Рішення № 137003568, 28.05.2026, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/226/26

Номер провадження № 2/371/922/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кириленко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Петренко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миронівка Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово економічний ліцей «Базис»; третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що згідно наказу (розпорядження) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово економічний ліцей «Базис» № 19 від 20 лютого 2025 року, між ним та відповідачем укладений безстроковий трудовий договір. Паперової трудової книжки він не має, оскільки з 10.06.2021 року в Україні введена електронна трудова книжка, що передбачає перехід на цифрові записи про трудову діяльність у Реєстрі застрахованих осіб Пенсійного фонду, а тому роботодавцю таку не надавав. На початку червня 2025 року, знайшовши іншу роботу, попередив роботодавця про звільнення за власним бажанням, про що подав письмову заяву, згідно якої враховуючи період відпрацювання, останнім робочим днем було 30 червня 2025 року. З червня 2025 року працевлаштувався до ТОВ «Ліцей сучасної архітектури та опора», де працюю і по сьогодні.

30 червня 2025 року позивач мав останній робочий день, розрахунок при звільненні отримав, більше до роботи не приступав, за місцем роботи не приїздив.

Копію наказу (розпорядження) про звільнення не отримував, проте вважав трудові відносини між мною та роботодавцем припиненими саме із 30 червня 2025 року.

В кінці 2025 року користуючись електронним порталом Пенсійного фонду України отримав інформацію, що його трудова діяльність із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово економічний ліцей «Базис» не припинена.

Керівник за номером телефону НОМЕР_1 , не відповідав.

В грудні 2025 року засобами Укрпошти відправив на адресу місця знаходження роботодавця повторну заяву про звільнення за власним бажанням.

Відповідач отримав лист із заявою від 19 грудня 2025 року, про те знову жодних дій пов`язаних із звільненням не вчинив. В зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить суд визнати припиненими з 30 червня 2025 трудові відносини між ним ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово економічний ліцей «Базис» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Ухвалою суду від 23.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

25 лютого 2026 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Іванюка Є.В. про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 26.02.2026 відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.04.2026 розгляд справи відкладено, у зв`язку із першою неявкою відповідача, який повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Іванюк Є.В. до суду не з`явився, подав заяву в якій проси суд, розгляд справи проводити у відсутності позивача та його представника, вказав що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, також заначив, що не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Представник третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області в судове засідання не з`явився. Від представника Щербак Н. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

28.05.2026 відповідач в судове засідання вдруге не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи судом не отримано. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 20 лютого 2025 року, між позивачем та відповідачем укладений безстроковий трудовий договір, що був припинений за заявою позивача з 30 червня 2025 року.

Вказані обставини підтверджується копією наказу (розпорядження) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово економічний ліцей «Базис» № 19 , а також Формою ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, згідно якої слідує, про те, що відповідач нараховував та виплачував позивачу заробітну плату з лютого по червень 2025 року.

В кінці 2025 року користуючись електронним порталом Пенсійного фонду України позивач отримав інформацію про те, що його трудова діяльність із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово економічний ліцей «Базис» не припинена.

Після чого, вчиняв додаткові дії для розірвання трудових відносин із відповідачем, а саме6 направив на адресу відповідача, повторну заяву про звільнення, яку останній отримав 19 грудня 2025 року, що підтверджується листом № 0880100133059, із описом вкладення.

Відповідно до норм ст. 46 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Отже, трудовий договір - це юридично оформлені відносини між працівником і роботодавцем. Змістом трудових відносин є взаємні права та обов`язки сторін, а предметом таких відносин є робота, яку працівник зобов`язується виконувати за плату. При цьому, невиконання протягом тривалого часу працівником з тих або інших причин своїх трудових обов`язків свідчить про відсутність реальних трудових відносин між роботодавцем та працівником. Належні трудові відносини існують одразу у двох площинах - фактичній та юридичній. Відсутність роботи, яка фактично виконується працівником на умовах, передбачених трудовим договором, при юридично оформлених трудових відносинах, не відповідає нормам чинного законодавства та є підставою для розірвання трудового договору на вимогу працівника.

У законодавстві про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст. 36 та інших статтях КЗпП України залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:

-припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);

-розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України);

-розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП України);

-розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3, 7 ст. 36, ст. 45КЗпП України та ін.).

Таким чином, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

Припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору: 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України).

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права особи, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України), як зазначено в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20.

У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 233/2529/18 Верховний Суд, встановивши, що відповідач ні після отримання заяви позивача про розірвання трудового договору, ні після відкриття провадження у справі, не вчинив жодних дій, спрямованих на розірвання трудового договору, дійшов висновку, що відповідно до вимог частини другої статті 5ЦПК України та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і відповідачем, ефективним і таким, що не суперечить закону буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ні після отримання заяви позивача про розірвання трудового договору у червні 2025 року, ні після отримання повторної заяви про звільнення у грудні 2025 року, ні після відкриття провадження у справі, не вчинив жодних дій, спрямованих на розірвання трудового договору.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1331 грн. 20 коп..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово економічний ліцей «Базис»; третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити.

Визнати припиненими з 30 червня 2025 трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово економічний ліцей «Базис» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово економічний ліцей «Базис» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 331, 20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.О. Кириленко