава-Банк» про обізнаність позивача зі спірним договором через його нібито власноручне підписання. також позивач просив суд прийняти та долучити до матеріалів справи протокол огляду електронної

поштової скриньки АТ «Лубнифарм», складений адвокатом Совою Вікторією Валеріївною, а також усі додатки до нього, зокрема знімки екрана, вихідний текст електронного листа, електронний файл/копію вкладення «Договір.PDF» та витребувати у АТ «Полтава-Банк» письмові пояснення щодо того, чому при поданні копій документів у складі відзиву Банк фактично виходив із наявності/ доступності оригіналів, однак після ухвали суду про їх витребування заявив про нібито відсутність оригіналів з січня 2022 року (вх.№ 7073, арк.справи 168-176, том 3);

- про призначення комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи телекомунікаційних систем електронного листування і електронних доказів (вх.№ 7089, арк. справи 159-162, том 3).

В судовому засіданні 25.05.2026 року після заслуховування думки представників учасників справи щодо заявлених клопотань суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні вказаних клопотань позивача.

Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Представники відповідачів проти позову заперечували з мотивів, викладених у відзивах. Представник третьої особи ТОВ "Інформаційно-депозитарний центр "Глобал" усно проти позову заперечував.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

За результатами розгляду справи 25.05.2026 року суд згідно ст. 240 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 2006 року володіє пакетом акцій емітента Публічного акціонерного товариства «Полтава - Банк», який у відсотковому відношенні складає 39,8375 загальної кількості акцій банку та відповідає 280 854 106 простих іменних акцій (голосуючих) або 39,8516 відсотків в загальний кількості голосуючих акцій.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4 , який за життя володів також істотним пакетом акцій АТ «Полтава-Банк». Після смерті батька відкрилася спадщина, до складу якої відповідно до його заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною від 08.07.2025, увійшли акції Акціонерного товариства «Полтава-Банк», які обліковувалися за ОСОБА_4 . Позивачу стало відомо, що ОСОБА_4 - мав відкритий рахунок обліку цінних паперів №303800-UA10001640 у депозитарній установі, якою є Відповідач 3 -АТ «Полтава-Банк».

Відповідно до заповіту ОСОБА_4 від 08.07.2025 року належні йому на праві власності акції, він заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (відповідач 2) в рівних частках.

Спадщину було прийнято позивачем, відповідачем 2 ОСОБА_3 спадкоємцями за заповітом та ОСОБА_2 спадкоємицею за законом (відповідач 1), яка є матір`ю позивача та відповідача 2.

Позивач вказував, що після смерті батька, у нього з відповідачем 1 та відповідачем 2 виникло непорозуміння щодо визначення часток у статутному капіталі стосовно належних нам часток, а саме Відповідач 1 та Відповідач 2 не визнають належність позивачу 39,8375 загальної кількості акцій банку, що відповідає 280 854 106 простих іменних акцій (голосуючих) або 39.8516 відсотків в загальній кількості голосуючих акцій.

Позивач звернувся до депозитарної установи АТ «Полтава-Банк» із запитом про надання інформації від 05.11.2025 року, зокрема надання інформації про належні йому вид та кількість акцій емітента АТ «Полтава-Банк». Листом № 083-003/3018 від 11.11.2025 року АТ «Полтава-Банк» повідомив, що у системі депозитарного обліку для обліку всіх належних позивачу цінних паперів відкрито рахунок у цінних паперах НОМЕР_2 , однак станом на 11.11.2025 року в реєстрі власників іменних цінних паперів АТ «Полтава-Банк» не зареєстровано власника ОСОБА_1 (частка у статутному капіталі відсутня).

20.11.2025 позивач повторно звернувся до депозитарної установи АТ «Полтава-Банк» із запитом про надання документів, які б підтверджували законність списання з його рахунку 39,8375 загальної кількості акцій банку, зокрема договору про відчуження акцій, розпорядження депозитарній установі про списання з рахунку цінних паперів, та іншу інформацію, зокрема про осіб, що ініціювали зазначену операцію. Однак запитувана інформація та документи не були надані.

В подальшому позивачу стало відомо, що 18 квітня 2017 року було нібито оформлено підробний договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого відбулося відчуження позивачем акцій на користь його батька ОСОБА_4 280 854 106 (двісті вісімдесят мільйонів вісімсот п`ятдесят чотири тисячі сто шість ) шт. акцій та проведення депозитарної операції списання з мого рахунку спірних акцій. Сума договору склала 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн., що суттєво відрізняється від вартості акцій.

