Рішення № 136990084, 01.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2026 р. справа № 300/1724/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

24.03.2026 адвокат Смик Андрій Іванович звернувся до суду через систему "Електронний суд" в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.03.2026 № 103550010641 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи: з 27.06.1989 по 01.10.1990; з 01.03.1991 по 09.03.2000; з 09.03.2000 по 31.12.2003;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV з 21.02.2026.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи: з 27.06.1989 по 01.10.1990; з 01.03.1991 по 09.03.2000; з 09.03.2000 по 31.12.2003.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 13.04.20296. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача становить 25 років 6 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи: з 27.06.1989 по 01.10.1990; з 01.03.1991 по 09.03.2000; з 09.03.2000 по 31.12.2003.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.02.2026 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії (за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV) та доданими до заяви документами.

В зв`язку із призначенням пенсій за принципом екстериторіальності та єдиної черги завдань, заява позивача про призначення пенсії розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

За результатами розгляду заяви та наданих до неї документів прийнято рішення від 02.03.2026 № 103550010641, яким заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (після досягнення віку 60 років з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років).

Враховано страховий стаж 25 років 6 місяців 12 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.07.1983 та трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 20.01.1998, до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи в колгоспі за 1989-1990 роки, оскільки не надано довідку про встановлений та вироблений мінімум трудової участі (ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення");

- період роботи з 01.03.1991 по 09.03.2000 в КСП "Заповіт", оскільки в записі про прийняття дописано підставу (номер рішення та дата видачі) а також запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи, чим порушено п. 2.3 та п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 № 110), при цьому в архівній довідці від 10.02.2026 № 817/01.19 відсутні первинні документи щодо переведення/звільнення з роботи;

- період роботи з 09.03.2000 по 31.12.2003, так як в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5) відсутня інформація про нарахування заробітку (а.с. 21).

Згідно записів №№ 9, 10 трудової книжки від 27.06.1983 серії НОМЕР_1 позивач у період:

з 27.06.1989 по 01.10.1990 працювала в дитячому садочку на посаді завідувач господарством у Колгоспі "Заповіт Ілліча" Ковельського району Волинської області (а.с. 16).

Відповідно до записів №№ 1, 2, трудової книжки колгоспника від 20.01.1998 серії НОМЕР_2 позивач у періоди:

з 01.03.1991 по 09.03.2000 прийнята в члени Колективного сільськогосподарського підприємства "Заповіт" Ковельського району Волинської області, членство припинено в зв`язку з реорганізацією в Сільськогосподарське ТОВ "Заповіт";

з 09.03.2000 по 31.12.2003 прийнята в члени Сільськогосподарського ТОВ "Заповіт", у зв`язку з реорганізацією КСП "Заповіт" (а.с. 14).

Згідно Архівної довідки від 10.02.2026 № 817/01.19 в перевірених документах колгоспу "Заповіт Ілліча"/КСП "Заповіт" с. Козлиничі Ковельського району за 1991, 2000 роки виявлено відомості про надання т. ОСОБА_1 , згідно з її бажанням, роботи доярки ферми № 4 с. Луківка з 07.03.1991 року. Рекомендувати зборам уповноважених членів колгоспу прийняти Левчук Олену Радіонівну в члени колгоспу "текст, так в документі" (протокол засідання правління № 4 від 05 квітня 1991 року) Підстава: Р-2657, оп. 1, спр. 180, арк. 30 зв. (а.с. 19).

Відповідно до Архівної довідки від 10.02.2026 № 817/01.19 в протоколі зборів уповноважених членів колгоспу "Заповіт Ілліча" Козлиничі Ковельського району від 20 лютого 1993 року № 1 виявлено відомості про перейменування колгоспу в колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) "Заповіт". В протоколі загальних зборів КСП "Заповіт" с. Козлиничі Ковельського району від 09 березня 2000 року № 1 виявлено відомості про реорганізацію КСП "Заповіт" шляхом перетворення в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Заповіт", яке буде правонаступником КСП "Заповіт". Підстава: Р-2657, оп. 1, спр. 185, арк. 4; спр. 200, арк. 10зв. (а.с. 19 зворот).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком врегульовані статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.

У відповідності до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема, в Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

За змістом статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Також відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пунктів 2.2, 2.4 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

До прийняття наведеної вище Інструкції від 29.07.1993 № 58 порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162.

Правилами пунктів 2.2, 2.3 Інструкції від 20.06.1974 № 162 було також передбачено, що заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно пункту 2.4 Інструкції від 20.06.1974 № 162 записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.26 Інструкції від 20.06.1974 № 162 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дату та номер.

Як встановлено згідно записів №№ 9, 10 трудової книжки від 27.06.1983 серії НОМЕР_1 позивач у період: з 27.06.1989 по 01.10.1990 працювала в дитячому садочку на посаді завідувач господарством у Колгоспі "Заповіт Ілліча" Ковельського району Волинської області (а.с. 16).

Відповідно до записів №№ 1, 2, трудової книжки колгоспника від 20.01.1998 серії НОМЕР_2 позивач у періоди: з 01.03.1991 по 09.03.2000 прийнята в члени Колективного сільськогосподарського підприємства "Заповіт" Ковельського району Волинської області, членство припинено в зв`язку з реорганізацією в Сільськогосподарське ТОВ "Заповіт"; з 09.03.2000 по 31.12.2003 прийнята в члени Сільськогосподарського ТОВ "Заповіт", у зв`язку з реорганізацією КСП "Заповіт" (а.с. 14).

