Рішення № 137025411, 01.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Справа № 915/1591/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП, вул. І. Мазепи, буд. 6, м. Київ, 01010 (код ЄДРПОУ 36716332)

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення коштів у розмірі 9 828, 01 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 7 280, 11 грн., інфляційні втрати в розмірі 503, 78 грн., 3 % річних 224, 95 грн., пені 1 819, 17 грн., а разом 9 828, 01 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2023 справу з єдиним унікальним номером № 915/1591/23 призначено головуючому судді Ткаченко О.В.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП від 10.10.2023 № вих./1392-2 (вх. № 13553/23 від 13.10.2023) залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 1766/0/15-24 від 06.06.2024 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Господарського суду Миколаївської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 року № 73, у зв`язку зі звільненням у відставку головуючого судді ОСОБА_2 , здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1591/23.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю у справі ОСОБА_3 . Підстава повторного автоматизованого розподілу судової справи: звільнення судді з посади.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2024 № 94 у зв`язку з відпусткою головуючого судді Алексєєва А.П. для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1591/23.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 справу № 915/1591/23 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 прийнято справу № 915/1591/23 до провадження судді Олейняш Е. М. Вирішено здійснювати повторний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2026 встановлено позивачу строк до 27.05.2026 (включно) для подання суду доказів.

Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024, від 11.05.2026, надіслані на адресу відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти за закінченням терміну зберігання, "адресат відсутній".

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 706445 від 25.07.2024, отриманої на запит суду, місцем реєстрації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є АДРЕСА_1 .

Отже, ухвали направлялись судом на адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві та Єдиному державному демографічному реєстрі. Суду не повідомлено про зміну адреси місця знаходження відповідача.

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1 ст. 4 ст. Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

В рішеннях від 28.10.1998 у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України.)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.11.2025, № 40/2026 від 12.01.2026, № 342/2026 від 27.04.2026 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № М-е/2021/93 від 30.06.2021, укладеного між ТОВ "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" та ФОП Малицьким В. М., а саме зобов`язань щодо оплати за поставлену електричну енергію за період з квітня 2022 по січень 2023, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 7 280, 11 грн.

За порушення виконання грошових зобов`язань з квітня 2022 по січень 2023 позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних та інфляційні втрати, а також пеню відповідно до умов договору та законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 6, 9, 11, 549, 612, 625, 626, 627, 631, 714 ЦК України, ст. 174, 180 ГК України, ст. 56, 57 Закону України Про ринок електричної енергії, Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності, п. 2.3.13, 3.1.1, 4.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, судовою практикою та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем не подано суду в порядку ст. 165 ГПК України відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

30.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП (постачальник) та ФОП Малицьким Віктором Миколайовичем (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № М-е/2021/93 від 30.06.2021.

До договору складено:

- Додаток 1 Повідомлення про намір укласти договір;

- Додаток 2 Тарифи (ціни) та строки оплати електричної енергії (комерційна пропозиція);

- Додаток 3.1 Обсяги очікуваного споживання електричної енергії на 2021 рік;

- Додаткову угоду про зміну реквізитів від 23.02.2022.

Договір, додати до договору та додаткові угоди підписані сторонами.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору з урахуванням додаткових угод суду не подано.

Умовами договору передбачено наступне.

Відповідно п. 1.1 договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (діл - споживач) постачальником.

Відповідно до п. 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Відповідно до п. 3.1 договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві до Договору (Повідомленні про намір укласти договір), яка є Додатком 1 до цього Договору. Споживач разом із заявою до Договору (Повідомленням про намір укласти договір) та не пізніше 01 грудня кожного поточного року надає Постачальнику на погодження відомості про розмір очікуваного помісячного споживання електричної енергії на відповідні розрахункові періоди наступного року (Додаток 3.1 до Договору).

Відповідно до п. 3.3 договору Споживач надає Постачальнику Повідомлення з обсягом купівлі-продажу електричної енергії на розрахунковий місяць до 10-00 19 числа місяця, що передує розрахунковому, засобами електронної пошти. В повідомленні зазначається заявлений місячний обсяг постачання електричної енергії Споживачу.

