Рішення № 137006623, 16.04.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1308/26

Провадження №2/711/1422/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

16 квітня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.

при секретарі Буйновській А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Роман Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Росвен Інвест Україна» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Свої позовні вимоги мотивує тим, що у січні 2026 року йому стало відомо про те, що 16.10.2020 в м. Києві приватним виконавцем Табінським О.В. відкрито ВП №63317413 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви стягувача від 15.09.2020 згідно із виконавчим написом №669, що виданий 29.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., за яким стягуються з нього (позивача) на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованість в сумі 79898грн. 89коп. за кредитним договором від 18.12.2013, що укладений з АТ «СБЕРБАНК».

09.11.2021 справу за виконавчим провадженням було прийнято приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Р.І.

Позивач вказує, що про наявність факту заборгованості позивач дізнався наприкінці січня 2026 року, коли виявив блокування своїх карткових рахунків. Будь-яких листів чи повідомлень від ТОВ «Росвен Інвест Україна», приватного нотаріуса про наявність заборгованості позивач не отримував і з заборгованістю він не згоден.

Крім того, на звернення позивача до приватного нотаріуса Григорян Д.Г., відповідь йому не надходила, а тому вважає, що останньою порушуються права позивача стосовно отримання документів, на підставі яких було видано виконавчий напис. Також і на своє звернення до приватного виконавця Мельника Р.І., позивач ні відповідь, ні запитувані документи не отримав.

Позивач вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки був виданий з порушення вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі вчинених написів нотаріусів. При цьому, при вчинені виконавчого напису нотаріус не перевірив подані документи, що зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підстав виконавчих написів нотаріусів. Крім того, нотаріус порушив норми закону, оскільки не направив на адресу боржника письмове повідомлення про порушення зобов`язання. Також, зазначено у позовній заяві, що виконавчий напис №669, вчинений приватним нотаріусом Григорян Д.Г. 29.09.2020, тобто після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2027 у справі №826/20084/14. Договір, який був наданий ТОВ «Росвен Інвест Україна» (кредитний договір від 18.12.2013) приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, крім того проведеного нотаріусом поза межами свого нотаріального округу.

Таким чином, позивач просить суд, - визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №669 від 29.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 1331грн. 20коп.

Ухвалою суду від 03.03.2026 прийнято, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідачем відзив на позов подано не було.

Третіми особами письмові пояснення по суті позову подані не були.

В судове засіданні позивач та його представник не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Подано заяву про розгляд справи за їхньої відсутності.

В судове засідання представники відповідача та третіх осіб не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомили.

Враховуючи позицію сторони позивача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. 16.10.2020 відкрито виконавче провадження №63317413 на підставі виконавчого напису №669, що виданий 29.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитним договором від 18.12.2013, укладеного з АТ «СБЕРБАНК» у сумі 79898грн. 89коп.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Р.І. від 09.11.2021 прийнято вказане виконавче провадження до примусового виконання.

Також встановлено, що 18.12.2013 між АТ «СБЕРБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитним договір, за яким останній отримав в кредит грошові кошти у розмірі 25300грн. 00коп на споживчі цілі. Визначено строк кредитування до 17.12.2018.

Крім того, за виконавчим написом №669 від 29.09.2020, визначено розмір заборгованості за цим кредитним договором, з врахуванням укладеного між АТ «СБЕРБАНК» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» договором факторингу від 19.12.2019, - 73398грн. 89коп., яка нарахована за період з 19.12.2019 по 22.06.2020. Також визначено плату за вчинення напису у розмірі 500грн. 00коп.

Ухвалою суду від 03.03.2026 прийнято та відкрито провадження у справі, а також було зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. надати виконавчий напис №669 та матеріали, на підставі яких було вчинено цей виконавчий напис, а також зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу м. Києва надати матеріали виконавчого провадження №63317413, відкритого з примусового виконання виконавчого напису №669.

Ця ухвала суду направлена рекомендованим листом всі учасникам справи, зокрема і приватному виконавцеві Мельнику Р.І., яка отримана ним 19.03.2026, але не є виконаною, а також вона була направлена рекомендованим листом і приватному нотаріусу Григорян Д.Г., але як не отримана, повернулася до суду з відміткою поштового відділення Укрпошти «адресат відсутній» і, відповідно, також не виконана.

Варто зауважити, що відповідачем (стягувачем) ТОВ «Росвен Інвест Україна» не надано суду матеріалів, на підставі яких вчинено виконавчий напис за № 669 від 29.09.2020.

Відповідно, суд розглядає справу з врахуванням вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, зокрема, з урахуванням наданих позивачем та відповідачем документів (у копіях).

Слід зазначити, що сам по собі факт наявності у справі документів (копії кредитного договору, виконавчого напису, постанови виконавця про відкриття виконавчого провадження), за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, відповідно до Переліку, затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999, не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Відсутні докази, що нотаріус перевірив факт отримання вимоги боржником, враховуючи наданий йому перелік документів разом із заявою про вчинення виконавчого напису.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, кредитний договір за своїм змістом є консенсуальним, двостороннім, відплатним договором та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час виниклих правовідносин) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час виниклих правовідносин) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку (у редакції, чинній на час виниклих правовідносин) для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, у редакції, чинній на час виниклих правовідносин).

Відповідно до п.п. 3.5 п. 3 гл. 16 розд. ІІ Порядку (у редакції, чинній на час виниклих правовідносин), при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії (ст. 50 Закону «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості у позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Із огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем або іншу відповідальність перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, висвітленим у раніше ухвалених нею постановах від 29.03.2019 за наслідками розгляду цивільної справи №137/1666/16-ц, від 02.07.2019 у справі №916/3006/17 та постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №369/6415/17 з подібних правовідносин.

На думку суду, у цьому випадку, відсутні докази про те, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису переконався належним чином у наявності права стягувача звертатися до нього з приводу вчинення виконавчого напису відносно боржника та безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом. Крім того, відповідачем відзив на позов подано не було і, відповідно не спростовані доводи позивача та не надано належних доказів щодо безспірності розміру сум, що підлягають стягненню з боржника.

Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено об`єктивних даних вважати, що нотаріусу були надані для вчинення виконавчого напису оригінал кредитного договору, докази щодо правонаступництва стягувача, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, які передбачено надавати для одержання виконавчого напису, відповідно до п.п. «а», «б» п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Відсутні відомості про те, що боржникові надсилалася і отримана ним претензія кредитора щодо розміру заборгованості на час вчинення виконавчого напису. При цьому, позивачем такі обставини заперечуються.

Суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 10.11.2021 (справа № 758/14854/20) зазначено, що учинення виконавчого напису у разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача доведено ті обставини, на які вона покликається як на обґрунтування своїх вимог, а тому, у контексті наведеного, суд вважає, що позов є обґрунтованим і доведеним. При цьому, слід звернути увагу на те, що суд вирішує справу за наявними доказами, враховуючи норми ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України.

За результатами розгляду справи, суд не встановив обставин про те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. пересвідчилася у безспірності заборгованості, про існування якої позивачу відомо не було.

Крім того, відповідачем жодними належними, допустимими та переконливими доказами не спростовано доводи позивача, як і не надано документи, які б свідчили про те, що нотаріусу були надані оригінал кредитного договору та підтверджували б безспірність розміру заборгованості і підтвердження надсилання та отримання ним (позивачем) вимоги про усунення порушень.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які покликалася сторона позивача, як на підставу своїх вимог, відсутність заперечень відповідача, досліджених доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки судом встановлено порушення прав та інтересів позивача, а також той факт, що нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису про стягнення коштів на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна», не було дотримано всіх вимог, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп., що підтверджується платіжним документом № 6104-5040-6730-9799 від 10.02.2026.

Тож, враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає сума 1331 грн. 20 коп. (судовий збір).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 268, 280 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №669 від 29.09.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (код ЄДРПОУ 37616221, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 6) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1331грн. 20коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 11.05.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька