Ухвала суду № 137018836, 27.05.2026, Миронівський районний суд Київської області

27.05.2026

Єдиний унікальний № 371/1012/25

провадження № 1-кп/371/146/26

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про призначення судового розгляду

27 травня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/1012/25

Провадження № 1-кп/371/146/26

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12025111220000136, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 травня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миронівка Київської області, адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025111220000136 за обвинуваченням ОСОБА_4 за частиною частиною другою статті 197-1 КК України надійшов до суду 26 червня 2025 року.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, такі рішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (частина 3 статті 314 КПК).

Учасники підготовчого судового засідання вказали на можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Суд, заслухавши учасників підготовчого судового засідання, дійшов таких висновків.

Підстав для прийняття в підготовчому судовому засіданні рішень, передбачених пунктами 1 - 4 частини третьої статті 314 КПК України, не встановлено.

Кримінальне провадження підсудне Миронівському районному суду Київської області.

Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог статті 291 КПК України. До обвинувального акта додані передбачені кримінальним процесуальним законом додатки. Підстави для повернення обвинувального акта прокурору відсутні.

Угоди у кримінальному проваджені не укладались і до суду не надходили, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої, частиною другою статті 284 КПК України, судом не встановлено.

Наявні підстави для призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Згідно з правилами частин першої та другої статті 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачену, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину.

В інтересах прав обвинуваченої, для отримання інформації, яка характеризує її особу, також для прийняття судового рішення щодо міри покарання, судом вирішено питання про звернення до органу з питань пробації за складенням досудової доповіді.

З метою підготовки до судового розгляду суд, зокрема, з?ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду (частина 2 статті 315 ЦПК).

Суд визначив порядок розгляду кримінального провадження, з метою підготовки до судового розгляду вирішив питання, визначені частинами другою та третьою статті 315 КПК України.

Підстави для розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні, передбачені частиною другою статті 27 КПК України, відсутні.

У підготовчому судовому засіданні визначено коло осіб, які братимуть участь у судовому розгляді. Такими особами є прокурор, обвинувачена, захисник, представник потерпілої юридичної особи.

Клопотання про обрання, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження не надходили.

Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (частина друга статті 127 КПК).

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (частина перша статті 128 КПК).

До обвинувального акта прокуром додано цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Позов заявлено прокурором в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, третьою особою за позовом визначено Акціонерне товариство «Українська залізниця». Копію цивільного позову обвинуваченій вручено в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення поданого прокурором цивільного позову.

У клопотанні вказав, що сторона захисту заперечує проти прийняття судом до розгляду поданого прокурором цивільного позову у кримінальному провадженні та вважає, що цивільний позов підлягає поверненню прокурору на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України у зв?язку з відсутністю підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Вважає, що прокурор не має законних підстав на звернення із даним цивільним позовом до суду в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, оскільки прокурором не доведено, що орган влади, уповноважений на захист інтересів держави у спірних відносинах, не здійснював або неналежним чином здійснював свої обов?язки щодо захисту інтересів держави, зокрема як і відсутні відомості та докази того, що прокурором додержано вимоги частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом звернення до КОДА з повідомленням про порушення інтересів держави.

Поданий позов не містить жодних обставин, фактів та посилання на те, що Київська обласна державна адміністрація, як уповноваженим суб?єктом владних повноважень не здійснювалися або неналежним чином здійснювалися повноваження щодо захисту інтересів держави. Таким чином, поданий прокурором цивільний позов не містить обґрунтування того, що захист інтересів держави не здійснюється або неналежним чином здійснюється уповноваженим органом публічної влади.

В позові відсутні будь-які підтвердження та посилання на те, що прокурором у встановленому законодавством порядку відповідно до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» було здійснено звернення до Київської обласної державної адміністрації з метою реагування останнього на факт порушення інтересів держави.

Так само поданий позов не містить підтвердження того, що Київська обласна державна адміністрація не відреагувала або неналежним чином відреагувала на звернення прокурора, що давало б останньому підстави для констатації факту бездіяльності або неналежного виконання обов?язків уповноваженого суб?єкта владних повноважень.

У свою чергу, сторона захисту звернулась до Київської обласної державної адміністрації із адвокатським запитом з проханням повідомити, чи зверталась Обухівська окружна прокуратура Київської області до адміністрації із запитами/вимогами щодо подання цивільного позову у кримінальному провадженні № 12025111220000136. У відповідь адресат не підтвердив такого звернення.

За таких умов прокурор не набув права на субсидіарне представництво інтересів держави в суді, а відтак звернення з цивільним позовом від імені Київської обласної державної адміністрації є таким, що вчинене з порушенням вимог частин 3-4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частини третьої статті 128 КПК України.

Обвинувачена підтримала заперечення захисника, просила поданий прокурором цивільний позов повернути прокурору.

