Рішення № 137024143, 02.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 червня 2026 року Справа № 903/235/25 (903/332/26)

Суддя Господарського суду Волинської області у складі Гарбара І.О., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області без повідомлення (виклику) учасників справи справу№903/235/25 (903/332/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" до Дочірнього підприємства Камене-Дробильний завод Віта Приватного підприємства Соріс про стягнення 1800000,00 грн, в межах справи №903/235/25 за заявою Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Стандарт ЮА про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2026 зареєстрована позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" до Дочірнього підприємства Камене-Дробильний завод Віта Приватного підприємства Соріс про стягнення 1800000,00 грн.

В обгрунтування зазначає, що в ході виконання повноважень ліквідатора було встановлено, що у Дочірнього підприємства Камене-Дробильний завод Віта Приватного підприємства Соріс перед ТОВ Вест Стандарт ЮА наявна заборгованість на загальну суму 1800000,00 грн.

Також, в позовній заяві просить суд витребувати від ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМТВА КАМЕНЕ ДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД ВІТА ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА СОРІС розташованого за адресою: вул. Польна, 33, смт. Клесів, Рівненська область, 34550, код ЄДРПОУ 30811207 належним чином засвідчену копію: договору № 2/03-21 від 17.03.2021 року з усіма додатками доповненнями, додатковими угодами, актами, тощо.

Відповідно до протоколу передачі судової справи від 06.04.2026 справу передано для розгляду судді Гарбару І.О.

Ухвалою суду від 09.04.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" до Дочірнього підприємства Камене-Дробильний завод Віта Приватного підприємства Соріс про стягнення 1800000,00 грн, в межах справи №903/235/25 за заявою Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Стандарт ЮА про банкрутство, залишено без руху. Позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази доплати судового збору в сумі 21600,00 грн.

16.04.2026 ліквідатор ТОВ "Вест Стандарт ЮА" сформував в системі Електронний суд клопотання, яким долучив до матеріалів справи платіжну інструкцію про сплату судового збору в сумі 21600,00 грн.

Ухвалою суд від 20.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Також, ухвалою суду зобов`язано ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМТВО «КАМЕНЕ ДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД «ВІТА» ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СОРІС» (вул. Польна, 33, смт. Клесів, Рівненська область, 34550, код ЄДРПОУ 30811207) в строк до 05.05.2026 надати суду належним чином засвідчену копію: договору № 2/03-21 від 17.03.2021 року з усіма додатками доповненнями, додатковими угодами, актами, тощо.

Відповідач отримав ухвалу суду 20.04.2026 об 15:48 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.54).

Строк для подання відзиву до 05.05.2026.

05.05.2026 зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки 17.03.2021 Дочірнє підприємство «Камене-дробильний завод «ВІТА» Приватного підприємства «СОРІС» уклало договір із ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» №2/03-21 від 17.03.2021 року про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги. На виконання даного договору ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» перерахувало на ДП «КДЗ «ВІТА» ПП «СОРІС» грошові кошти в сумі 1 800 000,00 грн. Проте 15.04.2021 року, між ДП «КДЗ «ВІТА» ПП «СОРІС», ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА», ТОВ «БУДМЕТ ГРУП» укладено тристоронній договір про відступлення права вимоги №1/ПБ від 15.04.2021 року, згідно якого зобов`язання визначені договором №2/03-21 від 17.03.2021 року були припинені, оскільки ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» також був боржником перед ТОВ «БУДМЕТ ГРУП» по договору №54 від 10.12.2021 року про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги та на виконання даного договору ТОВ «БУДМЕТ ГРУП» надавав позику Позивачу на поворотній основі, проте заборгованість не була погашена, тому за таких обставин сторони узгодили питання про відступлення права вимоги. На підтвердження факту перерахунку коштів надає платіжні інструкції про сплату коштів від ТОВ «БУДМЕТ ГРУП» в адресу ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» на суму 3 400 000,00 грн, які були передані відповідачу разом із договором на підтвердження надання позики. Таким чином, доводить, що зобов`язання ДП «КДЗ «ВІТА» ПП СОРІС перед ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» відсутні, борг перед Позивачем також відсутній, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення та є безпідставними.

