Рішення № 136994405, 01.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 337/683/26 2/335/1769/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Колесник Д.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради в особі представника Юрія Швеця до ОСОБА_1 про стягнення коштів надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,

ВСТАНОВИВ:

Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради звернувся до суду з позовом поданим в особі представника Юрія Швеця до ОСОБА_1 про стягнення коштів надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на обліку в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради (далі - Департамент, Позивач) знаходиться особова справа по призначенню допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_2 .

21.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району із заявою про взяття на облік, отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.12.2022 №2330-5002438673. На той час, місцем проживання у місті Запоріжжі останній зазначив адресу: АДРЕСА_3 .

26.12.2022 ОСОБА_1 звернувся з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Рішенням №52330-18303026-2022-1 від 29.12.2022, на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, було призначено допомогу переміщеним особам на проживання з 01.12.2022 у розмірі 3 000,00 грн. щомісяця як дитині (на момент звернення відповідачеві не виповнилось 18 років). Подовження строків виплати проводиться автоматично до подання заяви про припинення виплати.

З метою обліку внутрішньо переміщених осіб орган соціального захисту населення на підставі отриманої електронної справи включає інформацію про таких осіб до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з п. 5 Порядку № 332, внутрішньо переміщені особи несуть відповідальність за достовірність інформації, наданої для отримання допомоги.

У серпні 2023 року за результатами перевірки, проведеної Міністерством фінансів України, було встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отримував допомогу самостійно на себе з грудня 2022 року. Мати відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у Вознесенівському районі міста Запоріжжя отримувала допомогу ВПО на себе та двох дітей, у т.ч. і відповідач з 01.05.2022 по 31.07.2023 включно. Відповідач не повідомив структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про зміну життєвих обставин.

Виплата допомоги відповідачеві та його матері ОСОБА_2 була зупинена до з`ясування обставин.

18 вересня 2023 року ОСОБА_1 надав до Департаменту заяву про згоду добровільно погашати суму переплати замість матері ОСОБА_2 .

Спеціалістами Департаменту був проведений розрахунок неправомірно отриманих сум допомоги та прийняте рішення про утримання надміру виплачених сум допомог від 19.09.2023.

В результаті проведеної роботи, з поточних нарахувань допомоги на проживання ВПО ОСОБА_3 було утоимано 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок). Станом на момент подання позову, сума переплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 складає 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

Відповідач самостійно прийняв рішення про зміну місця проживання та надав заяву про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу, його мати не повідомила про зміну обставин, які впливають на право отримання допомоги. В той же час, ані відповідач, ані його мати, всупереч вимогам діючого на той час Порядку № 332, чинного Порядку № 509, так і не повідомили позивача про зміни, які вплинули на розмір даної допомоги. Відповідач своєю заявою від 18.09.2023 взяв обов`язок погасити суму переплати на себе.

Департаментом на адресу місця проживання ОСОБА_1 направлялись листи з пропозицією повернути переплачену суму державної соціальної допомоги добровільно, але переплачені кошти відповідач у добровільному порядку станом на дату подання позову не повернув.

Таким чином, Департамент намагався вирішити цей спір з відповідачем в досудовому порядку, шляхом звернення до нього, однак повідомлення повернення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги залишились без реагування, в добровільному порядку надмірно нараховані кошти відповідачем не повернуті.

Таким чином за період з грудня 2022 року по липень 2023 року виникла переплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яка підлягає поверненню у розмірі 12 000,00 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.

Департамент звернувся до суду з позовом та просить суд стягнути з відповідача надміру виплачених коштів державної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з грудня 2022 року по липень 2023 рік в розмірі 12 000,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в заяві від 25.03.2026 просив справу розглядати за відсутності представника Департаменту.

Відповідач, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення судової повістки на адресу місця реєстрації проживання як внутрішньо переміщеної особи, в судове засідання повторно не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав. Надіслані відповідачеві судові повістки, ухвала судді про відкриття провадження в справі, були повернуті поштою неврученими з відміткою про відсутність адресата за адресою.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

За вимогами п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Днем вручення судової повістки відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Відповідач не повідомляв суду іншої адреси свого місця проживання чи перебування.

Отже, судові повістки вважаються врученими відповідачеві в день проставлення працівником пошти відмітки про відсутність відповідача за адресою місця проживання.

Частиною 4 ст. 233 передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.12.2022 №2330-5002438673 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , був хареєстрований за місцем перебування за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 16).

26.12.2026 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 26.12.2022 №328 (а.с. 15)

Рішенням Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 29.12.2022 № 52330-18303026-2021-1, на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, було призначено допомогу переміщеним особам на проживання з 01.12.2022 у розмірі 3000,00 грн. як дитині, оскільки він на час звернення не досягнув 18 років (а.с.17).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Механізм взяття на облік внутрішньо переміщених осіб встановлено Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01жовтня 2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (далі-Порядок № 509).

Призначення та виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам регулюється Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (далі-Порядок № 332).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку № 509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з п. 2 Порядку №332, з 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Згідно з п. 5 Порядку № 332, внутрішньо переміщені особи несуть відповідальність за достовірність інформації, наданої для отримання допомоги.

У серпні 2023 року за результатами перевірки, проведеної Міністерством фінансів України, було встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отримував допомогу самостійно на себе з грудня 2022. Мати відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у Вознесенівському районі міста Запоріжжя отримувала допомогу ВПО на себе та двох дітей, у т.ч. і відповідач з 01.05.2022 по 31.07.2023 включно. Відповідач не повідомив структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про зміну життєвих обставин.

Виплата допомоги відповідачеві та його матері ОСОБА_2 була зупинена до з`ясування обставин.

18 вересня 2023 року ОСОБА_1 надав до Департаменту заяву про згоду добровільно погашати суму переплати замість матері ОСОБА_2 .

Спеціалістами Департаменту був проведений розрахунок неправомірно отриманих сум допомоги та прийняте рішення про утримання надміру виплачених сум допомог від 19.09.2023.

В результаті проведеної роботи, з поточних нарахувань допомоги на ппоживання ВПО ОСОБА_3 було утоимано 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок). Станом на момент подання позову, сума переплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 складає 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

Відповідач самостійно прийняв рішення про зміну місця проживання та надав заяву про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу, його мати не повідомила про зміну обставин, які впливають на право отримання допомоги. В той же час, ані відповідач, ані його мати, всупереч вимогам діючого на той час Порядку № 332, чинного Порядку № 509, так і не повідомили позивача про зміни, які вплинули на розмір даної допомоги. Відповідач своєю заявою від 18.09.2023 взяв зобов`язання погасити суму переплати на себе.

Таким чином за період з грудня 2022 року по липень 2023 року виникла переплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яка підлягає поверненню у розмірі 12 000,00 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.22).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 18.09.2023 зазначено про добровільнуе повернення надміру переплавених коштів допомоги ВПО за період з грудея 2022 по липень 2023 року (а.с.18).

Відповідно до службової записки від 22.09.2023 зазначено, що в результаті проведеної веритифікації отримувачів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відділом призначення було виявлено факт отримання подвійної виплати. Громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа разом з неповнолітнім на момент реєстрації сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 в Вознесенівському районі з 02.05.2022. Отримувала допомоги ВПО з 01.05.2022 по 31.07.2023 (а.с.19).

Відповідно до рішення про утримання надміру виплачених сум допомог від 19.09.2023 року № 5233_500031_ Р, ОСОБА_1 , який проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_3 і одержує допомогу ВПО у розмірі 2000,00 грн. установлено, що сума переплати 22 000,00 грн. за період 01.12.2022 по 31.07.2025 (а.с.20).

Відповідно до повідомлення про припинення надання та повернення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 09.05.2024 № 04.01-06/3463 Положенцеву Денису Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради повідомлено, що з поточних нарахувань було утримано 10 000,00 грн., залишок боргу склав 12 000,00 грн, які йому необхідно повернути до 20.07.2024 за відповідними реквізитами (а.с.21).

Відповідно до заяви № 1115 від 02.05.2022 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , має неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.24).

Відповідно до рішення від 26.05.2022 департамнтом соціального захисту населення ЗМР по Вознесенівському району призначено виплату як ВПО ОСОБА_2 в розмірі 2 000,00 грн., ОСОБА_4 дитині до 18 років в розмірі 3 000,00 грн. та ОСОБА_1 дитині до 18 років в розмірі 3 000,00 грн., що разом складає 8 000,00 грн. на місяць (25).

Відповідно до службової записки від 22.09.2023 зазначено, що в результаті проведеної веритифікації отримувачів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, відділом призначення було виявлено факт отримання подвійної виплати. З Вознесенівським районом та з`ясовано, що ОСОБА_1 ще отримує допомогу у складі сім`ї своєї матері ОСОБА_2 (а.с.26). Отримував допомогу ВПО з 01.05.2022 по 31.07.2023 у розмірі 22 000, 00 грн. (а.с.19).

Відповідно до п. 29 Порядку № 332 у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку. Кошти надміру перерахованої (виплаченої) допомоги повертаються отримувачами на небюджетні рахунки органів соціального захисту населення, відкриті в Казначействі. Повернуті кошти, перерахування (виплату) яких проводило Мінсоцполітики, протягом 15 робочих днів місяця, що настає за місяцем, в якому були повернуті кошти, але не пізніше ніж 26 грудня поточного року, орган соціального захисту населення перераховує на рахунок Мінсоцполітики, відкритий в Казначействі, з розподілом коштів за місяцями та роками, в яких проводилася відповідна виплата. Повернуті кошти Мінсоцполітики використовує з дотриманням бюджетного законодавства. Орган соціального захисту населення інформує щомісяця до 5 числа наступного періоду територіальний орган Нацсоцслужби про повернення надміру виплачених коштів допомоги отримувачами та банками за формою, яка визначена Нацсоцслужбою.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 1 статті 1213 ЦК України, визначено, що особа, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 07.02.2024 по справі №910/3831/22 зазначила, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Про розмір надмірно отриманої суми допомоги відповідача повідомлено повідомленням Департаменту від 09.05.2024 №04-01-06/3463 про відшкодування шкоди (а.с. 21), з пропозицією повернути надмірно отримані бюджетні кошти у добровільному порядку, однак на момент звернення позивача до суду з позовною заявою, відповідачем не повернуто виплачену державну допомогу на проживання ВПО.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідач, доказів на спростування поданого департаментом розрахунку заборгованості, зокрема таких, що підтверджували б сплату заборгованості в повному обсязі чи відсутність такої, суду не надав.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 3328,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272, 280-289, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради в особі представника Юрія Швеця до ОСОБА_1 про стягнення коштів надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає як внутрішьно переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради (ЄДРПОУ 37573438, адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Вячеслава Зайцева, буд. 14) надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з грудня 2022 року по липень 2023 року у загальному розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень, 00 копійок та судовий збір в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Копію рішення суду надіслати сторонам в порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 01 червня 2026 року.

Суддя: О.О. Романько