Ухвала суду № 136993669, 01.06.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1690/26

Номер провадження 1-кс/305/193/26

УХВАЛА

01.06.2026. Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши клопотання заступника начальника СВ Рахівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Козятин, Вінницької області,

мешканця АДРЕСА_1 , українця,

громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера,

невійськовозобов`язаного, на утриманні осіб не має, не

судимого,

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся в суд з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

Клопотання мотивовано тим, що відомості про дане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2026 за №12026071140000208 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тобто незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів. ОСОБА_5 , у період травня 2026 року, маючи умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, розуміючи встановлений порядок перетину державного кордону під час воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України № 64/2022, який неодноразово продовжувався та діє на даний час, будучи обізнаним, що на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України віком від 23 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, за попередньою домовленістю з ОСОБА_7 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами чоловічої статі, про спільне вчинення незаконного переправлення трьох громадян України через державний кордон України, шляхом сприяння їхньому переміщенню до ділянки державного кордону України з Румунією поблизу смт Великий Бичків, Рахівського району Закарпатської області, за грошову винагороду у розмірі від 3000 до 8000 доларів США з однієї людини. В середині квітня 2026 року (точний час не встановлено), ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за допомогою мобільного месенджера «Тelegram» зв`язались з невстановленою особою на ім`я « ОСОБА_10 » та домовився про організацію їх незаконного перетину Державного кордону України за грошову винагороду в сумі 8000 доларів США з однієї людини, після чого невстановлена особа надала вказівку ОСОБА_11 та ОСОБА_9 бути на зв`язку та очікувати подальших вказівок. 28.05.2026 до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повторно зателефонувала невстановлена особа на ім`я « ОСОБА_10 » який надав вказівку останнім прибути до АЗС «WOG», яка знаходиться в місті Коломия, Івано-Франківської області, куди останні прибули 29.05.2026. В кінці травня 2026 року (точний час не встановлено), ОСОБА_11 за допомогою мобільного месенджера «Telegram» зв`язався з невстановленою особою та домовився про організацію його незаконного перетину Державного кордону України за грошову винагороду в сумі 3000 доларів США, після чого невстановлена особа надала вказівку ОСОБА_11 бути на зв`язку та очікувати подальших вказівок. Так 29.05.2026 09:00 годині невстановлена особа повторно зателефонувала ОСОБА_11 і надала вказівку виходити з місця свого проживання ( АДРЕСА_2 .) та сідати до автомобіля марки «Мercedes-Benz Sprinter» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_5 та в якості пасажира перебував ОСОБА_12 , після того, як ОСОБА_11 сів до вантажного відділення, то ОСОБА_7 замаскував останнього речами з метою маскування від правоохоронних органів, та всі троє на вище вказаному автомобілі вирушили в напрямку м. Коломия Івано-Франківської області. Далі, 29.05.2026 близько 15:00 години, ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на автомобілі марки «Mercedes-Benz Sprinter» з державним номерним знаком НОМЕР_2 прибули до АЗС «WOG», яка знаходиться в місті Коломия, Івано-Франківської області, де їх вже очікували ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .. Так ОСОБА_7 надав вказівку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 сідати до вантажного відділення вказаного вище автомобіля, та їх також було прикидано речами, після чого ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою виконання раніше узгодженого плану, спрямованого на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України з Румунією вирушили в напрямку Закарпатської області до смт Великий Бичків, Рахівського району. Перед населеним пунктом ОСОБА_14 , ОСОБА_5 здійснив зупинку, а ОСОБА_7 своєю чергою роздав ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 рятувальні жилети та надав вказівку їх вдягнути, після чого провів детальний інструктаж від моменту подолання загороджувального паркану інженерного захисту державного кордону України з Румунією, подолання річки Тиса, і до моменту його затримання прикордонною поліцією Румунії та подальшої поведінки, після чого вирушили в напрямку державного кордону України. Однак, о 23:00 годині 29.05.2026 ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було затримано працівниками Державної прикордонної служби за 25 метрів від Державного кордону, біля 309 прикордонного знаку, біля русла річки Тиса в смт Великий Бичків, Рахівського району, Закарпатської області та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За таких обставин, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме, сприяння організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України вказівками, порадами, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яку незаконно переправляли через державний кордон України, щодо декількох осіб, з корисливих мотивів. 