Ухвала суду № 137010486, 22.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/10000/15-ц

н/п 4-с/953/7/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2026 р. м.Харків

Київський районний суду м. Харкова у складі:

головуючий суддя Демченко С.В.,

за участю:

представника заінтересованої особи Шумейко К.В.,

секретар судового засідання Тюльпа Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на дії Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник ОСОБА_2 , щодо скасування постанови про повернення виконавчого документа,

УСТАНОВИВ:

30 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документа стягувачу від 08 квітня 2017 року, винесену у виконавчому провадженні № 50674627;

- зобов`язати Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відновити виконавче провадження № 50674627 з примусового виконання виконавчого листа № 640/10000/15-ц, виданого Київським районним судом м. Харкова, та вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи щодо його виконання.

В обґрунтування скарги посилався на те, що 10 березня 2016 року Київським районним судом м. Харкова йому був виданий виконавчий лист по цивільній справі № 640/10000/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми належної до сплати орендної плати відповідно до п.п. 2.1.1. Договору суборенди від 28 вересня 2012 року в розмірі 90 000 грн., процентів, пені, 3 відсотків річних, а всього на суму 224 401,24 грн. 16 березня 2016 року вказаний виконавчий лист був скерований до ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області для примусового виконання. Посилався на те, що з того часу, як він направив до органу виконавчої служби на примусове виконання виконавчий лист, виданий Київським районним судом м. Харкова, жодної інформації від ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області він не отримував та про хід виконавчого провадження не був обізнаний. 05 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою, в якій просив повідомити про місцезнаходження виконавчих листів, проте жодної відповіді на вказану заяву він не отримав. 25 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського адміністративного суду із адміністративним позовом до Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року скасовано та ухвалено постанову, якою зобов`язано Дергачівський ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати ОСОБА_1 письмову відповідь про результати розгляду його заяви від 05 травня 2023 року. На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року по справі № 520/27283/23 скаржнику була надана відповідь Дергачівським ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за результатами розгляду його заяви від 05 травня 2023 року, в якій вказано, що за результатами перевірки АСВП встановлено, що 08 квітня 2017 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, яка разом з виконавчими листами була направлена на адресу стягувача. У відповіді зазначено, що відповідно до «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» завершені виконавчі провадження зберігаються 3 роки. У зв`язку з чим Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не може надати докази відправлення виконавчих листів стягувачу. ОСОБА_1 не отримував жодних документів з відділу виконавчої служби, у тому числі й оригіналу виконавчого листа, виданого 10 березня 2016 року Київським районним судом м. Харкова у справі № 640/10000/15-ц. З огляду на те, що лише 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що постановою державного виконавця йому було повернуто виконавчий документ № 640/10000/15-ц від 10 березня 2016 року, вказану постанову та оригінал виконавчого листав він фактично не отримував, тому строк на оскарження пропущений з поважних причин, які об`єктивно не залежали від його волі. Посилався на те, що оскільки він не отримував копію оскаржуваної постанови від 08 квітня 2017 року, тому йому достеменно невідомі підстави для повернення виконавчого документа. Однак, на переконання скаржника, незалежно від формального посилання на норму закону, повернення виконавчого документа без фактичного виконання рішення суду є незаконним, оскільки державний виконавець не вжив усіх необхідних заходів примусового виконання, передбачених Законом. З огляду на те, що матеріали виконавчого провадження знищені самим органом ДВС, тому саме він несе ризик настання негативних наслідків, пов`язаних із неможливістю довести правомірність своїх дій, адже йому не було повідомлено про хід виконання рішення суду, тому є обґрунтовані підстави вважати, що державний виконавець не здійснив усіх можливих заходів задля реального виконання рішення суду, а діяв формально та передчасно виніс постанову про повернення документа.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 31 грудня 2025 року скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні.

26 січня 2026 року на адресу суду від в.о. начальника Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бєльського А. надійшли документи з АСВП щодо виконавчого провадження № 50674627.

09 лютого 2026 року на адресу суду від представника Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шумейко К.В. надійшли заперечення на скаргу, в яких просила відмовити у задоволенні скарги. Вказала, що відповідно до інформації з АСВП на виконанні в Дергачівському районному відділі державної виконавчої служби перебувало зведене виконавче провадження ВП № 51000543 з примусового виконання виконавчого листа № 640/10000/15-ц від 10 березня 2016 року, виданого Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1122 грн та виконавчого листа № 640/10000/15-ц від 10 березня 2016 року, виданого Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 224 401,24 грн. 04 квітня 2016 року державним виконавцем були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 50674627 та ВП № 50674695, а 08 квітня 2017 року державним виконавцем були винесені постанови про повернення виконавчих документів у ВП № 50674627 та ВП № 50674695. Зазначені постанови разом з виконавчими документами були направлені стягувачеві 19 травня 2017 року, що підтверджується інформацією з реєстру відправки поштової кореспонденції. У зведеному виконавчому провадженні були вжиті такі заходи щодо примусового виконання рішень: направлені запити до Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, НАІС, винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника, направлено до Дергачівського районного суду Харківської області подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, здійснений вихід за адресою мешкання боржника. Відповідно до вжитих державним виконавцем заходів доходів у боржника не виявлено. Зазначила, що стягувач не надавав жодної інформації про доходи боржника. Стягувач відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» має право знайомитися з матеріалами, але він не скористався даним правом. Стягувачеві направлялися постанови, винесені у межах виконавчого провадження, що підтверджується матеріалами справи № 640/10000/15-ц. Акцентувала увагу на тому, що ОСОБА_1 двічі звертався до суду зі скаргами на дії державного виконавця, у задоволенні яких було відмовлено. 08 квітня 2017 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа, тобто у боржника було три роки для того, щоб пред`явити даний виконавчий документ для виконання до 08 квітня 2020 року. Отже, стягувач попустив строк для пред`явлення виконавчого документа, тому діючи таким чино, зловживає наданими йому правами та намагається ввести в оману суд.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11 березня 2026 року за клопотанням представника ОСОБА_3 замінено заінтересовану особу Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у цивільній справі № 640/10000/15-ц за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документа стягувачу на належну заінтересовану особу Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У судовому засіданні представник Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шумейко К.В. заперечувала щодо задоволення скарги, підтримала подані нею заперечення на скаргу.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, в прохальній частині скарги просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, вислухавши думку державного виконавця, вивчивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Суд встановив, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2015 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором суборенди від 28 вересня 2012 року що утворилася станом на 25.05.2015 у вигляді суми належної до сплати орендної плати відповідно до п.п. 2.1.2. договору суборенди від 28.09.2012 в розмірі 105459 грн 27 коп. за період часу з 10.12.2014 по 20.05.2015, суми належної до сплати орендної плати відповідно до п.п. 2.1.1. договору суборенди від 28.09.2012 в розмірі 90 000 грн за період часу з 21.08.2014 по 25.05.2015, процентів за користування коштами згідно п. 6.2 Договору суборенди від 28.09.2012 на підставі ст. 536 ЦК України в розмірі 21 279 грн 04 коп. за період часу з 21.09.2014 по 25.05.2015, пені згідно з п. 6.2 Договору суборенди від 28.09.2012 на підставі ч. 3 ст. 549 ЦК України в розмірі 112 200 грн за період часу з 21.09.2014 по 25.05.2015 та трьох процентів річних від простроченої сплатою суми орендної плати в розмірі 922 грн 20 коп. за період часу з 21.09.2014 по 25.05.2015, судовий збір в розмірі 3654 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 січня 2016 року змінено рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2015 року та скасовано в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суми орендної плати 105 459,27 грн за період з 10.12.2014 по 20.05.2015 відповідно до п.2.1.2. договору суборенди від 28.09.2012 та у задоволенні цих позовних вимог відмовлено; скасовано в частині солідарного стягнення судового збору в сумі 3654 грн та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 22 44,01 грн в рівних частках з кожного - по 1 122 грн; в іншій частині рішення залишено без змін.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2015 року набрало законної сили 19 січня 2016 року.

10 березня 2016 року Київським районним судом м. Харкова виданий виконавчий лист по справі № 640/10000/15-ц про солідарне стягнення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором суборенди за період часу з 10.12.2014 по 20.05.2015, суми належної до сплати орендної плати відповідно до п.п.2.1.1 договору суборенди від 28 вересня 2012 року в розмірі 90 000 грн за період часу з 21.08.2014 по 25.05.2015, процентів за користування коштами згідно з п. 6.2 договору суборенди від 28.09.2012 на підставі ст. 536 ЦК України в розмірі 21 279 грн 04 коп. за період часу з 21.09.2014 по 25.05.2015, пені згідно з п.6.2 договору суборенди від 28 вересня 2012 року на підставі ч. 3 ст. 549 ЦК України в розмірі 112 200 грн за період часу з 21.09.2014 по 25.05.2015 та трьох процентів річних від простроченої сплатою суми орендної плати в розмірі 922 грн 20 коп. за період з 21.09.2014 по 25.05.2015.