Відповідно до п. 3.3.2 договору у випадку, якщо Споживач не надав Постачальнику у розрахунковому періоді жодного Повідомлення з обсягом купівлі-продажу електричної енергії, то постачання електричної енергії Споживача здійснюється відповідно до обсягів очікуваного споживання електричної енергії, яка надається однією Стороною іншій за формою відповідно до Додатку 3.1 до цього Договору.

Відповідно п. 3.4 договору споживач щоденно, не пізніше 10 години дня, наступного за днем постачання, надає Постачальнику Інформацію щодо фактичного обсягу споживання за попередню добу, а до 10 числа місяця, наступного за звітним, надає повну інформацію за місяць постачання. У випадку відсутності таких даних Постачальник використовує дані, отримані з платформи ММS, або дані, надані Оператором системи розподілу.

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Постачальника послуг комерційного обліку (Оператора комерційного обліку) Постачальник до 12 числа місяця, наступного за місяцем поставки складає, підписує і скріплює печаткою попередній Акт приймання-передачі електричної енергії та направляє його Споживачу,

Після визначення Адміністратором розрахунків (НЕК УКРЕНЕРГО) всіх небалансів та визначення фактичного споживання, але не пізніше 90 днів з моменту закінчення періоду постачання, Постачальник готує коригуючий акт приймання-передачі електричної енергії.

Відповідно до п. 3.5 договору споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання Актів приймання-передачі електричної енергії зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.6 договору у випадку невиконання обов`язку, передбаченого п. 3.5. Договору, електрична енергія вважається поставленою та прийнятою Споживачем від Постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних Постачальника та/або документів та/або інформації, які складаються та/або надаються Постачальником послуг комерційного обліку до врегулювання розбіжностей відповідно до Договору або в судовому порядку.

Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються згідно з Додатком 2 до цього Договору.

У разі надання у встановленому порядку Постачальником Споживачу повідомлення про зміни умов цього Договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей Договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання Споживачу повідомлення):

1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою Споживача - у разі надання Постачальнику письмової заяви Споживача про незгоду/неприйняття змін;

2) зміненим на запропонованих Постачальником умовах - якщо Споживач не надав Постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

Відповідно до п. 5.3 договору попередня вартість електричної енергії Постачальником зазначається у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, який надається на весь замовлений обсяг на місяць поставки.

Відповідно до п. 5.4 договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.5 договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на рахунок Постачальника, вказаний в Договорі, якщо про інший рахунок Постачальником не було повідомлено Споживача.

При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п. 5.6 договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у терміни, визначені у Додатку 2.

Відповідно до п. 5.7 договору у разі надходження від Споживача коштів понад повну вартість електричної енергії, придбаної у відповідному розрахунковому місяці та/або минулих періодах, сума таких надходжень зараховується в рахунок погашення заборгованості за електричну енергію з найдавнішим терміном її виникнення, а в разі її відсутності - в оплату наступних періодів.

Якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені цим Договором, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. У випадку порушення строків оплати Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що складає подвійну облікову ставку НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п. 7, 9 п. 6.1 договору споживач має право, зокрема:

- вимагати від Постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором та чинним законодавством порядку;

- вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку.

Відповідно до п.п. 1 п. 6.2 договору споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.п. 1 п. 7.1 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.

Відповідно до п.п. 2 п. 7.2 договору постачальник зобов`язується, зокрема, нараховувати і виставляти споживачу рахунки за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

Відповідно до п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 9.2 договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі:

- порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, за кожен день прострочення, а у разі порушення строків розрахунків більше ніж на один місяць у розмірі 7 % від суми прострочення;

- відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків Постачальника.

Відповідно до п. 13.1 договору цей договір укладається на строк з 01.08.2021 та діє до 31.12.2021.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде направлено іншій Стороні письмове повідомлення про припинення строку дії Договору.

Цей Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання Споживачем таких зобов`язань.

