Рішення № 137011988, 26.05.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1828/26

Провадження № 2/204/2442/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Борсук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 588162646 від 03 листопада 2021 року у розмірі 83 214,20 грн., а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 03 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 588162646 на суму 1 000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 1 000,00 шляхом перерахування через банк-провайдер. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 22 000,00 грн. 28 листопада 2018 року між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 164 від 14 грудня 2021 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (далі - Договір факторингу 2). ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 11 липня 2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е (далі - Договір факторингу 3) відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 14 липня 2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 83 214,20 грн. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором становить 83 214,20 грн., яка складається з: 22 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 61 214,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Крім того, позивачем також понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року відкрито провадження по справі, визначено проводити розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 03 березня 2026 року.

19 березня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідача вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач зазначив, що право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №588162646 від 03 листопада 2021 року перейшло до товариства на підставі договорів факторингу. Проте, як зазначила представник відповідача, договором факторингу №11/07/25-Е від 11 липня 2025 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (зазначений під номером 810) за кредитним договором № 588162646 від 03 листопада 2021 року на загальну суму 83 214,00 грн., який відсутній в матеріалах справи, а не за спірним договором кредитної лінії № 588162646 від 03 листопада 2021 року, що наявний в матеріалах справи. Крім того, вказала на те, що надана позивачем виписка з особового рахунку за вищезазначеним кредитним договором (а.с. 53) не може бути належним та допустимим доказом по справі, так як в матеріалах справи відсутній «Кредитний договір № 588162646 від 03 листопада 2021 року», оскільки спірним є договір кредитної лінії №588162646 від 03 листопада 2021 року. До того ж, з копії виписки з особового рахунку вбачається, що вона є підробною, так як містить накладений через застосунок Photoshop відтиск печатки та підпису позивача. Також додала, що вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року не було, та сторони не могли передбачити, що 03 листопада 2021 року цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем. Договір кредитної лінії №588162646 було укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та від імені ОСОБА_1 03 листопада 2021 року, тобто після укладення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору про відступлення прав вимоги №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Отже, на думку представника відповідача, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не набуло у визначеному законом порядку право вимоги за спірним договором, оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання за договором кредитної лінії № 588162646 від 03 листопада 2021 року, а отже позивач не є правонаступником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у даних кредитних правовідносинах, а тому у нього відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором кредитної лінії. Також зазначила, що позивачем не надано достовірних доказів, які б підтверджували виконання Договору кредитної лінії № 588162646 первісним кредитором перед позичальником ОСОБА_1 , адже в справі відсутні відомості про відкриття рахунків на ім`я відповідача, видачі ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 та видачі кредитних коштів позичальнику, що свідчить про відсутність обов`язку відповідача повертати ці кошти, так як кредитний договір є укладеними з моменту передачі грошей. Звертає увагу суду на те, що кредитна лінія надається строком на 10 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 13 листопада 2021 року, натомість, у матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору (дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду, здійснення позичальником сплати нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду. З огляду на наведене, вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом у період з 14 листопада 2021 року по 30 травня 2023 року, тобто поза межами строку кредитування. Також зауважила, що в матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення відповідача про відступлення прав вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» за договором кредитної лінії № 588162646 від 03 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , тому у відповідача не виникає обов`язку здійснювати платіж фактору - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс». На підставі викладеного, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 156-165).

