Рішення № 13699193, 03.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.02.11 р. Справа № 25/266

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко

при секретарі судового засідання О.М. Якименко

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” – металургійний завод” м. Донецьк

до відповідача державного підприємства „Макіїввугілля” м. Макіївка Донецької області

про стягнення 4 626 332грн.20коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Гусаченко І.А. – юрисконсульт (довіреність № 742 від 31.12.2010);

від відповідача: Щедріна О.В. – юрисконсульт (довіреність № 08-81/45д від 04.01.2011)

Позивач – закрите акціонерне товариство „Донецьксталь” – металургійний завод” м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до державного підприємства „Макіїввугілля” м. Макіївка Донецької області про стягнення 4 626332грн.20коп. – сума сплаченої попередньої оплати, на яку не був поставлений товар.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на платіжні доручення № 11821 від 29.04.2008 на суму 2000000,00грн., № 1415 від 22.01.2008 на суму 2000000,00грн., № 1314 віл 22.01.2008 на суму 5000000,00грн., № 40042 від 28.12.2007 на суму 15000000,00грн., № 39695 від 26.12.2007 на суму 3000000,00грн., № 39804 від 27.12.2007 на суму 15000000,00грн., № 38630 від 18.12.2007 на суму 5000000,00грн., № 38454 від 17.12.2007 на суму 2000000,00грн., № 38429 від 17.12.2007 на суму 3000000,00грн., № 38316 від 14.12.2007 на суму 3000000,00грн., № 37870 від 12.12.2007 на суму 2000000,00грн., № 37493 від 10.12.2007 на сум 2000000,00грн., № 37386 від 07.12.2007 на суму 3000000,00грн., № 37268 від 06.12.2007 на суму 5000000,00грн., № 11978 від 30.04.2008 на суму 1000000,00грн., лист за вих. № 04/609 від 02.12.2010, претензію на суму 4 626 332,20грн. (вих. № 17/17-614юр від 19.05.2009), квитанцію (фіскальний чек) № 0185 від 20.05.2009 в підтвердження направлення копії претензії на адресу відповідача, відповідь на претензію (вих. № 11/52 від 21.06.2009), договір № 14172дс від 06.08.2007, протокол розбіжностей від 12.05.2008 до договору № 14172дс від 06.08.2007, додаткову угоду від 10.10.2008 до договору № 14172дс від 06.08.2007, доповнення від 27.12.2007 до договору № 14172дс від 06.08.2007, додаткові угоди № 15 від 04.12.2008, № 2 від 04.09.2007, № 3 від 09.10.2007, № 4 від 05.12.2007, № 5 від 10.12.2007, № 6 від 11.12.2007№ 7 від 28.12.2007, № 8 від 28.12.2007№ 9 від 05.01.2008, № 10 від 18.04.2008, № 11 від 25.04.2008, № 12 від 30.05.2008 до договору № 14172дс від 06.08.2007, посвідчення якості № 4113 (посвідчення постачальника 1864), № 4119 (1864), № 4187 (2548), № 4018 (870), № 4026 (873), № 4081 (907), № 4110 (921), № 4139 (933), № 37, № 38, № 39, № 48, № 49, виписки визначення сірки, вологи та золи в твердому паливі

У відзиві на позовну заяву (вих. № 14/4 від 18.01.2011р.) відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 4 576 641грн.22коп., посилаючись на ненаправлення позивачем на адреси Вантажовідправника та Продавця телеграми про виклик представника для спільної прийомки продукції, відвантаженої по посвідченням якості №№ 870, 873, 900, 907, 921, 933, 885, 901, 908, 920, 1864, 934, 2548, та на прийняття в односторонньому порядку вугільної продукції по даним, отриманим при її опробуванні у вантажоодержувача, та здійснив розрахунок вартості, виходячи з якості, визначеної у вантажоодержувача.

В поясненнях (вих. № 17/17-1532юр від 20.01.2011р.) позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що погрішності визначення якісних показників вугільної продукції не виходили за межі показників, передбачених ДОСТ 8606-93, ДСТУ 4096 та ДОСТ 11014, тому виклик вантажовідправника в таких випадках не вимагається.

24.01.2011 позивач звернувся до господарського суду з заявою в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (вих. 17/17-1526юр від 13.01.2011), відповідно до якої збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 6 301 184,18грн., у тому числі 4 626 332грн.20коп. – сума сплаченої попередньої оплати, на яку не був поставлений товар, індекс інфляції в сумі 1350889,00грн., 3% річних у сумі 323962,98грн. До заяви додав квитанцію (фіскальний чек) № 0355 від 14.01.2011 в підтвердження направлення копії даної заяви на адресу відповідача, відомість дебіторської заборгованості.

Суд розглянув зазначену заяву та у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняв її, як таку, що відповідає приписам господарського процесуального законодавства щодо порядку її оформлення та подання.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позовні вимоги розглядаються виходячи з загальної ціни позову 6 301 184,18грн.

В поясненнях (вих. № 14/13 від 02.02.2011) відповідач, з посиланням на вимоги ДОСТ 8606-72, ДСТУ 4096-2002, ДОСТ 11014-81, позовні вимоги визнав в розмірі 4576641,22грн. Зазначив про те, що позивачем невірно здійснений розрахунок індексу інфляції та 3% річних.

Також, відповідач в зазначених поясненнях просить суд зменшити суму штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

06.08.2007 між державним підприємством „Макіїввугілля” в особі відокремленого підрозділу „Маквуглекокс” (Продавець) та закритим акціонерним товариством „Донецьксталь” – металургійний завод” (Покупець) був укладений договір № 14172дс, відповідно до якого Продавець зобов’язався передати, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити на умовах даного договору вугільну продукцію (товар). Номенклатура, марки, обсяги, ціни, якість, строки та умови поставки товару оговорюються сторонами в додаткових угодах до цього договору.

Доповненням від 27.12.2007 до договору № 14172дс від 06.08.2007 та додатковою угодою № 15 від 04.12.2008 Сторони пролонгували строк дії основного договору до 31.12.2008 та до 31.12.2009, відповідно.

Додатковими угодами № 2 від 04.09.2007, № 3 від 09.10.2007, № 4 від 05.12.2007, № 5 від 10.12.2007, № 6 від 11.12.2007№ 7 від 28.12.2007, № 8 від 28.12.2007№ 9 від 05.01.2008, № 10 від 18.04.2008, № 11 від 25.04.2008, № 12 від 30.05.2008 до договору № 14172дс від 06.08.2007 Сторони узгодили номенклатуру, марку, обсяги, ціни, якість, строки та умови поставки товару, порядок його оплати.

Пунктом 5 перелічених додаткових угодах до договору передбачено, оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем у формі попередньої оплати.

Виконуючи свої зобов’язання за договором та додатковими угодами до договору щодо попередньої оплати товару, ЗАТ „Донецьксталь” – металургійний завод” перерахувало на рахунок ДП „Макіїввугілля” попередню оплату на загальну суму 68 000 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 11821 від 29.04.2008 на суму 2000000,00грн., № 1415 від 22.01.2008 на суму 2000000,00грн., № 1314 віл 22.01.2008 на суму 5000000,00грн., № 40042 від 28.12.2007 на суму 15000000,00грн., № 39695 від 26.12.2007 на суму 3000000,00грн., № 39804 від 27.12.2007 на суму 15000000,00грн., № 38630 від 18.12.2007 на суму 5000000,00грн., № 38454 від 17.12.2007 на суму 2000000,00грн., № 38429 від 17.12.2007 на суму 3000000,00грн., № 38316 від 14.12.2007 на суму 3000000,00грн., № 37870 від 12.12.2007 на суму 2000000,00грн., № 37493 від 10.12.2007 на сум 2000000,00грн., № 37386 від 07.12.2007 на суму 3000000,00грн., № 37268 від 06.12.2007 на суму 5000000,00грн., № 11978 від 30.04.2008 на суму 1000000,00грн., засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, згідно з додатковими угодами № 4 від 05.12.2007, № 5 від 10.12.2007, № 6 від 11.12.2007№ 7 від 28.12.2007, № 8 від 28.12.2007№ 9 від 05.01.2008, № 10 від 18.04.2008, № 11 від 25.04.2008, № 12 від 30.05.2008 до договору № 14172дс від 06.08.2007 відповідач зобов’язався протягом періоду з грудня 2007р. по червень 2008р. поставити позивачу наступну вугільну продукцію:

