Рішення № 137013824, 26.05.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3053/25 Провадження № 2/307/1104/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Ком`яті Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що 10 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №4890487, відповідно до умов якого позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10000 гривень, зі строком користування кредитом на 30 днів. На виконання умов договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 10000 гривень. 26 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №26-01/20022-83, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №4890487. Після цього, 10 січня 2023 року, між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №4890487 від 10 вересня 2021 року. Крім того, 29 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №100582109, відповідно до умов якого позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 5000 гривень, зі строком користування кредитом на 30 днів. На виконання умов договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5000 гривень. 10 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №100582109. Після цього, 10 січня 2023 року, між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідачка ОСОБА_1 за кредитним договором №100582109 від 29 жовтня 2021 року. Загальний розмір заборгованості за договорами про споживчий кредит №4890487 від 10 вересня 2021 року та №100582109 від 29 жовтня 2021 року становить 74561,44 гривень з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 13046 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 59515,44 гривень; заборгованість за комісіями 2000 гривень.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договорами №4890487 від 10 вересня .2021 року та №100582109 від 29 жовтня 2021 року в розмірі 74561,44 гривень, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422, 40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 25000 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

На підставі ст.247 ч.2 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 10 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №4890487, відповідно до умов якого позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10000 гривень, зі строком користування кредитом на 30 днів з моменту отримання кредиту, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 10 жовтня 2021 року.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №4890487 від 10 вересня 2021 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор V19214, дата відправки ідентифікатора позичальнику 10.09.2021 року, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор +380686325206.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 11 липня 2025 року №450654714 слідує, що ТОВ «Мілоан» 10 вересня 2025 року перерахувало на ім`я отримувача коштів ОСОБА_1 , на банківську картку № НОМЕР_1 , кредитні кошти згідно договору №4890487 в сумі 10000 гривень.

Також в судовому засіданні встановлено, що, 29 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №100582109, відповідно до умов якого позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 5000 гривень, зі строком користування кредитом на 30 днів, з моменту отримання кредиту, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 28 листопада 2021 року.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №100582109 від 29 жовтня 2021 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор F78960, дата відправки ідентифікатора позичальнику 29.10.2021 року, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор +380686325206.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 11 липня 2025 року №450654329 слідує, що ТОВ «Мілоан» 29 жовтня 2025 року перерахувало на ім`я отримувача коштів ОСОБА_1 , на банківську картку № НОМЕР_1 , кредитні кошти згідно договору №100582109 в сумі 5000 гривень.

26 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до умов якого, Акту приймання-передавання Реєстру Боржників від 26 січня 2022 року, Реєстру Боржників, ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №4890487 від 10 вересня 2021 року.

Крім того, 10 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №10-02/2022-50, відповідно до умов якого, Акту приймання-передавання Реєстру Боржників, Реєстру Боржників, платіжного доручення №0330100000 від 11 лютого 2022 року, ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №100582109 від 29 жовтня 2021 року.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір №10-01/2023 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого, Акту приймання-передавання Реєстру Боржників від 10 січня 2023 року, Реєстру Боржників від 10 січня 2023 року, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами №4890487 від 10 вересня 2021 року та №100582109 від 29 жовтня 2021 року.

В розрахунку заборгованості, складеної Генеральним директором ТОВ «Вердикт Капітал», зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 за договором №4890487 від 10 вересня 2021 року, станом на 26 січня 2022 року, становить 36144,74 гривень, з яких: 8046,00 гривень - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 27098,74 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1000 гривень комісія, а станом на 10 січня 2023 року заборгованість становить 47811,44 гривень, з яких: 8046,00 гривень - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 27098,74 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1000 гривень комісія, 11666,70 нараховані відсотки згідно кредитного договору.

