Рішення № 137019831, 15.05.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/26958/25

Номер провадження 2/570/1018/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.

за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

11 грудня 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" (далі позивач, ТОВ "УФО") звернулося у Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 грудня 2025 року вищевказану справу передано до Рівненського районного суду Рівненської області за підсудністю.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 30 січня 2024 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту № 4342616, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 2500,00 грн, на умовах строковості, зворотності та платності, зі строком кредиту - 350 днів, та зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою - 2,5 % в день. ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" зобов`язання за вищевказаним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами договору, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача.

В подальшому, 23 вересня 2024 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" укладено договір факторингу №23/09/2024, відповідно до умов якого ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" відступило на користь ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" право грошової вимоги за кредитними договорами до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо відповідача в розмірі 18625,00 грн, яка складається з: 2500,00 грн - тіло кредиту, 14875,00 грн - нараховані відсотки та 1250,00 грн штрафні санкції.

Окрім того, позивачем після укладення договору факторингу були нараховані відсотки в межах строку кредитного договору за 112 календарний день в розмірі 7000,00 грн.

Після відступлення на користь позивача права грошової вимоги до відповідача, останній не виконав зобов`язання з повернення кредиту та відсотків за його користування ні на користь позивача, ні на користь первинного кредитора (ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА"), внаслідок чого допустив виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 24375,00 грн.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 24375,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В поданому до суду відповідачем відзиві на позов, відповідач зазначає, що із сумою заборгованості у розмірі 24375,00 грн не погоджується, вважає її необґрунтованою не підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази перерахунку позичальнику кредитних коштів за вищевказаним договором відповідно до ст.ст. 526, 1054, 1088 ЦК України. Крім того, надані позивачем розрахунки заборгованості є документами, що складені самим кредитором, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутні первинних документів, на підставі яких вони складені не можу бути доказом наявності заборгованості на стягненні якої наполягає позивач.

Водночас, відповідач не погоджується з вартістю витрат на професійну правничу допомогу, подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В клопотанні вказав, що з огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, є поширеною та сталою у судовій практиці, не потребує поглиблених знань та глибокого аналізу норм чинного законодавства, крім того, без участі у судових засідання представника позивача, вважає, що заявлений представником позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 10000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

04 березня 2026 року представником позивача з використанням системи "Електронний суд" було подано відповідь на відзив, в якому вказано, що відповідач не надає жодних доказів на спростування позовних вимог. Зазначає, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано. Відповідачем не надано доказів повного та належного виконання зобов`язань за Договором від 30 січня 2024 року № 4342616 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Доводи щодо відсутності первинних бухгалтерських документів є безпідставними, оскільки враховуючи механізм отримання позичальником коштів, первісний та новий кредитор не має доступу до банківського рахунку позичальника. Враховуючи викладене, просить суд ухвалити рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

06 квітня 2026 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, доводи в яких викладені аналогічні тим мотивам, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку представника в судове засідання не забезпечив, подав до суду заяву в якій просить справу розглядати без його участі, позов підтримує повністю .

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотанняпросив розгляд справи проводити без його участі та його представника, позовні вимоги не визнає.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Ознайомившись із позовною заявою, дослідивши в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що 30 січня 2024 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та відповідачем укладено договір № 4342616 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором 77284 (а.с.21-30).

Пунктом 1.2.-1.4.2 договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит у сумі 2500,00 грн, строк кредиту 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 25 днів. Стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного в п.1.3 Договору. Сторони погодили графік платежів, що є додатком №1.

Згідно п. 2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №44342616 від 30 січня 2024 року, відповідач ознайомився з графіком платежів та підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.31).

Згідно паспорта споживчого кредиту, сума кредиту 2500,00 грн, строк кредитування 350 днів. Стандартна процентна ставка 912,50% річних (або 2,50% в день). Відповідач ознайомився з інформацією яка надавалася споживачу до укладення договору про надання споживчого кредиту та підписав його електронним цифровим підписом (а.с.17-19).