Відповідно до п. 1 Додатку 2 до договору оплата за електричну енергію здійснюється споживачем за вартістю:

1.1. Для площадок вимірювання Споживача, віднесених у встановленому нормативними документами порядку, що підтверджується оператором системи, до групи Б, прилади обліку яких не є інтервальними, вартість електроенергії, що поставляється, розраховується наступним чином;

Це = (Црдн +М +Тосп+Тоср)*ПДВ, де:

Це - ціна електроенергії кінцевому споживачу з урахуванням усіх витрат та тарифів в т.ч. ПДВ, грн/кВт-год.

Црдн - середнє значення погодинних середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії, які склалися на ринку на добу наперед за місяць постачання, грн./кВт-год. Така ціна зазначається на сайті Оператора ринку: http://www.oree.com.ua/;

М - маржа Постачальника, що складає 0,10 грн./кВт-год. При зміні М в сторону збільшення Постачальник повідомляє Споживача за 30 календарних днів про такі зміни;

Тосп - тариф на послуги з передачі електричної енергії, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет у триденний термін після затвердження його Регулятором, грн/кВт-год;

Тоср - тариф на послуги з розподілу електричної енергії, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється ОСР на власних веб-сайтах в мережі Інтернет у триденний термін після затвердження їх регулятором.

Споживач здійснює плату за послугу з розподілу та передачі електричної енергії Постачальнику, що входить до вартості відповідно до цього додатку.

Відповідно до п. 2 Додатку 2 до договору рахунок виставляється постачальником до 5-го числа місяця, наступного за місяцем постачання (якщо інший строк (термін) не визначено у Договорі).

Оплата за цим договором має бути здійснена споживачем у наступні терміни:

- до 15-го числа місяця, наступного за місяцем постачання - в розмірі 100 % вартості, визначеної в рахунку.

Відповідно до п. 4 Додатку 2 до договору розмір пені за порушення строку оплати або штраф: визначені в Договорі.

Відповідно до п. 12 Додатку 2 до договору термін постачання за цим додатком з 01.08.2021.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач за періоди квітень 2022, червень 2022 грудень 2022 та січень 2023 березень 2023 відпустив відповідачу електричну енергію на загальну суму 7 356, 45 грн., що підтверджується актами прийняття-передачі електричної енергії, а саме:

- акт прийняття-передачі електричної енергії від 30.04.2022 № 00000011885 (за квітень 2022) на суму 740, 20 грн. з ПДВ;

- акт прийняття-передачі електричної енергії від 30.06.2022 № 00000017410 (за червень 2022) на суму 1 038, 88 грн. з ПДВ;

- акт прийняття-передачі електричної енергії від 30.07.2022 № 00000021119 (за липень 2022) на суму 1 292, 20 грн. з ПДВ;

- акт прийняття-передачі електричної енергії від 30.08.2022 № 00000023903 (за серпень 2022) на суму 1 493, 90 грн. з ПДВ;

- акт прийняття-передачі електричної енергії від 30.09.2022 № 00000026833 (за вересень 2022) на суму 1 231, 10 грн. з ПДВ;

- акт прийняття-передачі електричної енергії від 30.10.2022 № 00000029513 (за жовтень 2022) на суму 1 027, 44 грн. з ПДВ;

- акт прийняття-передачі електричної енергії від 30.11.2022 № 000000332336 (за листопад 2022) на суму 266, 47 грн. з ПДВ;

- акт прийняття-передачі електричної енергії від 31.12.2022 № 00000037901 (за грудень 2022) на суму 128, 00 грн. з ПДВ;

- акт прийняття-передачі електричної енергії від 31.01.2023 № 00000002750 (за січень 2023) на суму 61, 92 грн. з ПДВ;

- акт прийняття-передачі електричної енергії від 28.02.2023 № 00000005664 (за лютий 2023) на суму 35, 54 грн. з ПДВ;

- акт прийняття-передачі електричної енергії від 31.03.2023 № 00000010516 (за березень 2023) на суму 40, 80 грн. з ПДВ.

Всі акти підписано постачальником та скріплено його печаткою. Зі сторони споживача акти не підписано.

Акти прийняття-передачі електричної енергії за періоди квітень 2022, червень 2022 грудень 2022 та січень 2023 березень 2023 направлені позивачем 07.08.2023 на адресу відповідача листом вих. № 14/08 від 07.08.2023.

Факт направлення листа підтверджується описом вкладення до УД 5404900926245.

