Ухвала суду № 136993782, 14.04.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8092/21

1-кп/308/557/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду в м. Ужгороді кримінальне провадження №12019070000000273, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.09.2019 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Нижня Яблунька Турківського району Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні 2 дітей, працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч.3 ст. 197-1 КК України,

встановив:

25.06.2021 від Закарпатської обласної надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070000000273 від 27.09.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до обвинувального акту встановлено, що згідно ч. 2 ст. 78 Земельного Кодексу України (реєстраційний 2768-ІІІ) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Як визначено ст. 79-1 Земельного Кодексу України (реєстраційний 2768-III) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 80 Земельного кодексу України (реєстраційний 2768-ІІІ) визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

У відповідності до ст. 83 Земельного кодексу України (реєстраційний 2768-ІІІ) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Крім цього, статтею 206 Земельного кодексу України (реєстраційний 2768-ІП) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Ст. ст. 27 - 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (реєстраційний № 2628-VIII від 23.11.2018) врегульовано порядок здійснення будівництва, він передбачає обов`язкову наявність сформованої земельної ділянки з кадастровим номером, отримання містобудівних умов та обмежень, виготовлення будівельного паспорт, надання повідомлення про початок підготовчих та в подальшому будівельних робіт.

14.11.2007 року на підставі договору купівлі продажу №630 від 10.10.2007 укладеному між Ужгородською міською радою та ТОВ «Влад» (код ЄДРПОУ 22102669) право власності на будівлю розташовану за адресою м. Ужгород вул. Підгірна. 25 зареєстровано за ТОВ «Влад».

В період з 2007 по 2019 роки земельна ділянка за адресою м. Ужгород вул.. Підгірна, 25 не була сформована та не внесена до Державного земельного кадастру, рішення щодо цієї земельної ділянки Ужгородською міською радою не приймалися.

Так, 25.03.2019, ОСОБА_4 , будучи єдиним засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар» код ЄДРПОУ 42857703, яке є правонаступником ТОВ «Влад» та власником об`єкту нерухомого майна - будівлю, загальною площею 335.9 м.кв. в АДРЕСА_2 , зареєстрував за товариством право власності на зазначене нерухоме майно.

10.07.2019 ОСОБА_4 , зменшив статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар», шляхом отримання об`єкту нерухомого майна - будівлі, загальною площею 335.9 м. кв. в АДРЕСА_2 у свою приватну власність, після чого право власності на зазначену будівлю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано особисто за ним, і він став єдиним власником будівлі, як фізична особа.

В період з кінця березня 2019 року по 11.02.2021 року, ОСОБА_4 , всупереч ст. ст. 78, 79-1 Земельного кодексу України, достовірно знаючи, що земельна ділянка під будівлею не перебуває у власності або ж в користуванні, без формування земельної ділянки у порядку відведення земельної ділянки із комунальної власності, умисно, всупереч встановленому законом порядку, неодноразово ігноруючи звернення та приписи уповноважених осіб управління ДАБК виконавчого комітету Ужгородської міської ради припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 08.04.2019, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 08.04.2019, припис від 03.09.2019 щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, та припис від 03.09.2019 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, без отриманням містобудівних умов та обмежень для проектування по вул. Підгірна, 25, без погодження проектної документації, за участі невстановлених найманих працівників, здійснив самовільне будівництво на частині земельної ділянки, дотичної до належної йому будівлі за адресою АДРЕСА_2 , умисно будівництвом, вийшовши за межі абрисів старої будівлі, таким чином здійснивши самовільне зайняття земельної ділянки Ужгородської міської ради, загальною площею 0,0166 га. вартістю 208 857,21 грн., що у 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим завдано значної шкоди її законному власнику.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному власнику.

