Рішення № 137007656, 29.05.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/790/26

пр.№ 2/464/1391/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Жили В.С.,

за участі секретаря судового засідання Леонової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» (далі АТ АКБ «Львів») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором від 02.07.2024 № 19434/001/2024 в розмірі 39 133,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 02.07.2024 між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 19434/001/2024, за умовами якого банк зобов`язався надати у власність позичальника грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених кредитним договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним. Банк свої зобов`язання за укладеним кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 41 200 грн. строком до 02.07.2024. У зв`язку із тим, що позичальник систематично не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором у визначені ним терміни, АТ АКБ «Львів» набув право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за кредитним договором, у зв`язку з чим на адресу ОСОБА_1 направлявся лист із вимогою погашення заборгованості за кредитним договором, яка залишилась без відповідного реагування. Відтак, у ОСОБА_1 виникла заборгованість за укладеним кредитним договором, яка станом на 20.01.2026 становить 39 133,25 грн., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 31 843 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 7 290, 25 грн., яка на переконання позивача підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач АТ АКБ «Львів» будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не забезпечив явку свого представника. Водночас, представник позивача Мочульський Л.Б. 04.05.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС скерував заяву, у якій просив судове засідання проводити у відсутності представника АТ АКБ «Львів», проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 25.05.2026 повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи шляхом скерування судових повісток про виклик до суду засобами поштового зв`язку рекомендованими поштовими відправленнями на адресу його зареєстрованого місця проживання, відзив на позовну заяву не подав.

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, в разі коли фактичне місце проживання особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її заявленому місцю проживання, і дана особа своєчасно не довела про це до відома суду, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації щодо місця проживання особи, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм зареєстрованим місцем проживанням покладається саме на фізичну особу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом відкладався розгляд справи, однак в судове засідання відповідач повторно не з`явився, доказів поважності причин неявки в судове засідання суду не надано, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності сторін, з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 280 283 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини спірних правовідносин.

02.07.2024 між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 19434/001/2024, за умовами якого банк зобов`язується надати у власність позичальника грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним.

Як вбачається із укладеного кредитного договору та паспорту споживного кредиту до означеного договору, сторонами погоджено наступні умови кредитування: тип кредиту кредит; сума кредиту 41 200 грн.; строк кредитування 36 місяців; мета отримання кредиту споживчі цілі; тип процентної ставки фіксована; процентна ставка за користування кредитом, яка сплачується позичальником з 02.07.2024 по дату повернення кредиту 70% річних; комісія за надання кредиту 1 200 грн.

Пунктом 3.4. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно у році 360 днів) з дати видачі кредиту по дату його повернення позичальником, періодами з першого по останнє число місяця. При нарахуванні процентів враховується день видачі та не враховується день погашення кредиту.

Видача банком кредиту здійснюється одноразово, безготівково на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , як це передбачено п. 1.4. кредитного договору.

Так, на підтвердження виконання АТ АКБ «Львів» умов кредитного договору в частині видачі позичальнику ОСОБА_1 кредиту, позивачем надано копію меморіального ордеру від 02.07.2024 № 93045, з якого вбачається, що на банківський рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що вказаний у кредитному договорі, АТ АКБ «Львів» перераховано грошові кошти у розмірі 41 200 грн. із зазначенням призначення платежу надання кредиту відповідно до кредитного договору № 19434/001/2024 від 02.07.2024.

Відповідно до п. 2.3.2. кредитного договору банк має право відмовитись від видачі кредиту частково або в повному обсязі, або вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за договором, у разі настання визначених у кредитному договорі обставин, серед яких, зокрема, несвоєчасна сплата процентів та/або не повернення суми кредиту (частини кредиту), наявність обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені договором, іншого істотного порушення умов договору.

Керуючись вказаним пунктом, АТ АКБ «Львів» направив на адресу ОСОБА_1 лист вимогу про дострокове виконання зобов`язання від 03.11.2025, у якому зазначений розрахунок заборгованості, проте АТ АКБ «Львів» не отримав відповідного реагування на вказану вимогу.

Відповідно до наданої позивачем виписки по рахунках за період з 02.07.2024 по 20.01.2026, вбачається зарахування 02.07.2024 кредитних коштів у сумі 41 200 грн., а також користування ОСОБА_1 означеними коштами.

Відтак, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 19434/001/2024 від 02.07.2024, проведеного позивачем, така становить 39 133,25 грн., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 31 843 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 7 290, 25 грн.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам суд відзначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

За умовами. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

З досліджених судом доказів встановлено, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, в тому числі тип кредиту, суму і щомісячну сплату відсотків за користування кредитними коштами, такий договір підписаний відповідачем власноручно, а тому такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. З огляду на наявні у справі докази підстав сумніватися, що такий кредитний договір між сторонами був укладений у суду немає.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 372/223/17, від 15.01.2025 №753/16762/15-ц міститься правовий висновок про те, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Так, згідно з наданим позивачем меморіальним ордером від 02.07.2024 № 93045, підтверджується факт зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача, який був вказаний ним при укладенні кредитного договору.

Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази в сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт переказу кредитних коштів у сумі 41 200 грн. на банківський рахунок відповідача НОМЕР_1 .

При цьому, наданий позивачем розрахунок заборгованості, згідно з яким загальний залишок заборгованості станом на 20.01.2026 становить 39 133,25 грн., з яких: 31 843 грн. заборгованість за кредитом, 7 290,25 грн. заборгованість за відсотками, містить детальний розпис нарахованої заборгованості за кредитним договором, суми здійснених відповідачем платежів на погашення заборгованості, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Вказана заборгованість відповідачем не погашена та в порядку, встановленому процесуальним законом, не спростована, підстав сумніватися в обґрунтованості такого розрахунку судом не встановлено.

Саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (позиція Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

За умовами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін; ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Норми статей 610, 611 ЦК України вказують на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1, 2 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження їх повернення, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, останній не надав, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 19434/001/2024 від 02.07.2024 у розмірі 39 133,25 грн.

Окрім цього, з врахуванням вимог частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 29.05.2026.

Керуючись статтями 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» заборгованість за кредитним договором № 19434/001/2024 від 02.07.2024 у розмірі 39 133 (тридцять дев`ять тисяч сто тридцять три) гривні 25 (двадцять п`ять) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтями 273, 289 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 29.05.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів», код ЄДРПОУ 09801546, м. Львів, вул. Сербська, буд. 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя Володимир ЖИЛА