Рішення № 137025230, 19.05.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 Справа № 914/2805/23

за позовом: Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі

позивача-1: Львівська міська рада, м. Львів

позивача-2: Західний офіс Держаудитслужби, м. Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут, м. Київ

до відповідача 2: Управління адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради, м. Львів

про: визнання недійсним договору про закупівлю та стягнення коштів

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

За участю учасників справи:

Від прокуратури: Панькевич Роман Васильович прокурор;

Від позивача-1: не з`явився;

Від позивача-2: не з`явився;

Від відповідача-1: Шевчик Олег Іванович представник;

Від відповідача-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі позивача-1 Львівська міська рада, м. Львів, позивача-2 Західний офіс Держаудитслужби, м. Львів до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Твій Газзбут, м. Київ, відповідача 2 Управління адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради, м. Львів про визнання недійсним договору постачання природного газу №41АВ200-1273-23 від 20.04.2023 року, укладений між Управлінням адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради та ТзОВ Твій Газзбут; стягнення коштів у сумі 7 869,12грн. Також позивач прокурор стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 5368,00грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Відповідачем 1 подано клопотання про зупинення провадження у справі № 914/2805/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21.

Ухвалою суду від 11.01.2024 року клопотання заявника (відповідача - 1) про зупинення провадження у справі 914/2805/23 задоволено, провадження у справі №914/2805/23 зупинено до прийняття відповідного рішення ВП ВС у справі №918/1043/21. Постановлено учасникам справи повідомити Господарський суд Львівської області про результати перегляду ВП ВС справи №918/1043/23, додавши відповідні докази. Про поновлення провадження у справі, час і місце наступного судового засідання сторони будуть повідомлені ухвалою суду.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року провадження у справі №914/2803/23 поновлено, підготовче засідання призначено на 16.04.2026 року на 11:30 год.

03.04.2026 Західним офісом Держаудитслужби подано клопотання про зупинення провадження у справі, що розглядається, до закінчення розгляду Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 927/994/23. В судовому засіданні 30.04.2026 року судом, враховуючи висловлені позиції прокуратури та відповідача в частині заперечення клопотання про зупинення в контексті суб`єктного складу учасників справи, відмовлено у клопотанні про зупиненні провадженні у справі Західного офісу Держаудитслужби. При розгляді цього питання сторони посилалися на відповідні ухвали ВС у складі колегії суддів КГС від 19.02.2026 року у справі №903/609/24, від 17.02.2026 року у справі №903/525/24.

В судовому засіданні 16.04.2026 року прокурор не наполягає на розгляді клопотання (№1656/26) про зупинення провадження у справі, у зв"язку з його не актуальністю.

Ухвалою суду від 30.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 19.05.2026 року су перейшов до стадії ухвалення рішення, скорочений текст якого проголошено в судовому засіданні.

Правова позиція учасників справи

Аргументи прокуратури

Просить визнати недійсним Договір постачання природного газу №41АВ200-1273-23 від 20.04.2023, укладений між Управлінням адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» на користь Управління адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради кошти в сумі 7 869,12 грн, а з Управління адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради одержані ним за рішенням суду 7 869,12 грн стягнути в дохід держави. Стягнути з Управління адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» судовий збір в сумі 5368 грн. на користь Львівської обласної прокуратури.

Зазначає, що вказаний договір укладений з порушенням вимог Господарського кодексу України, Закону України «Про санкції», Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Закону України «Про публічні закупівлі», а також Указів Президента України з цих питань, а тому підлягає визнанню недійсним. Просить застосувати правові наслідки недійсності правочину, визначені ч.3 ст.228 ЦК України.

Західний офіс Держаудитслужби підтримує позовну заяву прокуратури, просить її задоволити та визнати недійсним договір про закупівлю. Справу розглядати без його участі.

Міська рада пояснень не надавала, у судовому засіданні просить розглядати справу на розсуд суду.

Аргументи відповідача.

