Вирок № 137016575, 28.05.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/16836/25

н/п 1-кп/766/279/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

обвинуваченої: ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 28.08.2025 за №12025231020001013, за обвинуваченням:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Херсона, українка, громадянка України, з базовою середньою освітою, незаміжня, утриманців не має, фізичних та психічних вад здоров`я не має, інвалідності не має, непрацевлаштована, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не засуджувалася

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення

ОСОБА_5 27.08.2025 о 13:50 годині, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, перебуваючи в приміщенні магазину ТОВ «РУШ» «Єва» №1208, розташованого за адресою: місто Херсон, проспект Святих Кирила та Мефодія, будинок №15/2, шляхом вільного доступу, з корзинки торгівельного залу вищевказаного магазину, викрала термінал збору даних, марки «Zebra TC-26», чорного кольору, вартістю 17 458 гривень 85 копійок, який належить ТОВ «РУШ», після чого, сховала вказаний термінал до сумки, з якою прийшла в магазин, та в подальшому покинула приміщення магазину з викраденим майном, чим спричинила ТОВ «РУШ» майнову шкоду на суму 17 458 гривень 85 копійок.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження

Обвинувачена ОСОБА_5 у судовому засіданні винуватість у пред`явленому їй обвинуваченні визнала повністю, фактичні обставини справи не оспорила.

Дала показання про те, що у серпні 2025 року в обідній час вона зайшла в магазин «Єва», що розташований по проспекту Святих Кирила та Мефодія у м. Херсоні, побачила великий кошик, в якому лежав пристрій, дуже схожий на мобільний телефон. Вона взяла його для себе, власного користування. Пізніше зателефонував чоловік представник з магазину «Єва» і сказав, щоб вона повернула пристрій. Через декілька днів вона поїхала в магазин «Єва» по проспекту Святих Кирила та Мефодія і повернула вкрадений пристрій.

Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію щодо повної доведеності вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину. Просив визнати обвинувачену ОСОБА_5 винною та, враховуючи визнання нею своєї вини та щире каяття, призначити відповідне мінімальне покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі. Враховуючи, що особа є раніше не судимою, визнала вину, проявила щире каяття, просив застосувати до обвинуваченої положення ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік. Просив також вирішити питання щодо речових доказів та процесуальних витрат, які просив стягнути на користь експерта ОСОБА_6 .

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

З огляду на те, що обвинувачена визнала свою провину, фактичні обставини справи не оспорює і, як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів в добровільності її позиції немає, суд, з врахуванням думки учасників судового розгляду, визнав відповідно до ст. 349 КПК України недоцільним дослідження інших доказів у справі.

IV. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Оскільки обвинувачена свою вину визнала в повному обсязі, висловила жаль з приводу вчиненого, намір не вчиняти подібних дій в майбутньому, дала суду чіткі та послідовні показання, не спотворюючи обставин вчиненого кримінального правопорушення, обставинами, що пом`якшують покарання, визначеними ст. 66 КК України, суд визнає повне визнання своєї вини останньою, щире каяття, яке виразилося в тому, що обвинувачена в судовому засіданні висловила жаль з приводу вчиненого, намір не вчиняти подібних дій у майбутньому, майнова шкода потерпілій особі відшкодована.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

V. Мотиви призначення покарання

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

При обранні виду та розміру покарання обвинуваченій суд враховує відсутність тяжких наслідків від вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку, відсутність обтяжуючих обставин, наявність обставин, що пом`якшують покарання, враховуючи відомості про особу обвинуваченої, вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, із подальшим застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки вважає що саме такий вид покарання, забезпечить мету покарання у виді виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Водночас суд зауважує, що призначення такого покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеній у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Враховуючи наявність пом`якшуючих обставини, дані про особу винної, а також те, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_5 без реального відбування покарання і застосовує ст.75 КК України із встановленням іспитового строку та покладенням на нього на цей строк обов`язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

VІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

У вказаному кримінальному провадженні арешти на майно не накладалися.

У резолютивній частині вироку, серед іншого, у разі визнання особи винуватою зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат (ч. 4 ст. 374 КПК України). Процесуальні витрати складаються із витрат, пов`язаних із залученням експертів (ст. 118 КПК України). Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України (ч. 2 ст. 122 КПК України). У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК України).

З огляду на викладене, з обвинуваченого підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи в даному кримінальному провадженні у розмірі 400,00 грн. на користь судового експерта ОСОБА_6 .

Крім того, цивільні позови у даному кримінальному провадженні не заявлялися, а тому підстав, передбачених ст. 129 КПК України, для вирішення цього питання у суду немає.

Питання щодо речових доказів у справі суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 124, 349, 373 - 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обв`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь судового експерта ОСОБА_6 (свідоцтво № 1886 від 09.06.2017, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії України) процесуальні витрати у розмірі 400 (чотириста) грн 00 коп.

Речові докази:

- термінал збору даних «Zebra TC-26», чорного кольору та сім-карту оператора «Київстар» вважати повернутими потерпілій стороні ТОВ «РУШ» (ЄДРПОУ 32007740).

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачена та її захисник мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

СуддяОСОБА_1