З матеріалів цивільної справи № 640/10000/15-ц вбачається, що 16 березня 2016 року ОСОБА_1 направив на адресу ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області засобами поштового зв`язку заяву про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого листа, виданого 10 березня 2016 року Київським районним судом м. Харкова.

04 квітня 2016 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області Шумейко К.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50674627 з примусового виконання виконавчого листа № 640/10000/15, виданого 10.03.2016 Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 224 401,24 грн.

08 квітня 2017 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області Шумейко К.В. у виконавчому провадженні № 50674627 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з наданих документів, ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою від 05 травня 2023 року, в якій просив, зокрема повідомити де наразі перебувають виконавчі листи по цивільній справі № 640/10000/15-ц та на якій підставі.

Зі змісту скарги вбачається, що відповідь на заяву ОСОБА_1 від 05 травня 2023 року Дергачівським відділом державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано не було, у зв`язку з чим він звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративною позовною заявою до Дергачівського відділу державно виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року. Ухвалено постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіональног управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не надання ОСОБА_1 письмової відповіді про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 05 травня 2023 року. Зобов`язано Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати ОСОБА_1 письмову відповідь про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 05 травня 2023 року.

08 грудня 2025 року в.о. начальника Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бєльський А. на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду № 520/27283/23 від 10 квітня 2024 року направив на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку письмову відповідь про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 05 травня 2023 року.

Зі змісту відповіді в.о. начальника Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бєльського А., датованої 23 травня 2023 року, що була направлена листом від 08 грудня 2025 року вбачається, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження, а саме: BП № 50674627 про стягнення заборгованості за виконавчим листом № 640/10000/15-ц від 10 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми 224401,24 грн; BП № 50674695 про стягнення за виконавчим листом № 640/10000/15-ц від 10 березня 2016 року грошової суми з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1122,00 грн. За результати перевірки АСВП встановлено, що 08 квітня 2017 року були винесені постанови про повернення виконавчих документів стягувачу, які разом з виконавчими листами були направлені на адресу стягувача. Відповідно до «Порядку роботи з документам в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» завершені виконавчі провадження зберігаються 3 роки. З огляду на викладене Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не може надати докази відправлення виконавчих листів стягувачу,

Відповідно до роздруківки відстеження поштового відправлення, вказану вище відповідь ОСОБА_1 отримав 17 грудня 2025 року.

Вирішуючи питання про поновлення строку на подання скарги, суд виходить з такого.

Положеннями ч. 1 ст. 447-1 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У статті 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

За змістом ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Положеннями ч. 1 ст. 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Суд, оцінивши вказані вище обставини, вважає, що встановлений законом строк звернення до суду з цією скаргою пропущений скаржником з незалежних від нього причин, зумовлених несвоєчасним наданням йому відповіді органом державної виконавчої служби, які суд визнає поважними, тому вважає можливим поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з цією скаргою.

Вирішуючи вимоги скарги по суті та перевіряючи їх законність на підставі наявних у справі доказів, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом положень ст. 451 ЦПК України слідує, що суд має пересвідчитися у тому, чи були оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця чи ні, та чи було при цьому порушене право заявника, або не було порушено.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

За змістом ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже законодавець зобов`язує державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, у тому числі рішень судів про стягнення аліментів, і встановлює чіткі алгоритми та процедуру вчинення таких дій, для того щоб відповідний акт судової гілки влади був своєчасно та у його повному обсязі виконаний боржником.

Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені повноваження державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

За змістом ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

За приписами ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства.

Отже, під час розгляду скарг на дії/бездіяльність державного виконавця, судам необхідно, серед іншого, перевіряти законність вчинення/невчинення останнім відповідних дій, тобто досліджувати діяльність державного виконавця на предмет її відповідності положенням законодавства.

