Рішення № 137025647, 02.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1054/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВДС ФАРМА

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ВІЗА-ВІ

про стягнення 797749,76грн

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ВДС ФАРМА до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ВІЗА-ВІ про стягнення 797749,76грн заборгованості за дистриб`ютерським договором від 01.05.2018 № 01/05/18-1, з яких 427758,25грн основного боргу, 93770,74грн пені, 52746,49грн 3% річних та 223474,28грн інфляційних.

Ухвалою від 26.03.2026 позов залишено без руху і встановити позивачу строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви.

Позивач отримав ухвалу 26.03.2026 в електронному кабінеті.

03.04.2026 у встановлений строк позивач подав докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 06.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідань. Встановлено відповідачу строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ст. 251, 252 ГПК України) подати до суду відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копії статутних та реєстраційних документів; для подання заперечень встановити строк 5 днів від дня отримання відповіді на відзив.

Ухвала про відкриття провадження у справі, надіслана судом на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - м. Одеса, вул. Артилерійська 4В, кв. 112, повернулась до суду з відміткою пошти «адресат відсутній».

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на викладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відзиву на позовну заяву відповідач не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

01 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВДС ФАРМА» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВІЗА-ВІ» (дистриб`ютер, відповідач) був укладений Дистриб`юторський договір № 01/05/18-1 (а.с. 88-99), за умовами якого постачальник зобов`язується передати товар у власність дистриб`ютеру, а дистриб`ютер зобов`язується своєчасно прийняти і оплатити товар згідно з умовами цього договору, а також виконувати інші зобов`язання, передбачені цим договором (п. 2.1).

Договір укладений з Протоколом узгодження розбіжностей до вказаного договору.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що ціна Договору визначається сукупною вартістю всього поставленого товару на підставі накладних, рахунків-фактур та/або рахунків Постачальника.

Відповідно до п. 4.5, 4.6. Договору Дистриб`ютор сплачує вартість поставленого Товару на умовах відстрочки платежу 60 днів з дати поставки партії Товару Постачальником . Оплата поставлених Дистриб`ютору партій Товару здійснюється в гривні на підставі накладних і рахунків-фактур.

Згідно з п. 5.5. Договору право власності на товар, а також ризик випадкового псування або втрати товару переходить від Постачальника до Дистриб`ютора з моменту передачі відповідної партії товару Постачальником Дистриб`ютору (Перевізнику Дистриб`ютора). Факт передачі товару підтверджують супровідні документи з підписом уповноваженої особи дистриб`ютера та печаткою дистриб`ютера та/або підписом представника дистриб`ютера (водія перевізника) з одночасною передачею постачальнику оригінала довіреності, що підтверджує повноваження представника дистриб`ютера (водія перевізника) прийняти товар у постачальника.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Постачальником протягом період 13.01.2022 18.02.2022 було поставлено партій Товару на загальну суму 461 746,96 гривень з ПДВ.

Однак деякі партії Товару не були оплачені Дистриб`ютором або були оплачені частково, а саме:

1. Партія Товару згідно видаткової накладної № 30 від 13.01.2022 року на загальну суму 40 775,58 гривень була оплачена Дистриб`ютором частково в загальній сумі 25988,71 гривень, а саме:

09.11.2023 року в рахунок сплати боргу по ВН № 30 від 13.01.2022 сплачено 988,71 грн.;

17.11.2023 року - в рахунок сплати боргу по ВН № 30 від 13.01.2022 сплачено 6000,00 грн.;

24.11.2023 року - в рахунок сплати боргу по ВН № 30 від 13.01.2022 сплачено 5000,00 грн.;

21.12.2023 року - в рахунок сплати боргу по ВН № 30 від 13.01.2022 сплачено 5000,00 грн.;

26.01.2024 року - в рахунок сплати боргу по ВН № 30 від 13.01.2022 сплачено 2000,00 грн.;

23.02.2024 року - в рахунок сплати боргу по ВН № 30 від 13.01.2022 сплачено 3000,00 грн.;

29.03.2024 року - в рахунок сплати боргу по ВН № 30 від 13.01.2022 сплачено 4000,00 грн., що підтверджується випискою банку.Отже сума заборгованості за поставлену партію товару згідно вказаної видаткової накладної становить 14786,87 гривень . При цьому, оплати від 09.11.2023 року на суму 988,71 грн, від 21.12.2023 року на суму 5000,00 грн та від 29.03.2024 року на суму 4000,00 грн., були здійснені в рахунок сплати саме Видаткової накладної № 30 від 13.01.2022 року, хоча у призначеннях платежу згідно виписки банку зазначена інша видаткова накладна № 1290 від 30.12.2021 року, однак сторонами ці оплати в бухгалтерському обліку були проведені саме так, як зазначено Позивачем.