Суду не подано доказів підписання та повернення відповідачем на адресу позивача вищевказаних актів, як і не подано доказів направлення мотивованої відмови.

Відповідно до інформації АТ «МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО» від 03.11.2023 № 01.01/01-22-5579 щодо обсягів електричної енергії, розподіленої споживачу ФОП Малицький В.М. (РНОКПО НОМЕР_1 ) у квітні 2022 січні 2023 року, наданої на адвокатський запит, встановлено наступне.

ФОП Малицький В. М. знаходиться на постачанні електричної енергії у постачальника ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» з 01.08.2021.

Розподіл електричної енергії ФОП Малицький В. М. у вказаний період здійснювався Товариством на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.12.2018 № 44/1104.

АТ «Миколаївобленерго» надано інформацію про обсяг електричної енергії, розподіленої споживачу ФОП Малицький В. М., за ЕІС-кодом точки комерційного обліку 62Z3057077816586 (магазин по вул. Чкалова, 35-А, м. Миколаїв) за період з квітня 2022 по січень 2023 (включно), що разом становить 1 600 кВт*год.

Враховуючи отриману інформацію від АТ "МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО", позивачем заявлено до стягнення 7 280, 11 грн., тобто суму основного боргу, вказану в актах прийняття-передачі електричної енергії за періоди квітень 2022, червень 2022 грудень 2022 та січень 2023 (без урахування лютого 2023 та березня 2023).

Позивач просить в позовній заяві стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 7 280, 11 грн., а також нараховану пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Правове регулювання розрахунків за електричну енергію.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (яка діяла на час спірних правовідносин) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч. 1, 2, 6, 11 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до абз. 1 п. 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі - Правила № 312) (тут і далі - в редакції від 20.04.2022) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 3.1.8 Правил № 312 договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Відповідно до п. 3.1.9 Правил № 312 споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Відповідно до п. 3.1.10 Правил № 312 споживач має право вільно обирати електропостачальників.

Відповідно до п. 4.1 Правил № 312 розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 4.2 Правил № 312 послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.

Відповідно до п. 4.3 Правил № 312 дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до п. 4.4 Правил № 312 датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або поточний рахунок оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку.

Відповідно до п. 4.7 Правил № 312 оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:

1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати.

Відповідно до п. 4.8 Правил № 312 форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Відповідно до абз. 1 п. 4.19 Правил № 312 розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).

Відповідно до п. 4.21 Правил № 312 оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Відповідно до п.п. 1 п. 5.2.1 Правил № 312 електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п.п. 2 п. 5.5.5 Правил № 312 споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

4.2. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, який діяв на час спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

4.3. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

4.4. Критерії розмежування спорів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.

З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (п. 4.27-4.29 постанови ВП ВС від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Правовідносини, у справі що переглядається, виникли з господарського договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який був укладений між Товариством і ФОП. Акт про порушення було складено Товариством в межах вказаних правовідносин. Іншого суди попередніх інстанцій не встановили (наявність іншого правочину, укладеного зі споживачем, як з фізичною особою, відсутність господарського договору, тощо).

Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням сторонами господарської діяльності (укладено господарський договір), суб`єктний склад сторін правочину - Товариство та ФОП. Тобто за своїм змістом (предметною юрисдикцією) правовідносини мають господарський характер, а тому спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (постанова КГС ВС від 16.01.2024 у справі № 914/1362/23).

Згідно з пунктом 5 розділу I Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, на відміну від побутового споживача, що є фізичною особою, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, споживач, що не є побутовим, - це юридична або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб або використання в якості сировини, а не для перепродажу.

Тобто, на момент приєднання відповідача до договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), ОСОБА_1 не діяла як фізична особа, а як фізична особа - підприємець, про що сторони і зазначили у заяві-приєднанні до умов Типового договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що фактично як на момент приєднання до Типового договору, так і укладення з постачальником договору на постачання природного газу ОСОБА_1 діяла як фізична особа - підприємець у правовідносинах, що виникли між сторонами (постанова КЦС ВС від 26.10.2022 у справі № 591/7326/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 виклала правовий висновок про те, що за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у випадку припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до відомостей з ЄДРЮОФОПГФ фізична особа-підприємець Малицький Віктор Миколайович припинив підприємницьку діяльність 09.11.2021. Правовідносини у даній справі виникли з підстав невиконання відповідачем умов договору, укладеного між позивачем ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» та відповідачем ФОП Малицьким В. М. про постачання електричної енергії від 30.06.2021, а саме з підстав невиконання обов`язку з оплати за поставлену електричну енергію до об`єкта за ЕІС-кодом точки комерційного обліку 62Z3057077816586 (магазин по вул. Чкалова, 35-А, м. Миколаїв). Оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку зі здійсненням сторонами господарської діяльності та на підставі господарського договору, спір у даній справі підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Як встановлено судом вище, 30.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП (постачальник) та ФОП Малицьким Віктором Миколайовичем (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № М-е/2021/93 від 30.06.2021. Додатком до договору є Додаток 2 Тарифи (ціни) та строки оплати електричної енергії (комерційна пропозиція).

Умовами договору та додатку 2 встановлено чіткі строки проведення оплати за отриману електричну енергію та обов`язок відповідача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії (п. 5.1 договору, п. 2 додатку 2).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач в періоди квітень 2022, червень 2022 грудень 2022 та січень 2023 відпустив відповідачу електричну енергію на загальну суму 7 280, 11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийняття-передачі електричної енергії, а також інформацією АТ «Миколаївобленерго» від 03.11.2023 № 01.01.01-22-55-79 щодо обсягів споживання електричної енергії ФОП Малицьким В. М. у вищевказаний період. Судом встановлено, що акти підписано постачальником та скріплено його печаткою. Зі сторони споживача акти не підписано. Оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку, передбаченого п. 3.5 договору, щодо повернення постачальнику підписаних споживачем актів приймання-передачі електричної енергії або надання мотивованої відмови, то в силу умов п. 3.6 договору електрична енергія вважається поставленою та прийнятою споживачем від постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних постачальника.

Отже, в силу приписів ст. 530, 610, 612, 714 ЦК України, ст. 275 ГК України (який діяв на час спірних правовідносин), п. 4.7, 4.8, 4.19, 4.21 Правил № 312, умов п. 5.1, п. 5.4, п. 5.5 договору, п. 2 додатку 2 до договору у споживача виник обов`язок здійснювати розрахунки за поставлену електричну енергію, а саме: до 15-го числа місяця, наступного за місяцем постачання - в розмірі 100 % вартості, визначеної в рахунку.

Суду не подано доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 7 280, 11 грн., як і не спростовано факту наявності заборгованості, строк оплати якої настав в силу приписів вищевказаних норм законодавства та умов договору з урахуванням додатку 2 до договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення з відповідача 7 280, 11 грн. - заборгованості за спожиту електроенергію є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу 1 819, 17 грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 17.05.2022 по 16.08.2023.

Пеня нарахована відповідно до умов абз. 3 п. 5.7 договору, по кожному зобов`язанню окремо (кожному періоду (місяцю) окремо), виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування, виходячи з простроченої суми, а також в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Розрахунок пені є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 232 ГК України) та умовам п. 5.7 договору, фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнутий розрахунок пені наявний в матеріалах справи. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу 224, 95 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, загальний період нарахування з 17.05.2022 по 20.09.2023.

Розрахунок суми 3 % річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Позивачем також нараховано відповідачу 503, 78 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, період нарахування з червня 2022 по серпень 2023.

Розрахунок суми інфляційних втрат є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнутий розрахунок інфляційних втрат наявний в матеріалах справи. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП, вул. І. Мазепи, буд. 6, м. Київ, 01010 (код ЄДРПОУ 36716332):

- 7 280, 11 грн. (сім тисяч двісті вісімдесят грн. 11 коп.) суми боргу;

- 503, 78 грн. (п`ятсот три грн. 78 коп.) інфляційних втрат;

- 224, 95 грн. (двісті двадцять чотири грн. 95 коп.) 3 % річних;

- 1 819, 17 грн. (одна тисяча вісімсот дев`ятнадцять грн. 17 коп.) пені;

- 2 684, 00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 01.06.2026

Суддя Е.М. Олейняш