Рішення № 136992757, 01.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 р. № 520/7171/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (проспект Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 38621185), Державного підприємства "ІНФОРЕСУРС" (вул. Олександра Довженка, буд. 3, м. Київ, 03057, ЄДРПОУ 37533381) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України, що полягає в невжитті заходів для виправлення недостовірних відомостей у ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 про послідовність здобуття освіти відповідно до фактичних даних;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України забезпечити через адміністратора бази Державне підприємство «Інфоресурс» внесення змін до відомостей ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 та змінити показник «послідовність здобуття освіти» із значення «Ні, порушує» на «Так, не порушує».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова Міністерства освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо непорушення позивачем черговості здобуття освіти є протиправною. Відтак, зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 03.04.2026 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена представнику позивача, відповідачам до їх електронних кабінетів через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Відповідач 1, в особі Міністерства освіти і науки України, скориставшись своїм правом на надання відзиву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на те, що позивач, згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобуває освіту у непослідовному порядку. Відповідач наголошує, що ОСОБА_1 навчався у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» за спеціальністю «Рухомий склад залізниць» для здобуття освітнього ступеня «бакалавр» (6 рівень НРК). У серпні 2023 року ОСОБА_1 зарахований до Липковатівського аграрного фахового коледжу за спеціальністю «Агрономія» для здобуття освітньо-професійного ступеня «фаховий молодший бакалавр» (5 рівень НРК). З огляду на викладені обставини, у довідці у відповідному полі зазначено «Ні, порушує», що відповідає дійсності. Відповідач зазначив, що підстави для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування відповідної довідки відсутні.

Відповідач 2, Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС", також подав відзив на позов. Наголошує на відсутності повноважень для ухвалення публічно-управлінських рішень у спірних правовідносинах, в розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України, відтак вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, підтримавши викладену у позовній заяві, правову позицію, вважає доводи відповідачів необґрунтованими.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив наступне.

Відповідно до архівної довідки, виданої Національним технічним університетом Харківський політехнічний інститут від 06.03.2025 №66-04-44/157, позивач 01.09.2010 був зарахований студентом 1-го курсу денної форми навчання на факультет транспортного машинобудування за рахунок державного бюджету, відповідно до наказу №1590-ІІІ від 11.08.2010.

З 12.10.2011 позивач був переведений на другий курс заочного навчання на напрям "Рухомий склад залізниць" на контрактній основі.

У подальшому, 07.11.2012, студента 3 курсу, ОСОБА_1 відраховано із навчального закладу за академічну неуспішність.

Згідно матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що позивач здобував освіту за освітнім рівнем бакалавра.

Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 842847, сформованій в Єдиній державній електронній бази з питань освіти 19.03.2026, вбачається, що позивач з 01.09.2023 зарахований до Липковатівського аграрного фахового коледжу на навчання за освітнім ступенем - фаховий молодший бакалавр на денну форму навчання за спеціальністю "Агрономія".

У зазначеній довідці № 842847 від 19.03.2026 в графі «поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»», зазначено -«Ні, порушує».

Зазначені обставини вбачаються з матеріалів справи та не заперечується сторонами.

При цьому, позивач вважає, що в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти відносно нього в графі «поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» має бути зазначено - «Так, не порушує», у зв`язку з чим позивач звертався через адвоката до відповідача з заявами про внесення змін до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

Позивач вважає, що відсутність факту здобуття вищої освіти з подальшою видачею диплому про її отримання не зумовлює підстав для відповідача для визнання порушення здобувачем освіти послідовності такого здобуття.

