Ухвала суду № 136987626, 30.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23686/26-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції Національної поліції України ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42026000000000070 від 19.01.2026,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_3 за погодженням прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42026000000000070 від 19.01.2026, шляхом заборони його відчуження та розпорядження, яке на праві власності належить підозрюваній ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме:

- садовий будинок, загальною площею 298,1 м2 з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 268982432212;

- квартира, загальною площею 115,6 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 42448780000.

Метою накладення арешту є забезпечення конфіскації майна, так як особа, яка ним володіє може здійснити відчуження, продаж, дарування, міну.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026000000000070 від 19.01.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

За змістом повідомлення про підозру, директор ДП «НДІ «Квант» ОСОБА_5 за пособництва директора ДП «Науково-технологічний центр «Патон-Вірменія» Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України ОСОБА_6 висловила ОСОБА_7 прохання надати їй неправомірну вигоду у великому розмірі - в сумі 12 000 дол. США за працевлаштування та бронювання його знайомого ОСОБА_8 на очолюваному нею підприємстві.

12.02.2026 приблизно о 12 год ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні ДП «НДІ «Квант» за адресою: м. Київ, вул. Івана Федорова, 4, одержала від ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочину, кошти в сумі 2000 дол. США (згідно з офіційним курсом Національного банку України на 12.02.2026 становило 86 063 грн 06 коп) як частину неправомірної вигоди за працевлаштування на очолюване нею підприємство та бронювання від мобілізації ОСОБА_8 , в інтересах якого діяв ОСОБА_7 .

Того самого дня ОСОБА_6 , продовжуючи сприяти ОСОБА_5 в одержанні неправомірної вигоди в загальному розмірі 12 000 дол. США (згідно з офіційним курсом Національного банку України на 12.02.2026 становило 516 381 грн 06 коп), перебуваючи на АЗС «KLO», розташованій у с. Жовтневе Київської області, на 91 км траси Київ-Харків, одержав від ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочину, кошти в сумі 10 000 дол. США (згідно з офіційним курсом Національного банку України на 12.02.2026 становило 430 318 грн) як іншу частину неправомірної вигоди за працевлаштування на очолюване ОСОБА_5 ДП «НДІ «Квант» та бронювання від мобілізації ОСОБА_8 .

Заздалегідь ідентифіковані кошти в загальній сумі 12 000 дол. США, які ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як неправомірну вигоду, було відшукано та вилучено 12.02.2026 під час обшуків.

12.02.2026 о 20 год. 08 хв. ОСОБА_5 затримано на підставі ст. 208 КПК України та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

12.02.2026 о 13 год. 52 хв. ОСОБА_6 затримано на підставі ст. 208 КПК України та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2026 до підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 застосовано запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту.

У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України підозрюється: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Києва, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , обіймає посаду директора ДП «НДІ «КВАНТ» (код ЄДРПОУ - 14308138).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що підозрювана ОСОБА_5 має у власності наступні об`єкти нерухомого майна:

- садовий будинок, загальною площею 298,1 м2 з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 268982432212. Підстави для набуття права власності: свідоцтво про право власності, № НОМЕР_2 , видане 16.01.2014 реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області;

- квартира, загальною площею 115,6 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 42448780000. Підстави для набуття права власності: договір дарування номер № 1229 від 16.04.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 .

При цьому санкцією ч. 3 ст. 368 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 передбачена у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

З метою забезпечення конфіскації майна як можливого виду додаткового покарання та запобігання можливості його приховування, зникнення, втрати чи передачі, а тому на даний час виникла необхідність у накладенні арешту на майно, власником якого є підозрювана ОСОБА_5 .

Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на вказане майно може призвести до його приховування, зникнення, втрати, використання, пересування чи передачі, тобто фактично позбавить можливості конфіскації майна як можливого виду додаткового покарання.

Слідчий ОСОБА_3 направив на адресу суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Слідчий суддя розглянув клопотання за відсутності власника майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Позбавлення права розпоряджатися та/або користуватися майном, тобто накладення принаймні однієї із зазначених заборон, є неодмінним юридичним наслідком арешту майна, зумовленим самою правовою природою цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зазначене узгоджується з вимогами чинних для України міжнародно-правових актів. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 19 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) (набрала чинності для України 1 березня 2010 року), частини першої статті 31 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції (набрала чинності для України 1 січня 2010 року), частини першої статті 2 Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (набрала чинності для України 1 травня 1998 року), кожна сторона цих конвенцій зобов`язується вживати необхідних заходів для забезпечення можливості конфіскації чи вилучення в інший спосіб майна осіб, винних у корупційних та інших злочинах, що охоплюються сферою дії відповідних конвенцій, у тому числі власності, вартість якої відповідає отриманим від злочинів доходам.

Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи зазначені обставини, з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваної ОСОБА_5 як виду покарання в рамках кримінального провадження існує необхідність накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна.

Так, втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Згідно із частиною першою статті 7 Директиви 2014/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 травня 2014 року «Про замороження та конфіскацію засобів та доходів, отриманих злочинним шляхом, у Європейському Союзі», держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення заморожування та збереження майна з метою його подальшої конфіскації.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у даному кримінальному провадженні 12.02.2026 о 20 год. 08 хв. ОСОБА_5 затримано на підставі ст. 208 КПК України та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

При цьому санкцією ч. 3 ст. 368 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 передбачена у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Так, згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідуються у межах цього кримінального провадження, доводи слідчого про існування ризиків відчуження, знищення, спотворення вказаного майна є цілком обґрунтованими.

Викладене в клопотанні слідчого переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя доходить висновку про часткове задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, що належить підозрюваній ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: садовий будинок, загальною площею 298,1 м2 з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 268982432212; квартира, загальною площею 115,6 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 42448780000, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, встановивши заборону власнику її відчуження.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42026000000000070 від 19.01.2026, на майно, що належить підозрюваній ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: садовий будинок, загальною площею 298,1 м2 з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 268982432212; квартира, загальною площею 115,6 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 42448780000, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, шляхом встановлення заборони власнику його відчуження.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1