20 березня 2026 року від представника позивача - Сахарової О.І. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 22 000,00 грн. на картковий рахунок відповідача, на підтвердження чого позивачем надано платіжні доручення. Як зазначає представник позивача, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою та не надає фінансових платіжних послуг, а отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Позивач вважає доведеним факт виконання зобов`язання первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 22 000,00 грн. та зазначає, що в свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано. Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача зазначає наступне. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та між ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Вказує, що згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 14.12.2021 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 164 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 45 189,40 грн. Зазначає, що підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Звертає увагу суду, що відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 , до якого включено Кредитний договір №588162646 від 03.11.2021 укладено 14.12.2021, тобто через місяць після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач. В подальшому, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820- 01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. Додатковими угодами № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022 продовжено строк дії Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Згідно п. 4.1. Право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі установленій в Відповідному додатку. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 83 214,20 грн. Зазначає, що підписання реєстру прав вимог - передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 30.12.2024 року. 11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №11/07/25-Е. Згідно п.1.2 Договору перехід від Клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до Фактора (позивач) Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2. Зазначає, що підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. Щодо направлення письмового повідомлення боржнику щодо зміни сторони кредитора вказує на те, що неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі та не є підставою для звільнення боржника від виконання кредитного договору. Щодо нарахування відсотків за кредитним договором зазначила, що всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. За умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: 1. За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором; 2. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення. Відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» Відповідач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте, відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний. Отже, у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України) (а.с. 167-180).

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» як кредитодавцем та відповідачем як позичальником в електронній формі було укладено договір кредитної лінії № 588162646, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених в цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом (зв. бік а.с. 36-40).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача хоча і заперечувала проти позову, посилаючись на те, що позивачем не додано до позовної заяви доказів надання позивачем грошових коштів позичальнику, однак фактично не наводила жодних заперечень проти тверджень позивача про те, що кредитний договір № 588162646 від 03 листопада 2021 року було підписано сторонами в електронній формі, одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення), який було відправлено на фінансовий номер позичальника НОМЕР_2.

Більш того, саме такий номер телефону ( НОМЕР_2 ) представник відповідача вказала у відзиві на позовну заяву, як засіб зв`язку відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 03 листопада 2021 року було укладено договір кредитної лінії № 588162646.

Таким чином, усі заперечення сторони відповідача, що в матеріалах справи відсутній кредитний договір № 588162646 від 03 листопада 2021 року суд до уваги не бере та відхиляє як неспроможні, безпідставні та такі,Ю що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, є договором приєднання, що визначено у ст. 634 ЦК України.

При цьому, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача не визнавала факт отримання відповідачем на платіжну картку грошових коштів у кредит від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», у зв`язку з чим за клопотанням представника позивача ухвалою суду від 02 квітня 2026 року (а.с. 191-192) було витребувано у Акціонерного товариства «Сенс Банк» інформацію та документи щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_3 , руху коштів по ній, факту зарахування грошових коштів на загальну суду 22 000,00 грн. за період з 03 листопада 2021 року по 13 листопада 2021 року, а також відомості про фінансовий номер телефону, прив`язаний до вказаної картки.

На виконання вищевказаної ухвали суду про витребування доказів 13 травня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь Акціонерного товариства «Сенс Банк» № 7259-БТ-32.3/2026 від 06 травня 2026 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) є клієнтом банку та на його ім`я емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 (повний номер картки № НОМЕР_6 , рахунок № НОМЕР_7 ). Також повідомлено, що по вказаній картці було здійснено зарахування коштів: 03 листопада 2021 року - 1 000,00 грн., 05 листопада 2021 року - 10 000,00 грн., 06 листопада 2021 року - 500,00 грн. та 08 листопада 2021 року - 10 500,00 грн. Крім того, зазначено, що номер телефону, на який надсилалась інформація для підтвердження операцій за вказаною платіжною карткою у період з 03 листопада 2021 року по 13 листопада 2021 року, є фінансовим номером телефону клієнта НОМЕР_8 , який також міститься в його анкетних даних. Водночас повідомлено, що номер телефону НОМЕР_2 в анкетних даних ОСОБА_1 відсутній (а.с. 205).

Разом з цим Акціонерним товариством «Сенс Банк» надано суду виписку здійснених операцій клієнтом по карті № 4028082001593308 за період з 03 листопада 2021 року по 13 листопада 2021 року (а.с. 206).