Міністерство освіти і науки України листом № 5/939-26 від 23.03.2026 на звернення позивача повідомило, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» рівнями освіти є, зокрема, у послідовності: перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти, третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти. Вказано, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Додатком 9 до зазначеного Порядку затверджено форму довідки, яка формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, а також на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти формувати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Зазначено, що Алгоритм встановлення послідовності рівнів здобуття освіти, який застосовується під час формування довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, викладений в листі МОН від 03.06.2024 № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти». Якщо в даних здобувача освіти, що містяться в ЄДЕБО, зокрема, у Реєстрі документів про освіту, є діючий документ про освіту з рівнем, не нижчим ніж рівень поточного навчання за денною або дуальною формою, за яким формується Довідка, в полі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначається «Ні, порушує». Послідовність рівнів зазначено у згаданому вище листі МОН. В іншому випадку (коли у порівнянні з даними про здобуту освіту послідовність рівнів не порушено) здійснюється автоматична перевірка даних усіх записів про здобуття особою освіти, що містяться в ЄДЕБО. Якщо наявна інформація про навчання, рівень якого не нижче рівня поточного навчання, за яким формується Довідка, у згаданому вище полі зазначається «Ні, порушує», а якщо інформація відсутня «Так, не порушує».

Згідно з інформацією, наявною в ЄДЕБО, у 2012 році ОСОБА_1 навчався у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» за спеціальністю «Рухомий склад залізниць» для здобуття освітнього ступеня «бакалавр» (6 рівень НРК). У серпні 2023 року ОСОБА_1 зарахований до Липковатівського аграрного фахового коледжу за спеціальністю «Агрономія» для здобуття освітньо-професійного ступеня «фаховий молодший бакалавр» (5 рівень НРК). Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Частиною першої статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.

Додатком 9 до Порядку № 560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.

З урахуванням наведеного право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

При цьому, документом, що підтверджує право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО.

Так, спірним у цій справі є питання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», у контексті застосування пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а отже правомірність формування довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.

З матеріалів справи судом встановлено, що на ім`я позивача сформовано довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 19.03.2026 № 842847, у одній із граф, яка має назву: «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначено «Ні, порушує»».

Суд зазначає, що суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, що беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регламентовані приписами Закону України «Про освіту».

Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про освіту» фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про освіту» вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

За приписами статті 40 Закону України «Про освіту» після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до ЄДЕБО в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що позивач 01.09.2010 був зарахований студентом 1-го курсу денної форми навчання на факультет транспортного машинобудування за рахунок державного бюджету, відповідно до наказу №1590-ІІІ від 11.08.2010.

З 12.10.2011 позивач був переведений на другий курс заочного навчання на напрям "Рухомий склад залізниць" на контрактній основі (наказ №2644-ІІІ від 28.10.2011).

У подальшому, 07.11.2012, як свідчить наказ №2883-ІІІ від 14.11.2012, студента 3 курсу, ОСОБА_1 відраховано із навчального закладу за академічну неуспішність.

Згідно матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що позивач здобував освіту за освітнім рівнем бакалавра.

Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 842847, сформованій в Єдиній державній електронній бази з питань освіти 19.03.2026, вбачається, що позивач з 01.09.2023 зарахований до Липковатівського аграрного фахового коледжу на навчання за освітнім ступенем - фаховий молодший бакалавр на денну форму навчання за спеціальністю "Агрономія".

Аналізуючи зазначені обставини суд дійшов висновку, що позивач фактично не здобув вищої освіти за освітнім ступенем бакалавр.

Аналогічного висновку в подібних спірних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24, від 12.11.2025 у справі № 620/16629/24 та від 15.01.2026 у справі № 300/2794/25.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи документи та правові позиції Верховного Суду з приводу аналогічних спірних правовідносин, встановлені вище факти щодо навчання позивача не можуть свідчити про здобуття позивачем відповідного рівня освіти за освітнім ступенем бакалавр у зв`язку з незавершеністю процесу здобуття освіти.

На факт незавершеності здобуття позивачем вищої освіти вказують також відомості з ЄДЕБО (щодо позивача), згідно з якими до цієї бази не включено документів про отримання позивачем відповідного рівня освіти.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту».

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 5 Закону України «Про вищу освіту» підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180- 240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90- 120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов`язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.

Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 6 Закону України «Про вищу освіту» атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Згідно з приписами статті 7 Закону України «Про вищу освіту» документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до ЄДЕБО.

Аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що фізична особа вважається такою, яка здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, що відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання необхідного обсягу відповідної освітньої програми та проходження атестації.

Таким чином, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що має підтверджуватись відповідним документом про освіту.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач не отримував документа про вищу освіту, у тому числі за рівнем вищої освіти - бакалавр.

За таких обставин, суд вважає, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки позивач здобуває перший рівень вищої освіти, який є вищим за раніше здобутий ним рівень повної загальної середньої освіти.

Отже, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо того, що позивач порушив послідовність здобуття рівнів освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» з тих підстав, що позивач уже здобував освіту за рівнем, який був подібний наявному у нього рівню освіти, отримував необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24, від 12.11.2025 у справі № 620/16629/24 та від 15.01.2026 у справі №300/2794/25.

Щодо питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО, суд зазначає таке.

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, яке затверджене наказом МОН України від 08.06.2018 № 620, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за № 1132/32584 (далі - Положення №620).

Зазначене Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» з метою визначення порядку функціонування ЄДЕБО в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб. Такі приписи містяться у абзаці першому пункту 1 розділу I вказаного Положення.

У абзаці четвертому пункту 2 розділу I цього ж Положення № 620 наведений перелік уповноважених суб`єктів, а саме: розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб`єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством.

Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є МОН України, технічним адміністратором - ДП «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (пункт 5 розділу I Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти).

Згідно зі змістом приписів підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ Положення № 620 ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб`єктами освітньої діяльності документів у сферах, у тому числі вищої освіти.

Уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО, що передбачено пунктом 12 розділу III цього Положення.

Відповідно до норм, що містяться у підпунктах 1, 3 та 6 пункту 1 розділу IV Положення № 620 розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб`єкт виконує, зокрема, такі основні функції: вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення № 620 уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

З огляду на вищевказані норми Положення № 620 суд дійшов висновку, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб`єкт.

При цьому за змістом пункту 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.

Це означає, що заклад освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчався позивач, в силу своїх повноважень в ЄДЕБО, не має технічної можливості для формування та видання позивачу довідки з іншим, аніж у спірних відносинах змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає МОН України.

Саме дії щодо формування довідки з ЄДЕБО й оскаржує позивач у справі, що розглядається. Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо МОН України шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

На підставі аналізу вищевказаного нормативного регулювання суд вважає, що саме МОН України та технічний адміністратор ДП «ІНФОРЕСУРС» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», натомість навчальний заклад, в якому навчається позивач, виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО, а тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими.

Аналогічна позиція підтримана також Верховним Судом у постановах від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24, від 12.11.2025 у справі № 620/16629/24 та від 15.01.2026 у справі №300/2794/25.

Отже, з метою належного та ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом визнання протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України, що полягає в невжитті заходів для виправлення недостовірних відомостей у ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 про послідовність здобуття освіти відповідно до фактичних даних та зобов`язання Міністерство освіти і науки України забезпечити через адміністратора бази Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» внесення змін до відомостей ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 та змінити показник «послідовність здобуття освіти» із значення «Ні, порушує» на «Так, не порушує».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши обставини справи та подані сторонами документи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (проспект Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 38621185), Державного підприємства "ІНФОРЕСУРС" (вул. Олександра Довженка, буд. 3, м. Київ, 03057, ЄДРПОУ 37533381) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України, що полягає в невжитті заходів для виправлення недостовірних відомостей у ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 про послідовність здобуття освіти відповідно до фактичних даних.

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України забезпечити через адміністратора бази Державне підприємство «Інфоресурс» внесення змін до відомостей ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 та змінити показник «послідовність здобуття освіти» із значення «Ні, порушує» на «Так, не порушує».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН