Постанова № 13701023, 20.01.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.11 Справа № 2/36-587

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіДавид Л.Л.

СуддівКордюк Г.Т.

Мурської Х.В.

при секретарі судового засіданняМазурській В.Т.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, б/н від 10.12.2010 р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.11.2010 р.

у справі №2/36-587 (суддя Колубаєва В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Аніда Лтд», м. Тернопіль

до Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Чортків, Тернопільська область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_4, м. Чортків, Тернопільська область

ОСОБА_5, м. Чортків, Тернопільська область

ОСОБА_6, м. Чортків, Тернопільська область

про стягнення 10468 грн. заборгованості та штрафних санкцій

за участю представників сторін:

від позивача: Бойчук В.І. представник (довіреність б/н від 27.12.2010 р.);

від відповідача: не з»явились;

від третіх осіб: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.11.2010 р. частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірми Аніда ЛТД", м. Тернопіль (надалі - Позивач) до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Чортків, Тернопільська область (надалі - Відповідач) за участю третіх осіб: ОСОБА_4, м. Чортків, ОСОБА_5, м. Чортків, ОСОБА_6, м. Чортків про стягнення 10468 грн., з яких 9692,60 грн. заборгованість за товар, 434,22 грн. пені та 341,18 грн. 16% річних за користування коштами. Стягнуто з Відповідача на користь ТзОВ «Фірма Аніда Лтд»- 9692,60 грн. за матеріальні цінності, 102 грн. в повернення сплаченого державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 750 грн. адвокатських послуг. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач Суб»єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2, не погодившись з винесеним рішенням, подала апеляційну скаргу б/н від 10.12.2010 р., в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи а саме:

Скаржник вказує, що судом зроблено невірний висновок про те, що СПД-ФО ОСОБА_2 в усній формі уповноважила продавця ОСОБА_4 на отримання продукції, що поставлялася Позивачем, оскільки договір на поставку продукції в письмовій формі між Позивачем та Відповідачем не укладався, а відтак посилання суду що в п. 7 Договору визначено, що покупець уповноважує на отримання товару від Позивача ОСОБА_4, як належний доказ вважає помилковим. При цьому вказує, що якщо між сторонами існувала усна домовленість, то відповідно до ст. 238 Цивільного кодексу України правочин мав бути вчинений особисто особою, з якою існував усний договір, а не її представником, крім того, ОСОБА_4 не перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_2 Як вказує Скаржник, правочин вчинений ОСОБА_4 не був схвалений СПД-ФО ОСОБА_2, а також Відповідач не вчиняла жодних дій, що свідчили б про прийняття його до виконання (не отримувала товар, не реалізовувала товар, не отримувала коштів, не передавала коштів продавцю тощо), а відтак даний правочин не може створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов»язки Відповідача.

Крім цього, подані Позивачем накладні в обґрунтування позовних вимог не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: в накладних не вказані посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що ще раз підтверджує відсутність повноважень ОСОБА_4 на отримання товару від Позивача.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Позивач ТзОВ «Фірма Аніда Лтд»у відзиві, б/н від 17.01.2011 р. заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи при цьому на те, що ФО-підприємець ОСОБА_2 (Покупець) не підписувала Договір поставки товарів №276/09 від 02.02.2009 р., однак виконувала всі вимоги такого, а саме: приймала товар в асортименті; оплачувала отриманий як нею, так і ОСОБА_4 товар. По накладних №3622 від 10.02.2009 р., №3626 від 10.02.2009 р., №5777 від 06.03.2009 р., №15821 від 30.06.2009 р., підписаних ОСОБА_2, остання одержала товар у виконання умов Договору та оплатила його. По накладних №8557 від 14.04.2009 р., №14194 від 16.06.2009 р., №17052 від 10.07.2009 р. №17053 від 10.07.2009 р., №18905 від 28.07.2009 р., №18913 від 28.07.2009 р., №26946 від 29.09.2009 р., №27021 від 29.09.2009 р., №10095 від 05.05.2009 р., №24266 від 08.09.2009 р. підписаних ОСОБА_4, ОСОБА_2 теж одержала товар у виконання умов Договору та оплатила його. Відтак, оплативши отриманий ОСОБА_4 товар ОСОБА_2 підтвердила повноваження ОСОБА_4 приймати товар. Таким чином, своїми діями по фактичному виконанню умов усного договору сторони підтвердили факт поставки товару та його часткової оплати. При цьому також вказує, що Відповідач не подала доказів того, що зверталася до ОСОБА_4 з вимогою відшкодувати шкоду, якої вона зазнала внаслідок ніби-то незаконних дій ОСОБА_4 по отриманню товару. Щодо посилання Скаржника на п. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», то Позивач вказує що вищезазначена норма та п. 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»- відсутність у видаткових накладних відомостей щодо посад осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій не позбавляє дані документи доказової сили, тому відповідно і не звільняє Відповідача від обовязку оплатити поставлений йому товар. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Відповідач та треті особи участі уповноважених осіб не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 29.12.2010 р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (Т-2, а.с.15-20). Ухвалою суду від 29.12.10 р. участь представників сторін визначено на власний розсуд.

