Рішення № 136991163, 29.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №640/38397/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леруа Мерлен Україна» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Мрія» про визнання протиправним та скасування припису, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 18.06.2021 року №51, виданий Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в період з 01.06.2021 року по 14.06.2021 року відповідач провів плановий захід щодо додержання позивачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки на об`єкті будівельному гіпермаркеті за адресою: м.Київ, вул.Кільцева дорога, 12, за результатами якого склав акт від 14.06.2021 року №113 та виніс припис від 18.06.2021 року №51 з переліком із 60 порушень, які належить усунути. Зазначає, що значна частина зафіксованих у приписі порушень стосується не виявлених фактичних недоліків, а ненадання документів, які перевіряючими під час заходу не витребовувалися, тобто наявність порушень фактично не досліджувалася. Вказує, що велика кількість зауважень не конкретизована, має загальний характер і не містить ні посилань на конкретні факти, ні достатнього обґрунтування. Стверджує, що низка вимог стосується зони відповідальності орендодавця, оскільки об`єкт перебував у користуванні позивача на підставі договору оренди нерухомого майна від 17.02.2017 року, за умовами якого відповідальність за загальний технічний та протипожежний стан приміщення і технічне обслуговування загальної системи протипожежного захисту будівлі покладено на орендодавця Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Мрія».

Також посилається на те, що частина вимог ґрунтується на державних будівельних нормах, які набули чинності після введення будівлі в експлуатацію у 2009 році, тоді як з того часу реконструкція, технічне переоснащення, капітальний ремонт чи зміна категорії приміщень об`єкта не проводилися, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Вказує, що відповідач вийшов за межі переліку питань, передбаченого уніфікованою формою акта, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.01.2019 року №22, а також зафіксував порушення, яких фактично не існує (зокрема щодо зберігання товарів на вантажно-розвантажувальній рампі, яка проектом будівництва не передбачена), і продублював окремі вимоги. Зазначає, що частину зауважень помилково висунуто з посиланням на норми Правил пожежної безпеки, які не регулюють відповідних питань, а строки усунення визначено без узгодження з позивачем та є завідомо короткими. Звертає увагу, що частину порушень усунуто або усувається, а на підтвердження своєї позиції позивач подав відповідачу зауваження до акта з копіями документів, які, втім, не були враховані. Вважаючи припис протиправним і таким, що порушує його права, просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що перевірку позивача проведено з додержанням установленої законодавством процедури на підставі наказу від 13.01.2021 року №30, повідомлення від 20.05.2021 року №7103-3008/023 та посвідчення від 24.05.2021 року №3490. За результатами заходу складено акт від 14.06.2021 року №113, у якому зафіксовано 60 порушень, та винесено припис від 18.06.2021 року №51, яким установлено строк усунення порушень до 07.07.2021 року. Зазначає, що припис є похідним від акта документом, не передбачає застосування санкцій та вичерпує свою дію після спливу встановлених строків або його реалізації, а належним доказом усунення порушень є результати повторної перевірки. Звертає увагу, що зауваження до акта позивач подав щодо 46 із 60 порушень, що, на думку відповідача, свідчить про визнання решти порушень, а звернення до суду розцінює як спосіб ухилення від виконання законних вимог контролюючого органу. Вказує, що подані позивачем документи не підтверджують відсутності порушень: акт готовності об`єкта до експлуатації 2009 року не підтверджує безпечної експлуатації станом на 2021 рік; лист орендодавця має інформаційний характер; договір на технічне обслуговування систем протипожежного захисту укладено стосовно іншого суб`єкта і до нього не надано актів виконаних робіт; фотоматеріали не дають змоги встановити місце та об`єкт зйомки; видаткова накладна та проект вогнезахисту без регламенту й актів виконаних робіт не підтверджують усунення. Наголошує, що виявлені порушення є суттєвими і кожне з них створює загрозу життю та здоров`ю людей, а тому з посиланням на пріоритетність безпеки життя і здоров`я людини та на право кожного на життя відповідач вважає припис правомірним. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позову повністю та відмовити у стягненні судових витрат.