Просить відмовити у задоволені позову. Зазначає, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.12.2025 року у справі №922/3456/23 щодо застосування наслідків недійсності правочину, які передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, зазначив, вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК суд має враховувати, що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

Щодо визнання договору недійсним зазначив, Верховним Судом 02.07.2025 року було розглянуто аналогічну справу №922/3069/24 за позовом Прокурора до ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» про визнання недійсним правочину, де судом при відмові в задоволенні касаційної скарги Прокурора було, зокрема, зазначено, що перелік видів санкцій, визначений у ст.4 Закону «Про санкції», не є вичерпним, про що свідчить вказівка у переліку видів санкцій «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом».

Обставини, встановлені судом.

За результатами моніторингу інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі prozorro.gov.ua щодо проведених закупівель товарів, робіт та послуг, встановлено, що в березні 2023 року Управлінням адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями UA-2023-03-22-009985-a про закупівлю товарів за кодом ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо - 12140 метри кубічні «Природний газ» ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (Номенклатура: 09123000-7 Природний газ).

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій UA-2023-03-22-009985-a зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (далі - ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ») відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації. Відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

За результатами відкритих торгів 20.04.2023 укладено договір постачання природного газу №41АВ200-1273-23 між Управлінням адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради та ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», загальна сума укладеного договору становить 194 240,00 грн. з ПДВ.

В переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкцій), винагородоодержувачем (кінцевим беніфеціаром) ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» є ОСОБА_1 , до якого рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

Прокурор зазначає, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції" (п. 11). Управління адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради провело відкриті торги з особливостями UA-2023-03-22-009985-a, за результатами яких уклало договір про постачання природного газу від 20.04.2023 №41АВ200-1273-23 із ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», кінцевим бенефіціарним власником якого є особа, яка перебуває під вищезгаданими санкціями РНБО.

Щодо представництва інтересів держави прокуратурою.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Інтереси держави у даних правовідносинах полягають в ефективному та раціональному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних процедур, принципів публічних закупівель тощо. Порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі", у свою чергу, унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і здатне спричинити істотну шкоду інтересам держави.

Публічні закупівлі здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів і мають на меті ефективне, законне та прозоре використання публічних фінансів. Укладення договорів з учасником, пов`язаним із санкційною особою, призводить до перерахування бюджетних коштів на користь суб`єкта, економічна діяльність якого підлягає обмеженню, що створює ризик фінансування діяльності осіб, щодо яких державою визнано загрозу її інтересам. Таким чином порушується фінансовий інтерес держави та принципи бюджетної дисципліни.

Звертаючись з цим позовом до суду в інтересах держави, прокурор визначив уповноваженими органами у спірних правовідносинах Західний офіс Державної аудиторської служби та Львівську міську раду.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (стаття 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 140 Конституції України та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в України").

Відповідно до ст. 327 ЦК України, ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Використання коштів бюджету з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими згідно зі статтею 142 Конституції України є доходи і кошти місцевих бюджетів, що у свою чергу завдає шкоди інтересам держави, яка згідно із ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

За приписами ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" орган місцевого самоврядування має право звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Статтею 7 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійсняють уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 №43.

Згідно з ч. 2 ст. 2 вказаного Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до п. 8, п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 затверджено Положення про державну аудиторську службу України, згідно з яким Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження, і використання активів (підп. 4, 9 п. 4 Положення).

На адресу окружної прокуратури надійшов лист Західного офісу Держаудитслужби від 13.07.2023 №131317-17/5274-2023 щодо результатів моніторингу процедури закупівлі UA-2023-03-22-009985-a, підставою для проведення якого став лист окружної прокуратури, та повідомлено, що на даний час Офісом вжито усіх заходів, на які він уповноважений. Станом на 13.07.2023 спірний договір не розірвано. Як зазначалося вище, договір розірвано 19.07.2023. З врахуванням викладеного, окружною прокуратурою на адресу Західного офісу Держаудитслужби 04.09.2023 за №14.50/99-9488вих-23 скеровано лист з проханням надати інформацію щодо вжитих і запланованих заходів стосовно визнання недійсним указаного договору як такого, що суперечить інтересам держави з умислу однієї сторони (товариства), застосування наслідків такої недійсності правочину згідно ст. 228 ЦК України.