Згідно Архівної довідки від 10.02.2026 № 817/01.19 в перевірених документах колгоспу "Заповіт Ілліча"/КСП "Заповіт" с. Козлиничі Ковельського району за 1991, 2000 роки виявлено відомості про надання т. ОСОБА_1 , згідно з її бажанням, роботи доярки ферми № 4 с. Луківка з 07.03.1991 року. Рекомендувати зборам уповноважених членів колгоспу прийняти Левчук Олену Радіонівну в члени колгоспу "текст, так в документі" (протокол засідання правління № 4 від 05 квітня 1991 року) Підстава: Р-2657, оп. 1, спр. 180, арк. 30 зв. (а.с. 19).

Відповідно до Архівної довідки від 10.02.2026 № 817/01.19 в протоколі зборів уповноважених членів колгоспу "Заповіт Ілліча" Козлиничі Ковельського району від 20 лютого 1993 року № 1 виявлено відомості про перейменування колгоспу в колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) "Заповіт". В протоколі загальних зборів КСП "Заповіт" с. Козлиничі Ковельського району від 09 березня 2000 року № 1 виявлено відомості про реорганізацію КСП "Заповіт" шляхом перетворення в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Заповіт", яке буде правонаступником КСП "Заповіт". Підстава: Р-2657, оп. 1, спр. 185, арк. 4; спр. 200, арк. 10зв. (а.с. 19 зворот).

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період роботи з 27.06.1989 по 01.10.1990, суд зазначає наступне.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310.

Відповідно до п. 1, п. 2, п. 5, п. 6 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Таким чином, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.

Пенсійний орган не довів, що позивач без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в колгоспі.

Отже, відповідачем безпідставно не враховано позивачу період роботи в колгоспі згідно записів трудової книжки з 27.06.1989 по 01.10.1990 з обґрунтувань, що не надано довідку про встановлений та вироблений мінімум трудової участі (ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період роботи з 01.03.1991 по 09.03.2000, суд зазначає наступне.

В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд зазначає, що такі недоліки в записі про прийняття дописано підставу (номер рішення та дата видачі) а також запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи, в архівній довідці від 10.02.2026 № 817/01.19 відсутні первинні документи щодо переведення/звільнення з роботи не можуть бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливала заповнення трудової книжки та ведення первинних документів, тому не може нести негативні наслідки за окремі недоліки документів, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів. Крім того такі недоліки не спростовують достовірність інших відомостей.

Мотиви щодо відмови у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу суд оцінює критично, оскільки такі недоліки заповнення документів, при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів трудової книжки, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, звільнення з роботи тощо) скріплені печатками, не є достатньою підставою для незарахування періодів роботи особи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту виконання роботи, а не правильність заповнення певних документів.

Отже, відповідачем безпідставно не враховано позивачу період роботи з 01.03.1991 по 09.03.2000 в КСП "Заповіт" згідно записів трудової книжки з обґрунтувань, що в записі трудової книжки про прийняття дописано підставу (номер рішення та дата видачі), також запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи, чим порушено п. 2.3 та п. 4.1 Інструкції від 29.07.1993 № 58, при цьому в архівній довідці від 10.02.2026 № 817/01.19 відсутні первинні документи щодо переведення/звільнення з роботи.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період роботи з 09.03.2000 по 31.12.2003, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідач не позбавлений права у разі наявності сумнівів звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, провести відповідні зустрічні звірки тощо. В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах.

Крім наведеного, відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві.

З огляду на вищенаведене, відповідач, за результатом розгляду документів, доданих до заяви позивача, безпідставно не зарахував позивачу до страхового стажу період роботи з 09.03.2000 по 31.12.2003 відповідно до записів трудової книжки з обґрунтувань, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5) відсутня інформація про нарахування заробітку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що підлягають зарахуванню позивачу до страхового стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.07.1983 та трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 20.01.1998 спірні періоди роботи: з 27.06.1989 по 01.10.1990; з 01.03.1991 по 09.03.2000; з 09.03.2000 по 31.12.2003.

Як встановлено, відповідачем враховано позивачу страховий стаж 25 років 6 місяців 12 днів.

Враховуючи до страхового стажу спірні періоди робіт позивач має достатній вік та стаж (не менше 32 років) для призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії тощо.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде: визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.03.2026 № 103550010641 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу періоди згідно записів трудових книжок від 27.06.1983 серії НОМЕР_1 , від 20.01.1998 серії НОМЕР_2 : з 27.06.1989 по 01.10.1990; з 01.03.1991 по 09.03.2000; з 09.03.2000 по 31.12.2003; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV з 21.02.2026 - з дня звернення за пенсією.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.03.2026 № 103550010641 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди згідно записів трудових книжок від 27.06.1983 серії НОМЕР_1 , від 20.01.1998 серії НОМЕР_2 : з 27.06.1989 по 01.10.1990; з 01.03.1991 по 09.03.2000; з 09.03.2000 по 31.12.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV з 21.02.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.