Ухвала суду № 136994552, 29.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3629/26

Провадження № 1-кс/461/3386/26

У Х В А Л А

про арешт майна

29.05.2026 року. м. Львів

С лідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретая судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна,-

в с т а н о в и в :

Старший слідчий відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026140000000130 від 28.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягатиме у тимчасовому позбавлені за ухвалою слідчого судді права на відчуження та розпорядження таким майном як: 2/3 спільної частки земельної ділянки кадастровий номер №6122488800:01:003:0247, площею 0,137 га, дата державної реєстрації земельної ділянки 26.12.2016, яка знаходиться за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, с/рада Черниховецька; 2/3 спільної частки земельної ділянки кадастровий номер №6122488800:01:001:0056, площею 4,4672 га, дата державної реєстрації земельної ділянки 30.08.2016, яка знаходиться за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, с/рада Черниховецька.

Подане клопотання мотивує тим, що в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що арешт, накладений на вищевказане нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_5 , унеможливить підозрюваного чи іншим особам з числа його близьких родичів відчужити дане майно, та забезпечить у подальшому виконання судового рішення (вироку) в частині призначення покарання із конфіскацією майна.

На підставі ч.2 ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без виклику представника власника майна, та у відсутності прокурора.

На підставі ч.4 ст.107 КПК України, фіксування судового засідання з допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Дослідивши та перевіривши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до таких висновків.

Слідчим відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області, за процесуального керівництва Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025140110003789 від 20.10.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 призначений на посаду старшого солдата 2-ї патрульної роти військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до ст.ст.19, 68 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності до вимог ст.ст.11, 16, 49, 58, 59, 127 та 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Крім цього, відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», старший солдат ОСОБА_5 є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення. Згідно зі ст.22 вказаного Закону, особам, зазначеним ч.1 ст.3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. Відповідно до ст.ст.23, 24 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої ст.3 вказаного Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Так, згідно з Планом залучення сил та засобів військової частини НОМЕР_1 до служби з охорони громадського порядку Львівського району погодженого т.в.о. начальника ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 та затвердженого т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , Національна гвардія України та Національна поліція України діють у тісній взаємодії під час забезпечення охорони громадського порядку, громадської безпеки та правопорядку. Відповідно до законодавства України, військовослужбовці НГУ залучаються до спільного патрулювання, охорони масових заходів, припинення масових заворушень та виконання інших завдань разом із працівниками поліції.

Так, на підставі вказаного Плану старшого солдата ОСОБА_5 , 28.09.2025 в період часу з 18 год 00 хв по 01 год 00 хв було залучено до здійснення патрулювання та забезпечення охорони громадського порядку спільно з працівниками Національної поліції України, у межах виконання покладених службових завдань на території ЛРУП №1 Галицько-Личаківського району м.Львова.

Проте, у порушення вимог чинного законодавства, старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, тобто працівником правоохоронного органу та службовою особою, здійснюючи охорони громадського порядку згідно з Планом залучення сил та засобів військової частини НОМЕР_1 до служби з охорони громадського порядку Львівського району, погодженого т.в.о. начальника ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 та затвердженого т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 за вересень 2025 року, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою особистого збагачення, за попередньою змовою групою осіб, вимагав та одержав неправомірну вигоду для себе за не притягнення до адміністративної відповідальності в порядку ст.210 КУпАП ОСОБА_8 та не доставлення останнього до найближчого районного (міського) ТЦК та СП, органів СБУ з використанням наданого йому службового становища, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 спільно з іншими військовослужбовцями Національної гвардії України, перебуваючи під час несення служби у складі патрульного наряду на території парку «Знесіння» по вул. Чернеча Гора, 1 у м.Львові, поблизу парку «Шевченківський гай» та церкви Святого Миколая, діючи умисно, з корисливих мотивів, із використанням службового становища, зупинили трьох невідомих їм осіб, серед яких були ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Надалі зазначені військовослужбовці, діючи як службові особи, запропонували вказаним громадянам надати документи, що посвідчують особу, а також документи, які підтверджують перебування осіб чоловічої статі на військовому обліку.

Після отримання та перевірки зазначених документів, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, ОСОБА_5 та іншим військовослужбовцем було встановлено наявні порушення вимог військового обліку ОСОБА_8 , та наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності в порядку ст.210 КУпАП, а також необхідність доставлення останнього до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на що ОСОБА_8 повідомив військовослужбовцям, що є студентом Національний університет «Львівська політехніка» та має передбачене законодавством право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, однак не встиг оновити відповідні відомості у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки і внести їх до електронних облікових баз, а тому, відповідних документів при собі не має.

