Ухвала суду № 137008033, 27.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8021/26

№ 1-кс/755/2361/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, українцю, громадянину України, військовослужбовцю, із середньо-спеціальною освітою, одруженому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025100130001391 від 12.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідча Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , з можливістю визначення застави.

Клопотання погоджено з прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 .

Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділом Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, за процесуального керівництва Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100130001391 від 12.03.2025 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який у подальшому, неодноразово продовжувався та який діє і на теперішній час.

Відповідно до наказу № 229 від 07.08.2024 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), молодшого сержанта ОСОБА_5 , який прибув для проходження військової служби з військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), призначено на посаду старшого оператора ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення і вважати таким, що з 07.08.2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації на особливий період, молодший сержант ОСОБА_5 служби за призовом, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Однак, під час дії воєнного стану, напередодні 24.01.2025 року у молодшого сержанта ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, який він реалізував за наступних обставин.

Так, на виконання свого кримінально-протиправного умислу, молодший сержант ОСОБА_5 , у порушення вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, 24.01.2025 року у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 10 години 45 хвилин, самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокувалась в АДРЕСА_3 , після чого, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини за наявності реальної можливості для цього та до даного часу до розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся.

У подальшому, 26.05.2026 року молодшого сержанта ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України слідчим Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві.

Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, зокрема: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань; актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; іншими матеріалами кримінального провадження.

Так, метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжувати вчиняти тотожні або інші кримінальні правопорушення.

Підставою обрання запобіжного заходу на стадії досудового розслідування є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПУ України, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а саме, враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років та той факт, що останній відсутній на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 до теперішнього часу, існує ризик вважати, що він з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність спроб втечі підозрюваного після вчинення кримінального правопорушення та можливо належна його поведінка в подальшому будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка, наразі, обумовлена не його правосвідомістю, а наявністю запобіжного заходу та оперативними діями органу досудового розслідування, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу. Крім того, слід зазначити, що підозрюваний знаходився поза межами розташування військової частини або встановленого місця служби, що також підтверджує ризик подальшого його переховування від органів досудового розслідування та суду; може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний, будучи військовослужбовцем військової служби, призваним за мобілізацією на особливий період, при відсутності обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повинен перебувати за місцем дислокації військової частини або визначеним місцем служби, де в умовах воєнного стану повинен нести службу зі зброєю або маючи реальну можливість доступу до зброї боєприпасів та вибухових речовин та пристроїв. При цьому, свідки у кримінальному провадженні є виключно військовослужбовцями військової частини та підрозділу, де проходив військову службу ОСОБА_5 . Зазначене створює реальний ризик впливу підозрюваного на свідків, а також, несе додатковий тягар на командира військової частини та підрозділу щодо постійного контролю за ОСОБА_5 , що в умовах воєнного стану може негативно відобразитися на боєздатності ввіреного підрозділу; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрюваний, розуміючи ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому, підозрюваний, являючись військовослужбовцем військової частини за призовом під час мобілізації на особливий період, маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців та колег, які мають безпосередній доступ до зброї і боєприпасів та можуть будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким ким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, у якому підозрюється, як військовослужбовець, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умова ізоляції. При цьому, ОСОБА_5 до моменту його затримання уповноваженими на те особами до місця служби самостійно не прибув. Зухвалість вчиненого підозрюваними кримінального правопорушення свідчить про відсутність у нього будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що він, розуміючи невідворотність покарання за вчиненні ним діяння, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчить про можливість втечі підозрюваного, що знову утворює окремий склад тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 407, 408 КК України.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаними ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпції невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Таким чином, в умовах воєнного стану на території України такий підхід національних судів щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Збройних Сил України.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408,429 КПК, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті( тримання під вартою).

Також, відповідно до п.5 ч. 4 ст. 183 КПК України, законодавець визначив можливість під час воєнного стану суд при поставленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , враховуючи підстави та обставин, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину передбаченого, зокрема статтею 407 КК України.

З огляду на те, що на думку сторони обвинувачення доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та враховані обставини, передбаченні ст. 178 КПК України, та враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти встановлено порядку несення військової служби в умовах воєнного стану, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування біль м`яких запобіжних заходів або не обрання жодного із запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі та прохав його задовольнити з підстав, викладених у ньому, зазначивши, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, прохав врахувати те, що відповідно до ст. 183 КПК України, до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тому, з урахуванням вищенаведеного, прохав задовольнити клопотання та визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб

Захисник ОСОБА_11 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, оскільки воно є необґрунтованим. Так, відповідно до вимог ст. 184 КПК України, клопотання про застосування запобіжного заходу повинно містити виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, однак, наведені прокурором ризики нічим не підтверджені, а тяжкість покарання не може слугувати підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, прохав врахувати те, що ОСОБА_5 є громадянином України, зареєстрований та проживає у м. Києві, має сім`ю, а саме дружину, з 2014 року захищає цілісність України, покинув військову частину у зв`язку з нелюдським відношенням командування, зокрема, його підзахисний не є молодою людиною, яка могла б долати ті навантаження, які були покладені на нього при виконанні ним військового обов`язку. Щодо ризику впливу на свідків, то такий ризик є не доведений, прокурором не надано доказів, що ОСОБА_5 вчиняв на будь-яких осіб тиск. Щодо вчинення іншого кримінального правопорушення, то його підзахисний раніше не судимий. Крім того, під час бесіди, останній йому повідомив, що має намір продовжити військову службу, але в іншій військовій частині. Таким чином, прохав застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби за його місцем проживання.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника, зазначивши, що він покинув військову частину виключно на підставі того, що до військовослужбовців погано ставилося командування, постійно відправляло на бойові завдання, які в силу його віку були неможливими до виконання та зазначив, що він не відмовляється від виконання свого військового обов`язку, але бажає проходити службу в іншій військовій частині, так як має бойовий досвід з 2014 року.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 5 ст. 193 КПК України, будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Судом було встановлено, що 12.03.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025100130001391 були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Клопотання слідчої погоджене із прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідча обґрунтовує доводи клопотання та обґрунтовує необхідність застосування запобіжного заходу, тобто, виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.

26 травня 2026 року ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

26 травня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, наявними доказами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань; актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 ; протоколами допиту свідків та іншими долученими до клопотання матеріалами в їх сукупності.

Так, слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. theUnitedKingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Відтак, враховуючи наявні у слідчого судді матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Щодо наведених у клопотанні слідчою та прокурором у судовому засіданні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то слідчий суддя з ними погоджується, виходячи з наступного.

Підозрюваному ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється (ч. 5 ст. 407 КК України), загрожує кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років, у зв`язку з цим, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, зокрема, впливати на свідків.

При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, а також, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства з боку особи, яка обвинувачується у вчиненні протиправного діяння. Також, ЄСПЛ з прав людини в рішенні викладеному у справі «Ілійков проти Болгарії», зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Слідчий суддя також вважає обґрунтованим те, що ОСОБА_5 може продовжити вчинення злочину, оскільки останній, будучи військовослужбовцем, не прибув до місця несення служби та проводив час, не пов`язуючи його з проходженням військової служби, поки не був затриманий працівниками Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві.

Отже, прокурором та слідчою під час розгляду клопотання доведено слідчому судді, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, існують.

При цьому, на цій стадії кримінального провадження не потрібно доводити реальне та фактичне існування ризиків, оскільки мета саме запобігти їм, а не констатувати.

Оскільки підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, то в силу ч. 8 ст. 176 КПК України, не потребує доведення прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, як те передбачено ч. 1 ст. 183 КПК України, оскільки в даному випадку, можливе застосування лише запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За приписами ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Зокрема частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Тих обставин, що зазначені в ч. 4 ст. 183 КПК України слідчим суддею під час розгляду клопотання не встановлено, тому, вважає за можливе визначити заставу, як альтернативний захід, оскільки, це питання ставить і слідча у своєму клопотанні, яке погоджено прокурором.

Зокрема частиною 1 ст. 182 КПК України визначено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст.182 КПК України).

У силу п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя під час визначення розміру застави врахував те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, а також, має бажання повернутися на службу.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що розмір застави в межах 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень, здатен гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

У разі внесення застави у визначеному цією ухвалою розмірі, вважається, що до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та в такому випадку, необхідно покласти на останнього такі обов`язки: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 186, 191, 193-196, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчої СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 24 липня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 66 560 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: