Рішення № 136994454, 20.05.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2614/26

Провадження №: 2/336/2610/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року місто Запоріжжя

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турчинського Максима Ігоровича, за участі секретаря судового засідання Єршової Алли Олексіївни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Позика» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з вимогами щодо стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначив, що 18.02.2022 між ТОВ «ФК «Ірбіс» як кредитодавцем (первісним кредитором) та відповідачем як позичальником в електронному вигляді було укладено Кредитний договір №41591962, відповідно до умов якого кредитодавець надав кредит у розмірі 13 000,00 гривень.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору, натомість відповідач всупереч умовам кредитного договору, взяті на себе зобов`язання не виконав, порушивши умови кредитного договору, оскільки не повернув кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитом.

Враховуючи вищевикладене, позивач, який набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на підставі Договору факторингу, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 44980,00 грн. та судові витрати по справі.

Рух справи

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.03.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання позивач не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує за наявними матеріалами у справі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи до судового засідання не з`явився, представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до узагальненого змісту якого, відповідач зазначає про недостатність доказів поданих позивачем на підтвердження перерахування кредитних грошових коштів, окрім як первинних бухгалтерських документів, також зазначає, що позивачем не доведено наявності заборгованості, також зауважує, що не підтверджено що саме відповідач є стороною договору за електронним ідентифікатором (отримання логіну та паролю), також повідомляє суд, про те, що позичальник, отримавши кредит вважав, що термін кредитування становить 30 днів та зазначив про нечітки та двозначні умови кредитного договору та відповідно відповідач має бути захищений як споживач фінансової послуги. Також зауважив про неспівмірність витрат на правничу допомогу, просив суд відмовити повністю у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив про безпідставність доводів представника відповідача щодо укладення кредитного договору в електронній формі та відповідно перерахування кредитних грошових коштів, зазначив про законність Договору, за яким сторони визначили умови кредитування, зазначив про недоведеність та безпідставність витрат на правничу допомогу надану відповідачеві, просив суд задовольнити позов повністю та витребувати додаткові докази у справі.

Представником відповідача подано до суду заперечення (на відповідь на відзив), в якому зазначив про необгрунтованість заявленого клопотання представником позивача про витребування доказів та надав суду письмові пояснення з приводу суті позовних вимог.

У зв`язку з тим, що розгляд даної справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом фактичні обставини по справі та правовідносини

18.02.2022 року між ТОВ "ФК «Ірбіс» як кредитодавцем та відповідачем ОСОБА_1 як позичальником за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатору було укладено Договір про надання фінансового кредиту №41591962, відповідно до умов якого, «за цим договором, Товариство (кредитодавець) надає кредит Клієнту (позичальнику) у розмірі 13000,00 гривень, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному згідно з п.3.2 та становить 3% відсотків за день від суми наданого кредиту, а Клієнт (позичальник) зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти (п.3.1 Договору).

Зазначеним п.3.2 Договору сторони визначили Графік процентів за кожен день користування кредитом: п.3.2.1 п. 3.2 Договору пільговий період 30 календарних днів з 18.02.2022 по 20.03.2022 пільгова процентна ставка (знижка) 2,2%; п.3.2.2. п.3.2 Договору стандартний період 60 календарних днів з 21.03.2022 по 19.05.2022 стандартна процентна ставка 3%. Згідно п.5.11.1 Договору, процентна ставка є фіксованою та складає 2,2% в день, реальна річна процентна ставка за кредитом у льготному періоді складає 47541,1%, відповідно до п.5.11.2, процентна ставка діє лише в пільговий період, після закінчення строку пільгового періоду, нараховується стандартна процентна ставка 3%.

За приписами п.4.2 Договору, клієнт зобов`язався повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 19.05.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

До зазначеного договору також між сторонами укладено Додаток №1 до Договору, яким, серед іншого, визначено кількість днів у розрахунковому періоді 90 та реальну річну процентну ставку 50142,71%, а також загальну вартість кредиту 44980.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, позичальником 18.02.2022р. було пройдено ідентифікацію клієнта за допомогою інформаційно- елекомунікаційної системи та отримано грошові кошти у розмірі 13000,00 гривень на платіжну банківську картку.

01.09.2025р. між первісним кредитором ТОВ «ФК «Ірбіс» як Клієнтом та ТОВ «ФК Позика» як фактором було укладено Договір Факторингу №01092025/1, відповідно до умов якого фактор набув право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за спірним договором, укладеним між ТОВ «Ірбіс» та відповідачем ОСОБА_1 .

Застосовані судом норми права та висновки суду

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Вищевказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено за наявними матеріалами справи (відповідно не спростовано стороною відповідача зворотнє, - зокрема не надано належних та допустимих доказів в спростування фактів неукладання договору та отримання грошових коштів (або укладення договору та отримання грошових коштів іншою особою, в тому числі за зловмисними діями третіх осіб), що між сторонами було укладено договір з приводу отримання грошових коштів у кредит, за угодою сторонами досягнуто згоди за усіма істотними умовам, також встановлено факт перерахування кредитних грошових коштів відповідачеві (зворотнє не доведено, що означена сума в означену дату була перерахована на картковий рахунок, який не належав відповідачу),- отже суд констатує факт дійсності та реальності укладеної кредитної угоди.

Доводи представника відповідача судом враховані при прийнятті рішення, натомість спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом.

Разом з тим, відповідачем не доведено факту повернення кредитних грошових коштів, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині (стягнення боргу за тілом кредиту).

Щодо заявленого до стягнення розміру відсотків слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

В кредитному договорі було визначено, що стандартна процентна ставка на день становить 2,2% та 3% (50 142,71% річних).

Нараховані та пред`явлені до стягнення відсотки значно перевищує розмір заборгованості за основною сумою кредиту.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Суд констатує, що дана умова договору за спірним договором про надання споживчого кредиту є непропорційно високою, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків у відповідності до умов Договору про надання кредиту підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 13 000,00 гривень, - вказана сума буде справедливою та співмірною з огляду на суму основного боргу.

Щодо судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 5500,00 гривень, є неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 гривень є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Разом з тим, вимоги представника відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу можуть бути розглянути судом в порядку ст.141 ЦПК України шляхом ухвалення додаткового рішення у справі за умов дотримання визначеної ЦПК України процедури.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Позика» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №41591962 від 18.02.2022р. у загальному розмірі 26000,00 гривень, яка складається з суми основного боргу за тілом кредиту у розмірі 13000,00 гривень та нарахованих відсотків у розмірі 13000,00 гривень, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1544,00 гривень та витрати з професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Позика», ЄДРПОУ:39493634, адреса місцезнаходження: 07406 Київська область м.Бровари вул.Симона Петлюри,21/1;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення підписано 01.06.2026 року.

Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Максим ТУРЧИНСЬКИЙ

20.05.26