Ухвала суду № 137025498, 25.05.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"25" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/477/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Шунькіна Н.О. на підставі посвідчення;

Від позивачів: не з`явилися;

Від відповідача: Воронков В.О. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ-56» про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження (вх. №15789/26 від 06.05.2026), подане по справі за позовом керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Південного офісу Держаудитслужби до товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ-56» про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення пені у розмірі 112 803,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (далі прокурор) звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (далі Управління), Південного офісу Держаудитслужби до товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ-56» (далі ТОВ «СМУ-56»), відповідно до якої прокурор просить суд: визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 29.07.2024 до договору № 454 від 10.06.2024, укладеному між Управлінням та ТОВ «СМУ-56»; стягнути з ТОВ «СМУ-56» на користь Управління пеню в сумі 112 803,33 грн.

В обґрунтування заявленого позову прокурор посилається на відсутність законних підстав та документального підтвердження існування об`єктивних обставин для продовження терміну надання послуг на момент укладання додаткової угоди № 1 від 29.07.2024, що є підставою для визнання угоди недійсною. Водночас прокурором заявлено похідну позовну вимогу про стягнення з відповідача пені, нарахованої у зв`язку з порушенням строків надання послуг.

Ухвалою суду від 02.03.2026 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 20.04.2026 судом було постановлено ухвалу, занесені до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні заявленого ТОВ «СМУ-56» клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/270/25. Крім того, судом було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

06.05.2026 до суду від ТОВ «СМУ-56» надійшла заява про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/270/25. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач звертає увагу, що правовідносини у даній справі та справі №916/270/25 є подібними. Дослідження Верховним Судом питання неефективності обраного прокурором способу захисту про визнання недійсною додаткової угоди, за переконанням відповідача, є підставою для зупинення провадження по справі. При цьому оскільки зупинення провадження з передбачених ст. 228 ГПК України підстав можливе виключно на стадії підготовчого провадження, ТОВ «СМУ-56» просить суд повернути справу зі стадії розгляду по суті на стадію підготовчого провадження.

15.05.2026 до суду від прокурора надійшли заперечення на заяву відповідача, у задоволенні якої прокурор просить відповідачу відмовити. Прокурор стверджує, що підстави для зупинення провадження у справі відсутні, оскільки правовідносини, які є предметом судового дослідження у межах даних справи, не є подібними. Предмет позовів у межах справ №916/270/25, №916/477/26 однаковий, але обставини справ та їх правове обґрунтування не є подібними, оскільки у справі №916/270/25 сторонами не було передбачено відповідальності підрядника у вигляді сплати пені у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання. Водночас у даній справі №916/477/26 договором передбачена відповідальність постачальника за несвоєчасне виконання зобов`язань, що, відповідно, виключає існування передбачених законом підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заяви відповідача, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Надточій проти України», №7460/03, § 26, рішення від 15.05.2008, нагадав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Предметом заявленого прокурором позову є вимоги про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 29.07.2024, якою було продовжено строк надання послуг за договором, та стягнення з відповідача пені, нарахованої з підстав порушення строку надання послуг.

Верховний Суду ухвалою від 11.02.2026 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №916/270/25 за позовом заступника керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби до ТОВ «Котовський асфальтобетонний завод» про визнання недійсною укладеної між Радою та ТОВ додаткової угоди до договору закупівлі, якою продовжено строк його дії та терміни виконання робіт, та про стягнення з ТОВ на користь Ради штрафних санкцій за прострочення термінів виконання робіт, тобто справу у подібних до цієї справи правовідносинах.