30.05.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 30.05.2026, останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Повідомлення про підозру ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколами допиту свідків, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімком за участі свідків, протоколом затримання, іншими матеріалами кримінального провадження. Під час досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які обгрунтовують підозру ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, необхідністю застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Щодо ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду, зазначає, що усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 з метою уникнення покарання і затягування справи, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Дійсним є такий ризик у розрізі того, що підозрюваний будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду в подальшому може виїхати зі свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зазначає, що цей ризик належно вмотивований тим що не всі докази у кримінальному провадженні на даній стадії досудового розслідування відшукані, тому є достатні підстави вважати що ОСОБА_5 перебуваючи на волі зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою не доказування його вини в подальшому. Також, наявний ризик щодо можливості підозрюваного незаконно впливати свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності, оскільки не всі свідки на час розгляду даного клопотання, ще не допитані. Оцінюючи наявність цього ризику у кримінальному провадженні, слід виходити з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та розуміти, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні зі свідками, яким відомі обставини вчинення злочину, у якому останній обгрунтовано підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Тим самим, наявності ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Ризик того, що ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обгрунтовує тим, що він може ухилятися від виконання процесуальних обов`язків, визначених ч. 7 ст. 42 КПК України, а саме ухилятися від явки на виклик до слідчого. Ризик того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, обгрунтовує тим, що останній ніде не працює, підозрюється у тяжкому корисливому злочині. Крім цього, просить при розгляді клопотання також врахувати діючий на даний час та на час вчинення кримінального правопорушення воєнний стан на території України, введений та продовжений Указом Президента України у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. На думку сторони обвинувачення, всі зазначені у ч. 1 ст. 194 КПК України обставини є доведеними, а тому є достатні підстави для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти настанню вищенаведених ризиків. При визначенні грошової застави просить врахувати, що ОСОБА_5 та його спільники від здійснюваної ними злочинної діяльності, а саме, незаконного переправлення однієї особи через державний кордон України за грошову винагороду в сумі 3000-8000 доларів США з однієї особи (в конкретному випадку підозрюваний та спільники мали отримати 19000 доларів США за незаконне переправлення трьох осіб через державний кордон України), крім того, до організації незаконної переправи осіб через державний кордон України підозрюваним та його спільниками було залучено один транспортний засіб, що свідчить про значний матеріальний стан осіб, які підозрюються у вчиненні даного злочину. З огляду на викладене просить застосувати, щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Козятин Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, невійськовозобов`язаного, на утриманні осіб не має, не судимого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням розміру застави.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 , в судовому засіданні підтримали клопотання, просять таке задовольнити, оскільки обрання найсуворішого запобіжного заходу мотивоване наявними ризиками, а саме, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює, що за вчинене ним кримінальне правопорушення йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі від семи до дев`яти років, перебуваючи на волі він може ухилитися від досудового розслідування чи суду, негативно впливати на свідків, знищити або сховати речові докази, що перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні, з метою не доказування його вини в подальшому, також перебуваючи на волі ОСОБА_5 може продовжувати свою злочинну діяльність. Отже, на їхню думку, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не дасть змогу запобігти зазначеним ризикам та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Захисник ОСОБА_6 заперечила проти обрання щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає, що достатнім буде обрати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, оскільки він до кримінальної відповідальності притягується вперше й наміру ухилятися від слідства та суду не має, адже у нього є міцні соціальні зв`язки, має на своєму утриманні мити похилого віку. Підозрюваний займається волонтерством й перевозив волонтерські речі. Він не здійснював протиправних дій, в яких його підозрюють. Свідки кримінального провадження вже допитані. Сторона обвинувачення не довела, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 .