В підтвердження долучив до матеріалів справи копію договору №2/03-21 від 17.03.2021 року про надання поворотної безвідсоткової правової допомоги, копію договору №54 від 10.12.2021 року про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, копія договору про відступлення права вимоги №1/ПБ від 15.04.2021 та платіжні інструкції ТОВ «БУДМЕТ ГРУП».

Ліквідатор ТОВ «Вест Стандарт ЮА» 07.05.2026 сформував в системі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій просить суд розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами справи без врахування документів поданих від Відповідача, зокрема і додатком до відзиву від 04.05.2026 року, у зв`язку з пропуском Відповідачем строку на подання відзиву на позов до суду. Не приймати в межах справи № 903/235(903/332/26) документи, які були подані Відповідачем додатком до відзиву як докази в спростування позовних вимог. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати Позивача понесені при здійснені розгляду справи № 903/235/25(903/332/26) покласти в повному обсязі на Відповідача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України незалежно від результату вирішення спору. Стягнути із ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМТВА «КАМЕНЕ-ДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД «ВІТА» ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СОРІС» розташованого за адресою: вул. Польна, 33, смт. Клесів, Рівненська область, 34550, код ЄДРПОУ: 30811207 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест СТАНДАРТ ЮА» (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22-Б, код ЄДРПОУ 42926090, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , АТ «КРИСТАЛБАНК», код банку 339050, код ЄДРПОУ 39544699 ) сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 21 600 грн.

08.05.2026 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» Заперечення (на відповідь на відзив), в яких вказав, що Дочірнє підприємство «Камене-дробильний завод «ВІТА» Приватного підприємства «СОРІС» заперечує проти наведених підстав та не визнає позовні вимоги у повному обсязі, виходячи з наступного:

1. Щодо твердження Позивача про пропуск строку подання відзиву по справі зазначає, що відзив поданий у встановлений ухвалою суду строк. Провадження по справі відкрито 20.04.2026, ухвалою суду встановлено 15-денний строк на подання відзиву по справі, відповідно останній день подачі відзиву припадає на 05.05.2026 року. Відзив подано через систему електронний суд 04.05.2026 року, тобто з дотриманням встановленого строку. Це підтверджується карткою вхідного документу, яка міститься у електронному суді.

2. Щодо твердження Позивача про зловживання процесуальними правами та покладення судових витрат на Відповідача незалежно від вирішення спору зазначимо, що Дочірнє підприємство «Камене-дробильний завод «ВІТА» Приватного підприємства «СОРІС» не допускало зловживання процесуальними правами, всі процесуальні документи подавалися вчасно. Вважає, що покладення судових витрат є недопустимим у зв`язку з безпідставністю позовних вимог. Зі свого боку подано докази про відсутність заборгованості перед Позивачем.

3. Щодо твердження Позивача щодо не засвідчення документів зазначимо, що відзив на позовну заяву було надіслано через Єдину судову інформаційно телекомунікаційну систему, всі документи подані до суду були засвідчені електронним цифровим підписом, тому такі твердження Позивача є безпідставними.

4. Також звертаємо увагу суду на те, що Позивач підтверджує наявність оплати коштів по банківському рахунку від ТОВ «БУДМЕТ ГРУП» в адресу ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» по договору №54 від 10.12.2020 року.

5. Щодо твердження Позивача про неможливість підтвердження укладення договору між ТОВ «БУДМЕТ ГРУП» та ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень», тому у разі, якщо Позивач заперечує наявність договору, то саме він повинен довести його відсутність. Дочірнє підприємство «Камене-дробильний завод «ВІТА» Приватного підприємства «СОРІС» належним чином виконало свої процесуальні обов`язки та надало наявні документи, які стосуються даної справи. Щодо відсутності відповіді на запит арбітражного керуючого в адресу ТОВ БУДМЕТ ГРУП, зазначимо, що Дочірнє підприємство «Камене-дробильний завод «ВІТА» Приватного підприємства «СОРІС» не має відношення до ТОВ «БУДМЕТ ГРУП» та не може відповідати за дії інших осіб.

6. Щодо зазначення Позивачем доводів з приводу невідповідності договору вимогам законодавства зазначає, що при укладенні догору (-ів) було дотримано всі вимоги законодавства.

Щодо доводів позивача, що відзив подано поза межами встановленого строку, судом враховано наступне.

Ухвалою суд від 20.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому статтею 178 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві. Звернути увагу відповідача, що відзив повинен містити мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство. Звернути увагу відповідачів на вимоги ст. 165 ГПК України щодо відзиву; докази направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача.

Відповідач отримав ухвалу суду 20.04.2026 об 15:48 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.54).

Строк для подання відзиву до 05.05.2026.

04.05.2026 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, також у відповідності до квитанції №6953703 відзив надіслано до електронного кабінету ТОВ «Вест Стандарт ЮА» 04.05.2026 об 20:50 год.

Зареєстровано відзив у суді 05.05.2026.

Отже, з врахуванням викладеного відзив подано через систему електронний суд 04.05.2026, тобто з дотриманням встановленого строку.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, Постановою Господарського суду Волинської області від 17.06.2025 у справі № 903/235/25 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Стандарт ЮА» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута, арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича.

В ході виконання повноважень ліквідатора банкрута, встановлено, що між ТОВ «Вест Стандарт ЮА» та ДП «КАМЕНЕ-ДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД «ВІТА» виникали господарські відносини, у вигляді надання банкрутом підприємству поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, згідно договору № 2/03-21.

З рахунку відкритого банкрутом в АТ «Укргазбанк» № НОМЕР_2 на рахунок ДП «КАМЕНЕ-ДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД «ВІТА» № НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ» перераховано безвідсоткову фінансову допомогу в наступних сумах:

- 18.03.2021 року 155 000 грн. (платіжний документ № 1180), призначення платежу: надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги зг. Договору № 2/03-21 від 17.03.2021;

-18.03.2021 року 248 000 грн. (платіжний документ № 1178), призначення платежу: надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги зг. договору № 2/03-21 від 17.03.2021;

-18.03.2021 року 265 000 грн. (платіжний документ № 1179), призначення платежу: надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги зг. договору № 2/03-21 від 17.03.2021;

-18.03.2021 року 279 000 грн. (платіжний документ № 1174), призначення платежу: надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги зг. договору № 2/03-21 від 17.03.2021;

-18.03.2021 року 279 000 грн. (платіжний документ № 1176), призначення платежу: надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги зг. договору № 2/03-21 від 17.03.2021;

- 18.03.2021 року 283 000 грн. (платіжний документ № 1175), призначення платежу: надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги зг. договору № 2/03-21 від 17.03.2021;

-18.03.2021 року 291 000 грн. (платіжний документ № 1177), призначення платежу: надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги зг. договору № 2/03-21 від 17.03.2021.

Загальна сума перерахованої безвідсоткової фінансової допомоги банкрутом на рахунки підприємства ДП «Камене-дробильний завод «ВІТА» складає 1 800 000 грн.

З доводів позивача слідує, що у останнього немає первинних документів, з огляду на не передання документації ТОВ «Вест Стандарт ЮА» ліквідатору банкрута та встановленим фактом смерті колишнього керівника і одноособового власника Товариства ОСОБА_1 , що підтверджується документами доданими, а саме вимогою від 17.06.2025, актовим записом про смерть №1875и від 20.08.2025.

На адресу Відповідача ДП «Камене-дробильний завод «ВІТА» направлена вимога від 13.02.2026 року № 903/235/25/786 щодо повернення заявленої суми коштів. Лист з вимогою було вручено одержувачу 17.02.2026.

Жодної відповіді від Відповідача станом на день розгляду справи не надійшло, кошти сплачені не були.

Зважаючи на направлення вимоги, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України Відповідачу встановлювалися строки на виконання зобов`язань, які обмежувались періодом з 18.02.2026 по 24.02.2026.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначається у преамбулі КУзПБ, він встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відносини банкрутства складаються між боржником та його кредиторами, між названими особами та учасниками провадження у справі про банкрутство, а також господарським судом у зв`язку та внаслідок неплатоспроможності боржника і з приводу розмірного задоволення вимог кредиторів у порядку черговості за рахунок майна боржника шляхом врегулювання боргів боржника, або відновлення його платоспроможності, або його ліквідації.

Застосування норм законодавства про банкрутство у сукупності із нормами суміжних правових інститутів повинно відповідати базовим принципам права банкрутств.

Велика Палата Верховного Суду у свої постанові від 18.02.2020 року у справі №918/335/17 зазначила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Відносини неплатоспроможності, які виникають з моменту порушення справи про банкрутство, - це врегульовані законодавцем правовідносини щодо формування грошових вимог кредиторів до боржника, визначення їх черговості, призначення арбітражного керуючого на виконання певних повноважень у справах про банкрутство, введення щодо боржника передбаченої законодавством про банкрутство процедури (розпорядження майном, санації чи ліквідації), виявлення активів боржника, їх реалізації та справедливого розподілу коштів, отриманих внаслідок продажу активів боржника.

Тобто з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, а норми законодавства про банкрутство у справах про банкрутство мають спеціальний характер щодо інших законодавчих актів України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 23.05.2018 у справі № 915/2069/15, від 04.09.2018 у справі №922/4379/16, від 30.01.2019 у справі №912/2185/16(912/3192/17), від 18.06.2019 у справі №918/756/13, від 24.07.2019 у справі №908/6183/15, від 27.08.2019 у справі №913/982/14, від 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012, від 22.10.2019 у справі №904/10560/17.

У постанові КГС ВС від 10.09.2020 у справі № Б13/115-12 наведено висновок, згідно з яким КУзПБ, як і Закон про банкрутство (до прийняття КУзПБ), слід застосовувати як спеціальний законодавчий акт, приписи якого мають пріоритет перед загальними нормами щодо регламентування порядку відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Згідно ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відтак, на переконання суду, позивачем обрано ефективний спосіб захисту, спрямований на забезпечення поновлення порушеного права, шляхом пред`явлення вимоги про стягнення грошових коштів.

Вказані спірні відносини виникли між юридичними особами.

Відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У статті 643 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу (частина 2 статті 644 Цивільного кодексу України).

У постанові від 02.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.

Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 "Договір позики" глави 71 Цивільного кодексу України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.

За приписами статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За положеннями частини 1 статті 1051 Цивільного кодексу України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи та доводів відповідача, 17.03.2021 Дочірнє підприємство «Камене-дробильний завод «ВІТА» Приватного підприємства «СОРІС» уклало договір із ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» №2/03-21 від 17.03.2021 року про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Згідно п. 1.1.договору, Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 2.1. договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми до 1 800 000 грн.

Відповідно п. 2.2. договору, передбачено, що поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Пунктом 2.3. договору, визначено, що перерахування коштів здійснюється Позикодавцем протягом одного календарного року з дати підписання даного Договору шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок Позичальника та/ або в касу Позичальника.

У відповідності до п.3.1. договору, передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає повернення до 31.12.2021 року.

Пунктом 3.2. договору, визначено, що повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування Позичальником коштів на особовий рахунок Позикодавця в установі банку та/або шляхом видачі готівкових коштів з каси Позичальника та/або в інший спосіб не заборонений законодавством.

Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 15 календарних днів. Позичальник має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу Позикодавцю (п.п. 7.1.-7.2. договору).

На виконання даного договору ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» перерахувало на ДП «КДЗ «ВІТА» ПП «СОРІС» грошові кошти в сумі 1 800 000,00 грн.