Необхідність передачі справи №916/270/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду обумовлена тим, що:

(1) Верховний Суд вже переглядав у касаційному порядку судові рішення у подібних правовідносинах. Зокрема, у справі №916/1199/25 про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення штрафних санкцій між тими самими сторонами, що й у справі №916/270/25, суд апеляційної інстанції також відмовив у позові з підстав обрання неефективного способу захисту, оскільки задоволення позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди не здатне поновити будь-які права ради та спричинить лише правову невизначеність сторін договору у спірних правовідносинах. При цьому суд встановив, що укладений договір не є державним контрактом, сторони в договорі не узгодили жодних штрафних санкцій за порушення підрядником строку виконання зобов`язань та не укладали будь-яких додаткових угод до договору щодо забезпечення виконання зобов`язань, отже, зважаючи на положення статті 231 Господарського кодексу України, будь-які підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення з нього на користь Ради штрафних санкцій, у цьому випадку відсутні.

Проте постановою від 15.01.2026 Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та передав справу на новий розгляд з тих підстав, що висновки щодо обрання прокурором неефективного способу захисту порушених прав є необґрунтованими. Верховний Суд зауважив, що визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК (пункт 65 постанови).

(2) Задля дотримання принципу правової визначеності та з метою формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд вважає за необхідне відступити від наведених вище висновків у постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №916/1199/25, шляхом викладення правової позиції щодо неефективності обраного прокурором способу захисту у подібній категорії справ про визнання недійсною додаткової угоди до договору щодо продовження строку його дії через відтермінування виконання робіт, котрі вже виконані та оплачені на час звернення з позовом, а договором сторони не передбачили відповідальності підрядника за прострочення виконання зобов`язання.

Тобто, на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передана справа №916/270/25 у подібних до цієї справи правовідносинах для вирішення питання, яке частково збігається з питанням, яке підлягає з`ясуванню під час вирішення цього спору в частині ефективності/неефективності обраного прокурором способу захисту інтересів держави шляхом визнання недійсною додаткової угоди про продовження строку виконання робіт за договором про публічну закупівлю.

При цьому судом враховано, що ухвалою Верховного Суду від 19.05.2026 касаційне провадження у справі №904/1662/25 було зупинено до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/270/25 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Предметом заявленого прокурором позову у межах справи №904/1662/25 є вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 1 до договору підряду та стягнення штрафних санкцій у сумі 330 744,69 грн. Слід зазначити, що договором підряду, умови якого досліджувалися судом у межах справи №904/1662/25, як і договором підряду № 454 від 10.06.2024 у цій справі передбачено відповідальність у вигляді пені та штрафу у випадку порушення підрядником прийнятих на себе зобов`язань.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (стаття 36); висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 статті 13).

Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім цього, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до п. 7 ч. 1, 3 ст. 228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

При цьому, згідно ч.3 ст.195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Суд зазначає, що ухвала про передачу справи №916/270/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду була постановлена під час перебування справи №916/477/26 на стадії підготовчого провадження. Проте ухвала Верховного Суду від 19.05.2026 у справі №904/1662/25, якою було зупинено провадження у подібній справі, була постановлена вже після закриття підготовчого провадження у даній справі.

Слід зазначити, що постановляючи 20.04.2026 протокольну ухвалу про відмову у задоволенні заявленого відповідачем клопотання суд виходив з обставин наявності/відсутності у договорах, які є предметом оцінки у межах справи №916/270/25 та даної справи, умови про сплату відповідачем штрафних санкцій. Проте вказане питання не було вирішальним під час зупинення Верховним Судом ухвалою від 19.05.2026 касаційного провадження у справі №904/1662/25.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 по справі №916/2421/18 дійшов висновку, що стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.

У постанові від 16.12.2021 по справі №910/7103/21 Верховним Судом наголошено, що глава 6 розділу ІІІ ГПК України не врегульовує питання повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема зі стадії судових дебатів. Проте, відповідно до практики Верховного Суду суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення даної справи зі стадії розгляду по суті на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження по даній справі до перегляду у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/270/25. Наведене має наслідком необхідність задоволення поданої ТОВ «СМУ-56» заяви.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 177, 182, 228, 234 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ-56» про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі задовольнити.

2. Справу №916/477/26 повернути зі стадії розгляду по суті на стадію підготовчого провадження.

3. Провадження у справі №916/477/26 зупинити до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/270/25 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повна ухвала складена 01.06.2026.

Суддя С.П. Желєзна