З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Суд встановив, що 04 квітня 2016 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області Шумейко К.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50674627 з примусового виконання виконавчого листа № 640/10000/15-ц, виданого 10.03.2016 Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 224 401,24 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області Шумейко К.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 квітня 2016 року, винесену у ВП №50674627, накладено арешт на все майно, що належить боржнику: ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення 224 401,24 грн та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_2 лише в межах суми боргу.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області Шумейко К.В. про стягнення з боржника виконавчого збору від 11 квітня 2016 року, винесену у ВП № 50674627, стягнуто з боржника ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 22 440,12 грн.

Зі змісту постанови старшого державного виконавця Дергачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Шумейко К.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 08 квітня 2017 року ВП № 50674627 вбачається, що при виході державного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі, ліквідованого майна у боржника в межах суми стягнення не виявлено. За допомогою ЄДРВП сформовано запит щодо наявності рахунків належних боржнику та джерел одержання останнім доходів. Відповідно до відповіді Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами або фізичними особами - підприємцями сформованою відповідно до реєстру ЄДРВП платник податків з таким податковим номером в органах ДПС не перебуває. В ході примусового виконання державним виконавцем були здійснені заходи з розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до установ і організацій, уповноважених здійснювати реєстрацію права власності на окремі види майна. Відповідно до відповідей, які надійшли до відділу з установ які контролюють наявність майна, майна належного боржнику в межах суми боргу не виявлено. Ураховуючи викладене, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист № 640/10000/15-ц, виданий 10 березня 2016 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми 224 401,24 грн, постановлено повернути стягувачу.

Зі змісту листа в.о. начальника Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бєльського А. від 24 січня 2026 року вбачається, що матеріали виконавчого провадження № 50674627 знищені.

З матеріалів цивільної справи № 640/10000/15-ц вбачається, що у провадженні Київського районного суду м. Харкова перебувала скарга ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державних виконавців Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області.

Зі змісту скарги ОСОБА_1 від 27 вересня 2018 року вбачається, що предметом оскарження були дії/бездіяльність державних виконавців Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області щодо невинесення, ненаправлення стягувачу постанов про відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами, виданими 10 березня 2016 року Київським районним судом м. Харкова у цивільній справі № 640/10000/15-ц, а також щодо зобов`язання державних виконавців Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області невідкладно надіслати стягувачу постанови про відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами, виданими 10 березня 2016 року Київським районним судом м. Харкова у цивільній справі № 640/10000/15-ц, здійснити розшук майна боржника ОСОБА_2 та накласти арешт на все майно боржника та вчинити всі необхідні дії, передбачені ст. 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державних виконавців Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області.

Зі змісту ухвали Київського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2018 року вбачається, що суд під час розгляду скарги встановив, зокрема, що «04 квітня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50674627 та направлено сторонам виконавчого провадження за вих. № 2773».

04 квітня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

11 квітня 2026 року державним виконавцем направлено виклик боржнику.

29 квітня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

29.04.2016 державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП№51000543.

08 квітня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 51000543.

08 квітня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа ВП № 50674627.

08 квітня 2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа ВП № 50674627, яку разом з виконавчим документом направлено стягувачу згідно з реєстру відправки поштової кореспонденції 19 травня 2017 року.

У межах зведеного виконавчого провадження було здійснено:

- 17 серпня 2016 року державним виконавцем направлено запит до Пенсійного фонду України про осіб, які працюють за трудовими та цивільно - правовими договорами, про останнє місце роботи. Відповідно до відповіді, яка надійшла до відділу боржник не працевлаштований.

- 17 серпня 2016 року державним виконавцем направлено запит до Пенсійного фонду України про осіб, які отримують пенсію. Відповідно до відповіді, яка надійшла до відділу боржник пенсію не отримує;

- 17 серпня 2016 року державним виконавцем направлено запит до Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб. Відповідно до відповіді, яка надійшла до відділу боржник доходів не отримує;

- 17 серпня 2016 року державним виконавцем направлено запит до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями. Відповідно до відповіді, яка надійшла до відділу у боржника відкриті рахунки. У зв`язку з чим винесено постанову про арешт коштів боржника 31 жовтня 2016 року ВП № 51977431.

Вказана постанова була направлена до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та повернута до відділу на піджстав ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»у зв`язку з ліквідацією.

03 листопада 2016 року державним виконавцем направлено платіжні вимоги до банків, грошові кошти не надходили до відділу у зв`язку з відміткою про відсутність коштів на рахунку платника залишок становить 0,00 грн. 00 коп.

