Рішення № 137012983, 28.05.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3470/26

Провадження № 2/727/1633/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді: Літвінової О.Г.

за участю секретаря судових засідань: Гавалешко Н.С.

розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України, інтереси якого представляє адвокат Пасічняк Людмила Петрівна, до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивує тим, що 11 грудня 2024 року о 20:50 в м.Чернівці по вул. Винниченка, 113, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно з постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 січня 2025 року, справа № 725/11924/24, винним у вищевказаній ДТП визнано водія транспортного засобу марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , водія ОСОБА_1 .

На момент ДТП транспортний засіб марки «Renault» державний номерний знак НОМЕР_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то останній, як особа, що винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати в порядку регресу позивачу завдану шкоду, у зв`язку з чим МТСБУ звернулося до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 19 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

До судового засідання сторона позивача подала на адресу суду заяву в якій заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи і просить розглядати справу у відсутність свого представника.

Відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, поважності причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не надавав.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частини 1 статті 223 ЦПК України).

Суд, керуючись вимогами статті 223, 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти заочного вирішення справи; підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи 11 грудня 2024 року о 20:50 в м.Чернівці по вул. Винниченка, 113, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно з постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 січня 2025 року, справа № 725/11924/24, винним у вищевказаній ДТП визнано водія транспортного засобу марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , водія ОСОБА_1 (а.с.23-24).

На момент ДТП транспортний засіб марки «Renault» державний номерний знак НОМЕР_1 не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно з відповіддю Централізованої бази даних МТСБУ на дату даної ДТП транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 на дату ДТП був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-219402177.

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля марки «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .

Відповідно до Звіту про оцінку вартості №06.25_SOS_-241230-301017 від 19 січня 2025 року, виконаного за дорученням МТСБУ, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого у наслідок ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 25 574,82 грн.

Відповідно до наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих від 26.03.2025, номер справи №111855, МТСБУ вирішило здійснити виплату ОСОБА_2 шкоди у розмірі 24168,76 грн. (а.с.5).

Відповідно до платіжної інструкції № 8806 виплата відшкодування була здійснена 28.03.2025 року (а.с.7).

Окрім того, згідно з платіжною інструкцією №8837 від 24.03.2025 року, МТСБ сплатило послуги аваркома (експерта) по справі №111855, згідно рах. №831 від 26.02.2025 року, т.з. НОМЕР_2 (а.с. 8).

З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат сплаченого відшкодування в порядку регресу за регламентною виплатою.

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон України № 1961-IV), який був чинним на момент правовідносин, які є предметом даного позову, вказаний нормативно-правовий акт регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до пункту 21.1. статті 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкової страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженої організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угод про взаємне визнання договорів такого страхування.

Згідно з частиною 2 пункт 22.1. статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров?ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що на виконання вимог Закону України № 1961-IV цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була.

Відповідно до пункту 39.1. статті 39 Закону № 1961-IV МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до підпункту а) пункту 41.1. статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонд захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповіла вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно зі статтею 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу: урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місці дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з. особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Судом встановлено, що потерпілий повідомив позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надав останньому усі необхідні документи, надання яких передбачається статтею 35 Закону України № 1961-IV. Зокрема, потерпілий подав Заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату.

На підставі частини 2 статті 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону № 1961-IV МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 ««Совтрансавто - Холдинг» проти України»», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 ««Брумареску проти Румунії»» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, у зв`язку з викладеним вище та зважаючи на те, що постанова суду в адміністративній справі, за якою відповідача визнано винним у вчиненні ДТП, набрала законної сили і на підставі даного рішення потерпілій стороні відшкодована матеріальна шкода, у МТСБУ виникло право зворотної вимоги саме до ОСОБА_1 , як до винної особи, в розмірі понесених витрат в розмірі 24168,76 грн., оскільки дана особа на момент ДТП не мала договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того судом встановлено, що для встановлення розміру відшкодування у справі № 111855 МТСБУ звернулось до ФОП ОСОБА_3 за складанням звіту про оцінку вартості збитків, за виконання якого, згідно з платіжною інструкцією № 8806 від 28 березня 2025 року, сплатило послуги аваркома (експерта) по справі № 111855 в розмірі 1900,00 грн.

Так, згідно з пунктом 40.3Закону № 1961-IV МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених устаттею 41 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 23 лютого 2006 року № 5417, залучення представника МТСБУ для визначення причин настання страхових випадків, розміру збитків здійснюється на підставі договору з МТСБУ.

Згідно з пунктом 41.4.Закону № 1961-IVМТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює оплату послуг аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, залучених відповідно до пункту 40.3 статті 40 цього Закону.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що вказані вище витрати у розмірі 1900,00 грн. знаходяться в причинному зв`язку з пошкодженням транспортного засобу з вини відповідача та повинні бути ним відшкодовані відповідно до вимог закону.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому позов слід задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 24168,76 грн. та витрати на встановлення розміру заподіяної шкоди в розмірі 1900,00 грн., що разом становить 26068,76 грн.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору, суд виходить з такого.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин 1-4ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 р. на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень. Цю позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р., зазначивши, що «суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката».

Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога надавалась позивачу адвокатом Пасічняк Людмилою Петрівною на підставі договору про надання правової допомоги №1337519 від 19 лютого 2024 року.

У позовній заяві представник позивача вказує, що розмір понесених витрат складається із судового збору (3328 грн.) та витрат на правничу допомогу (3000,00 грн.).

Проте представником позивача в порушення вимог частини 3статті 137 ЦПК України не надано суду копій квитанцій, актів приймання - передачі професійної правничої допомоги та інших документів, що підтверджують обсяг отриманих послуг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Враховуючи вищевикладене, представником позивача адвокатом Пасічняк Л.П. не надано договір про надання правової допомоги у підтвердження заявленої до стягнення із відповідача на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., також відсутні копії квитанцій, акти приймання - передачі професійної правничої допомоги.

Досліджуючи надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих доказів не достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у даній справі.

Згідно із частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то з відповідача на його користь підлягають стягненню судові витрати у сумі 3328,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 141, 142, 259, 263-265, 268, 273, 351-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, ЄДРПОУ 21647131, кошти в розмірі понесених витрат в сумі 24 168,76 грн., витрати за послуги експерта у розмірі 1900 грн., що разом становить 26 068,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого судового збору в розмірі 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім грн. 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його повного складання до Чернівецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.Г. Літвінова