Ухвала суду № 136992992, 01.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

01 червня 2026 р. Справа № 520/13918/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 до Мобільного рятувального центру швидкого реагування "Донецьк - Луганськ" Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Мобільного рятувального центру швидкого реагування «Донецьк- Луганськ» державної служби України з надзвичайних ситуацій, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 24.01.2020 по 09.02.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати Мобільно рятувальний центр швидкого реагування «Донецьк-Луганськ» державної служби України з надзвичайних ситуацій здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:

з 24.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

з 01.01.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

з 01.01.2023 по 09.02.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

28.05.2026 до суду надійшло клопотання Мобільного рятувального центру швидкого реагування "Донецьк - Луганськ" Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому заявник просив:

- визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Мобільного рятувального центру швидкого реагування «Донецьк Луганськ» ДСНС України;

- застосувати наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в Мобільному рятувальному центрі швидкого реагування «Донецьк - Луганськ» ДСНС України та був звільнений зі служби 09.02.2023. Водночас позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» лише 28.05.2026, тобто більш ніж через три роки після звільнення позивача зі служби та виникнення спірних правовідносин. Заявник вказує, що позивач протягом тривалого часу після звільнення зі служби не вчиняв дій, спрямованих на захист порушених прав, та лише у 2026 році, після звернення за правовою допомогою, почав формувати власну правову позицію щодо можливого неправильного обрахунку грошового забезпечення.

Крім того, у клопотанні зазначено, що позивач щомісячно отримував грошове забезпечення, був обізнаний з його складовими, розміром посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавками та іншими виплатами, а також мав можливість своєчасно ознайомитися з відповідними розрахунками та, у разі незгоди, оскаржити їх у встановленому законом порядку.

Заявник наголошує, що остаточний розрахунок при звільненні було проведено у лютому 2023 року, а тому саме з цього моменту позивачу було відомо про всі складові та розмір виплаченого йому грошового забезпечення. Отже, на думку заявника, не пізніше 09.02.2023 позивач повинен був дізнатися про обставини, які наразі вважає порушенням своїх прав. Також, вважає, що отримання юридичної консультації чи зміна правової позиції особи не змінює моменту, коли така особа дізналася або повинна була дізнатися про фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Заявник також зазначає, що заявлені позивачем вимоги стосуються проходження публічної служби та виплати грошового забезпечення особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а тому спір виник у зв`язку з проходженням та припиненням публічної служби.

Враховуючи викладене, заявник вважає, що позивач, звернувся до суду із пропуском установленого процесуального строку, а заява про поновлення строку звернення до суду із належним обґрунтуванням поважності причин його пропуску відсутня.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

За змістом частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу у застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком.

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період проходження служби з 24.01.2020 по 09.02.2023.

Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого статтею 43 Конституції України права на працю, а тому до спорів щодо виплати грошового забезпечення особам, які перебувають або перебували на публічній службі, у частині, не врегульованій спеціальним законодавством, підлягають застосуванню положення законодавства про працю.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, минуло не більше одного року.

Разом з цим відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 та закінчився 30.06.2023.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 зазначав, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Водночас вказане тлумачення стосувалося редакції статті 233 КЗпП України, чинної до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX. Після набрання чинності зазначеним Законом строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі щодо виплати належних працівнику сум, обмежений строками, визначеними статтею 233 КЗпП України.

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11.12.2025 частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України, у частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Разом з тим Конституційний Суд України у вказаному рішенні розмежував тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, який передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, та строк звернення звільненого працівника до суду щодо виплати сум, що належать йому при звільненні, який передбачений частиною другою статті 233 КЗпП України.

Отже, висновки Конституційного Суду України щодо неконституційності частини першої статті 233 КЗпП України не усувають необхідності застосування до звільненого працівника положень частини другої статті 233 КЗпП України у спорах про виплату сум, що належать при звільненні.

Аналогічний підхід щодо розмежування строків звернення до суду залежно від змісту спірних правовідносин та статусу особи як такої, що перебуває у трудових відносинах або вже звільнена, висловлено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 19.11.2025 у справі № 420/27284/24.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 звернув увагу на те, що положення частини першої статті 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX поширюються на ті правовідносини, які виникли після набрання цією нормою чинності.

Верховний Суд також неодноразово зазначав, що при визначенні початку перебігу строку звернення до суду вирішальним є момент, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а не момент, коли така особа надала відповідним обставинам юридичну оцінку, отримала правову допомогу або почала вчиняти дії щодо реалізації свого права на судовий захист.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 зазначено, що для визначення початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення, а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Також Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 зазначив, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв`язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач проходив службу в Мобільному рятувальному центрі швидкого реагування «Донецьк - Луганськ» Державної служби України з надзвичайних ситуацій та був звільнений зі служби 09.02.2023.

Позовні вимоги стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 24.01.2020 по 09.02.2023, тобто до дня звільнення позивача зі служби.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідного перерахунку грошового забезпечення відповідачем не було проведено як у період проходження служби, так і при звільненні, що, на думку позивача, вбачається з копій карток про грошове забезпечення.

Отже, за наведеними у позовній заяві обставинами, позивач мав реальну можливість дізнатися про розмір нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення щонайменше на момент звільнення зі служби та проведення остаточного розрахунку, тобто 09.02.2023.

При цьому посилання позивача на те, що лише після звернення за правовою допомогою ним з`ясовано неправильність обрахунку грошового забезпечення, не свідчить про зміну моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, оскільки отримання правової допомоги є моментом формування правової позиції особи, а не моментом виникнення або виявлення фактичних обставин порушення.

Суд також враховує, що позивач просить здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за минулий період, який завершився 09.02.2023.

Таким чином, з огляду на дату звільнення позивача зі служби - 09.02.2023, а також дату звернення до суду - 28.05.2026, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду після спливу строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем до матеріалів позовної заяви не додано.

За правилами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням підстав для поновлення строку, а також докази поважності причин його пропуску.

Щодо клопотання Мобільного рятувального центру швидкого реагування «Донецьк - Луганськ» Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання неповажними причин пропуску строку звернення до суду та застосування наслідків, передбачених статтею 123 КАС України, суд зазначає наступне.

Станом на час вирішення питання про відкриття провадження у справі позивачем не подано заяви про поновлення строку звернення до суду та не наведено причин пропуску такого строку, які підлягають оцінці судом у встановленому законом порядку.

За змістом статті 123 КАС України у разі подання позову після закінчення строків звернення до суду без заяви про поновлення пропущеного строку першочерговим процесуальним наслідком є залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для подання відповідної заяви або зазначення інших підстав для поновлення строку.

Отже, питання щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку звернення до суду може бути вирішене судом після подання позивачем відповідної заяви та доказів на підтвердження наведених у ній обставин, або після спливу строку, наданого судом для усунення недоліків позовної заяви.

За таких обставин клопотання відповідача є передчасним, оскільки позивачу має бути надано строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

З огляду на викладене, позовна заява подана без додержання вимог частини шостої статті 161 КАС України, а тому відповідно до статей 123, 169 КАС України підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Мобільного рятувального центру швидкого реагування "Донецьк - Луганськ" Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання неповажними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з позовом відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Мобільного рятувального центру швидкого реагування "Донецьк - Луганськ" Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням підстав для поновлення строку, а також надання доказів поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що неподання заяви в зазначений строк або визнання судом неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, є підставою для повернення позовної заяви.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Полях