Відповідно до повідомлення ТОВ "УПР" за вих. №1005-0310 від 03 жовтня 2024 року, між ТОВ "УПР" та ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" укладено договір про переказ коштів №ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року. Відповідно до даного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 30 січня 2024 року на суму 2500,00 грн, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

З наданої інформації АТ "Універсал Банк" вих.№БТ/Е-15892 від 30 березня 2026 року, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та 30 січня 2024 року зараховано кошти у розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до наданого ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" розрахунку заборгованості за договором №4342616 від 30 січня 2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 23 вересня 2024 року, заборгованість становить 18625,00 грн, яка складається з: 2500,00 грн заборгованості за кредитом, 14875,00 грн заборгованості за нарахованими процентами, штрафні санкції у розмірі 1250,00 грн (а.с.58-62).

Відповідно до договору факторингу №23/09/2024 від 23 вересня 2024 року укладеного між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Українські фінансові операції", ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" передає (відступає) ТОВ "Українські фінансові операції" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Українські фінансові операції" приймає належні ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.89-93).

До позовної заяви долучено копію акту прийому-передачі Реєстру боржників від 02.06.2025 за договором факторингу №23/09/2024 від 23 вересня 2024 року; копію реєстру боржників до договору факторингу №23/09/2024 від 23 вересня 2024 року відповідно до якого ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" передав, а ТОВ "Українські фінансові операції" прийняв права вимоги до відповідача за кредитним договором №4342616 на загальну суму заборгованості 18625,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №42 від 25 вересня 2024 року ТОВ "Українські фінансові операції" оплатило ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" згідно договору факторингу №23/09/2024 від 23 вересня 2024 року суму у розмірі 1601559,81 грн (а.с.99).

Позивач, з посиланням на те, що станом на дату укладення договору факторингу строк дії договору №4342616 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30 січня 2024 року не закінчився, донарахував відсотки за користування кредитом за 112 календарних днів, з розрахунку: сума боргу - 2500,00 грн, процентна ставка - 2,5%, сума нарахованих відсотків за користування грошовими коштами становить 7000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст.ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 23 вересня 2024 року ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" на підставі Договору факторингу №23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ "УФО" набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 18625,00 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту 2500,00 грн; заборгованість за процентами 14875,00 грн, пеня 1250,00 грн.

Відповідного до 1.2 вищевказаного договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього Договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників та повна сума ціни Продажу, що надійшла на рахунок Клієнта,- підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості.

Договір є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Водночас позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, внаслідок укладення 23 вересня 2024 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ "УФО" договору факторингу №23/09/2024 відбулася зміна кредитора, а саме ТОВ "УФО" набуло статусу нового кредитора за кредитним договором до відповідача у розмірі у розмірі 18625,00 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту 2500,00 грн; заборгованість за процентами 14875,00 грн, пеня 1250,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 1.3 Договору №4342616 строк дії договору становить 350 днів: з 30 січня 2024 року по 14 січня 2025 року.

Станом на дату укладання Договору факторингу №23/09/2024 від 23 вересня 2024 року, строк дії Договору №4342616 від 30 січня 2024 року не закінчився, тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ "УФО" у період з 24 вересня 2024 року по 13 січня 2025 року (112 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в сумі 7000,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "УФО" у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за Договором №4342616 про надання споживчого кредиту від 30 січня 2024 року.

Відповідач прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак останній в порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту.

Таким чином, наявні усі підстави вважати, що при укладенні кредитного договору з відповідачем, кредитодавець дотримався вимог закону про повідомлення відповідача про умови кредитування та узгодження саме тих умов, на яких договір було укладено. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем таких не надано. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору.

Отже, відповідача повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредиту на суму 2500,00 грн, зокрема, типу кредиту, суму ліміту, строку кредитування, процентної ставки, типу процентної ставки; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, повернення кредиту та про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором.

Що стосується відсотків, які нараховані ТОВ "УФО" у період з 24 вересня 2024 року по 13 січня 2025 року, а саме за 112 календарних днів у сумі 7000,00 грн слід зазначити наступне.

Оскільки, станом на дату укладення Договору факторингу від 23 вересня 2024 року №23/09/2024 строк дії кредитного Договору №4342616 від 30 січня 2024 року не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ "УФО" у період з 24 вересня 2024 року по 13 січня 2025 року (112 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 7000,00 грн, а саме: 2500,00 грн*1,5 %=62,50 грн*112 календарних днів=7000,00 грн.

За ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на позицію висловлену Верховним судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 січня 2026 року (справа №727/2790/25) "...Так, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення.

Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України).

Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й "недозрілі" грошові вимоги.

"Недозріла" вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу.

Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що "з`явилися" із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги.

Наявна та "недозріла" вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та "недозрілої" вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин Верховний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі №910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження №12-42гс22), у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11 (провадження № 61-1648св17).

Таким чином, у своїй позиції Верховний суд констатував правомірність договорів факторингу, укладених на майбутнє, де вказав, що майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що "з`явилися" із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу, майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення, тобто повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення, а також за наявності підтверджуючих платіжних документів про сплату факторами ціни вимоги відповідним клієнтам.

У Паспорті споживчого кредиту також визначено строк кредитування на 350 календарних днів.

Тобто, між сторонами погоджено строк кредитування на 350 календарних днів, протягом дії якого кредитор, а також новий кредитор має право на нарахування процентів.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, судом встановлено, що такий розрахунок не суперечить умовам Кредитного договору.

Так, згідно наданого суду позивачем розрахунку заборгованості, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 2500,00 грн.

Разом з тим, слід зазначити, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", яким ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнено частиною п`ятою, яка визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки для кредитних договорів з 24 грудня 2023 року не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг": протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (до 20 серпня 2024 року включно); починаючи з 241 дня 1% (з 21 серпня 2024 року).

Оскільки кредитний договір №4342616 від 30 січня 2024 року укладений між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та відповідачем після набрання чинності відповідних положень Закону України "Про споживче кредитування", то відсоткова ставка встановлена законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, не може бути збільшена умовами договору, а тому суд вбачає за необхідне провести перерахунок заборгованості за процентами та при нарахування процентів за користування відповідачем кредитом слід ураховувати обмеження максимального розміру денної процентної ставки 1% відповідно до вимог ч. 5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування".

Таким чином, сума заборгованості за нарахованими процентами протягом усього строку кредитування (350 днів) з врахуванням ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" має становити: 350 днів * 25,00 грн (це 1% від суми кредиту за 1 день користування кредитом) = 8750,00 грн за весь строк кредитування.

Таким чином, до сплати відповідачем за процентами підлягає сума в розмірі 8750,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 11250,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 2500,00 грн, заборгованість за процентами 8750,00 грн.

Також, позивач просить в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України (п.4 прохальної частини позовної заяви) органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за наведеною позивачем формулою, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь позивача. Також просить роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Згідно із ч.10 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч.11 ст.265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

При ухваленні рішення суд враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05 червня 2024 року, справа № 910/14524/22, провадження №12-4гс24 щодо застосування приписів частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України). Під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.

Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Нарахування пені або відсотків у порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується.

Отже, суд звертає увагу, що в рішенні суду може бути вказано лише щодо нарахування відсотків або пені, а ч.10 ст.265 ЦПК України взагалі не передбачено можливість зазначення в рішенні нарахування інфляційних витрат.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування ч.10, 11 ст.265 ЦПК України, суд не вбачає підстав для задоволення процесуального клопотання позивача.

Частиною 1 ст. 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 12786 від 05 грудня 2025 року, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 46,20 % від ціни позову, що становить 1119,15 грн (2422,40 грн*46,20 %).

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд встановив наступне.

Представник позивача просить суд покласти на відповідача зобов`язання компенсувати позивачу витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано договір про надання юридичних послуг № 01/08-2024-А від 01 серпня 2024 року, акт № 4342616 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, заявкою №4342616 на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською.

Оскільки за результатами розгляду справи позов було задоволено частково на 46,20%, тому сума яка має бути сплачена адвокату складає 4620,00 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" заборгованість за кредитним договором №4342616 від 30 січня 2024 року в розмірі 11250 (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп, з яких: 2500,00 грн - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту); 8750,00 грн - сума заборгованості за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1119 (одна тисяча сто дев`ятнадцять) грн 15 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4620 (чотири тисячі шістсот двадцять) грн 00 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ", місцезнаходження: вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19, літ. "Н", "П", код ЄДРПОУ 40966896);

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Штогун О.С.