Рішення № 137021465, 01.06.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/771/26

Провадження 2/206/1221/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Плінської А.В.,

за участю секретаря Габісонія Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі по тексту-позивач, ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 629985925 від 16.05.2020 у розмірі 54832,18 грн., з яких 8614,38 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 46217,80 грн. - сума заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.05.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 629985925 , на підставі якого відповідачем отримано кредит у розмірі 4000,00 грн. У подальшому сума кредиту була збільшена до 12000,00 грн. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своє зобов`язання по видачі кредиту, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача, виконало. У подальшому від первісного кредитора право вимоги за вказаним кредитним договором було передано ТОВ «Таліон Плюс», яке передало їх ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останнє ТОВ «ФК «ЕЙС». Позивач зазначає, що відповідач зобов`язання не виконує, тому він вимушений звернутися з дійсним позовом.

Ухвалою від 14 квітня 2026 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

18.05.2026 року представником відповідача, адвокатом Чернець А.В. через систему «Електронний суд» був поданий відзив на позовну заяву в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що зі змісту укладеного кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк кредитування 16 днів. Отже, строк нарахування відсотків припиняється 01.06.2020. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту позивачем не були надані. Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду. Наданий позивачем розгорнутий розрахунок заборгованості за кредитним договором щодо заборгованості за цим кредитним договором за відсотками не є належним та допустимим доказом існування заборгованості в заявленому позивачем до стягнення розмірі, оскільки не відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". А виписка по рахунку не дає змоги належним чином встановити дійсну суму заборгованості за кредитним договором, а саме за відсотками та простроченими відсотками та період їх нарахування. Отже, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності заборгованості за кредитним договором та відсотками у розмірі 54 832,18 грн.

19.05.2026 року представником позивача Сахаровою О.І. була подана відповідь на відзив у якій вона просила позовні вимоги задовольнити та врахувати наступне, що відсотки за кредитним договором були нараховані в межах строку кредитування, який неодноразово продовжувався Додатковими угодами, востаннє 10.09.2021 року строком на 30 календарних днів. Проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту, є процентами в розумінні ч. 2 ст.625 ЦК України. Отже позивач вправі вимагати від відповідача повернення процентів нарахованих за користування кредитом в межах строку кредитування та процентів нарахованих після строку кредитування, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явилися. Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, її представник просив розгляд справи проводити в їх відсутність.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 16 травня 2020 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" кредитний договір № 629985925, за умовами якого отримала в кредит грошові кошти в розмірі 4000 грн., строком на 16 днів до 01.06.2020 року, зі сплатою 1,40% річних від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту та до закінчення строку, на який видавався кредит.

17.05.2020 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони погодилися збільшити суму кредиту на 3000,00 грн. на строк дії зазначеного Договору.

31.05.2020 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 17 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з 01.06.2020 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,60 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди.

17.06.2020 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 16 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з 17.06.2020 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,28 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди.

04.07.2020 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 30 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з 04.07.2020 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,12 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

03.08.2020 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 30 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з 03.08.2020 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

05.09.2020 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 30 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з 02.09.2020 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

02.10.2020 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 30 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з 02.10.2020 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

02.11.2020р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 30 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з 01.11.2020 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

03.12.2020р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 30 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з 01.12.2020 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

30.12.2020 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 29 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з31.12.2020 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

31.01.2021 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 30 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з 29.01.2021 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

31.01.2021 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони погодилися збільшити суму кредиту на 2000,00 грн. на строк дії зазначеного Договору.

03.03.2021 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 30 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з 28.02.2021 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

06.03.2021 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони погодилися збільшити суму кредиту на 3000,00 грн. на строк дії зазначеного Договору.

13.03.2021 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 30 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з 30.03.2021 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

11.04.2021 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 29 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з 12.04.2021 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

13.05.2021 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 30 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з 11.05.2021 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

11.06.2021 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 30 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з 10.06.2021 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

09.07.2021 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 29 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з10.07.2021 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

09.08.2021 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 30 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з08.08.2021 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди.

10.09.2021 р. відповідач уклала Додаткову угоду до Договору № 629985925 від 16.05.2020 року, відповідно до якої Сторони, у зв`язку з неможливістю Позичальником виконати умови Договору та на підставі її звернення, дійшли згоди продовжити строк, на 30 календарних днів. Також, погодили, що починаючи з 07.09.2021 р., Позичальник сплачує за користування Кредитом 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди

У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).(п. 1.4).

Отже, з викладеного слідує, що умовами кредитного договору до додатковими угодами до нього визначено розмір кредитування 4000,00 грн., який в подальшому був збільшений до 12000,00 грн., строк кредитування, який востаннє був продовжений на 30 днів, до 07.10.2021, розмір відсотків за користування кредитом в межах строку та поза межами строку кредитування.

Факт отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у загальному розмірі 12000,00 грн. підтверджено: копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з матеріалами справи, право вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ ФК «ЕЙС» на підставі Договору факторингу № 11/07/25-E від 11.07.2025 року.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору у встановлений строк.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати кредит позичальникові на встановлених умовах, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судом встановлено, що відповідач порушила умови договору, не повернула кошти.

Згідно з розрахунком позивача, сума заборгованості становить 54832,18 грн., з яких: тіло кредиту 8614,38 грн., відсотки 46217,80 грн.

Наданий товариством розрахунок не спростований відповідачем належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що доказів повернення тіла кредиту матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що сума у розмірі 8614,38 грн. заборгованість за кредитом підлягає стягненню з відповідача.

Щодо правомірності нарахування позивачем процентів, за договором кредиту суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року в справі №444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частини 2 статті 1050 ЦК України.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитодавцем за період строку кредитування з 16.05.2020 року по 07.10.2021 року нараховані відсотки за погодженими відсотковими ставками у загальному розмірі 33378,96 грн.

Також за період з 12.10. 2021 року по 25.12.2025 року до відповідача було застосовано нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України у зв`язку з виникненням простроченої заборгованості у розмірі 146,44 грн. в день у загальному розмірі 12838,84 грн.

Нарахування відсотків згідно ст.625 ЦК України здійснено до введення в Україні воєнного стану.

Отже, викладене свідчить, що проценти нараховані згідно умов кредитного договору та вимог законодавства.

Разом із тим, слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «ФК «Ейс», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 46217,80 грн. не є співрозмірною сумі отриманого кредиту та заборгованості за кредитом, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів за кредитним договором, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру процентів за вказаним договором до 17228,76 грн.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 47,13%, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1254,79 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання професійної правничої допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Отже, відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг, було встановлено, що сума гонорару адвоката за надання правничої допомоги становить 7000 грн. Ця сума охоплює оплату за надані адвокатом послуги в рамках представництва інтересів клієнта та здійснення юридичних дій, необхідних для вирішення відповідної справи.

Суд вважає зазначену справу такою що є невеликої складності тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та відповідача. Справа розглянута в спрощеному провадженні без участі сторін.

Однак, суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципу розумності, співмірності та пропорційності, враховуючи невелику складність справи, типовість заявлених позовних вимог, що не потребує великої кількості часу для складання позовної заяви, справа розглядалась в спрощеному провадженні без участі представника позивача, а тому гонорар в 7000 грн. не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.

Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, з урахуванням викладених обставин, суд вважає суму в розмірі 4000 грн. співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу.

Керуючись ст. ст.141,247,258,259,263-265,268,280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 629985925 від 16.05.2020 року в загальному розмірі 25843,14 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту 8614,38 грн.; заборгованість за сумою відсотків 46217,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1254,79 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Дніпровського апеляційного суду.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02094, Україна, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Плінська