Незважаючи на це, військовослужбовці, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою особистого збагачення та використовуючи надані їм службові повноваження, продовжували наполягати на наявності підстав для доставлення ОСОБА_8 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а військовослужбовець ОСОБА_5 повідомив, що в разі повідомлення останнім про вказаний факт раніше, ними б не було проведено перевірочні заходи та при цьому, діючи умисно, висловлював натяки на можливість уникнення подальших перевіряючи заходів та не притягнення до адміністративної відповідальності в порядку ст.210 КУпАП ОСОБА_8 , а також не доставлення останнього до найближчого районного (міського) ТЦК та СП, органів СБУ, схиляючи таким чином останнього до надання їм неправомірної вигоди за невчинення дій з використанням службового становища.

Оскільки ОСОБА_8 не був обізнаний щодо конкретного розміру неправомірної вигоди, у ході подальшого спілкування між сторонами було досягнуто домовленості про її розмір у сумі 150 (сто п`ятдесят) доларів США.

У зв`язку з відсутністю при собі грошових коштів, ОСОБА_8 повідомив, що вони знаходяться у транспортному засобі, однак військовослужбовці заборонили йому залишати місце події та останній запропонував здійснити перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківську картку.

Почувши це, військовослужбовець Національної гвардії України ОСОБА_5 здійснив телефонний дзвінок до своїх родичів із метою отримання реквізитів банківської картки, після чого пред`явив на своєму телефоні відповідні реквізити ОСОБА_8 , при цьому, використовуючи калькулятор, здійснив перерахунок еквіваленту суми 150 доларів США у національну валюту України та повідомив, що до перерахування підлягає сума у розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень.

Оскільки ОСОБА_8 з технічних причин не мав можливості самостійно здійснити перерахування грошових коштів, за його проханням та вимогою військовослужбовця ОСОБА_5 вказані кошти у сумі 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень були перераховано 28.09.2026 о 20 год. 53 хв. на банківську картку № НОМЕР_2 та картковий рахунок № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_11 , з розрахункового рахунку № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_9 , реквізити якої були повідомлені військовослужбовцем Національної гвардії України ОСОБА_5 , як неправомірна вигода за не притягнення до адміністративної відповідальності в порядку ст. 210 КУпАП ОСОБА_8 , а також не доставлення останнього до найближчого районного (міського) ТЦК та СП, органів СБУ.

27.05.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: письмовою заявою ОСОБА_8 ; показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 ; протоколами тимчасового доступу до речей та документів у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «ВФ Україна», ПрАТ «Київстар»; протоколами огляду; матеріалами виконання доручень оперативними працівниками; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколом обшуку, протоколами, складеними за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; речовими доказами; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 - ч. 3 ст. 368 КК України: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Статтею 59 КК України передбачено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із п.7 ч.2 ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який у відповідності до вимог ч. 1 ст. 132 КПК України застосовується на підставі ухвали слідчого судді.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно із положення ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Пунктами 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріали клопотання свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, а саме: 2/3 спільної частки земельної ділянки кадастровий номер №6122488800:01:003:0247, площею 0,137 га, дата державної реєстрації земельної ділянки 26.12.2016, яка знаходиться за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, с/рада Черниховецька; 2/3 спільної частки земельної ділянки кадастровий номер №6122488800:01:001:0056, площею 4,4672 га, дата державної реєстрації земельної ділянки 30.08.2016, яка знаходиться за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, с/рада Черниховецька, наявні підстави для накладення арешту на вказане майно з тимчасовим позбавленням права на користування, розпорядження та відчуження майна будь-кому і будь-яким чином з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення можливої спеціальної конфіскації, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні та виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Суд звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку для доведення вини, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.

Втручання держави в право власника майна на мирне володіння своїм майном в даному випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

За таких обставин, враховуючи, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено

Таким чином, метою накладення арешту на майно є виконання завдань кримінального провадження та забезпечення конфіскація майна як виду покарання.

Слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження

Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв`язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.

Враховуючи викладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою виконання завдань кримінального провадження забезпечення конфіскації майна як виду покарання, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в :

клопотання старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягатиме у тимчасовому позбавлені за ухвалою слідчого судді права на відчуження та розпорядження таким майном як: 2/3 спільної частки земельної ділянки кадастровий номер №6122488800:01:003:0247, площею 0,137 га, дата державної реєстрації земельної ділянки 26.12.2016, яка знаходиться за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, с/рада Черниховецька; 2/3 спільної частки земельної ділянки кадастровий номер №6122488800:01:001:0056, площею 4,4672 га, дата державної реєстрації земельної ділянки 30.08.2016, яка знаходиться за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, с/рада Черниховецька..

Повний текст ухвали виготовлений 29.05.2026 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п?яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1