- вугільний концентрат марки „К”, виробництва ЦЗФ „Узлівська”, ЦЗФ „Калінінська”, ЦЗФ „Пролетарська”;

- вугільний концентрат марки „Ж” із вугілля шахти „Чайкіно”, виробництва ЦЗФ „Узлівська”, ЦЗФ „Калінінська”;

- вугільний концентрат марки „ОС” із вугілля шахти Ясинувата-Глибока, виробництва ЦЗФ „Узлівська”.

Відповідач на сплачену позивачем суму попередньої оплати товар поставив частково.

Станом на 01.05.2009 відповідачем було недопоставлено вугільної продукції на суму 4 626 332,20грн.

Як зазначив позивач, товар за якістю був прийнятий ним згідно посвідчень якості Вантажоодержувача, без виклику представників Вантажовідправника, оскільки показники якості товару не виходили за межі показників, вказаних в посвідченнях якості Вантажоодержувача.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія на суму 4 626 332,20грн. (вих. № 17/17-614юр від 19.05.2009), в якій позивач, посилаючись на часткове виконання відповідачем зобов’язання по поставці товару, відмовився від прийняття виконання зобов’язання в частині поставки товару на суму 4 626 332,20грн. та просив відшкодувати цю суму.

У відповіді на претензію (вих. № 11/52 від 21.06.2009) відповідач, з посиланням на п. 4.2. договору та п. 4 додаткових угод № № 4, 5, 6 до договору, претензію визнав частково в розмірі 4576641,23грн.

Розділ 3 договору визначає, якість товару повинна відповідати ТУ, внутрішньовиробничим нормам, ДОСТам та марочній належності згідно ДСТУ 3472-96 та підтверджуватись посвідченням якості з зазначенням всіх якісних показників, якщо інше не визначено додатковою угодою.

У відповідності до п. 4.2. договору при надходженні товару залізницею видача його одержувачу здійснюється відповідно до вимог Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів на підставі даних, зазначених в вантажних перевізних документах та посвідченнях якості. Прийомка товару здійснюється згідно з вимогами Інструкції П-6 та Інструкції П-7, якщо в додаткових угодах не передбачені інші умови поставки. У випадку розходження даних Продавця та Покупця по кількості та якості товару виклик представника Вантажовідправника обов’язковий.

Пунктом 4 додаткових угод № № 4, 5, 6 до договору Сторони узгодили, приймання товару по якості здійснюється згідно посвідчень Вантажоодержувача, засвідченим печаткою Центральної лабораторії якості вугільної та коксохімічної продукції ЗАТ „ДМЗ”. У випадку, якщо в ході прийомки виявлено перевищення фактичних показників якості товару від показників якості, зазначених в УДК Вантажовідправника, виклик представника Вантажовідправника та Продавця обов’язковий за умовою наявності у відвантажувальних документах відмітки про належність вантажу Продавцю.

У випадку виклику Вантажовідправника та Продавця для спільного опробування, представник Вантажовідправника та/або Продавця протягом 6-ти годин (з моменту виклику з зазначенням показників, які перевищують) повинні дати відповідь, яка підтверджує участь в спільній прийомці товару, і протягом 24-х годин прибути на територію Вантажоодержувача.