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він їхав в автомобілі у місто Ужгород і з ним також їхав ОСОБА_15 , який попросив його підібрати у Коломиї людей, яких він бачив вперше, раніше їх не знав. Він не бачив того, що вони були приховані речами волонтерів. Наміру ухилятися від слідства та суду в нього не має.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 та п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділення Рахівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження за №12026071140000208 від 30.05.2026, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2026 за ч.3 ст.332 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР від 30.05.2026.

ОСОБА_5 30.05.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів.

Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред`явлену ОСОБА_5 , підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1999 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Водночас слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 , є тяжким, за яким підозрюваному загрожує покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що може спонукати підозрюваного ухилятися від слідчого, прокурора, суду. При оцінці даного ризику, слідчим суддею взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010, у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

З-поміж іншого, на підтвердження наявності ризику переховування свідчить і той факт, що ОСОБА_5 , підозрюється у незаконному переправленні осіб через державний кордон України та Румунії, а отже йому можуть бути відомі способи перетинання кордону, поза межами пунктів пропуску, з метою переховування від органу досудового розслідування та суду.

За таких обставин, слідчий суддя прийшов до висновку щодо доведеності існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Оцінюючи наявність ризику вплив на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить зі встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні зі свідками, яким відомі обставини вчинення злочину, у яких останній підозрюється, може здійснювати на них вплив шляхом, вмовляння, підкупу чи погрози, з метою можливої зміни вже даних ним показів у даному кримінальному провадженні на його користь, або відмови від показань, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Тим самим, наявності ризику впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

Свідок у кримінальному провадженні ще не допитаний судом, отже не виключено, що підозрюваний може незаконно впливати на нього.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочину, пов`язаного з організацією незаконного перетину державного кордону, шляхом надання порад та вказівок, не виключено, що останній може вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, заробляючи таким чином на проживання.

Таким чином, слідчий суддя прийшов до переконання, що слідчим під час розгляду клопотання доведено обгрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту не зможуть достатньою мірою запобігти ризикам, визначеним в ст.177 КПК України. Про дані обставини свідчать тяжкість, характер та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваному злочину, а також те, що підозрюваний має незначні соціальні зв`язки, може координувати свої дії з іншими особами, які не встановлені органом досудового розслідування, перебуваючи під домашнім арештом, чинити перешкоди у встановленні свідків, виявленні інших доказів, шляхом надання порад, вказівок, щодо їх приховування впливу на свідків, чи продовження злочинної діяльності, не будучи обмежений запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою. Окрім цього, про неможливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу свідчить і те, що вони не зможуть забезпечити уникнення переховування підозрюваного від органу досудового розслідування у разі його втечі за межі країни, поза пунктами пропуску.

При цьому, аргументи, на які посилаються підозрюваний та його захисник, як підставу для відмови у задоволенні клопотання, на переконання слідчого судді, з огляду на обставини, встановлені в ході судового засідання, не спростовують доводи органу досудового розслідування, не підтверджені відповідними доказами, і не є такими, що забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та суттєво не зменшують ризики, передбачені ст.177 КПК України, тому слідчий суддя дійшов до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого відділення Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 .

Крім того, частиною 3 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Для того щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст.ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує, характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також дані про особу підозрюваного. Так, ОСОБА_5 , має постійне місце проживання, пенсіонер, на утриманні непрацездатаних чи неповнолітніх осіб не має. При цьому, злочин в якому підозрюється ОСОБА_5 , вчинений в умовах воєнного стану, у сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України з Румунією, підозрюється у вчиненні злочину з корисливих мотивів, отже міг отримувати значні грошові кошти за вчинення дій, які орган досудового розслідування обґрунтовано кваліфікував, як кримінальне правопорушення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства ("Летельє проти Франції"), на підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що застава у визначених в п.2 ч.5 ст.182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 , покладених на нього обов`язків, отже така, на думку суду повинна бути призначена у розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на рівні (3328) гривень, відповідно становить 665600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот гривень), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

У разі внесення застави, на ОСОБА_5 , відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду; повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до органу Державної міграційної служби за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.177,178,181,183,186,193,196,197,309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді особистого особистого зобов`язання - відмовити.

Клопотання слідчого СВ Рахівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Козятин, Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, невійськовозобов`язаного, на утриманні осіб не має, несудимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, починаючи з 30.05.026 по 29.07.2026, включно.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Козятин, Вінницької області, мешканцю АДРЕСА_1 , заставу в розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, зокрема на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Козятин, Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_5 , у зв`язку з внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 29 липня 2026 року.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

1. прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою;

2. не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду;

3. повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4. здати на зберігання до органу Державної міграційної служби за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5. утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк до 29 липня 2026 року.

У разі невиконання зазначених вище обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Контроль за виконанням ухвали у разі внесення застави покласти на Дніпровське управління поліції у місті Києві (02100, м. Київ, вул. Вінстона Черчеля, 2).

Ухвала підлягає негайному виконанню Рахівським РВП ГУНП в Закарпатській області, а в разі внесення застави в частині покладених обов`язків виконання ухвали доручити Дніпровському управлінню поліції у місті Києві.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу визначити до 29 липня 2026 року.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рахівського районного суду: ОСОБА_1