В розрахунку заборгованості, складеної Генеральним директором ТОВ «Вердикт Капітал», зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 за договором №100582109 від 29 жовтня 2021 року, станом на 10 лютого 2022 року, становить 23250 гривень, з яких: 5000 гривень - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 17250 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1000 гривень комісія, а станом на 10 січня 2023 року заборгованість становить 26750 гривень, з яких: 5000 гривень - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 17250 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1000 гривень комісія, 3500 нараховані відсотки згідно кредитного договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договори про споживчий кредит в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом, комісії.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Разом з тим, як вбачається з договорів про споживчий кредит №4890487 від 10 вересня 2021 року та №100582109 від 29 жовтня 2021 року, анкети заяви на кредит, графіку платежів, сторони обумовили строк кредиту: 30 днів, сума до повернення за №4890487 від 10 вересня 2021 року становить 14750 гривень, з яких 10000 гривень - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 3750 гривень - заборгованість за відсотками, 1000 гривень комісія, а сума до повернення за договором №100582109 від 29 жовтня 2021 року становить 8250 гривень, з яких 5000 гривень - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 2250 гривень - заборгованість за відсотками, 1000 гривень комісія.

Таким чином, у договорах сторони обумовили строк повернення кредиту, а можливість нараховувати проценти за межами строку кредитування визначена у розділі, що регулює питання відповідальності сторін, тобто як санкція за неналежне виконання зобов`язань.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак в порядку вказаної норми закону такої позовної вимоги заявлено не було, а тому суд не вправі вийти за межі заявлених вимог з огляду на дію принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у своєму правовому висновку, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, у зв`язку з чим висновок про наявність підстав для стягнення заборгованості за процентами поза строком кредитування є помилковим.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації.

Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Виходячи з наведеного та беручи до уваги, що строк кредитування ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №4890487 від 10 вересня 2021 року визначений до 10 жовтня 2021 року, розмір тіла кредиту за цим договором складає 10000 гривень, розмір відсотків за період кредитування становить 3750 гривень, комісія 1000 гривень, суд приходить до висновку, що заборгованість за договором про споживчий кредит від №4890487 від 10 вересня 2021 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 14750 гривень.

Беручи до уваги, що строк кредитування ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №100582109 від 29 жовтня 2021 року визначений до 28 листопада 2021 року, розмір тіла кредиту за цим договором складає 5000 гривень, розмір відсотків за період кредитування становить 2250 гривень, комісія 1000 гривень, суд приходить до висновку, що заборгованість за договором про споживчий кредит від №100582109 від 29 жовтня 2021 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 8250 гривень.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 14750 гривень заборгованості за договором про споживчий кредит №4890487 від 10 вересня 2021 року та 8250 гривень заборгованості за договором про споживчий кредит №100582109 від 29 жовтня 2021 року, всього на загальну суму 23000 гривень, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до частин 1 та 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 747 гривень 24 копійки (23000 грн. х 2422,40 грн./74561,44 грн.).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, на підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 01.07.2024 року за №01-07/2024 з адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист вартості юридичних послуг, затверджений 01.11.2023 року адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №651 від 01.07.2025 року із затвердженням послуг на суму 25000 гривень та Витяг з акту №12 від 31.07.2025 року про надання юридичної допомоги на суму 25000 гривень.

Таким чином, судом встановлено, що позивач користувався правовою допомогою, поніс витрати на правничу допомогу, при цьому суд зазначає про відсутність обов`язку присуджувати стороні, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи, що позов задоволено частково, а також ціну позову та те, що дії щодо підготовки позову у справі не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правової допомоги в розмірі 4000 гривень буде відповідати розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись ст.ст. ст.ст.5, 12, 81, 133, 141, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 23000 (двадцять три тисячі) гривень заборгованості за договорами про споживчий кредит №4890487 від 10 вересня 2021 року та №100582109 від 29 жовтня 2021 року, 747 гривень 24 копійки сплаченого судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат за надання правової допомоги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , України.

Повний текст рішення суду складено 01 червня 2026 року.

Головуючий В.І. Бобрушко