Рішення № 136991055, 29.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 рокусправа № 380/7857/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивачка просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,17 із 01.03.2019, у розмірі 1,11 із 01.05.2020, у розмірі 1,11 із 01.03.2021, у розмірі 1,14 із 01.03.2022, у розмірі 1,197 із 01.03.2023, у розмірі 1,0796 із 01.03.2024, у розмірі 1,115 із 01.03.2025 та у розмірі 1,121 із 01.03.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.42 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,17 із 01.03.2019, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення пенсій у 2019 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11 із 01.05.2020, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020, №521 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11 із 01.03.2021, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14 із 01.03.2022, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197 із 01.03.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796 із 01.03.2024, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115 із 01.03.2025, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121 із 01.03.2026, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи із 24.10.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням індексації за 2019-2026 роки в повному обсязі, проте листом від 03.04.2026 відповідач повідомив, що перерахунок пенсії проводився відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстав для перерахунку пенсії немає. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач зазначає, що відповідач при проведенні індексації мав застосовувати коефіцієнти збільшення, встановлені постановами Кабінету Міністрів України, саме до того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який було враховано при призначенні (перерахунку) її пенсії, а не до показника станом на 01.10.2017 (3764,40 грн). Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 27.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з огляду на таке. Розмір пенсії, обчислений за нормами Закону № 1058-IV, залежить від тривалості страхового стажу, величини середньомісячного заробітку та величини середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Механізм проведення індексації пенсій регламентовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124. Згідно з пунктом 5 цього Порядку перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), на відповідні коефіцієнти, а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебувала на обліку у Головному управлінні з 27.06.2019 як одержувач пенсії по інвалідності, а з 11.11.2021 перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до норм Закону № 1058-IV. Пенсію позивачці обчислено із врахуванням страхового стажу 45 років 09 місяців 13 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,45750) та показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки у розмірі 10231,37 грн. Оскільки розмір індексованого показника середньої заробітної плати (3764,40 грн із застосуванням послідовних коефіцієнтів становив 7994,47 грн з 01.03.2024 та 8913,83 грн з 01.03.2025) є меншим, ніж показник, врахований при призначенні пенсії позивачці (10231,37 грн), відповідач дійшов висновку, що підстав для проведення індексації пенсії немає, а позивачці натомість встановлено щомісячні доплати. З огляду на викладене, а також на дискреційний характер повноважень Пенсійного фонду України щодо призначення (перерахунку) пенсій, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію відповідно до Закону № 1058-IV. З 27.06.2019 позивачці було призначено пенсію по інвалідності, а з 11.11.2021 - пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Розмір призначеної пенсії за віком обчислено з урахуванням страхового стажу 45 років 09 місяців 13 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,45750) та показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки у розмірі 10231,37 грн, що з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати становить 11374,73 грн.

Кабінетом Міністрів України було прийнято низку постанов, якими встановлювалися коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні для забезпечення індексації пенсій, зокрема:

- постановою від 16.02.2022 № 118 - коефіцієнт 1,14 з 01.03.2022;

- постановою від 24.02.2023 № 168 - коефіцієнт 1,197 з 01.03.2023;

- постановою від 23.02.2024 № 185 - коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024;

- постановою від 25.02.2025 № 209 - коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025;

- постановою від 25.02.2026 № 236 - коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026.

Замість застосування зазначених коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який було враховано при призначенні пенсії позивачці (10231,37 грн), відповідач встановив позивачці щомісячні доплати до пенсії (зокрема надбавку 35,81 грн з 01.03.2024 та доплату 100 грн з 01.03.2026), а перерахунок показника середньої заробітної плати здійснював, виходячи з показника 3764,40 грн станом на 01.10.2017.

На звернення позивача про проведення перерахунку пенсії з урахуванням індексації відповідач листом від 03.04.2026 повідомив, що перерахунок пенсії проводився відповідно до норм чинного законодавства, у зв`язку з чим підстав для перерахунку пенсії немає.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

При вирішенні спору по суті, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення, яке має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV передбачає, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі - Порядок № 124).

Пунктом 1 Порядку № 124 визначено, що цим Порядком встановлюється механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Пункти 2 та 3 Порядку № 124 визначають, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивачки, призначена відповідно до Закону № 1058-IV, підпадає під дію цього Порядку. Пункт 5 Порядку № 124 (на який посилається відповідач) встановлював, що перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, на відповідний коефіцієнт, а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати.

Ключовим питанням у цій справі є те, чи підлягає індексації відповідно до щорічних коефіцієнтів, встановлених Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати, який був фактично застосований при призначенні пенсії позивачці (10231,37 грн за 2018-2020 роки), чи індексації підлягає лише умовний показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), як стверджує відповідач.

При вирішенні цього питання суд враховує сталу та послідовну правову позицію Верховного Суду щодо порядку застосування частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, викладену, зокрема, у постановах від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24, від 24.03.2025 у справі № 380/11333/24, а також у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24.

Верховний Суд, аналізуючи положення частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та пункту 5 Порядку № 124, дійшов висновку, що абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення відповідної пенсії. Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України, якими визначено коефіцієнт збільшення зазначеного показника.

Верховний Суд також зауважив, що постанови Кабінету Міністрів України як підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати обсяг прав, встановлений законом, а у разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону застосуванню підлягають норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, про який йдеться у частині другій статті 42 Закону № 1058-IV, не є сталим: у кожної пенсії, призначеної та обчисленої відповідно до цього Закону, є «свій» показник середньої заробітної плати, який залежить від року призначення пенсії, і саме він має збільшуватися під час індексації.

Окремо суд враховує, що Верховний Суд у справах за аналогічних правовідносин (зокрема у справах № 160/28752/23 та № 620/194/24) визнав протиправними дії органів Пенсійного фонду України, які замість застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, встановлювали пенсіонерам фіксовані щомісячні доплати до пенсії (100 грн, 135 грн тощо). Такий підхід Верховний Суд визнав таким, що не відповідає вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Застосовуючи наведені висновки до спірних правовідносин, суд зазначає, що позивачці пенсію за віком призначено з 11.11.2021 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки у розмірі 10231,37 грн. Саме цей показник, з огляду на наведену вище позицію Верховного Суду, підлягав індексації шляхом застосування до нього коефіцієнтів збільшення, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, починаючи з року, наступного за роком призначення пенсії за віком.

Відтак, для пенсії позивачки, призначеної з 11.11.2021, індексація мала проводитися із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 (коефіцієнт 1,14 з 01.03.2022), від 24.02.2023 № 168 (коефіцієнт 1,197 з 01.03.2023), від 23.02.2024 № 185 (коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024), від 25.02.2025 № 209 (коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025) та від 25.02.2026 № 236 (коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026), саме до показника 10231,37 грн, а не до показника 3764,40 грн станом на 01.10.2017.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,17 із 01.03.2019, 1,11 із 01.05.2020 та 1,11 із 01.03.2021, оскільки зазначені коефіцієнти запроваджені постановами Кабінету Міністрів України для перерахунків пенсій за періоди, що передують призначенню позивачці пенсії за віком (11.11.2021). Зазначені коефіцієнти не можуть бути застосовані до показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки (10231,37 грн), який враховано при призначенні пенсії за віком позивачці лише з 11.11.2021. У цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Доводи відповідача про відсутність підстав для індексації з огляду на те, що розмір індексованого показника (обчисленого від 3764,40 грн) є меншим за показник, врахований при призначенні пенсії позивачці (10231,37 грн), суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на хибному тлумаченні частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та пункту 5 Порядку № 124, що суперечить наведеним вище висновкам Верховного Суду. Право позивача на індексацію належного йому показника середньої заробітної плати не може бути поставлене в залежність від співвідношення цього показника з умовним показником станом на 01.10.2017.

Доводи відповідача щодо наявності у Пенсійного фонду України виключних дискреційних повноважень у питаннях призначення (перерахунку) пенсій суд також відхиляє, оскільки реалізація таких повноважень має здійснюватися у спосіб та в межах, визначених законом. Зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії у визначений законом спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження, а є способом захисту порушеного права позивачки.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відмова відповідача у проведенні індексації пенсії позивача шляхом застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки (10231,37 грн), починаючи з 01.03.2022, є протиправною. За вказаних обставин суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Вирішуючи питання про період, за який підлягають виплаті недоотримані суми пенсії, суд враховує заявлену позивачем вимогу про проведення такої виплати починаючи з 24.10.2025, що не суперечить вимогам законодавства та узгоджується з висновками Верховного Суду щодо обмеження строків виплати недоотриманих сум пенсії.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат вирішується судом з урахуванням сплаченого позивачем судового збору та результату розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 із 01.03.2022, у розмірі 1,197 із 01.03.2023, у розмірі 1,0796 із 01.03.2024, у розмірі 1,115 із 01.03.2025 та у розмірі 1,121 із 01.03.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки (10231,37 грн), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,14 із 01.03.2022, 1,197 із 01.03.2023, 1,0796 із 01.03.2024, 1,115 із 01.03.2025 та 1,121 із 01.03.2026, та провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи із 24.10.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.