Судом встановлено, що платіжна картка № НОМЕР_6 ємітована саме на ім?я ОСОБА_1 , на яку у період з 03 листопада по 08 листопада 2021 року було здійснено зарахування коштів на загальну суму 22 000,00 грн.

Крім того, як було встановлено судом, номер телефону ( НОМЕР_2 ) належить ОСОБА_1 , оскільки представник відповідача вказала його у відзиві на позовну заяву, як засіб зв`язку відповідача.

В свою чергу, представник відповідача не надала суду жодних доказів на підтвердження неотримання ОСОБА_1 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів на загальну суму 22 000,00 грн. (03 листопада 2021 року на суму 1 000,00 грн., 05 листопада 2021 року на суму 10 000,00 грн., 06 листопада 2021 року на суму 500,00 грн. та 08 листопада 2021 року на суму 10 500,00 грн.) у кредит на реквізити електронного платіжного засобу (картки) № 4028082001593308.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд не бере до уваги та відхиляє усі заперечення представника відповідача про неотримання відповідачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів у розмірі 22 000,00 грн. у кредит, оскільки вони є недоведеними відповідачем та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, суд вважає встановленим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання виконало повністю та надало позичальнику обумовлені кредитним договором кредитні кошти на умовах, передбачених договором, а саме у розмірі 22 000,00 грн.

Відповідач скористався наданими кредитними коштами, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеним договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон не вимагає, щоб при заміні кредитора, новий кредитор укладав з боржниками договір.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» як фактором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» як клієнтом було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 83-86).

В подальшому, Додатковими угодами № 19 від 28 листопада 2019 року (зв. бік а.с. 88), № 26 від 31 грудня 2020 року (а.с. 89-92), № 27 від 31 грудня 2021 року (а.с. 94), № 31 від 31 грудня 2022 року (зв. бік а.с. 94), № 32 від 31 грудня 2023 року (а.с. 95) до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року неодноразово продовжувався, до 31 грудня 2024 року.

При цьому, у Додатковій угоді № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» сторони дійшли згоди викласти текст договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у новій редакції.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 164 від 14 грудня 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги за договором кредитної лінії № 588162646 від 03 листопада 2021 року, укладеним з відповідачем, загальна сума заборгованості становить 45 189,40 грн., з яких: 22 000,00 грн. - заборгованість по основному боргу (тілу кредиту); 23 189,40 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с. 81-82), що також підтверджується розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 55).

05 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» як фактором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» як клієнтом було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 74-76).

В подальшому, Додатковими угодами № 2 від 03 серпня 2021 року (зв. бік а.с. 78) та № 3 від 30 грудня 2022 року (а.с. 79) до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року неодноразово продовжувався, до 30 грудня 2024 року включно.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги за договором кредитної лінії № 588162646 від 03 листопада 2021 року, укладеним з відповідачем, загальна сума заборгованості становить 83 214,20 грн., з яких: 22 000,00 грн. - заборгованість по основному боргу (тілу кредиту); 61 214,20 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с. 72-73), що також підтверджується розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Таліон Плюс» (а.с. 54).

В подальшому, 11 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» як фактором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» як клієнтом було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору (а.с. 65-68).

Відповідно до Реєстру боржників від 14 липня 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право вимоги за договором кредитної лінії № 588162646 від 03 листопада 2021 року, укладеним з відповідачем, загальна сума заборгованості становить 83 214,20 грн., з яких: 22 000,00 грн. - заборгованість по основному боргу (тілу кредиту); 61 214,20 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с. 63-64), що також підтверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором № 588162646 від 03 листопада 2021 (а.с. 53).

Також, 14 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року (а.с.62).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором, який укладений з ОСОБА_1 .

При цьому, суд не приймає до уваги та відхиляє усі твердження сторони відповідача про те, що факт правонаступництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» за кредитним договором, укладеним відповідачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» є недоведеним, оскільки вони повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судом під час розгляду справи обставинами.

