Рішення № 137018692, 26.05.2026, Вишгородський районний суд Київської області

26.05.2026 Справа № 363/7242/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Воронюк А.І.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника

заінтересованої особи Щукіної С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді цивільну справу в окремому провадженні за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні ,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із заявою, в якій просить встановити факт перебування на його утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовано заяву тим, що заявник з 28.09.2021 року перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 . Від вказаного шлюбу вони мають сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, ОСОБА_5 є матір`ю: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 27.02.2020 року у справі № 476/47/20 розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 . Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 27.12.2020 року встановлено, що з 2017 року батько дітей не проживав разом з дітьми. На даний час діти зареєстровані за адресую: АДРЕСА_1 , а фактично проживають за адресую: АДРЕСА_2 . Діти навчаються в Вишгородському ліцеї «Сузір`я».

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаїв від 05.01.2022 року у справі № 476/8/22 стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку ОСОБА_9 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.01.2022 року та до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплаті аліментів №24177 від 03.03.2025 року заборгованість зі сплати аліментів станом на 28.02.2025 року становить 152 687,12грн. наявність заборгованості у ОСОБА_9 зі сплати аліментів свідчить про те, що батько дітей усунувся від їхнього утримання.

ІНФОРМАЦІЯ_4 батько дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_9 помер в Норвегії, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 17.01.2025 року головним лікарем комуни Екснес.

Заявник на даний час є військовослужбовцем. Таким чином, на утриманні заявника перебуває троє неповнолітніх дітей. Встановлення вказаного факту необхідно заявнику для набуття права на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.

У судовому засіданні заявник заяву підтримав та просить суд її задовольнити з викладених підстав.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради у судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення заяви про встановлення факту перебування на утриманні заявника двох неповнолітніх дітей.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, подавши до суду письмові пояснення в яких вказує, що вона з 28.09.2021 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народився син ОСОБА_10 . Від попереднього шлюбу вона має двох неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з кінця червня 2021 року вони всі разом проживають за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з народженням дітей по січень 2017 року вона перебувала у декретній відпустці та після народження сина ОСОБА_6 з січня 2022 року по грудень 2025 року перебувала у декретній відпустці. На даний час вона не працює. Утримання сім`ї здійснює заявник по справі. Біологічний батько дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не здійснював утримання дітей. Станом на дату його смерті борг зі сплати аліментів становив 152 687,12грн. Наявність заборгованості ОСОБА_9 зі сплати аліментів свідчить про те, що біологічний батько дітей усунувся від їхнього утримання та, взагалі, не здійснював ніякого утримання.

Представник Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, подав письмові пояснення, в яких просить у задоволенні заяви відмовити, оскільки вважає, заявнику необхідно під твердити той факт, що він мав можливість утримувати дітей, а також докази надання будь якої допомоги дітям, яка має систематичний, постійний характер, протягом тривалого часу. Заявнику для підтвердження заявленого факту необхідно надати докази того, що мати дітей непрацездатна, чи позбавлена батьківських прав, чи протягом тривалого часу безробітна. А також, надати докази відсутності інших осіб, пов`язаних родинними відносинами з дітьми дружини, які відповідно до закону зобов`язані їх утримувати. Отже, заявником не надано жодних належних доказів, які б слугували підставою для підтвердження тих обставин, на які посилається заявник з метою встановлення заявленого факту.

Заслухавши доводи заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 . Їх батьками записані: ОСОБА_9 та ОСОБА_5 .

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 27.02.2020 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

28.09.2021 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , остання є матір`ю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 30.12.2021 року Вишгородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районні Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_11 , батьками якого записані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаїв від 05.01.2022 року у справі № 476/8/22 стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку ОСОБА_9 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.01.2022 року та до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплаті аліментів заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_9 станом на 31.01.2025 року становить 147 676,12грн.

Згідно довідок Вишгородського ліцею «Сузір`я» від 21.11.2025 року ОСОБА_3 навчається у 11-В класі Вишгородського ліцею «Сузір`я» Вишгородської міської ради та ОСОБА_4 навчається у 6-А класі Вишгородського ліцею «Сузір`я» Вишгородської міської ради.

Відповідно до довідки керуючого справами виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 11.02.2025 року № 152, що відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, виданого депутатом Вишгородської міської ради Клюс С.О., ОСОБА_1 дійсно фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з дружиною ОСОБА_2 , та дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , 2021 року по теперішній час.

06.06.2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вишгородською міською радою видано посвідчення серії НОМЕР_5 , згідно з яким останні виховують дітей: ОСОБА_3 , 2009 року народження, ОСОБА_4 , 2014 року народження, ОСОБА_11 , 2021 року народження, та мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.

Батько дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копія свідоцтва про смерть, номер в реєстрі спеціалістів у галузі охорони здоров`я НОМЕР_6 , виданого 17.01.2025 року головним лікарем, комуна Екснес.

Частиною першою статті 293 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у бразі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав (для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення); чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення (для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови); встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на даний час.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті.

У пункті 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема, визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно із статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 51 Конституції України закріплено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою-третьою статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі та перекладені на іншу особу (частина перша статті 14, частина перша статті 15 Сімейного кодексу України).

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Водночас, у частині четвертій статті 15 Сімейного кодексу України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Відповідно до положень статті 260 Сімейного кодексу України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Вітчим - це чоловік (нерідний батько) рідної дитини матері, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім`єю.

Згідно із статтею 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов`язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі: 1) нетривалого проживання з їхнім матір`ю, батьком; 2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.

Таким чином, обов`язок вітчима утримувати дитину, яка з ним проживає, настає за умов, якщо у такої дитини/дітей не має матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання та вітчим може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз положень законодавства свідчить, що обов`язок вічима щодо утримання дітей, з якими він проживає, не є безумовним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року в справі № 308/17634/23 (провадження №14-40цс25) вказано, що:

За сімейним законодавством України зв`язок утримання з відповідними правовими наслідками має системний характер.

Отримання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні.

Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні закон вимагає надання відповідних доказів (наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплатукомунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото/відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру), які зумовлють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.

З матеріалів справи слідує, що в неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є мати ОСОБА_2 , які виховуються у багатодітних сім`ях, та яка відповідно до положень законодавства має обов`язок утримувати дітей. Інших доказів, які підтверджують її загальний майновий стан, матеріали справи не містять. Крім того, і заявником до заяви не додано доказів, які б свідчили, що саме він утримує дітей.

Посвідчення багатодітної родини, видане ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до якого багатодітна сім`я - сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує, свідчить про те, що у розумінні такого закону для отримання статусу багатодітної сім`ї необхідно здійснювати виховання трьох і більше дітей, а не їх утримання, що вочевидь не є тотожними поняттями.

За положеннями чинного законодавства в заявника відсутній правовий обов`язок утримувати неповнолітніх дітей дружини. Утримання цих дітей здійснюється заявником добровільно. При цьому, утримувати свого сина до досягнення ним повноліття заявник зобов`язаний в силу закону.

Крім того, з тлумачення та аналізу пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» слідує, що встановлення факту, про який просить заявник, не породжує для нього юридичних наслідків, оскільки враховуючи мету встановлення факту, про яку заявник вказує в заяві, необхідним є перебування на утриманні заявника трьох дітей, батьком яких він є, що в даному випадку відсутнє, а тому враховуючи викладене та встановлені судом обставини підстав для задоволення заяви суд не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 121, 180, 181, 260, 268 СК України, статтями 258, 259, 268, 273, 293, 315, 317, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ).

Заінтересована особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 );

Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради (ЄДРПОУ 04054866, 07301, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1);

Міністерство оборони України (ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6).

Повний текст рішення суду складено 02.06.2026 року.

Суддя О.Д. Рудюк