Ухвала суду № 137011643, 01.06.2026, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/219/26

н/п 6/174/37/2026

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2026 року м. Вільногірськ

Суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 , звернулася до суду з заявою про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування заяви зазначає, що нею подається заява про перегляд заочного рішення суду у справі № 174/219/26. Її майновий стан на даний час не дозволяє сплатити судовий збір у повному обсязі, оскільки вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною (у декретній відпустці), самостійно утримує дитину, не має достатнього стабільного доходу, а наявні кошти витрачаються на забезпечення базових потреб дитини та сім`ї. Просить відстрочити сплату судового збору строком на один рік.

Ознайомившись з заявою, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити по наступним підставам.

Відповідно до ч.1,5 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов`язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання.

Згідно з ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки),які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г)члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. На підставі зазначеній в частині першій даної статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Відповідно до п.29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. У ст.129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положення п.1 ст.6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

В заяві про відстрочення сплати судового збору ОСОБА_1 вказала, що вона не має можливості сплатити судовий збір при зверненні до суду через скрутне матеріальне становище, так як вона самостійно утримує дитину.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь-яких доказів в обґрунтування поданої заяви про відстрочення сплати судового збору ОСОБА_1 до суду не подано, не зазначено та не надано доказів на підтвердження розміру її доходу взагалі, що позбавляє суд можливості з урахуванням наданих доказів встановити скрутне матеріальне становище останньої, як підставу для прийняття рішення про відстрочку сплати судового збору. Як і не надано доказів на її ствердження, що вона самостійно утримує дитину.

За таких обставин, суд позбавлений можливості оцінити майновий стан заявника, а тому не вбачає підстав для відстрочення ОСОБА_1 сплати судового збору. При цьому, суд бере до уваги, що відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи вищевикладене, доводи заявника ОСОБА_1 не можуть бути підставою для відстрочення їй сплати судового збору, оскільки судовий збір, його об`єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.

Відсутність у ОСОБА_1 пільг щодо сплати судового збору ніяким чином не порушує положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

На підставі ст.ст.76-81, 136, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя підпис Т.М.Данилюк