Позивач стверджував, що не підписував зазначений договір, договір не відповідав його внутрішній волі. Позивач також не підписував розпоряджень на списання акцій; не надавав депозитарних інструкцій; не вчиняв жодних дій, які відповідали б вимогам Закону України «Про депозитарну систему України».

З урахуванням наведеного позивач звернувся до суду із цим позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Акціонерного товариства "Полтава Банк" та просив суд 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу №БВ-39/17-4 від 18.04.2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про купівлю-продаж 39,8375% загальної кількості акцій (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN) UA4000120083) у кількості 280854106 шт. простих іменних акцій (голосуючих); 2) Зобов`язати Акціонерне товариство «Полтава-банк» (Україна, 36000, м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 40-а, код 09807595) провести безумовну облікову операцію з депозитарного списання 39,8375% загальної кількості акцій АТ Полтава-Банк (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN) UA4000120083) у кількості 280 854 106 шт. простих іменних акцій (голосуючих), що обліковуються на рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_1 . 3) Зобов`язати Акціонерне товариство «Полтава-Банк» (Україна, 36000, м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 40-а, ідентифікаційний код 09807595) провести безумовну облікову операцію зарахувати на рахунок у цінних паперах ОСОБА_1 № НОМЕР_2 акції прості іменні акціонерного товариства «Полтава-Банк» (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN) UA4000120083) у кількості 280 854 106 шт., що складає 39,8375% загальної кількості акцій АТ Полтава-Банк.

Як докази позивачем подано копії інформації про наявність істотної участі позивача, фотокопія заповіту, фотокопія заяви про прийняття спадщини, фотокопія свідоцтва про смерть, Запит депозитарній установі, Запит про надання інформації, Опис вкладення, запит АТ Полтава-банк.

До заяви про усунення недоліків позивач додав копії Договору купівлі-продажу цінних паперів, Повідомлення Полтава-банк, позовної заяви.

Відповідачі проти позову заперечували з мотивів, викладених у відзивах.

Так, Відповідач 1 ОСОБА_2 згідно відзиву вважає позовну заяву безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину є дружина спадкодавця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (Відповідач-1), син спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Відповідач-2), син спадкодавця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (Позивач). Вказані обставини підтверджуються довідкою приватного нотаріуса від 12.02.2026 року № 56/02-14/25/2025. Позивач, який являється сином ОСОБА_4 , стверджує що дізнався про факт укладення вищевказаного договору лише після смерті батька. Відповідач-1 ОСОБА_2 категорично заперечує вказану обставину, оскільки про здійснення продажу всіх акцій Позивача було добре відомо як Позивачу так і членам його сім`ї Відповідачу 1 та Відповідачу 2. Більше того, перед укладенням договору вказане питання обговорювалось на сімейній нараді, де були присутні всі члени сім`ї, в тому числі ОСОБА_1 .

До відзиву відповідач 1 подала копії Довідки від 12.02.2026 про склад спадкоємців, Свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 ..

Відповідач 2 ОСОБА_3 у відзиві на позов вважає позовну заяву безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Предметом судового розгляду є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу №БВ-39/17-4 від 18.04.2017 року, укладеного між ОСОБА_4 (покупець) та ОСОБА_1 (продавець) про купівлю-продаж 39,8375% загальної кількості акцій ПАТ «Полтава-банк» у кількості 280854106 шт.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В. відкрито спадкову справу за № 25/2025. Спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину є дружина спадкодавця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (Відповідач-1), син спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Відповідач-2), син спадкодавця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (Позивач). Вказані обставини підтверджуються довідкою приватного нотаріуса від 12.02.2026 року № 56/02-14/25/2025. Позивач, який являється сином ОСОБА_4 , стверджує що дізнався про факт укладення вищевказаного договору лише після смерті батька. Відповідач-2 ОСОБА_3 категорично заперечує вказану обставину , оскільки про здійснення продажу всіх акцій Позивача було добре відомо як Позивачу так і членам його сім`ї Відповідачу 1 та Відповідачу 2. Більше того, перед укладенням договору вказане питання обговорювалось на сімейній нараді, на якій були присутні всі члени нашої родини. На думку відповідача 2 до позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених Позивачем. Крім того, Позивачем пропущено строки позовної давності, оскільки позовну заяву у справі 917/76/26 подано Позивачем 21.01.2026 року, а договір купівлі-продажу укладено 18.04.2017 року.

До відзиву відповідач 2 додав: Заяву про письмове опитування Позивача, Заяву про застосування строків позовної давності, Відповідь на адвокатський запит від 18.02.2026 Полтава-банк, Відповідь на адвокатський запит ТОВ ІДЦ ГЛОБАЛ від 19.02.2026, Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову від 16.01.2026 в порядку цивільного судочинства, Копія довідки від 12.02.2026 про склад спадкоємців, Результати розгляду НБУ пакетів документів на погодження набуття істотної участі в банках у ІІ кварталі 2017, Свідоцтво про народження ОСОБА_3 , Структура власності банку станом на 21.04.2017, Ухвала про повернення позовної заяви від 26.01.2026 по справі 917-61-26, Відомості про АТ Полтава-банк з ЄДР.

Відповідач 3 проти позову заперечував, у відзиві на позов зазначив, що 18.04.2017 року між ОСОБА_1 (продавець) від імені та за рахунок якого діяв повірений продавця ТОВ «Інформаційно-депозитарний центр «Глобал» та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-39/17-4 від 18.04.2017 року (далі Договір). Згідно п. 1 Договору, Продавець зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити на умовах даного Договору наступні цінні папери: прості іменні акції в без документарній формі (емітент: Публічне акціонерне товариство «Полтава-банк»), в кількості 280 854 106 (двісті вісімдесят мільйонів вісімсот п`ятдесят чотири тисячі сто шість) шт; сума договору: 150 000 (сто п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.); спосіб проведення розрахунків: без дотримання принципу «поставка цінних паперів проти оплати». На виконання умов вищевказаного Договору ОСОБА_1 надав Розпорядження (наказ) Депозитарній установі ПАТ «Полтава-банк» на виконання облікової операції «поставка прав на цінні папери» б/н від 19.04.2017 року. Дане розпорядження зареєстроване в журналі розпоряджень та в журналі операцій ПАТ «Полтава-банк». Також на виконання умов вищевказаного Договору ОСОБА_4 надав Розпорядження (наказ) Депозитарній установі ПАТ «Полтава банк» на виконання облікової операції «одержання прав на цінні папери» б/н від 19.04.2017 року. Дане розпорядження зареєстроване в журналі розпоряджень та в журналі операцій ПАТ «Полтава-банк». Таким чином, на підставі вказаних документів Депозитарною установою ПАТ «Полтава-банк» було проведено вищевказану облікову операцію та зараховано прості іменні акції в без документарній формі (емітент: Публічне акціонерне товариство «Полтава-банк»), в кількості 280 854 106 (двісті вісімдесят мільйонів вісімсот п`ятдесят чотири тисячі сто шість) шт. на рахунок в цінних паперах ОСОБА_4 . Оспорюваний договір було виконано обома сторонами. Згідно п.2.1, 2.2 Договору загальна сума Договору складає 150 000 (сто п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.), які Покупець зобов`язався сплатити Продавцю до 27 квітня 2017 року включно шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця, вказаний у цьому Договорі. 19.04.2017 року з розрахункового рахунку ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано 150 000 грн. з призначенням платежу: «за акції прості іменні ПАТ «Полтава-банк» зг. Дог. № БВ-39/17-4 купівлі продажу цінних паперів від 18.04.2017 р.» Крім того, протягом 2017 - 2018 років ОСОБА_1 здійснював викуп акцій у акціонерів ПАТ Лубнифарм, після кожної операції отримував виписки з рахунку в цінних паперах, в яких вже не значилися, так як були відсутні через продаж, акції ПАТ Полтава-банк. В 2017 року і по цей час ОСОБА_1 є головою наглядової ради АТ Лубнифарм, був членом наглядової ради ПАТ Полтава-банк 14 років і 4 місяця, працював начальником відділу цінних паперів в Київської філії ПАТ Полтава-банк, тому ОСОБА_6 є добре обізнаним в сфері чинного законодавства України та безпосередньо закону України Про акціонерні товариства, який визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів.

Також відповідач 3 зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності та зробив заяву про її застосування судом, оскільки позивач міг та повинен був дізнатись про факт укладення оспорюваного договору: з 19.04.2017 року дата зарахування на його розрахунковий рахунок оплати за оспорюваним договором; з 21.04.2017 року дата публікації на офіційному веб-сайті НБУ оновленої структури власності банку; з 25.04.2017 року дата публікації на веб-сайті АТ «Полтава-банк» повідомлення про зменшення розміру пакету акцій, який до змін складав 39.8375 % в загальній кількості акцій (частка позивача), а після змін становить 0.0000 %.

До відзиву відповідач 3 подав як докази (копії) відомість про власників істотної участі станом на 01.01.2017, відомість про власників істотної участі станом на 21.04.2017, відомості про остаточних ключових учасників станом на 01.01.2017, відомості про остаточних ключових учасників станом на 21.04.2017, Довідка НБУ про перевірку від 17.05.2017, Довідка НБУ про перевірку від 31.08.2022, Довідка про інспекційну перевірку від 12.11.2019, Звіт про інспекційну перевірку АТ Полтава-банк від 30.07.2024, Повідомлення про виникнення особливої інформації 25.04.2017, Рішення НБУ від 11.04.2017, Статут АТ Полтава-банк, Схематичне зображення структури власності ПАТ Полтава-банк станом на 01.01.2017, Схематичне зображення структури власності ПАТ Полтава-банк станом на 21.04.2017.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Такий захист можливий за умови, що порушені, невизнані або оспорювані права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб, держави порушені, а учасники використовують господарське судочинство для такого захисту.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У цій справі ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу №БВ-39/17-4 від 18.04.2017 року, укладений між ОСОБА_4 (покупець) та ОСОБА_1 (продавець) про купівлю-продаж 39,8375% загальної кількості акцій ПАТ «Полтава-банк» у кількості 280854106 шт., посилаючись на те, що даний договір ним не укладався та не підписувався.

На виконання ухвали суду від 10.03.2026 року суду було надано банківську виписку, з якої вбачається, що 19.07.2017 року на розрахунковий рахунок позивача було зараховано оплату за оспорюваним договором, в призначенні платежу зазначено, що це оплата «за акції прості іменні ПАТ «Полтава банк» зг. Дог. № БВ-39/17-4 купівлі-продажу цінних паперів від 18.04.2017 р.» (арк. справи 161-163, том 2).

При цьому суд зазначає, що суду не було надано оригінал спірного договору та розпоряджень про списання з рахунку ОСОБА_1 цінних паперів відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.04.2017 року та про зарахування на рахунок ОСОБА_4 цінних паперів відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.04.2017 року.

Згідно приписів ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З урахуванням наведених положень суд не бере до уваги наявні в матеріалах справи копії зазначених вище договору та розпоряджень про списання та зарахування акцій.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача. Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні). Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. пункти 110-113 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (провадження № 12-41гс23)).

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц). Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2024 року у справі № 334/5347/22 (провадження № 61-11751св23) зазначено, що:

«якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Судами попередніх інстанцій правильно враховано сталу судову практику Верховного Суду щодо розгляду спорів, які виникли у зв`язку з неукладеністю правочину, та обґрунтовано зазначено про те, що неукладений договір не може бути визнаний недійсним».

Аналогічну позицію вказав і Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 5 березня 2025 року по справі 554/11260/21 та ін.

У даній справі суду не було надано оригінал оспорюваного договору, що унеможливило проведення експертизи та встановлення факту підписання/непідписаня позивачем договору купівлі-продажу №БВ-39/17-4 від 18.04.2017 року, укладеного між ОСОБА_4 (покупець) та ОСОБА_1 (продавець) про купівлю-продаж 39,8375% загальної кількості акцій ПАТ «Полтава-банк» у кількості 280854106 шт.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визнання договору недійсним є неналежним способом захисту у випадку оспорювання самого факту укладення правочину через відсутність волевиявлення (підробку підпису).

Такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права шляхом визнання обов`язку боржника за договором відсутнім.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц). Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Про наявність спору щодо прав власності на акції між позивачем та відповідачами 1 та 2 зазначає сам позивач у своєму позові та вказував, що «порушення прав позивача полягає у невизнанні відповідачами за Позивачем права власності на акції».

При цьому в провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа № 910/2466/26 із аналогічним складом учасників про визнання за позивачем права власності на акції, в межах якої і повинен здійснюватись захист прав позивача у випадку встановлення судом їх порушення.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи наведене суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Стосовно заяв відповідачів про застосування строку позовної давності суд враховує, що у постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

З огляду на відмову в позові з підстав обрання неналежного способу захисту порушеного права суд не застосовує позовну давність у даному спорі.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Згідно із ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення підписано 02.06.2026 року

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України. Порядок та строки оскарження рішення встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Суддя Тимощенко О.М.