Рішення № 136991053, 29.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 рокусправа № 380/7158/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, Головне управління ПФУ у Львівській області), у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та не виплаті йому з 01.03.2026 пенсії з урахуванням нарахованої індексації пенсії, проведеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.03.2026 виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому з 01.01.2006 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення. Позивач зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі № 380/6539/25 зобов`язано Головне управління ПФУ у Львівській області здійснити нарахування та виплату йому пенсії з 01.03.2025 з урахуванням індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, без застосування понижуючих коефіцієнтів та без обмеження максимальним розміром, яке відповідачем виконано. Разом з тим, з розпорядження про перерахунок пенсії за березень 2026 року вбачається, що з 01.03.2026 відповідач не здійснює виплату позивачу індексації його пенсії за 2026 рік та застосовує обмеження пенсії максимальним розміром. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист і належне пенсійне забезпечення, гарантовані Конституцією України та законами України, а також не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 20.04.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначено Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Послався на статтю 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік», якою установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону № 2262, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Зазначив, що на виконання вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», якою визначено розміри і порядок застосування обмежувальних (понижувальних) коефіцієнтів до сум перевищення десяти прожиткових мінімумів. Вказав, що постановою № 1778 не встановлено обмеження максимального розміру пенсії, а передбачено застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення. Також послався на постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», якою установлено, що з 1 березня 2026 року розміри пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, підвищуються на коефіцієнт збільшення 1,121, при цьому розмір збільшення не може перевищувати 2595 грн. Зазначив, що зміна механізму нарахування соціальних виплат зумовлена воєнним станом та фінансовими можливостями держави, а застосування коефіцієнтів забезпечує баланс між правами особи та суспільним інтересом. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує з 01.01.2006 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі № 380/6539/25, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2025 з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат. Вказане судове рішення відповідачем виконано, проведено перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 та нараховано індексацію грошового забезпечення.

При цьому, з 01.03.2026 визначено підсумок пенсії позивача (з надбавками та з урахуванням індексації) 34299,47 грн. Разом з тим, з урахуванням максимального розміру пенсії підсумок становив 31704,47 грн, а із застосуванням понижувальних коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, розмір пенсії позивача до виплати визначено у сумі 28511,29 грн.

Листом від 01.04.2026 № 17271-14061/А-02/8-1300/26 відповідач повідомив про відмову у виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації відповідно до постанови № 236 з огляду на те, що розмір пенсії позивача перевищує максимальний розмір пенсії, визначений статтею 43 Закону № 2262.

Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо обмеження його пенсії максимальним розміром та невиплати індексації пенсії з 01.03.2026, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Преамбула містить положення про те, що цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011, внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-ХІІ, зокрема частину п`яту цієї статті викладено в редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

В статтю 43 Закону № 2262-XII Законом України № 1080-VIII від 12.04.2016 вносилися зміни (статтю 43 після частини третьої доповнено двома новими частинами), відповідно до яких наведена вище частина п`ята статті 43 Закону № 2262-XII з 06.05.2016 (з дати набрання чинності Закону № 1080-VIII) стала частиною сьомою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців.

Конституційний Суд України 20.12.2016 за результатами розгляду справи № 1-38/2016 прийняв рішення № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з яким максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Це положення визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України у вказаному Рішенні ствердив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19 у подібних правовідносинах щодо застосування Закону № 2262-ХІІ у питанні обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців, відповідно до якої буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими і самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії максимальним розміром.

Таким чином, з 20.12.2016 (Рішення КСУ № 7-рп/2016) обмеження пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, максимальним розміром є протиправним.

Правильність такої позиції додатково підтверджена Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Статтею 64 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 1282-XII індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - постанова № 236).

Пунктом 1 постанови № 236 установлено, що з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121.

Відповідно до пункту 2 постанови № 236, з 1 березня 2026 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2025 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

При цьому Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

При цьому відповідачем на виконання постанови № 236 проведено індексацію пенсії позивача з 01.03.2026, підсумок пенсії позивача з урахуванням індексації склав 34299,47 грн.

Проте при здійсненні індексації пенсії відповідач обмежив виплату пенсії позивача максимальним розміром та застосував понижувальні коефіцієнти до суми перевищення, посилаючись на положення статті 43 Закону № 2262-ХІІ, статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778.

Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України. Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 640/9677/20.

Поведінка відповідача щодо виплати проіндексованої пенсії позивача з обмеженням максимального розміру порушує право позивача на отримання пенсії у визначеному чинним пенсійним законодавством розмірі та нівелює конституційні гарантії, зокрема право на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про протиправність дій пенсійного органу щодо нарахування та виплати пенсії позивачу після її індексації з 01.03.2026 з обмеженням максимального розміру.

Щодо посилань відповідача на положення статті 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», якими передбачено застосування понижувальних коефіцієнтів до сум перевищення десяти прожиткових мінімумів, суд зазначає, що такі обмеження за своїм правовим змістом є подібними до тих, що були визнані неконституційними Рішеннями Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 та № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022, оскільки спрямовані на обмеження максимального розміру пенсії осіб, звільнених з військової служби. Відповідно до статті 17 Конституції України та правових позицій Конституційного Суду України, обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром суперечить конституційним гарантіям щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Суд також зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром та її виплати з урахуванням індексації вже було предметом судового розгляду у справі № 380/6539/25, рішенням в якій від 28.04.2025 визнано протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та зобов`язано здійснити виплату пенсії без такого обмеження з урахуванням індексації. Оскільки на момент проведення перерахунку (індексації) пенсії позивача з 01.03.2026 у чинному законодавстві України не відбулося таких змін, які б надавали відповідачу додаткові правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача, висновки, викладені у рішенні суду у справі № 380/6539/25, залишаються обов`язковими для врахування відповідачем при наступних перерахунках пенсії позивача.

Суд також зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку діям відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що дії відповідача не відповідають визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушують право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, тому такі дії слід визнати протиправними, задовольнивши позовні вимоги.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

З огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги немайнового характеру, тому, в силу приписів ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та не виплаті йому з 01.03.2026 пенсії з урахуванням нарахованої індексації пенсії, проведеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок і виплату з 01.03.2026 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) сплачений судовий збір в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.