Ухвала суду № 136990373, 01.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

01 червня 2026 року 320/10490/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши адміністративний позов АБ «Сівоздрав А. Груп» до Київської міської ради про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

АБ «Сівоздрав А. Груп» звернулось у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141), яка полягає у ненаданні адвокату АБ «Сівоздрав А. Груп» Сівоздраву А.А. відповіді на адвокатський запит від 30.01.2025.

Зобов`язати Київську міську раду (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141) надати адвокату АБ «Сівоздрав А. Груп» Сівоздраву Анатолію Анатолійовичу (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000642 від 24.02.2020 р., АДРЕСА_1 ) відповідь на адвокатський запит адвоката Сівоздрава А.А. від 30.01.2025.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 постановлено витребувати у Київської міської ради належним чином засвідчені копії документів щодо розгляду адвокатських запитів АБ «Сівоздрав А. Груп» від 22.01.2025 та 30.01.2025; документи, що підтверджують повноваження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на надання відповіді на адвокатські запити від імені Київської міської ради; належним чином засвідчену копію відповіді Київської міської ради на адвокатські запити АБ «Сівоздрав А. Груп» від 22.01.2025 та 30.01.2025, у разі її наявності.

25.05.2026 на виконання вимог ухвали суду Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією подано клопотання з доданими документами, у якому зазначено, що розгляд адвокатських запитів АБ «Сівоздрав А. Груп» від 22.01.2025 та 30.01.2025 був здійснений Дніпровською РДА на виконання доручень заступника міського голови - секретаря Київської міської ради від 22.01.2025 № 08/2353 та від 30.01.2025 № 08/3766. На підтвердження зазначених обставин до суду надано копії відповідних доручень, адвокатських запитів, відповідей Дніпровської РДА від 28.01.2025 № 103-860 та від 04.02.2025 № 103-1095, а також скриншот із системи електронного документообігу АСКОД щодо направлення відповіді від 04.02.2025 на електронну адресу адвоката ОСОБА_1 зі статусом «Відправлено». При цьому Дніпровська РДА зазначила про відсутність можливості надати копії відповідей Київської міської ради, оскільки відповіді на адвокатські запити безпосередньо Київською міською радою не готувалися.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що адвокатом АБ «Сівоздрав А. Груп» в інтересах клієнта було направлено до Київської міської ради адвокатський запит від 30.01.2025 про надання інформації та копій документів. На думку позивача, Київська міська рада всупереч вимогам статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не надала відповіді на вказаний адвокатський запит, натомість відповідь була надана Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, яка повідомила про відсутність у неї запитуваної інформації. Позивач вважає, що перенаправлення адвокатського запиту іншому органу не звільняє Київську міську раду від обов`язку надати відповідь по суті поставлених питань, у зв`язку з чим просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на адвокатський запит та зобов`язати надати таку відповідь.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Крім того, в силу положень пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад і участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Суд враховує, що даний спір виник у зв`язку з ненаданням, на думку позивача, Київською міською радою відповіді на адвокатський запит АБ «Сівоздрав А. Груп» від 30.01.2025.

У поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що адвокатський запит був поданий з метою отримання інформації та копій документів, необхідних для надання правничої допомоги клієнту, зокрема щодо представництва інтересів територіальної громади міста Києва у кримінальному провадженні, наявності документів про визнання Київської міської ради потерпілою особою та інших обставин, викладених в адвокатському запиті.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із статтею 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтю 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 12 Закону встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до абзаців першого та другого частини 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Згідно із частинами 2, 3 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 р. у справі № 640/7688/21 за результатами аналізу вищенаведених положень чинного законодавства дійшов таких висновків щодо правозастосування:

- якщо говорити про запит на отримання публічної інформації у сенсі Закону № 2939-VI, то запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. При цьому, розпорядниками такої інформації є суб`єкти, названі у статті 13 цього Закону;

- якщо ж йдеться про адвокатський запит у розумінні Закону № 5076-VI, то на відміну від запиту на отримання публічної інформації, такий може бути адресований як суб`єктам владних повноважень та юридичним особам, так і приватним особам;

- основною відмінністю між запитом на отримання публічної інформації (1) і адвокатським запитом (2) є те, що перший може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий - інформації, необхідної адвокату для надання правової допомоги клієнту. Тобто метою звернення адвоката з адвокатським запитом є виключно належне виконання договору про надання правової допомоги. Це узгоджується з приписами статті 24 Закону № 5076-VI, якою передбачено обов`язок адвоката додавати до адвокатського запиту посвідчені ним копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

При цьому, як неодноразово у своїх постановах вказувала Велика Палата Верховного Суду, сам по собі адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом № 2939-VI, а більш широкому колу суб`єктів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 826/2106/17, від 16.01.2019 р. у справі № 686/23317/13-а).

Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 21.03.2024 р. зазначив, що Закон № 5076-VI не містить заборони запитувати в адвокатському запиті публічну інформацію, якщо це необхідно для захисту інтересів клієнта. Тобто, адвокатський запит може стосуватися й надання публічної інформації. Але, у такому разі адвокат у запиті, крім покликання на відповідні статті Закону № 5076-VI, зобов`язаний покликатися й на відповідні статті Закону № 2939-VI, як на правову підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, а також дотриматися вимог останнього й звернути увагу суб`єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи копії адвокатських запитів АБ «Сівоздрав А. Груп» від 22.01.2025 та від 30.01.2025, встановив, що у вказаних запитах відсутні посилання на Закон України «Про доступ до публічної інформації». Натомість адвокатські запити містять посилання виключно на положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Таким чином, позивач не ідентифікував зазначені адвокатські запити як запити на отримання публічної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що адвокатські запити не були залишені без розгляду. Зокрема, за дорученнями заступника міського голови - секретаря Київської міської ради від 22.01.2025 №08/2353 та від 30.01.2025 №08/3766 їх розгляд було доручено Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації, яка за результатами розгляду надала відповіді від 28.01.2025 №103-860 та від 04.02.2025 №103-1095. Факт направлення відповіді на повторний адвокатський запит від 30.01.2025 підтверджується наявним у матеріалах справи скриншотом із системи електронного документообігу АСКОД зі статусом «Відправлено».

Як зазначено вище, основна відмінність запиту на отримання публічної інформації від адвокатського запиту полягає у тому, що перший може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий - інформації, необхідної адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

Тому, звертаючись до розпорядника публічної інформації із адвокатським запитом, адвокат (у тому числі, який звертається з метою належного виконання договору про правову допомогу) повинен окрім положень Закону № 5076-VI, який визначає його право на таке звернення, покликатися й на норми Закону № 2939-VI, як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, а також дотриматися вимог останнього й звернути увагу суб`єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 520/13981/21.

У контексті наведеного суд також звертає увагу на те, що за змістом статті 15 Закону № 5076-VI відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом. У той же час, за змістом статей 10, 23 Закону № 2939-VI відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Таким чином, окрім уже згаданих відмінностей запиту на отримання публічної інформації і адвокатського запиту, вони відрізняються також і наслідками відмови в отриманні запитуваної інформації.

Так, відмова розпорядника публічної інформації в наданні такої інформації на відповідний запит може бути оскаржена до суду, що прямо передбачено Законом № 2939-VI, тоді як оскарження до адміністративного суду бездіяльності органу влади у наданні відповіді на адвокатський запит Законом № 5076-VI не передбачено.

Беручи до уваги вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з розглядом адвокатського запиту, поданого в порядку статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а не у сфері доступу до публічної інформації. Відтак заявлені позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на адвокатський запит не належать до спорів, передбачених статтями 10, 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Законом установлено інший порядок притягнення до відповідальності посадових осіб за ненадання відповіді на адвокатський запит чи надання неповної відповіді. Таким чином, правильним способом захисту порушених прав саме адвоката є викладений вище порядок притягнення до відповідальності, який встановлено спеціальним законом.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 р. у справі № 640/16398/19.

Поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2019 р. у справі № 9901/296/19, від 20.11.2019 р. у справі № 808/2167/18 та від 11.06.2020 р. справі № 640/22536/19, від 16.01.2019 р. у справі № 686/23317/13-а, а також підтверджено у постанові Верховного Суду від 29.05.2025 р. у справі № 580/4827/24.

За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на заявлені вимоги позивача, фактичні обставини справи, судову правозастосовну практику, яка склалася за наслідками розгляду справи за подібних спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, та з огляду на суб`єктний склад має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження підлягає закриттю.

На підставі наведеного та керуючись статтями 19-21, 238, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Провадження у адміністративній справі за позовом АБ «Сівоздрав А. Груп» до Київської міської ради про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про закриття провадження направити учасникам справи.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15-ти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Вісьтак М.Я.