За результатами спільного опробування товару складається Акт, який повинен бути підписаний всіма особами, в тому числі представником Вантажовідправника (Продавця), які приймали участь в спільній прийомці товару по якості, результати якого є обов’язковими та кінцевими для розрахунків з Продавцем за поставлену продукцію.

Відповідач зазначив, що, зокрема, в грудні 2007р. згідно додаткових угод № № 4-6 до договору на адресу позивача було відвантажено 31526,9тон вугільної продукції.

При проведенні опробування якості вугілля були виявлені розходження між даними посвідчення якості ЦЗФ – виготовлювача та фактичними даними.

Не зважаючи на виявлені розходження, позивач представників Вантажовідправника та Продавця для спільного приймання продукції, відвантаженої за посвідченнями якості № № 870, 873, 900, 907, 921, 933, 885, 901, 908, 920, 1864, 934, 2548, не викликав.

Тому, як вказує відповідач, у нього відсутні підстави для прийому вугільної продукції в обсязі 3280,1тон за посвідченнями якості позивача та, відповідно, приймати до уваги коригування рахунків по системі приплат та знижок на загальну суму 49690,98грн.

В підтвердження своїх заперечень відповідач представив суду посвідчення якості № № 870, 873, 900, 907, 921, 933, 885, 901, 908, 920, 1864, 934, 2548 та розрахунок різниці вартості вугільної продукції, наданого відповідачем.

Позивач документів, які б спростовували заперечення відповідача, суду не представив.

Ретельно дослідивши посвідчення якості Вантажоодержувача, посвідчення якості ЦЗФ - виготовлювача, розрахунок різниці вартості вугільної продукції, суд дійшов висновку про законність, обгрунтованість та доведеність вимог позивача саме в частині стягнення 4576641грн.22коп. – сума сплаченої попередньої оплати, на яку не був поставлений товар.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Якщо строк (період) виконання боржником зобов’язання не встановлений або зазначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги, якщо зобов’язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

Закон не містить визначення самої форми пред’явлення вимоги щодо виконання зобов’язання. Тому, кредитор може здійснити своє право як шляхом надіслання рахунку-фактури, так і шляхом звернення до боржника з претензією, листом, письмовою вимогою, телеграмою тощо.

Пунктом 6.2. договору передбачено, у випадку невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони зобов’язані до звернення до суду врегулювати всі спори в претензійному порядку або шляхом переговорів. Претензії пред’являються та розглядаються у відповідності з діючим законодавством.

Статті 6, 7 Господарського процесуального кодексу України закріплюють, претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

В тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.

Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.

Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.

У відповіді на претензію зазначаються:

а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

б) коли претензію визнано повністю або частково, - визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

в) коли претензію відхилено повністю або частково, - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обгрунтовують відхилення претензії;

г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові повинно бути повернуто оригінали документів, одержаних з претензією, а також надіслано документи, що обгрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії.

Відповідь на претензію підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. Якщо претензію про сплату грошових коштів, до якої додано платіжну вимогу-доручення, визнано повністю або частково, у платіжній вимозі-дорученні зазначається визнана сума.

Платіжні вимоги-доручення виконуються установами банків у порядку, встановленому Національним банком України.

За необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 процентів від списаної суми.

Оскільки відповідач товар в повному обсязі не поставив, позивачем, на виконання умов п. 6.2. договору, як зазначалося вище, на адресу відповідача була направлена претензія про відмову від прийняття виконання зобов’язання в частині поставки товару на суму 4 626 332,20грн. та відшкодування цієї суми.

Відповідач у відповіді на претензію визнав лише суму 4576641,22грн., але в порушення умов договору, вимог вищенаведених статей Цивільного та Господарського кодексів України визнану суму на рахунок позивача не перерахував.

На момент прийняття рішення по справі відповідач суму 4576641,22грн. позивачу не перерахував, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

В частині стягнення суми 49690грн.98коп. відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Окрім стягнення основного боргу, позивач, з посиланням на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу на заявлену до стягнення суму індекс інфляції за період з серпня 2008р. по листопад 2010р. та 3% річних за період з 01.08.2008 по 30.11.2010. Відповідно до розрахунку розмір індексу інфляції становить 1350889,00грн., 3% річних – 323962,98грн.

Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.

Суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині, з огляду на наступне.

По-перше, індекс інфляції та 3% річних підлягають нарахуванню на суму 4576641,22грн.

По-друге, за умовами договору у відповідача зобов’язання перед позивачем поставити товар – негрошове зобов’язання.

Претензією позивач відмовився від прийняття виконання зобов’язання в частині поставки товару на суму 4 626 332,20грн. та просив відшкодувати цю суму.

Відповідач у передбачений діючим законодавством термін надав відповідь на претензію за вих. № 11/52 від 21.06.2009, в якій визнав суму 4576641,22грн.

Отже, з огляду на умови договору щодо обов’язковості претензійного порядку врегулювання розбіжностей, враховуючи зміну даною претензією обов’язку відповідача з негрошового на грошове, приймаючи до уваги положення вищевказаних статей Господарського, Цивільного та Господарського процесуального кодексів України, прострочення відповідача саме по поверненню (перерахуванню) грошових коштів наступило після невиконання зобов’язання щодо сплати визнаної у відповіді на претензію суми.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції підлягають задоволенню в сумі 546908грн.63коп. за період липень 2009р. – листопад 2010р. (сукупний індекс інфляції за цей період – 111,95%), в частині стягнення 3% річних - у сумі 194852грн.07коп. за період з 01.07.2009 по 30.11.2010 (за 518 днів).

В частині стягнення індексу інфляції в сумі 803980грн.37коп. та 3% річних у сумі 129110грн.91коп. відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю нарахування.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В поясненнях (вих. № 14/13 від 02.02.2011) відповідач просив суд зменшити суму штрафних санкцій.

Суд розглянув зазначене клопотання відповідача, викладене в поясненнях, та не задовольняє його з наступних підстав.

Передбачене ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати від боржника, що прострочив виконання грошового зобов’язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого складається у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінювання грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування грошовим коштами, які утримує боржник, та які підлягають сплаті кредитору.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначає, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи викладене, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних входять до складу грошового зобов’язання та не є штрафними санкціями у розумінні ст. 230 Господарського кодексу України.

Отже, індекс інфляції та 3% річних не підлягають зменшенню у відповідності з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 655, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 233 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 6, 7, 22, 33, 43, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” –металургійний завод” м. Донецьк до державного підприємства „Макіїввугілля” м. Макіївка Донецької області про стягнення 6 301 184,18грн., у тому числі 4 626 332грн.20коп. – сума сплаченої попередньої оплати, на яку не був поставлений товар, індекс інфляції в сумі 1350889,00грн., 3% річних у сумі 323962,98грн., задовольнити частково в сумі 5318401грн.92коп., у тому числі 4576641грн.22коп. – сума сплаченої попередньої оплати, на яку не був поставлений товар, індекс інфляції в сумі 546908грн.63коп., 3% річних у сумі 194852грн.07коп.

В частині стягнення суми 49690грн.98коп. відмовити за недоведеністю.

В частині стягнення індексу інфляції в сумі 803980грн.37коп. та 3% річних у сумі 129110грн.91коп. відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю нарахування.

Стягнути з державного підприємства „Макіїввугілля” (86157, м. Макіївка Донецької області, пл.. Радянська, б. 2, код ЄДРПОУ 32442295) на користь закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” –металургійний завод” (83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122, поштова адреса: 83055, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 174, код ЄДРПОУ 30939178) суму 4576641грн.22коп., індекс інфляції в сумі 546908грн.63коп., 3% річних у сумі 194852грн.07коп., витрати по сплаті держмита в сумі 21522грн.00коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 199грн.18коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому засіданні 03.02.2011р. та долучені до матеріалів справи.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2011р.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бойко І.А.

Вик. Тимошенко О.О.

Тел.: 305-68-27