20.01.2011 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення не поступало, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представник Позивача в судовому засіданні 20.01.2011 р. підтримав доводи апеляційної скарги, з мотивів наведених в останній.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Тернопільської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

ТзОВ «Фірма «Аніда Лтд»в позовній заяві (а.с.2-3) вказує, що ним та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір на поставку товарів №276/09 і на виконання умов якого було здійснено поставку товару на суму 94809,98 грн., а оплату Відповідачем здійснено частково лише на суму 85117,38 грн. Як вказує Позивач, заборгованість Відповідача складає 9692,6 грн. і саме по накладних №36440 від 15.12.2009 р. (Т-1, а.с.13), №36528 від 15.12.2009 р. (Т-1, а.с.12), №37265 від 22.12.2009 р.(Т-1, а.с.14).

В матеріалах справи наявна копія договору (а.с.11), яким Позивач обґрунтовує свої вимоги, однак, як вбачається з копії останнього такий не підписаний ФО - підприємцем ОСОБА_2 Крім цього, як вбачається з тексту договору в ньому покупцем визначено ОСОБА_2 а не ФОП ОСОБА_2, однак печатка стоїть ФОП ОСОБА_2 однак відсутній підпис, а відтак судова колегія вважає даний договір неналежним доказом в розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до цього, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що поставка товарів була позадоговірною.

У відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» факт здійснення господарських операцій підтверджується відповідними документами первинного обліку, зокрема накладними, документами, які повинні бути підписані повноважними представниками сторін, містити назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

З наявних в матеріалах справи накладних №36440 від 15.12.2009 р., №36528 від 15.12.2009 р. та №37265 від 22.12.2009 р. визначено, що покупцем є ОСОБА_2, в строфі «доручення»відсутні дані, а в строфі «одержав»визначено ОСОБА_4. В даних накладних не зазначено, що поставка товару здійснювалась на виконання умов Договору на поставку товарів №276/09.

У відповідності до вимог ст. ст. 237, 238 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов»язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частина 3 ст. 237 Цивільного кодексу України вміщує відкритий перелік підстав виникнення представництва. До таких підстав закон відносить договір (договір доручення); закон (ст. 242 ЦК України), акт органу юридичної особи (призначення особи на посаду, пов»язану із здійсненням управлінських функцій); інші підстави (представництво за довіреністю).

Місцевим господарським судом зроблено висновок, що СПД-ФО ОСОБА_2 в усній формі уповноважила продавця ОСОБА_4 на отримання продукції, що поставлялась Позивачем.

Однак, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду даний висновок вважає суперечливим і таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права, з огляду на те, що договір на поставку продукції не є належним чином укладеним, а відтак до уваги не береться, відповідно до цього, посилання суду на те, що в п. 7 Договору визначено що покупець уповноважує на отримання товару від позивача ОСОБА_4, як належний доказ є помилковим. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_2

У відповідності до вимог ст. 241 ЦК України правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов»язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа , яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як вбачається з апеляційної скарги правочин, вчинений ОСОБА_4 не був схвалений СПД-ФО ОСОБА_2, а також остання не вчиняла жодних дій, що свідчили про прийняття його до виконання, а саме: не отримувала товар , не реалізовувала товар, не отримувала коштів, не передавала коштів продавцю, відтак, даний правочин не може створювати , змінювати, припиняти цивільні права та обов»язки Відповідача.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем не доведено належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України наявність заборгованості СПД-ФО ОСОБА_2 перед ТзОВ «Фірма Аніда ЛТД»у сумі 9692,6 грн., а відтак місцевим господарським судом такі задоволено помилково.

Враховуючи те, що вищезазначені позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості є необґрунтованими, то відповідно і позовні вимоги про стягнення 434,22 грн. пені та 341,18 грн. 16% річних за користування чужими коштами є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Позивачем в позовній заяві заявлена вимога про стягнення судових витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 1500 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи , послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов»язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача.

Місцевим господарським судом позов задоволено частково і відтак до стягнення задоволено 750,00 грн. за надання адвокатських послуг 102 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, однак, рішення місцевого господарського суду апеляційним судом скасовано частково, і в результаті в позові відмовлено повністю, а відтак судові витрати слід покласти на Позивача.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та не відповідність рішення Господарського суду Тернопільської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, б/н від 10.12.2010 р. задоволити.

2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.11.2010 р. у справі №2/36-587 скасувати в частині часткового задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь ТзОВ Фірма «Аніда ЛТД»9692,60 коп. за матеріальні цінності, 102 грн. в повернення державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 750 грн. адвокатських послуг. В цій частині прийняти нове рішення.

3.Відмовити в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Фірма Аніда ЛТД»до СПД-ФО ОСОБА_2 про стягнення 9692,60 грн. за матеріальні цінності.

4.Судові витрати по розгляду позовної заяви покласти на ТзОВ «Фірма Аніда ЛТД»вул. Текстильна, 28 м. Тернопіль (ідент. код 05395026) та стягнути з останнього на користь СПД-ФО (приватного підприємця) ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) 60 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

7.Справу № 2/36-587 повернути Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддяДавид Л.Л.

СуддяКордюк Г.Т.

СуддяМурська Х.В.