Листом від 07.09.2023 Західний офіс Держаудитслужби повідомив, що останнім протокол за ст. 164-14 КУпАП не складався, а також не планує звернення до суду щодо відміни договору, за наслідками закупівлі, оскільки договір розірвано.

З огляду на те, що Львівською міською радою та Держаудитслужбою, як органами уповноваженими на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, дій, спрямованих на здійснення відповідного захисту інтересів держави не вчинялося, з часу укладення договору не було вжито належних заходів до усунення зазначених порушень, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду, що призводить до порушення економічних (майнових) інтересів держави, необхідність захисту яких, відповідно до положень статті 131-1 Конституції України, покладено на органи прокуратури.

Норми права та мотиви суду.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 цього ж Кодексу передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 228 ЦК України унормовано, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1). Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2).

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад встановлює Закон України "Про публічні закупівлі".

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.17 Закону "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 ч.2 ст.40 цього Закону) в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції".

Пунктом 37 розділу 10 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

За умовами п.3 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі відповідно до Закону з урахуванням цих особливостей.

В п. 39 Особливостей (у відповідній редакції) встановлено, що за результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця процедури закупівлі та приймає рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до Закону з урахуванням цих особливостей. Замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником процедури закупівлі, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції. У разі отримання достовірної інформації про невідповідність учасника процедури закупівлі вимогам кваліфікаційних критеріїв, наявність підстав, визначених пунктом 44 цих особливостей, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою під час визначення результатів відкритих торгів, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника процедури закупівлі.

Згідно з пп. 11 п. 44 Особливостей (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2023 № 157) визначено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції".

Згідно з п. 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель зокрема у разі, якщо учасник процедури закупівлі: не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону.

З метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (ч.1 ст.1 Закону України "Про санкції").

Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення РНБО, відповідні принципи та норми міжнародного права (ст.2 Закону України "Про санкції").

Підставами для застосування санкцій є, зокрема, дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод (п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про санкції").

Статтею 4 Закону "Про санкції" встановлено, що видами санкцій згідно з цим Законом є:

1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона користування радіочастотним ресурсом України;

9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;

10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;

12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;

13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;

16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

19) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;

21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України;

22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;

24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок;

25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Отже, перелік видів санкцій, визначений у ст.4 Закону "Про санкції", не є вичерпним, про що свідчить вказівка у переліку видів санкцій - "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом".

Втім, розкриття поняття "інших санкцій" Закон ''Про санкції'' не містить.

Пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України. Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 ч.1 ст.4 цього Закону "Про санкції", приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання (частини 1, 3 ст.5 Закону "Про санкції").

Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення РНБО, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №990/270/23, Верховного Суду від 13.11.2024 у cправі №922/1589/22).

Президент України Указом від 24.06.2021 №266/2021 ввів в дію рішення РНБО від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", згідно з яким були застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.