Від позивача надійшли пояснення по суті заявлених вимог, у яких він підтримав позовні вимоги та додатково зазначив, що оскаржуваним приписом фактично постановлено вжити заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень магазину, тоді як відповідач 21.07.2021 року звернувся до адміністративного суду з окремим позовом про застосування заходів реагування (справа №640/21400/21). Повідомив, що орендні відносини за договором оренди нерухомого майна від 17.02.2017 року припинено на підставі договору від 12.12.2022 року, а орендоване приміщення повернено орендодавцю за актом приймання-передачі від 29.12.2022 року.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Мрія», жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Законом України від 13.12.2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.

На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399 справу №640/38397/21 передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 05.02.2025 року; автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №640/38397/21 визначено головуючого суддю Ланкевича А.З.

Ухвалою судді від 10.02.2025 року прийнято справу до провадження; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Леруа Мерлен Україна» (код ЄДРПОУ 35679295) є суб`єктом господарювання, який провадив діяльність з роздрібної торгівлі у будівельному гіпермаркеті, розташованому за адресою: м.Київ, вул.Кільцева дорога, 12.

Вказаним об`єктом нерухомого майна позивач користувався на підставі договору оренди нерухомого майна від 17.02.2017 року, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за №193, 194, укладеного з власником приміщень Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Мрія» (код ЄДРПОУ 37025502).

За умовами п.9.6 договору відповідальність за загальний технічний стан приміщення та порушення норм і технічних стандартів, у тому числі правил пожежної безпеки, покладено на орендодавця, а технічне обслуговування загальної системи протипожежного захисту будівлі здійснюється орендодавцем.

На підставі наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві від 14.05.2021 року №498, повідомлення від 20.05.2021 року №7103-3008/023 та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 24.05.2021 року №3490 у період з 01.06.2021 року по 14.06.2021 року відповідач провів плановий захід щодо додержання позивачем вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки на зазначеному об`єкті.

За результатами проведеного заходу відповідач склав акт від 14.06.2021 року №113, у якому зафіксував 60 порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

На підставі вказаного акта відповідач виніс припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 18.06.2021 року №51, у якому наведено перелік із 60 порушень, що належить усунути, із зазначенням нормативно-правового акта та строку виконання до 07.07.2021 року. Припис отримано позивачем 24.06.2021 року.

Не погодившись із результатами заходу, позивач подав відповідачу зауваження до акта з копіями документів, які, на його думку, спростовують наявність порушень, а також оскаржив припис у адміністративному порядку до Державної служби України з надзвичайних ситуацій. За результатами розгляду скарги обґрунтованого рішення по суті прийнято не було, після чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що на підставі договору про внесення змін та про розірвання договору від 12.12.2022 року орендні відносини за договором оренди нерухомого майна від 17.02.2017 року припинено, а орендоване приміщення повернено орендодавцю за актом приймання-передачі від 29.12.2022 року.

Змістом спірних правовідносин є відповідність оскаржуваного припису відповідача критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі Закон №877-V).

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю); здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Відповідно до ч.7 ст.4 Закону №877-V у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), рішення приймається на користь суб`єкта господарювання.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону №877-V органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані, зокрема, повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом, та дотримуватися встановлених законом принципів, вимог і порядку здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з ч.7 ст.7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до ч.8 ст.7 Закону №877-V припис обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, регулює Кодекс цивільного захисту України.

Згідно зі ст.66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Пунктами 1 та 11 ч.1 ст.67 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень.

Згідно з ч.3 ст.68 Кодексу цивільного захисту України приписи, постанови, розпорядження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, щодо усунення порушень встановлених законодавством вимог з питань техногенної та пожежної безпеки можуть бути оскаржені до суду в установлений законом строк.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови з питань пожежної безпеки у разі недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

Загальні вимоги щодо забезпечення пожежної безпеки визначено Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417 (далі Правила №1417). Згідно з п.6 розділу І Правил №1417 у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об`єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов`язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об`єкті оренди.

Уніфікована форма акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, та інші форми розпорядчих документів затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.01.2019 року №22 (далі Наказ №22), якими визначено перелік питань, що з`ясовуються під час заходу державного нагляду (контролю).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Щодо доводу відповідача про те, що припис є похідним від акта документом, не передбачає застосування санкцій, вичерпує свою дію після спливу встановлених строків та сам по собі не порушує прав позивача, суд зазначає таке.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є обов`язковою для виконання письмовою вимогою посадової особи органу державного нагляду (контролю), яка покладає на суб`єкта господарювання обов`язок вчинити визначені у ньому дії у встановлені строки, а в разі невиконання є підставою для застосування передбачених законом санкцій. Такий припис є актом індивідуальної дії, що породжує для суб`єкта господарювання правові наслідки та безпосередньо впливає на його права і обов`язки, а тому згідно з ч.3 ст.68 Кодексу цивільного захисту України може бути оскаржений до суду. З огляду на це, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність порушення прав позивача.

Стосовно частини вимог припису, які полягають у ненаданні позивачем документів, суд зазначає таке. Зі змісту припису та акта вбачається, що низка зафіксованих порушень сформульована як ненадання певних документів. Водночас відсутність документа на момент перевірки за умови, що його надання не вимагалося в установленому порядку, сама по собі не свідчить про наявність порушення відповідної вимоги законодавства, оскільки в такому разі фактична наявність чи відсутність порушення не досліджується. Доказів того, що відповідні документи витребовувалися у позивача у визначеному законом порядку та не були надані, відповідач не навів. За таких обставин вимоги припису, які зводяться до ненадання документів, без установлення фактичного недотримання вимог законодавства, не можуть вважатися обґрунтованими.

Щодо вимог припису, які стосуються зони відповідальності орендодавця.

Суд враховує, що на час проведення заходу та винесення припису позивач користувався об`єктом на підставі договору оренди нерухомого майна від 17.02.2017 року, за умовами якого відповідальність за загальний технічний та протипожежний стан приміщення, а також технічне обслуговування загальної системи протипожежного захисту будівлі покладено на орендодавця. За змістом п.6 розділу І Правил №1417 розподіл прав та обов`язків щодо забезпечення пожежної безпеки на об`єкті оренди визначається домовленістю сторін цивільно-правового договору. Тому покладення приписом на позивача обов`язку усунути порушення, відповідальність за які за умовами договору оренди несе орендодавець (зокрема щодо технічного обслуговування систем протипожежного захисту, стану електромереж, пожежних насосів, зовнішнього протипожежного водопостачання, первинних засобів пожежогасіння), не відповідає установленому розподілу обов`язків та виходить за межі повноважень відповідача стосовно позивача.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 року у справі №520/1619/19, в якій предметом спору було оскарження суб`єктом господарювання припису органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, а одним із доводів покладення приписом на суб`єкта господарювання обов`язку усунути порушення, які у зв`язку з передачею майна в оренду стосувалися іншої особи. Суд враховує наведену постанову в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист орендодавця від 08.09.2021 року №78 як на доказ повної відповідальності позивача, оскільки питання розподілу обов`язків щодо забезпечення пожежної безпеки врегульовано умовами договору оренди, а зміст листа не змінює визначеного договором розподілу відповідальності. Доводи відповідача про те, що договір на технічне обслуговування систем протипожежного захисту укладено стосовно іншого суб`єкта, не спростовують того, що відповідні обов`язки за договором оренди покладено на орендодавця, який і організовує таке обслуговування загальної системи протипожежного захисту будівлі.

Щодо вимог припису, які ґрунтуються на державних будівельних нормах, суд зазначає таке. З матеріалів справи вбачається, що об`єкт визнано готовим до експлуатації у 2009 році, після чого реконструкція, технічне переоснащення, капітальний ремонт чи зміна категорії приміщень не проводилися. Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. За таких умов застосування до раніше збудованого та введеного в експлуатацію об`єкта вимог будівельних норм, що набули чинності пізніше, без відповідних правових підстав є необґрунтованим. Цей висновок узгоджується і з положеннями уніфікованої форми акта, затвердженої Наказом №22, за якими під час заходу досліджується, чи не знижено рівень пожежної безпеки, установлений законодавством, що було чинним на момент початку використання об`єкта.

