Рішення № 137007661, 29.05.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1506/26

пр.№ 2/464/1701/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Жили В.С.,

за участі: секретаря судового засідання Леонової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.05.2024 у розмірі 32 183,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н від 18.05.2024. Відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Крім того, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та правил надання батьківських послуг в банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір. Таким чином, відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору. В свою чергу, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку із порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, у останнього станом на 10.03.2026 утворилась заборгованість у розмірі 32 183,27 грн., з яких: 20 421,70 грн. заборгованість за кредитом, 11 011,57 грн. заборгованість за відсотками та 750 грн. заборгованість за пенею, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді від 31.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач АТ «А-Банк», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не забезпечив явку свого представника 28.05.2026 в судове засідання. Водночас у позовній заяві представник позивача Шкапенко О.В. просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника АТ «А-Банк», проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 28.05.2026 повторно не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засіданн я шляхом скерування судових повісток про виклик до суду засобами поштового зв`язку рекомендованими поштовими відправленнями на адресу його зареєстрованого місця проживання.

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, в разі коли фактичне місце проживання особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її заявленому місцю проживання, і дана особа своєчасно не довела про це до відома суду, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації щодо місця проживання особи, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм зареєстрованим місцем проживанням покладається саме на фізичну особу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом відкладався розгляд справи, однак в судове засідання відповідач повторно не з`явився, доказів поважності причин неявки в судове засідання суду не надано, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності сторін, з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 280 283 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини спірних правовідносин.

Судом встановлено, 18.05.2024 між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

АТ «А-банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав та надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору.

Відповідач засвідчив, що ознайомився та згідний з умовами та правилами надання банківських послуг, зобов`язується виконувати ці умови та правила і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на банківському сайті АТ «А-Банк»: https://a-bank.com.ua/terms.

В матеріалах справи наявна довідка голови правління АТ «А-Банк» про те, що ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до грудня місяця 2031 року, № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року, та № НОМЕР_4 , строком дії до червня місяця 2031 року.

Відповідно до довідки за лімітами, виданою головою правління АТ «А-Банк» встановлено, що за кредитним договором б/н від 18.05.2024 за період з 18.05.2024 по 10.03.2026 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 1 000 гривень, який 12.01.2025 було збільшено до 21 000 грн.

Згідно з наданими банком розрахунком заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.05.2024, та випискою по картковому рахунку за період з 18.05.2024 по 10.03.2026, у ОСОБА_1 станом на 10.03.2026 наявна заборгованість у розмірі 32 183,27 грн., яка складається з наступного: 20 421,70 грн. заборгованість за кредитом; 11 011,57 грн. заборгованість за відсотками; 750 грн. заборгованість за пенею.

Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За умовами. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З досліджених судом доказів встановлено, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору. В анкеті-заяві відповідач засвідчив підписом свою згоду на те, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складають договір про надання банківських послуг між сторонами і він ознайомився та згоден з такими.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 372/223/17, від 15.01.2025 № 753/16762/15-ц міститься правовий висновок про те, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, надана позивачем виписка про рух коштів по картці та розрахунок заборгованості за договором № б/н від 18.05.2024 підтверджують обставини видачі кредиту, його розмір, активне користування відповідачем кредитними коштами, а також розмір заборгованості за таким кредитом.

При цьому, наданий позивачем розрахунок заборгованості, згідно з яким загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 за наданим кредитом становить 32 183,27 грн., містить детальний розпис нарахованої заборгованості за кредитним договором, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Вказана заборгованість відповідачем не погашена та в порядку, встановленому процесуальним законом, не спростована, підстав сумніватися в обґрунтованості таких розрахунків судом не встановлено.

Саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (позиція Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження їх повернення, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, останній не надав, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 18.05.2024 у розмірі 31 433,27 грн.

Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, останнім нараховано пеню в розмірі 750 грн., яка, на переконання суду, не підлягає стягненню з відповідача, виходячи з наступного.

Умовами кредитного договору встановлено, що у випадку порушення клієнтом будь-якого із грошових зобов`язань застосовується неустойка, зокрема: при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% у місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості; за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків застосовується штраф на наступних умовах: 50 грн. кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу повністю або частково на суму від 100 грн.; 100 грн. кожен раз, коли виникає прострочення по сплаті обов`язкового щомісячного платежу на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше; 500 грн. + 5% від суми загальної заборгованості, у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого по сплаті обов`язкового щомісячного платежу за карткою із порушеним строком більше ніж на 30 днів.

Частиною 1 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, подальшими змінами в законодавстві чинність пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не було припинено.

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд констатує, що на кредитний договір № б/н від 18.05.2024 розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки саме ці норми регулюють спірні правовідносини щодо нарахування неустойки під час воєнного стану в державі, а відповідно в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, нарахування АТ «А-Банк» неустойки за кредитним договором у сумі 750 грн. є безпідставним.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 600,36 грн., що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 29.05.2026.

Керуючись статтями 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.05.2024 в розмірі 31 433 (тридцять одна тисяча чотириста тридцять три) гривні 27 (двадцять сім) копійок.

У решті заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 2 600 (дві тисячі шістсот) гривень 36 (тридцять шість) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтями 273, 289 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 29.05.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Володимир ЖИЛА