Прокурор висловила позицію про те, що відповідне рішення за таким клопотанням може бути прийнято судом лише на стадії судового провадження.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши поданий прокурором цивільний позов, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред?являються у порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (частина п?ята статті 128 КПК).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов?язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Відповідно до частини третьої статті 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

У постановах ВП ВС від 7 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц було зроблено висновки, що в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Незалежно від того, хто саме звернувся до суду, - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор - у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб?єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

Тому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб?єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб?єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб?єктом звернення до суду і замінювати належного суб?єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У зв?язку з цим відповідно до частини третьої статті 128 КПК України прокурор, який пред?являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України «Про прокуратуру». Вказаний нормативний припис підкреслює висновки щодо субсидіарної ролі прокурора в аспекті захисту інтересів держави, що не стосується здійснення кримінального переслідування особи за фактом вчинення останньою кримінального правопорушення, а також свідчить про виключність участі прокурора у відносинах, що мають цивільно-правове забарвлення, зокрема, відносинах, пов?язаних з відшкодуванням шкоди.

Відповідно до частини п?ятої статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв?язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Зважаючи на те, що положеннями КПК України не врегульовано підстави та порядок звернення прокурора в інтересах держави до суду з цивільним позовом, то суд дійшов висновку про необхідність застосування відповідних положень ЦПК України у сукупності з положеннями Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини четвертої статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

На підставі частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 23 цього ж Закону, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов?язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб?єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб?єктом владних повноважень.

Аналіз наведених положень дає можливість зробити висновок, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб?єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Поняття «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному окремому випадку повинен визначити з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об?єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з?ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Підставою для звернення до суду з цивільним позовом прокурором було визначено порушення інтересів держави, що полягало у завданні Київській обласній державній адміністрації шкоди в розмірі 651 000 грн, що є наслідком вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України, яке полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні.

У пункті 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 було зазначено, що для вирішення справи суттєвим вбачається з?ясування поняття «інтереси держави». У процесі дослідження встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб?єктів права власності та господарювання тощо.

Як слідує зі змісту позовної заяви, суб?єктом владних повноважень, який уповноважений у даному випадку здійснювати захист інтересів держави, прокурором було визначено Київську обласну державну адміністрацію. Таким чином, з урахуванням вищевикладених висновків, однією з умов представництва прокурором інтересів держави в межах даної справи може бути бездіяльність Київської обласної державної адміністрації або неналежне виконання останньою своїх повноважень щодо здійснення захисту інтересів держави.

Дослідження поданого прокурором цивільного позову дає можливість зробити висновок, що на обґрунтування наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави прокурор обмежився викладом фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, що були встановлені органом досудового розслідування, посиланням на норми матеріального та процесуального законодавства, а також розрахунком шкоди, завданої внаслідок вчиненого кримінального правопорушення.

Поданий прокурором цивільний позов не містить конкретних обставин, фактів та посилання на те, що Київською обласною державною адміністрацією як уповноваженим суб`єктом владних повноважень не здійснювалися або неналежним чином здійснювалися повноваження щодо захисту інтересів держави. Таким чином, поданий прокурором цивільний позов не містить обґрунтування того, що захист інтересів держави не здійснюється або неналежним чином здійснюється уповноваженим органом публічної влади.

Поданий прокурором цивільний позов не містить будь-якого підтвердження та посилання на те, що прокурором у встановленому законодавством порядку було здійснено звернення до Київської обласної державної адміністрації з метою реагування останньої на факт порушення інтересів держави, не містить підтвердження того, що вказаний орган не відреагував або неналежним чином відреагував на звернення прокурора, що давало б останньому підстави для констатації факту бездіяльності або неналежного виконання обов?язків уповноваженого суб?єкта владних повноважень.

Прокурор, яка брала участь у підготовчому судовому засіданні не підтвердила той факт, що прокурором було повідомлено Київську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Отже, поданий цивільний позов в інтересах держави з урахуванням вищевикладеного містить лише виклад фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, перелік норм матеріального та процесуального законодавства, розрахунок завданої шкоди, однак не містить обґрунтування, посилання та доведення того факту, що мало місце порушення інтересів держави, у чому конкретно виявилося таке порушення, не доведено, що орган влади, уповноважений на захист інтересів держави, не здійснював або неналежним чином здійснював свої обов?язки щодо захисту інтересів держави, а також відсутні відомості та докази того, що прокурором додержано вимоги частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом звернення до Київської обласної державної адміністрації з повідомленням про порушення інтересів держави.

Відповідно до частини четвертої статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

На підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви прокурору.

Враховуючи наведене, керуючись 314-316, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за частиною другою статті 197-1 КК України на 11 годину 00 хвилин 29 липня 2026 року.

Розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Миронівського районного суду Київської області за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Миронівка, вулиця Травнева, 3.

В судове засідання викликати прокурора, обвинувачену ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_7 .

Про день, час та місце його проведення судового засідання повідомити представника третьої особи за цивільним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Доручити Обухівському районному сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в місті Києві та Київській області скласти та надати досудову доповідь щодо обвинуваченої ОСОБА_4 .

Роз`яснити обвинуваченій, що, відповідно до частини восьмої статті 42 КПК України, вона має право брати участь у підготовці досудової доповіді, надавати представнику персоналу органу пробації інформацію, необхідну для підготовки такої доповіді.

Копію ухвали надіслати до Обухівського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в місті Києві та Київській області для виконання в частині складення досудової доповіді щодо обвинуваченої.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1