Стосовно доводу відповідача про вихід за межі переліку питань, передбаченого уніфікованою формою акта, суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний діяти у спосіб, визначений законом, і в межах повноважень. Висування вимог щодо питань, які не охоплюються переліком, визначеним Наказом №22, виходить за межі предмета заходу державного нагляду (контролю) та не відповідає ч.2 ст.19 Конституції України і ч.2 ст.8 Закону №877-V.

Щодо зауважень загального характеру суд зазначає, що частина вимог припису сформульована без конкретизації фактичних обставин, із зазначенням загальних формулювань без посилання на конкретні факти. Вимога припису, яка не містить опису конкретного порушення та обставин його виявлення, не може вважатися обґрунтованою, оскільки унеможливлює як її виконання, так і перевірку її правомірності. Крім того, з матеріалів справи вбачається наявність вимоги, яка стосується об`єкта, не передбаченого проектом будівництва (вантажно-розвантажувальної рампи), що додатково свідчить про неналежне дослідження фактичних обставин при складенні припису.

Стосовно посилання відповідача на те, що подані позивачем фотоматеріали не відповідають вимогам щодо фіксації, суд зазначає, що згідно з ч.8 ст.4 Закону №877-V фіксація процесу здійснення заходу засобами аудіо- та відеотехніки є правом, а не обов`язком учасників заходу, а тому посилання на недотримання вимог щодо такої фіксації не має правових підстав. Водночас оцінка доказів усунення окремих порушень не впливає на висновок суду, оскільки правомірність припису оцінюється на момент його винесення виходячи з доведеності наявності зафіксованих порушень.

Доводи відповідача про те, що подання позивачем зауважень до акта щодо частини порушень свідчить про визнання решти порушень, а звернення до суду є способом ухилення від виконання законних вимог контролюючого органу, зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду. Реалізація особою гарантованого ст.55 Конституції України та ч.3 ст.68 Кодексу цивільного захисту України права на судове оскарження припису не може кваліфікуватися як ухилення від виконання вимог закону, а подання зауважень щодо частини порушень не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність кожної вимоги припису.

Посилання відповідача на пріоритетність безпеки у питаннях життя і здоров`я людини та на обов`язок держави вживати заходів для захисту життя осіб суд не ставить під сумнів, проте зазначає, що дотримання цих засад не звільняє орган державного нагляду (контролю) від обов`язку діяти в межах повноважень і доводити наявність кожного зафіксованого порушення. Загальне посилання на суттєвість порушень та на потенційну загрозу життю і здоров`ю людей не замінює доведення фактичної наявності конкретних порушень та правомірності покладення обов`язку щодо їх усунення саме на позивача.

Посилання відповідача на постанови, ухвалені у справах про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи об`єкта, суд не бере до уваги як нерелевантні для обставин справи, що розглядається, адже предметом таких справ є перевірка судом обґрунтованості вжиття заходів реагування за позовом органу державного нагляду (контролю), тоді як предметом цієї справи є оцінка правомірності припису про усунення порушень за позовом суб`єкта господарювання, а відтак викладені у них висновки сформовані за іншого предмета спору і застосуванню не підлягають. Та обставина, що відповідач 21.07.2021 року звернувся до адміністративного суду з окремим позовом про застосування заходів реагування (справа №640/21400/21), не впливає на оцінку правомірності оскаржуваного припису у межах цієї справи, оскільки предмети цих спорів є різними.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що відповідач, на якого покладено обов`язок доказування правомірності припису, не довів наявності всіх зафіксованих у ньому порушень та правомірності покладення на позивача обов`язку щодо їх усунення, а відтак оскаржуваний припис від 18.06.2021 року №51 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, та підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 18.06.2021 року №51, виданий Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві (місцезнаходження: вул.Володимирська, 13, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ: 38620155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леруа Мерлен Україна» (місцезнаходження: вул.Полярна, 17-А, м.Київ, 04201; код ЄДРПОУ: 35679295) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 2270 (дві тисячі двісті сумдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.