У додатку 1 до рішення РНБО від 18.06.2021 до переліку фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), включений ОСОБА_1 . До нього застосовані такі санкції: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; 9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом ''Про санкції''.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.70 75 постанови від 02 липня 2025 року у справі №922/3069/24 зазачив таке. «… у рішенні РНБО від 18.06.2021, введеному в дію Указом Президента України №266/2021 від 24.06.2021 не вказано, які саме інші санкції застосовані до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Твій Газзбут" ОСОБА_1 ; вказав, що допоки відсутнє рішення уповноваженого органу про відповідність (ототожнення) спірної санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель "іншим санкціям, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом "Про санкції"", у суду відсутні підстави вважати, що це і є "інша санкція", про що стверджує прокурор. Позаяк, враховуючи норми спеціального закону та дискреційні повноваження суб`єктів, які приймають рішення про застосування санкцій, у суду відсутні повноваження здійснювати тлумачення та приймати рішення про те, який саме вид санкції може вважатись "іншою санкцією" у розумінні п.25 ч.1 ст.4 Закону України «Про санкції». 71. … санкція у вигляді заборони на здійснення у ОСОБА_1 публічних закупівель товарів, робіт і послуг, згідно із Законом "Про санкції", рішенням РНБО від 18.06.2021 до ОСОБА_1 не була застосована. 72. Крім того, у додатку 2 до рішення РНБО від 18.06.2021, в якому наведений перелік юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), ТОВ "Твій Газзбут" не зазначене. Тобто, ТОВ "Твій Газзбут" не включене до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). 73. З огляду на це, враховуючи те, що згідно з додатком 2 до рішення РНБО від 18.06.2021 ТОВ "Твій Газзбут" не включене до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зважаючи на те, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, Верховний Суд під час розгляду подібної справи №922/9275/23 (постанова від 12.12.2024) зазначив, що застосування персонально санкції до фізичної особи - ОСОБА_1 не означає те, що такі санкції є такими, що застосовані до ТОВ "Твій Газзбут", кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 . 74. Крім того, відповідно до частин 1 та 3 ст.96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. 75. За змістом ст.3 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном та не

Верховний Суд у постанові від 12.12.2024 у справі №922/9275/23 зазначив, що санкції, застосовані персонально до фізичної особи, не можуть бути застосовані до юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є така фізична особа, оскільки ТОВ "Твій Газзбут" є самостійною юридичною особою та не відповідає за зобов`язання свого учасника.

Враховуючи наведене вище, дослідивши наявну судову практику з цієї категорії справ, як наведену вище, так і постанови, зокрема Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 року у справі №908/1056/24, Північно-Західного апеляційного господарського суду від 13 березня 2025 у справі №918/597/24 року. Суд доходить висновку про відсутність аргументованих підстав прокурора для визнання договору недійсним.

Щодо наслідків і застосування ч.3 ст.228 ЦК України.

Наслідки недійсності правочину є похідними від основної вимоги про визнання договору недійсним. При цьому суд зазначає таке.

Суд враховує висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд у постанові від 19.12.2025 по справі № 922/3456/23 щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК України.

У постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК України, таким чином: при визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у зазначеній постанові також виснувала, що за умови застосування відповідних приписів частини третьої статті 228 ЦК України, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника. По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було. По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа "Air Canada v. the United Kingdom").

Відтак, об`єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 922/3456/23 виснувала, що застосування частини третьої статті 228 ЦК України до спірних відносин призвело (у вказаній справі суди задовольнили позовні вимоги і застосували приписи зазначеної норми права) до порушення визначеного у рішеннях ЄСПЛ принципу пропорційності втручання держави в мирне володіння майном (ст. 1 Протоколу першого до Конвенції) як щодо відповідача, так і щодо добросовісної сторони правочину.

Разом з тим, у цій справі не встановлено обставин наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, яким було б встановлено порушення інтересів держави та суспільства, наявність якого могла б стати підставою для застосування в цьому випадку положень частини третьої статті 228 ЦК України.

Також, спірний правочин є реальним і виконаним, в погодженому сторонами обсязі, за результатами його реалізації природний газ був поставлений споживачу в обсязі його споживання і на суму сплачених коштів. Вказане не може свідчити про завдання збитків відповідачу-1 чи бюджету.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що спірний договір сам по собі не можна вважати таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, зокрема, таким, що спрямований виключно на порушення правового господарського порядку за наявності умислу (наміру) його сторін.

Враховуючи наведене вище, підстави для задоволення позову відсутні.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 76 та 77 ГПК України докази мають бути належним та допустимими. Пункт 5 частини третьої статті 162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову.

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про відмову у задоволені позову.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст складено та підписано 29.05.2026 року.

Суддя Коссак С.М.