Крім цього, в період з кінця березня 2019 року по 11.02.2021 року, ОСОБА_4 , всупереч ст.ст. 78, 79-1 Земельного кодексу України, достовірно знаючи, що земельна ділянка під будівлею не перебуває у власності або ж в користуванні, без формування земельної ділянки у порядку відведення земельної ділянки із комунальної власності, умисно, всупереч встановленому законом порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», неодноразово ігноруючи звернення та приписи уповноважених осіб управління ДАБК виконавчого комітету Ужгородської міської ради припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 08.04.2019, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 08.04.2019, припис від 03.09.2019 щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, та припис від 03.09.2019 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, без отриманням містобудівних умов та обмежень для проектування по вул. Підгірна, 25, без погодження проектної документації, за участі невстановлених найманих працівників, здійснив самовільне будівництво на частині земельної ділянки, дотичної до належної йому будівлі за адресою АДРЕСА_2 , умисно будівництвом, вийшовши за межі абрисів старої будівлі, таким чином здійснивши самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 197-1 КК України, як самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальні правопорушення: передбачене ч. 1 ст. 197-1 КК України є кримінальним проступком; передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК України є нетяжким злочином.

14.04.2026 року обвинувачений та його захисник подали до суду клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 197-1 КК України та ч. 3 ст. 197-1 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, та просили кримінальне провадження закрити в цій частині.

Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчинених кримінальних правопорушеннях не визнав, але підтримав заявлене клопотання та просив звільнити його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. ч. 1,3 ст. 197-1 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просив звільнити його підзахисного від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. ч. 1, 3 ст. 197-1 КК України, так як з дня вчинення кримінального правопорушення (подія злочину датована у кримінальному провадженні №12019070000000273 11.02.2021) спливли строки притягнення його до відповідальності.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. ч. 1, 3 ст. 1977-1 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, заслухавши позицію обвинуваченого, його захисника, свідків, а також прокурора, роз`яснивши обвинуваченому наслідки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, зокрема, що таке звільнення не є реабілітуючою підставою, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим, тобто суд, встановивши наявність всіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на цій підставі незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа).

З обвинувального акту у кримінальному проваджені №12019070000000273 відомості про яке внесено до ЄРДР від 27.09.2019 вбачається, що подія злочину, передбаченого ч. 1, ч. 3 ст. 197-1 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_4 мала місце 11 лютого 2021 року.

Санкція частини першої (1) статті 197-1 КК України (в редакції чинній станом на 11.02.2021) передбачає покарання у виді штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців.

Згідно зі статтею 12 КК України, злочин передбачений частиною першою (1) статті 197-1 КК України віднесений до категорії кримінальних проступків.

Санкція частини третьої (3) статті 197-1 КК України (в редакції чинній станом на 11.02.2021) передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років.

Згідно зі статтею 12 КК України, злочин передбачений частиною третьою (3) статті 197-1КК України віднесений до категорії нетяжких злочинів.

Відповідно до вимог пункту першого (1) частини першої (1) статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Згідно вимог пункту другого (2) частини першої (1) статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більш двох років.

Відповідно до пункту першого (1) частини другої (2) статті 284 КК України кримінальне провадження закривається судом, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Слід зазначити, що згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 93-110) право власності на об`єкти нерухомості за адресою: м. Ужгород, вул. Підгірна, 25, не зареєстровано за ОСОБА_4 , а зареєстровано за іншими особами в період з 02.04.2021 по 07.04.2021, які 19.04.2021 створили ОСББ «Підгірна 25», до виключної компетенції загальних зборів якого належить: «прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку….»; розпорядження спільним майном, тощо. Вказане свідчить про те, що з 19.04.2021 ОСОБА_4 позбавлений будь-якої можливості добровільно звільнити земельну ділянку чи знести самовільну будівлю на самовільно зайнятій земельній ділянці. Відповідно, на думку суду, 19.04.2024 є датою початку строку притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч. ч. 1,3 ст. 197 КК України.

Тож, у зв`язку з тим, що з дня інкримінованих обвинуваченому злочинів, передбачених ч. ч. 1,3 ст. 197-1 КК України минуло більше трьох років, останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за даною статтею на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження - закриттю.

При цьому судом враховано, що строк притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за вказаним злочином сплив, переривання перебігу давності чи його зупинення не було, від слідства або суду обвинувачений не ухилявся, даних про притягнення його до кримінальної відповідальності до закінчення вказаного строку немає, обчислення строків давності є правильним.

Обвинувачений не заперечував проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав і надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності, при цьому вину в пред`явленому йому обвинуваченні не визнав.

Щодо не визнання обвинуваченим вини, суд зазначає наступне.

Дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України (прим. сплив строку давності, відсутність обставин, що зумовлюють переривання чи зупинення такого) є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов`язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.11.2020 у справі № 455/229/17.

Окрім цього судом встановлено, що цивільного позову у даному кримінальному провадженню не заявлено.

У межах кримінального провадження №12019070000000273 від 29.09.2019 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.05.2021 року (справа № 308/11929/19) накладено арешт із забороною користування, у тому числі проведення будь-яких будівельних та ремонтних робіт та розпорядження на земельну ділянку, яка є не сформованою та є сусідньою із земельною ділянкою, що має кадастровий номер 2110100000:31:003:0085, на якій здійснюється самовільне будівництво, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0166 га.

Земельну ділянку, яка є не сформованою та є сусідньою із земельною ділянкою, що має кадастровий номер 2110100000:31:003:0085, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0166 га визнано та приєднано в якості речових доказів у кримінальному провадженні №12019070000000273.

Частиною 9 ст. 100 КПК України окреслено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

У відповідності до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, майно, яке зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, конфіскується, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про його незаконне використання. У такому разі зазначене майно повертається власнику (законному володільцю).

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги що земельна ділянка, яка є не сформованою та є сусідньою із земельною ділянкою, що має кадастровий номер 2110100000:31:003:0085, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0166 га не є предметом кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні №12019070000000273, санкції ч.1, 3 ст. 197-1 Кримінального кодексу України не передбачає спеціальної конфіскації чи покарання у виді конфіскації майна, цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено, тому арешт, накладений на земельну ділянка, яка є не сформованою та є сусідньою із земельною ділянкою, що має кадастровий номер 2110100000:31:003:0085, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0166 га підлягає скасуванню.

У кримінальному провадженні проведено земельно-технічні експертизи, пов`язані з встановленням обставин справи, а саме: земельно-технічну експертизу від 20.03.2020 №15/37, витрати на проведення якої становлять 2 983 грн 19 коп.; земельно-технічну експертизу від 13.04.2021 № КСЕ-19/107-21/2352, витрати на проведення якої становлять 4 576 грн 60 коп; судову земельно-технічну та земельну оціночну експертизу від 27.04.2020 №454/04-20; судову земельно-оціночну експертизу від 21.04.2021 №502/04-21.

Відповідно до положень ст. 122 КПК витрати, пов`язані із залученням спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених КПК, у тому числі ст. 124 КПК. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У відповідності до постанови ККС ВС від 16.07.2025 у справі № 712/1678/18, у разі закриття кримінального провадження (навіть з нереабілітуючих підстав) витрати на проведення експертизи ініційованої органом досудового розслідування покладаються на рахунок держави, поза як норма частини другої (2) статті 124 КПК України свідчить, що процесуальні витрати сторони обвинувачення на проведення експертиз у певному кримінальному провадженню здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України без окремого судового рішення, а їх покладення на обвинуваченого здійснюється лише у разі ухвалення обвинувального вироку, за умови належного документального підтвердження.

З огляду на вищевказане витрати на проведення експертиз в даному кримінальному провадженні необхідно віднести за рахунок Державного бюджету України.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 12, 49 КК України, ст. ст. 124, 128-129, 182, 284-288, 369, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частина першою і третьою (1,3) ст. 197-1 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, задовольнити.

На підставі ст. 49 КК України обвинуваченого ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою і третьою (1,3) ст. 197-1 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070000000273 від 27 вересня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою і третьою (1,3) ст. 197-1 КК України закрити, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Скасувати арешт земельної ділянка, яка є не сформованою та є сусідньою із земельною ділянкою, що має кадастровий номер 2110100000:31:003:0085, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0166 га, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.05.2021 року (справа № 308/11929/19).

Процесуальні витрати за проведення експертиз: від 20.03.2020 №15/37у сумі 2 983 грн. 19 коп.; від 13.04.2021 № КСЕ-19/107-21/2352, у сумі 4 576 грн. 60 коп., здійснити за рахунок Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1