2. Партія Товару згідно видаткової накладної № 55 від 21.01.2022 року на загальну суму 71 091,00 гривень не була оплачена Дистриб`ютором ;

3. Партія Товару згідно видаткової накладної № 56 від 21.01.2022 року на загальну суму 30 811,50 гривень - не була оплачена Дистриб`ютором ;

4. Партія Товару згідно видаткової накладної № 74 від 31.01.2022 року на загальну суму 60 807,96 гривень - не була оплачена Дистриб`ютором ;

5. Партія Товару згідно видаткової накладної № 75 від 31.01.2022 року на загальну суму 26 342,10 гривень - не була оплачена Дистриб`ютором ;

6. Партія Товару згідно видаткової накладної № 100 від 04.02.2022 року на загальну суму 70 372,80 гривень - не була оплачена Дистриб`ютором ;

7. Партія Товару згідно видаткової накладної № 101 від 04.02.2022 року на загальну суму 25 167,60 гривень - не була оплачена Дистриб`ютором ;

8. Партія Товару згідно видаткової накладної № 125 від 14.02.2022 року на загальну суму 52 037,10 гривень - не була оплачена Дистриб`ютором ;

9. Партія Товару згідно видаткової накладної № 144 від 18.02.2022 року на загальну суму 63 383,40 гривень була оплачена Дистриб`ютором частково в сумі 8000,00 гривень, що підтверджується випискою банку, отже сума заборгованості за поставлену партію товару згідно вказаної видаткової накладної становить 55 383,40 гривень ;

10. Партія Товару згідно видаткової накладної № 145 від 18.02.2022 року на загальну суму 20 957,94 гривень - не була оплачена Дистриб`ютором .

Копії видаткових накладних додані до позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З огляду на викладене, вищезазначені видаткові накладні відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Загальна вартість поставлених Постачальником партій Товару згідно вищенаведеного переліку видаткових накладних становить 461 746,96 гривень, однак враховуючи часткову оплату партії товару згідно Видаткової накладної № 30 від 13.01.2022 року в сумі 25 988,71 гривень та Видаткової накладної № 144 від 18.02.2022 року в сумі 8000,00 гривень, сума заборгованості Дистриб`ютора перед Постачальником відповідно становить 427 758,25 (Чотириста двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят вісім гривень) 25 коп. з урахуванням ПДВ, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю.

31.12.2023 року між Постачальником та Дистриб`ютором було підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період 4 квартал 2023 року, який є підтвердженням суми заборгованості в розмірі 444 758,25 грн. станом на 31.12.2023 року, однак після 31.12.2023 року Дистриб`ютором було здійснено додаткові оплати на загальну суму 17 000,00 грн., у зв`язку з чим сума заборгованості станом на дату звернення до суду з цим позовом становить 427 758,25 гривень. Разом з тим Відповідач не звертався до Позивача з метою добровільного досудового врегулювання питання щодо погашення існуючої заборгованості або її розстрочення. Тобто, станом на дату звернення Позивача з цим позовом загальна сума заборгованості Відповідача становить: 427 758,25 (Чотириста двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят вісім гривень) 25 коп.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Відповідач доказів перерахування основного боргу в сумі 427758,25 грн за отриманий товар станом на день розгляду спору не подав, тому позовні вимоги про стягнення 427758,25грн основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням оплати відповідачем, позивач просить стягнути з відповідача 52746,49грн 3% річних та 223474,28грн інфляційних, нарахованих станом на 20.03.2026.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 52746,49грн 3% річних та 223474,28грн інфляційних підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 93770,74грн пені, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 220 ГК України (який був чинний в той період, за який позивач нарахував пеню), боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.2 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей), за прострочення строку здійснення розрахунку за отриманий товар дистриб`ютор зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми простроченої заборгованості за кожен день такого прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 93770,74грн пені підлягають задоволенню.

Позивач в позовній заяві наводить обгрунтування того, що ним не пропущено позовну давність.

Суд зауважує, що згідно з ч. 3 ст. 263 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В даній справі до суду не надходило заяв про застосування позовної давності, тому суд не досліджує дане питання.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ВІЗА-ВІ (код 35120530, м. Одеса, вул. Артилерійська 4В, кв. 112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВДС ФАРМА (код 37506672, м. Київ, вул. Арсенальна, 1/14) 797749,76грн заборгованості та 9573 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 червня 2026 р.

Суддя В.В. Литвинова