Умовами укладених договорів факторингу було передбачено, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, а перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначаються у Реєстрі боржників. Долучені до матеріалів справи реєстри боржників свідчать про те, що позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 588162646 від 03 листопада 2021 року, оскільки реєстри містять усі необхідні реквізити, підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, відповідач заборгованість за вищезазначеним кредитним договором так і не сплатив.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При розгляді даної справи суд виходить з того, що в обґрунтування заперечень проти позову та підтвердження перед судом наведених обставин, відповідачем не надано суду жодного належного, допустимого та переконливого доказу. Усі заперечення відповідача зводяться лише до його незгоди та невизнання розміру заборгованості відповідача за кредитним договором. При цьому, обов`язок доведення перед судом переконливості своєї позиції покладається у рівній мірі як на позивача так і на відповідача. Саме тому, оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази та повідомлені сторонами суду обставини, суд вважає переконливішою позицію позивача, оскільки вона підтверджена відповідним доказами, в той час як позиція відповідача ґрунтується виключно на запереченнях та припущеннях, та не підтверджена відповідними засобами доказування.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит, яке підлягає судовому захисту.

В обгрунтування свої заперечень представником відповідача також зазначено про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом у період з 14 листопада 2021 року по 30 травня 2023 року, тобто поза межами строку кредитування.

Надаючи оцінку розрахунку заборгованості проведену позивачем суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами суд виходить з того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Як зазначалось, умовами кредитного договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на суму 22 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених в цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Пунктом 1.7. кредитного договору встановлено, що кредитна лінія надається строком на 10 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - Дисконтний період), а саме до 13 листопада 2021 року.

У пунктом 1.8. вищевказаного договору сторони погодили, що встановлений у п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.

Однак, доказів на підтвердження виконання відповідачем обумовлених п. 1.8. кредитного договору умов матеріали справи не містять, а, отже, погоджений сторонами Дисконтний період залишається незмінним - 10 днів від дати отримання позичальником першого Траншу.

Отже, встановлені у справі фактичні обставини вказують на те, що у відповідача виникло зобов`язання зі сплати процентів за кредитним договором у розмірі, що розрахований та визначений у договорі, а саме проценти за перші 10 днів Дисконтного періоду, та які згідно з п. 1.9.1. договору становить 704,45 % річних, що становить 1,93 % від суми кредиту за кожний день користування ним, тобто 4 246,00 грн. (22 000,00 грн. * 1,93% * 10 днів).

Подальше, тобто поза строком кредитування, нарахування TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» процентів за користування відповідачем кредитними коштами за кредитним договором є безпідставним, та таким, що суперечить умовам укладеного договору.

Суд при вирішенні даної справи виходить з того, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором 588162646 від 03 листопада 2021 року підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в сумі 26 246,00 грн., з яких: 22 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 4 246,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Оцінюючи у сукупності усі інші докази та аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими та безпідставними.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Соломко О.В., що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року (а.с. 51-52).

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

29 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» було підписано Акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, в якому зазначено, що Виконавець надав, а Клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, вартість яких становить 7 000,00 грн., кількість витраченого часу становить 6 годин (а.с. 49).

Позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Соломко О.В., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 7 000,00 грн., а також витрачений на надані послуги час (6 годин) є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, вартість послуг з вивчення матеріалів справи та складання позовної заяви є очевидно завищеною та такою, що не відповідає складності виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі ст.ст. 15, 16, 204, 512, 514, 516, 526, 627, 634, 638, 640, 641, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись 2, 4, 81, 82, 128, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ - 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб.13) заборгованість за кредитним договором № 588162646 від 03 листопада 2021 року у загальному розмірі 26 246,00 грн. (двадцять шість тисяч двісті сорок шість гривень, 00 копійок), яка складається з: 22 000,00 грн. (двадцять дві тисячі гривень, 00 копійок) - заборгованість по тілу кредиту; 4 246,00 грн. (чотири тисячі двісті сорок шість гривень, 00 копійок) - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ - 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб.13) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні, 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез