Ухвала суду № 137016474, 20.05.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/1409/23

Провадження № 4-с/604/1/26

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Сташківа Н.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Крупи А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Підволочиська Тернопільської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , особи, бездіяльність якої оскаржується Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області, стягувача приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» на бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, скасування арешту, -

В С Т А Н О В И В :

Скаржник ОСОБА_1 , звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області, стягувача приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», посилаючись на те, що постановою державного виконавця Збаразького відділу ДВС у Тернопільському районі тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України від 18 грудня 2025 року у виконавчому провадженні № 79837549, відкритого на підставі виконавчого документу № 604/1409/23 від 20.10.2025 року, виданого Підволочиським районним судом Тернопільської області, накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 . Також постановою державного виконавця Збаразького відділу ДВС від 18 грудня 2025 року звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у військовій частині НОМЕР_1 НГ України. Окрім того, постановою державного виконавця Збаразького відділу ДВС від 24 грудня 2025 року визначено для боржника ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_2 , відкритий в Універсал Банк для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі , що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України з 1 січня поточного календарного року. Таким чином ОСОБА_1 обмежено отримання заробітної платив розмірі 16 000 грн на місяць. Разом з тим, рахунок, на який накладено арешт постановою держаного виконавця використовується для зарахування заробітної плати ОСОБА_1 , що підтверджується випискою по руху коштів на картці, а тому являється рахунком зі спеціальним режимом. 16 січня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву до Збаразького ВДВС про скасування арешту коштів на вказаному банківському рахунку, однак на час подання скарги арешт з рахунку не знятий. 29 січня 2026 року Збаразьким ВДВС у відповідь на заяву боржника ОСОБА_1 про зняття арешту з карткового рахунку повідомлено, що згідно ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено підстави для зняття рахунку, а тому числі документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання, та роз`яснено, що арешт може бути знято за рішенням суду. Згідно довідки від 14.10.2025 , ОСОБА_2 проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 26 вересня 2025 року наказ № 299. Як убачається з виписки про рух коштів по рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримує надходження у виді зарплати. Постановою державного виконавця Збаразького ВДВС від 05 лютого 2026 року вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа 604/1409/23 від 20 жовтня 2025 року у ВП № 79837549 зупинено на підставі п.1 ч.1 ст. ст. 34,35 ЗУ Про виконавче провадження до закінчення строку дії зазначених обставин. Разом з тим, арешт з рахунку не знятий. У зв`язку з чим, просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Збаразького відділу ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту, накладеного на кошти, що знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_2 , відкритий в Універсал Банк, який належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП, НОМЕР_3 , та на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення як військовослужбовець ЗСУ), у виконавчому провадженні № 79837549 та зобов`язати державного виконавця Збаразького відділу ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати арешт, накладений грошові кошти на картковому рахунку НОМЕР_2 , відкритий в Універсал Банк, який належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП, НОМЕР_3 , та на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення як військовослужбовець ЗСУ), у виконавчому провадженні № 79837549.

Скаржник ОСОБА_3 та його представник адвокат Драус О.О. в судове засідання не з`явилися, однак подали до суду заяву, в якій прохали скаргу розглядати у їх відсутності, вимоги скарги підтримують повністю та прохають їх задовольнити.

Представник відділу Державної виконавчої служби до суду не з`явився, про дату і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, з заявами до суду про неможливість розгляду справи у його відсутність не звертався.

Представник стягувача приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» до суду також не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, вивчивши доводи скарги, дійшов наступних висновків :

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що Постановою державного виконавця Збаразького відділу ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Збаразького відділу ДВС) від 18 грудня 2025 року у виконавчому провадженні № 79837549, відкритого на підставі виконавчого документу № 604/1409/23 від 20.10.2025 року, виданого Підволочиським районним судом Тернопільської області, накладено арешт на грошові кошти/електроні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на грошові кошти/електроні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, що належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також постановою державного виконавця Збаразького відділу ДВС від 18 грудня 2025 року звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у військовій частині НОМЕР_1 НГ України.

Окрім того, постановою державного виконавця Збаразького відділу ДВС від 24 грудня 2025 року визначено для боржника ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_2 , відкритий в Універсал Банк для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі , що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України з 1 січня поточного календарного року.

Разом з тим, рахунок, на який накладено арешт постановою держаного виконавця використовується для зарахування заробітної плати ОСОБА_1 , що підтверджується випискою по руху коштів на картці НОМЕР_2 .

Згідно довідки від 14.10.2025 , ОСОБА_2 проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 26 вересня 2025 року наказ № 299 .

Постановою державного виконавця Збаразького ВДВС від 05 лютого 2026 року вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа 604/1409/23 від 20.жовтня 2025 року у ВП № 79837549 зупинено на підставі п.1 ч.1 ст 34,35 ЗУ Про виконавче провадження до закінчення строку дії зазначених обставин .

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи щодо своєчасного, повного, неупередженого примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи щодо своєчасного, повного, неупередженого примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 10 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» в порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно висновків Верховного Суду в постановах від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19 (адміністративне провадження № К/9901/22118/19), від 29 січня 2020 року у справі № 820/5422/17 (провадження № К/9901/24671/18), рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби, тобто наявна пряма законодавча заборона накладати арешти на такі види рахунків.

Пунктом 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюється зобов`язання банку повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках тільки по рахунках юридичної особи та фізичної особи-підприємця. Перелік рахунків фізичних осіб, на кошти на яких не може бути накладено арешт або звернено стягнення, чинним законодавством не регламентовано. Умовами обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток, які відкриваються клієнтам банку фізичним особам, на отримання як заробітної плати, так і пенсійних та соціальних виплат, не встановлено обмеження щодо поступлення на карткові рахунки виключно заробітної плати, пенсії та соціальної допомоги, тому на вказані рахунки можуть поступати і інші кошти. Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року висловила правовий висновок щодо нарахування заробітної плати та щодо виконання судових рішень за рахунок заробітної плати, Велика Палата Верховного Суду, який виходить з такого. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3)у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

При цьому у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно частини першої статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З пояснень представника скаржника, що не заперечувалось іншими учасниками процесу ОСОБА_1 надав державному виконавцю підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено на кошти, які є його заробітною платою, яка розміщена на рахунку призначеному для зарахування заробітної плати, однак приватний виконавець в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII арешту з грошових коштів не зняв.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Правовідносини, які виникають у процесі виконання судового рішення регулюються, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 р. № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 р. № 2832/5, зареєстрованої цим же Міністерством 2.04.2012 р. за № 489/20802 (далі Інструкція).

Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону)

Таким чином накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

За вказаних обставин порушене право підлягає захисту, а скарга до задоволення шляхом визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця, що полягали у не зняттю арешту з коштів боржника, яку він отримує як заробітну плату, а також скасуванню арешту на кошти боржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 18, 258 - 261, 353, 447, 449, 450 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Збаразького відділу ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту, накладеного на кошти, що знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_2 , відкритий в Універсал Банк, який належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП, НОМЕР_3 , та на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення як військовослужбовець ЗСУ), у виконавчому провадженні № 79837549; зобов`язати державного виконавця Збаразького відділу ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати арешт, накладений грошові кошти на картковому рахунку НОМЕР_2 , відкритий в Універсал Банк, який належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП, НОМЕР_3 , та на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення як військовослужбовець ЗСУ), у виконавчому провадженні № 79837549.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 15 днів з дня його проголошення, а особи які брали участь у справі але не були присутніми під час проголошення судового рішення протягом цього ж строку з часу отримання копії даного судового рішення.

Суддя Підволочиського районного суду

Тернопільської області Н.Б. Сташків