10 листопада 2016 року державним виконавцем направлено запит до бази НАІС автомобіль, щодо зареєстрованих транспортних засобів за боржником. Згідно з відповіддю, що надійшла до відділу, транспортні засоби за боржником на праві приватної власності не зареєстровані.

22 листопада 2016 року до відділу надійшло клопотання представника стягувача про вжиття заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

13 грудня 2016 року державним виконавцем направлено до Дергачівського районного суду Харківської області подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

19 грудня 2016 року до відділу надійшла ухвала Дергачівського районного суду Харківської області справа № 619/4272/16-ц про відмову у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

28 серпня 2018 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою мешкання боржника АДРЕСА_1 та встановлено відсутність ліквідного майна, що належить боржникові.

29 березня 2017 року державним виконавцем направлено запит до бази НАІС автомобіль, щодо зареєстрованих транспортних засобів за боржником. Відповідно до відповіді, що надійшла до відділу транспортні засоби за боржником на праві приватної власності не зареєстровані.

17 березня 2017 року державним виконавцем направлено запит до Пенсійного фонду України про осіб, які працюють за трудовими та цивільно - правовими договорами, про останнє місце роботи. Відповідно до відповіді, яка надійшла до відділу боржник не працевлаштований.

17 березня 2017 року державним виконавцем направлено запит до Пенсійного фонду України про осіб, які отримують пенсію. Відповідно до відповіді, яка надійшла до відділу боржник пенсію не отримує.

17 березня 2017 року державним виконавцем направлено запит до Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб. Відповідно до відповіді, яка надійшла до відділу боржник доходів не отримує.

17 березня 2017 року державним виконавцем направлено запит до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами- підприємцями. Відповідно до відповіді, яка надійшла до відділу у боржника відкриті рахунки, які було арештовано державним виконавцем.

На підставі досліджених під час розгляду скарги ОСОБА_1 від 27 вересня 2018 року доказів, суд дійшов висновку, що державним виконавцем були виконані усі дії для виконання судового рішення, а тому незаконних дій зі сторони державного виконавця в судовому засіданні не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Київського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2018 року в апеляційному порядку учасниками справи не оскаржувалася та набрала законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ухвали Київського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державних виконавців Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах ГТУЮ у Харківській області вбачається, що у межах розгляду зазначеної скарги законність постанови старшого державного виконавця Дергачівського районного відділу держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Шумейко К.В. від 08 квітня 2017 року у ВП № 50674627 про повернення виконавчого документа стягувачу, не була заявлена самостійною вимогою.

Оцінивши встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що саме 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 стало достовірно відомо про повернення виконавчого листа у BП №50674627 про стягнення за виконавчим листом № 640/10000/15-ц від 10 березня 2016 року, виданого Київським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 224 401,24 грн.

Під час розгляду вказаної скарги суду не надано даних, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними для примусового виконання у BП № 50674627 стягнення за виконавчим листом № 640/10000/15-ц від 10 березня 2016 року, виданого Київським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 224 401,24 грн.

З огляду на викладене суді дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця від 08 квітня 2017 року про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні № 50674627 стягувачу є передчасною, а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відновити виконавче провадження № 50674627 з примусового виконання виконавчого листа № 640/10000/15-ц, виданого Київським районним судом м. Харкова, та вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо його виконання, суд зазначає, що у разі скасування постанови про повернення виконавчого провадження, таке виконавче провадження підлягає поновленню самим державним виконавцем, тому підстав для задоволення скарги в цій частині не вбачається.

Такий обов`язок поновлення виконавчого провадження лежить на виконавцеві в силу вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак забезпечення виконання державним виконавцем вказаних вимог закону окремого судового рішення не потребує.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 258, 259, 260, 447, 447-1, 450 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати поважними причини пропуску строку для подання скарги та поновити ОСОБА_1 строк на подання скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця.

Скаргу ОСОБА_1 на дії Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник ОСОБА_2 , щодо скасування постанови про повернення виконавчого документа задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Дергачівського районного відділу держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Шумейко Катерини Вікторівни про повернення виконавчого документа стягувачу від 08 квітня 2017 року, винесену у виконавчому провадженні № 50674627.

В іншій частині в задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складений 29 травня 2026 року.

Суддя С.В. Демченко