Рішення № 137014325, 01.06.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1345/26

Провадження № 2/450/1684/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Дем`яновської Ю.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без виклику учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2026 позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Процент» заборгованість за договором про надання кредиту № 22312 від 31.10.2024 у розмірі 22056,84 грн, а також вирішити питання судових витрат.

Мотивує позовні вимоги тим, що 31.10.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» укладено договір про надання грошових коштів у позику № 22312, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 7000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування такими. Сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% за кожний день користування кредитом. Вказує, що позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн, однак остання свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала. Зазначив, що станом на 08.02.2026, відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 27712,47 грн, що складається із: 5655,63 грн прострочених платежів по тілу кредиту; 22056,84 грн прострочених платежів за процентами. Однак, у позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість тільки за прострочені платежі за процентами за користування кредитом за період з 14.01.2025 по 08.02.2026, що становить 22056,84 грн. З урахуванням вищенаведеного, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 08.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження по суті без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 15.04.2026 клопотання представника позивача ТОВ «ФК «Процент» про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ «Перший Український Міжнародний Банк» інформацію (доказів), що містить банківську таємницю.

21.04.2026 АТ «Перший Український Міжнародний Банк» подав до суду інформацію, що АТ «Ідея Банк» є емітентом і власником карток з BIN № 535516 (ідентифікатор ICA 15785), власникм якої є відповідач (5355161163216989), тому з метою отримання запитуваної інформації (доказів) слід звернутися безпосередньо до АТ «Ідея Банк».

15.04.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує у повному обсязі. Зазначає, що заявлена заборгованість є явно непропорційною та завищеною. Звертає увагу, що частково виконала зобов`язання за кредитним договором, зокрема сплатила 6061,00 грн у рахунок заборгованості за тілом кредиту та процентами. Процентна ставка є з надмірною та не відповідає принципам справедливості, розумності та добросовісності. Зауважує, що порушено істотний дисбаланс прав та обов`язків щодо загальної вартості кредиту. Тривалий строк кредитування (730 днів) у поєднанні з високою процентною ставкою призводить до штучного збільшення заборгованості. Крім того, надана позивачем платіжна інструкція на суму 100000 грн щодо витрат на правничу допомогу не підтверджує понесення витрат саме у цій справі, оскільки не містить індивідуалізації щодо конкретної справи відповідача. Наданий акт виконаних робіт свідчить про надання типових юридичних послуг (складання позовної заяви та заяви про витребування доказів), які не є складними та не потребують значних витрат часу. Таким чином, заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною, необґрунтованою та такою, що не відповідає критеріям розумності та співмірності.

27.04.2026 відповідачем подано до суду додаткові пояснення у справі. Зазначає, що на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною (декретній відпустці) та не має стабільного доходу. У зв?язку з цим фінансовий стан є обмеженим, що ускладнює можливість сплати заявленої позивачем суми заборгованості, особливо нарахованих процентів та витрат на правничу допомогу. Просить суд врахувати зазначені обставини при розгляді справи.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання (частина 13 статті 7 ЦПК України).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання (частина 13 статті 7 ЦПК України).

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 31.10.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено договір № 22312 про надання кредиту, шляхом підписання такого, додатків до нього та паспорту споживчого кредиту електронним підписом у виді одноразових ідентифікаторів 174174, 086892.

Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 7000,00 гривень, строком на 730 днів, процентна ставка за кредитом становить 1% за кожний день користування кредитом.

На підтвердження укладення договору позивачем надано довідку ТОВ «PayTech» № 20260217-37 від 17.02.2026 о 17:37:42, де зазначено, що успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта з маскою 5355161163216989 від ТОВ «ФК «Процент» на суму 7000,00 грн, дата і час виконання 31.10.2024 о 12:24:33, призначення: «Перерахування коштів за договором 22312 від 2024-10-31 на умовах фінансового кредиту».

З розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 22312 від 31.10.2024, станом на 08.02.2026, відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 27712,47 грн, що складається із: 5655,63 грн прострочених платежів по тілу кредиту; 22056,84 грн прострочених платежів за процентами. Однак, у позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість тільки за прострочені платежі за процентами за користування кредитом за період з 14.01.2025 по 08.02.2026, що становить 22056,84 грн.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 22312 від 31.10.2024, що підтверджується довідкою ТОВ «PayTech».

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Щодо доводів зазначених відповідачем у відзиві, слід зазначити наступне.

Суд звертає увагу, що нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов кредитного договору, який підписаний відповідачем електронним підписом у виді одноразових ідентифікаторів 174174, 086892. Так, відповідач самостійно погодився на умови кредиту, які позивач зазначив у кредитному договорі, надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) запропоновану кредитодавцем. Сума заборгованості за процентами є правомірною, процентна ставка відповідає умовам договору, а тому заявлена сума заборгованості підлягатиме стягненню. Строк кредитування, незважаючи на великий період (730 днів), відповідає умовам кредитного договору, а тому сума заборгованості за процентами, нарахованими за цей період, є правомірною. Так, процентна ставка та строк кредитування є законними.

Щодо відстрочення і розстрочення виконання судового рішення, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події, може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Позивач ТОВ «ФК «Процент» уклав договір № 03/06/2024 від 03.06.2024 про надання правової допомоги адвокатом Руденком Костянтином Васильовичем.

На підтвердження понесених витрат, долучив акт приймання-передачі наданих послуг № 103 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 від 26.01.2026 та витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 103 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 від 26.01.2026, відповідно до якого адвокатом Руденком Костянтином Васильовичем надано клієнтові ТОВ «ФК «Процент» такі послуги пов`язані з представництвом інтересів за позовом клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості:

- складання та подання позовної заяви до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним договором № 22312 від 31.10.2024 та клопотання про витребування доказів;

- складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику з ОСОБА_1 за Кредитним договором № 22312 від 31.10.2024.

Загальна вартість послуг становить 10000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAlliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у частинах 3, 4, 5, 9 статті 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Крім того, надана позивачем платіжна інструкція на суму 100000 грн щодо витрат на правничу допомогу не підтверджує понесення витрат саме у цій справі, оскільки не містить індивідуалізації щодо конкретної справи відповідача. Наданий акт виконаних робіт свідчить про надання типових юридичних послуг (складання позовної заяви та заяви про витребування доказів), які не є складними та не потребують значних витрат часу. Таким чином, заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною, необґрунтованою та такою, що не відповідає критеріям розумності та співмірності.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що клопотання відповідача слід задовольнити частково та з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю даної справи та виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими позивач мотивував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 22312 від 31.10.2024 у розмірі 22056,84 грн, що складається з: 22056,84 грн прострочених платежів за процентами за користування кредитом за період з 14.01.2025 по 08.02.2026.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» 22056,84 грн (двадцять дві тисячі п`ятдесят шість гривнів вісімдесят чотири копійки) заборгованості за договором про надання кредиту № 22312 від 31.10.2024, з яких: 22056,84 грн прострочених платежів за процентами за користування кредитом за період з 14.01.2025 по 08.02.2026.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, який не був присутній при оголошенні рішення має право на поновлення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга буде подана в 30-денний строк з дня отримання копії судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» (ЄДРПОУ 41466388, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 01.06.2026.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська