Єдиний державний реєстр судових рішень справа № 631/607/26
провадження № 3/631/310/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2026 року селище Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
До Нововодолазького районного суду Харківської області від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 652772, складеного 29 квітня 2026 року інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Білоусовим Дмитром Романовичем, убачається, що 30 жовтня 2025 року о 12 годині 00 хвилини в Харківській області, Харківському районі, траса М-29 Харків Берестин Перещепине Дніпро, поблизу села Рокитне, координати 49.49499, 35.57418, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, при цьому керував транспортним засобом у хворобливому стані, в результаті чого не впоравшись з керуванням та здійснив зіткнення з відбійником. Внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду.
Як зазначено у протоколі, своїми діями ОСОБА_1 порушив пункти 12.1, 2.9 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 у судові засідання, що було призначені на 20 травня 2026 року та 01 червня 2026 року, не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом надіслання судових повісток на адресу місця проживання правопорушника, що вказана в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 викликався у судові засідання шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді за sms-повідомлення на номер мобільного телефону, який зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення та заяві на отримання електронних повісток від 29 квітня 2026 року. Згідно довідок про доставку повідомлення у додаток «Viber» на мобільний телефон ( НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 отримав судові повістки: на 20 травня 2026 року 11 травня 2026 року о 17 годині 15 хвилин, на 01 червня 2026 року 20 травня 2026 року о 17 годині 13 хвилин. Також згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу № R068100470261, судову повістку про виклик у судове засідання на 01 червня 2026 року ОСОБА_1 отримав 28 травня 2026 року.
Про поважність причин своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи чи пояснень по суті справи на адресу суду не надсилав.
З цього приводу суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частина 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяця з дня вчинення правопорушення. Проте, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження (частина 11 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 , якому було достовірно відомо про дату, час та місце проведення судового засідання, а також про те, що відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, строки розгляду якої, обмежено законодавством.
У даній справі суддя виходить з того, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності на власний розсуд використано процесуальні права. Також, ОСОБА_1 не повідомляв суд будь-яким способом про бажання брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
З огляду на що, виходячи з вище зазначених правових норм та беручи до уваги те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у її відсутність, адже (з огляду на викладене в сукупності) розгляд суддею/судом цієї справи за відсутності указаної сторони здійснюється на підставі загальних засад і відповідає конституційному принципу верховенства права. Це не призведе до обмежень прав і свобод людини і громадянина, а забезпечить оперативний і об`єктивний судовий контроль на виконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначених у статті 1 вказаного Кодексу. Тим більше, що положення статті 268 Кодексу України про адміністративні не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення,?адміністративне правопорушення (проступок) це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»?передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях?247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями?283,?254 Кодексу України про адміністративні правопорушення.?У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами, в справі про?адміністративне правопорушення?є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються?протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,?потерпілих,?свідків, висновком?експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів?та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,?чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими?в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про?вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначені положеннями Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух», частина 1 статті 14 якого обумовлює, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, тощо (частина 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух»).
Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»?визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху,?затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Як визначено в загальних положеннях Правил дорожнього руху, дорожньо-транспортна пригода це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
У пункті 12.1 Правил дорожнього руху встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Крім того, пунктом 2.9 «б» Правил дорожнього руху визначено, що водієві заборонено керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції та увагу.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 Правил дорожнього руху).
Стаття 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до пункту 1 розділу VIII наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі»?у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються:
1) схема місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський;
2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності);
3) показання технічних приладів (у разі їх наявності);
4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності);
5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.