10.12.2020 між ТОВ «Будмет Груп» (в якості Позикодавця) та ТОВ «Вест Стандарт ЮА» (в якості Позичальника) укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 54 від 10.12.2020.

Згідно п. 1.1. Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 2.1. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми до 3 400 000 грн.

Пунктом 2.2-2.3 договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Перерахування коштів здійснюється Позикодавцем протягом одного календарного року з дати підписання даного Договору шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок Позичальника та/ або в касу Позичальника.

Поворотна фінансова допомога підлягає повернення до 31.12.2021 року (пункт 3.1. договору).

Пунктом 3.2. визначено, що повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування Позичальником коштів на особовий рахунок Позикодавця в установі банку та/або шляхом видачі готівкових коштів з каси Позичальника та/або в інший спосіб не заборонений законодавством.

Згідно пункту 7.1. договору, Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 15 календарних днів.

Пунктом 7.2. Позичальник має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу Позикодавцю.

15.04.2021 року, між ДП «КДЗ «ВІТА» ПП «СОРІС», ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА», ТОВ «БУДМЕТ ГРУП» укладено тристоронній договір про відступлення права вимоги №1/ПБ.

Пунктом 1 договору передбачено, що цим договором про відступлення права вимоги, регулюються відносини пов`язані із врегулюванням заборгованості за наступними договорами:

-договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 54 від 10.12.2020 року укладеному між ТОВ «Будмет Груп» (в якості Позикодавця) та ТОВ «Вест Стандарт ЮА» (в якості Позичальника), за яким сума заборгованості ТОВ «Вест Стандарт ЮА» перед ТОВ «Будмет Груп» становить 3 400 000 грн.

-договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 2/03 21 від 17.03.2021 року укладеного між ТОВ «Вест Стандарт ЮА» (Позикодавець) та ДП «Камене-дробильний завод «ВІТА» (Позичальник), за яким сума заборгованості ДП «КДЗ «Віта» перед ТОВ «Вест Стандарт ЮА» становить 1 800 000 грн.

Пунктом 2 Договору передбачено, що Сторони дійшли згоди про те, що за Договором про надання поротної безвідсоткової фінансової допомоги № 2/03-21 від 17.03.2021 Сторона 2 передає, а Сторона 1 приймає право вимоги грошового зобов`язання в розмірі 1 800 000 грн. з Сторони 3. Сторона 3 зобов`язується виконати грошове зобов`язання, що виникло за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 2/03-21 від 17.03.2021 на користь Сторони1.

Пунктом 3 визначено, що у зв`язку з відступленням Стороною 2 права вимоги грошового зобов`язання в розмірі 1 800 000 грн. за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 2/03-21 від 17.03.2021 на користь Сторони 1, сторони дійшли згоди, що грошове зобов`язання Сторони 2 перед Стороною 1, за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 54 від 10.12.2020 припиняється на суму 1 800 000 грн.

Пунктом 7 передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

На підтвердження факту перерахунку коштів відповідач надав платіжні інструкції про сплату коштів від ТОВ «БУДМЕТ ГРУП» в адресу ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» на суму 3400000,00 грн.

Вказані вище договори підписані уповноваженими особами та скріплені печатками, в судовому порядку недійсними не визнавалися.

Щодо твердження Позивача щодо не засвідчення документів судом враховано наступне, відзив на позовну заяву було надіслано через Єдину судову інформаційно телекомунікаційну систему, всі документи подані до суду були засвідчені електронним цифровим підписом, тому такі твердження Позивача є безпідставними.

З врахуванням вище викладеного, оскільки зобов`язання ДП «КДЗ «ВІТА» ПП СОРІС перед ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» відсутні, борг перед Позивачем також відсутній, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Стандарт ЮА" до Дочірнього підприємства Камене-Дробильний завод Віта Приватного підприємства Соріс про стягнення 1800000,00 грн, в межах справи №903/235/25 за заявою Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Стандарт ЮА про банкрутство, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення суду підписане 02.06.2026.

Суддя І. О. Гарбар