Ухвала суду № 136994466, 01.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/5322/26

Пр.2/336/3997/2026

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

01 червня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя Шевченківськогого районного суду м.Запоріжжя Вайнраух Л.А., розглянув заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визнання незаконним переміщення та утримування дитини, зобов`язання повернути дитину до місця постійного проживання, відібрання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ярмоловича О.Є. звернувся до суду із вказаним позовом, за змістом якого просить суд визнати незаконним переміщення та утримування на території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , PESEL НОМЕР_2 , малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , PESEL НОМЕР_3 ; зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , PESEL НОМЕР_2 , негайно повернути малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , PESEL НОМЕР_3 , до місця її постійного проживання в Республіку Польща, за адресою: АДРЕСА_1 ; у разі невиконання рішення суду щодо повернення дитини в добровільному порядку, відібрати у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , PESEL НОМЕР_2 , малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , PESEL НОМЕР_3 , та передати її батьку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , PESEL НОМЕР_5 або рідній бабі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , для повернення дитини в Республіку Польща. Витрати, пов`язані з поверненням до Республіки Польща малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , PESEL НОМЕР_3 , покласти на відповідача.

Справу передано в провадження визначеного головуючого судді 27.05.2026 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026. В період з 27.05.2026 по 01.06.2026 суддя перебувала в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні, що видно з довідки, долученої до справи.

Разом з позовною заявою стороною позивача подано заяву про забезпечення позову, за змістом якої позивач просить:

1). Заборонити малолітній дитині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у будь-чиєму супроводі (крім її батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , PESEL НОМЕР_5 та рідної баби ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) перетинати державний кордон України до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

2). До набрання законної сили рішенням суду у даній справі встановити наступний порядок спілкування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 з його малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - щоденне спілкування шляхом телефонного відеозв`язку через програмні додатки «Viber» або «Тelegram» тривалістю не менше 20 хвилин: у будні дні, з понеділка по п`ятницю, в першу робочу зміну з 16.00 год. до 19.00год. та у другу робочу зміну з 08.00год. до 11.00год. ; - у вихідні дні, в суботу та неділю з 12.00 год. до 19.00год.

3). До набрання законної сили рішенням суду у даній справі зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у визначені судом дні та часи спілкування, забезпечити безперешкодний прийом вхідних відеодзвінків тривалістю не менше 20 хвилин на день від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , через програмні додатки «Viber» або «Тelegram» та участь у цих відеодзвінках малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та не переривати спілкування достроково.

4). До набрання законної сили рішенням суду у даній справі зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у визначені судом дні та часи спілкування, не перешкоджати спілкуванню малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та не переривати спілкування достроково.

5). До набрання законної сили рішенням суду у даній справі зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , повідомляти щотижня засобами телефонного зв`язку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про стан здоров`я малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви зазначено, що 01.02.2026 ОСОБА_2 здійснила незаконне вивезення дитини з Республики Польща та здійснює подальше протиправне утримування дитини на території України, при цьому ОСОБА_2 відмовляється добровільно повертати дитину до її постійного місця проживання та чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною за допомогою засобів телефонного відеозв`язку. Предметом позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є визнання незаконним вивезення дитини та незаконне утримування. Позивач вважає, що позов необхідно забезпечити шляхом заборони малолітній дитині ОСОБА_3 у будь-чиєму супроводі, крім її батька та рідної баби перетинати державний кордон України. Як вважає позивач, захід забезпечення позову, який він просить вжити, направлений виключно на запобігання в подальшому незаконному переміщенню дитини її матір`ю, у разі ухвалення судом рішення на користь позивача, що унеможливить виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Дослідивши заяву, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

При цьому відповідно до вимог ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є достатня вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен з`ясувати причини, з яких потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Судом встановлено, що батькои малолітньої дитини стверджується про виникнення спору щодо незаконного, на думку позивача, переміщення дитини та утримання її на території України,з вимогами повернення дитини до місця її постійного проживання за межами України та можливого відібрання від матері.

Предметом позовних вимог у справах про повернення дитини до іноземної держави є визнання незаконним вивезення та/або утримання на території країни тимчасового перебування дитини, забезпечення повернення її до постійного місця проживання, а також питання піклування про дитину, яке охоплює права, пов`язані з піклуванням будь-якої особи про дитину і, зокрема, право визначати місце проживання дитини й вирішення питань про тимчасовий чи постійний виїзд за кордон.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (висновок, викладений в постанові ВС від 18.11.2020 року у справі № 127/31828/19).

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ст.157 СК України).

Так, встановлено, що позивач звернувся до суду із позовною заявою, однією із вимог якої є вимога про повернення дитини , а не з вимогами про встановлення місця проживання дитини чи вимогами про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, з чого вбачається, що у позивача відсутній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги.

Крім того, щодо частини вимог заяви про забезпечення позову, вони дублюють наведені вище приписи сімейного законодавства, тобто, формулювання заходу забезпечення у тотожний спосіб, як визначено в певній нормі, не є доцільним, не відповідає меті забезпечення позову.

Також, вимоги про заборону перетину державного кордону України не узгоджуються із позовною вимогою про негайне повернення малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , PESEL НОМЕР_3 , до місця її постійного проживання в Республіку Польща.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153,258, 261 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову поданою одночасно із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визнання незаконним переміщення та утримування дитини, зобов`язання повернути дитину до місця постійного проживання, відібрання дитини, відмовити.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня її вручення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.

Ухвала суду складена та підписана 01.06.2026.

Суддя Л.А.Вайнраух