Так, факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується даними, що містяться у:
протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 652772, складеному 29 квітня 2026 року інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Білоусовим Дмитром Романовичем, у якому зафіксовано, що 30 жовтня 2025 року о 12 годині 00 хвилини в Харківській області, Харківському районі, траса М-29 Харків Берестин Перещепине Дніпро, поблизу села Рокитне, координати 49.49499, 35.57418, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, при цьому керував транспортним засобом у хворобливому стані, в результаті чого не впоравшись з керуванням та здійснив зіткнення з відбійником. Внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду;
копією повідомлення заступника начальника відділу поліції начальника СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області полковника поліції Олени Харіної від 25 березня 2026 року за № 100623-2026 про те, що у провадженні СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебували матеріали досудового розслідування № 12025221160000980 від 31 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України. Встановлено, що 30 жовтня 2025 року близько 12 годин 00 хвилин за адресою: траса М-29 траса Харків Берестин Перещепине, поблизу села Рокитне, Харківського району, Харківської області, Нововодолазька об`єднана територіальна громада, координати 49.49499, 35.57418, водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець Збройних Сил України, військова частина НОМЕР_3 , керуючи транспортним засобом марки «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись сам у вказаному автомобілі зі сторони селища Нова Водолага по автодорозі М-29 в напрямку міста Харків, у крайній правій смузі, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив зіткнення з відбійником, що по напряму руху автомобілю розташований справа та вилетів за межі проїжджої частини. В ході досудового розслідування встановлено, що водій транспортного засобу «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_1 внаслідок своїх необачних дій отримав тяжкі тілесні ушкодження, інших потерпілих немає. Однак в діях водія ОСОБА_1 є ознаки адміністративного правопорушення;
копією повідомленням заступника командира частини з медичної частини начальника медичної частини полковника медичної служби військової частин НОМЕР_5 ОСОБА_2 за № 78860-2026 від 17 лютого 2026 року, який повідомив, що 30 жовтня 2025 року при поступленні до військової частини НОМЕР_6 військовослужбовця військової частини НОМЕР_7 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у останнього була набрана кров для токсикологічного дослідження та направлено до лабораторії Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня». Результат токсикологічного дослідження № 2098 від 31 жовтня 2025 року етиловий спирт не виявлено;
копією постанови про закриття кримінального провадження, прийнятою 25 березня 2026 року слідчим слідчого відділення відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Підлужною В. М., відповідно до якої кримінальне провадження № 12025221160000980 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 30 жовтня 2025 року в Харківській області, Харківському районі, траса М-29 Харків Берестин Перещепине Дніпро, поблизу села Рокитне, координати 49.49499, 35.57418, за участю водія транспортного засобу марки «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 закрито за відсутністю ознак складу злочину, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України, виділено матеріали кримінального провадження та направлені копії до сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області для притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у рамках Кодексу України про адміністративні правопорушення;
копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувані під № 12025221160000980 від 31 жовтня 2025 року, зі змісту якого встановлено, що 30 жовтня 2025 року до відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшло повідомлення про те, що 30 жовтня 2025 року близько 12 години 00 хвилин за адресою: Харківська область, Харківський район, автодорога М-29, Харків Перещепине, поблизу села Рокитне, Харківського району Харківської області, координати 49.49499, 35.57418, де дорога має дві смуги руху в одному напрямку, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець Збройних Сил України, військова частина НОМЕР_3 , керуючи транспортним засобом марки «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись сам у вказаному автомобілі зі сторони селища Нова Водолага по автодорозі М-29 в напрямку міста Харків, у крайній правій смузі, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив зіткнення з відбійником, що по напряму руху автомобілю розташований справа та вилетів за межі проїжджої частини. Внаслідок ДТП водій вказаного транспортного засобу отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікарні;
копією протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та фототаблиці до нього, складених 30 жовтня 2025 року старшим слідчим слідчого відділення відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Животченком І. П. місце складання: Харківська область, Харківський район, неподалік села Рокитне, за географічними координатами 49.49499, 35.57418, за участю понятих: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у якому зафіксовані обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участю водія автомобіля марки «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_1 ;
копією схеми місця ДТП, яка сталась 30 жовтня 2025 року за адресою: Харківська область, Харківський район, неподалік села Рокитне, за географічними координатами 49.49499, 35.57418, та містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів, транспортний засіб, причетний до дорожньо-транспортної пригоди, координати його розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі. Зазначена інформація підтверджена підписами свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
фототаблицею до протоколу огляду місця ДТП від 30 жовтня 2025 року;
копією протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 04 березня 2026 року, який зазначив всі відомі йому обставини дорожньо-транспортного пригоди, що мали місце 30 жовтня 2025 року, неподалік села Рокитне, Харківський район, Харківська область;
копією висновку експерта № СЕ-19/121-26/6720-ІТ, складеного 20 березня 2026 року судовим експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Віктором Ковтуном, з якого убачається, що у даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог підпунктів 12.1, 12.6 «г» та 12.9 «б» Правил дорожнього руху. Водій автомобіля марки «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти ДТП виконанням вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було перешкод технічного характеру. У діях водія марки «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з ДТП; місце наїзду автомобілем марки «SKODA OCTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , на перешкоду знаходилось у місці руйнування відбійника;
копією висновку експерта № 12-14/111-НВ/25, складеного 16 грудня 2025 року судово-медичним експертом Нововодолазького відділення Державної спеціалізованої установи «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_5 , у якому зафіксовано, що у ОСОБА_1 мала місце поєднана травма голови, тулуба, нижньої кінцівки з переломом кісток скелету (ребер, тазу), ушкодження внутрішніх органів, забійними ранами обличчя, яка виникла в результаті травматичної дії тупих твердих предметів з механізмом спричинення удар та удар-стиснення, можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди при перебуванні постраждалого в салоні автомобіля, яка мала місце 30 жовтня 2025 року. За ступенем тяжкості дана травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпечності для життя. За результатами токсикологічного дослідження крові ОСОБА_1 № 2058 від 30 жовтня 2025 року етанол не виявлено.
Отже в даному випадку, виходячи з аналізу та оцінки складеними працівниками поліції процесуальних документів у справі, а також письмових пояснень ОСОБА_1 слід мовити про невиконання останнім приписів пункту 12.1 Правил дорожнього руху, що перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із вчиненням дорожньо-транспортної пригоди.
Приймаючи до уваги вищенаведені дані, які містяться в матеріалах справи, з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку, що дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху, зокрема пунктам 12.1, 2.9 «б», а отже в діях останнього міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу.
Доказів на спростування даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення судді не надано.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» року («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», заяви № 15809/02 і № 25624/02), яке з урахуванням положень статей ?8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.
Відтак, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення повністю доведена, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , відповідно до статтей 34 і 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею із матеріалів справи не встановлено.
Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Адміністративна відповідальність має подвійну мету захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша репресивно-каральна («штрафна») полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція запобіжно-виховна тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.
Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень її вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення з урахуванням вимог статей 34, 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Саме ця міра покарання, на думку суду, буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.
В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.
Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з частиною 1 та пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.
Статтею 7 Закону України № 4695-IX від 03 грудня 2025 року «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3328 гривень 00 копійок.
В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 665 гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Підстав для звільнення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд не вбачає, оскільки в даному випадку розгляд справи не пов`язаний з виконанням військового обов`язку. Більш того, за своєю природою будь-яке правопорушення, передбачене нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, й вчинене особою, свідчить про її протиправну та вину поведінку (дію чи бездіяльність), а також є посяганням на охоронювані законом права та інтереси. Крім того, стаття 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає, що законом встановлюється лише розмір і порядок сплати судового збору, при цьому в цій статті не передбачено норм щодо порядку звільнення від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 23, 34, 35, частинами 2 та 11 статті 38, статтями 40-1, 124, 245, 246, 256, частиною 2 статті 268, статтями 247, 249 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
П О С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) електронне адміністрування податку).
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі (1700 гривень 00 копійок).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців.???
Суддя Т. М. Трояновська
Судове рішення № 137022753, Нововодолазький районний суд Харківської області було прийнято 01.06.2026. Форма судочинства - Про адмінправопорушення, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 631/607/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: