Ухвала суду № 136987552, 25.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/28252/26-к

пр. 1-кс-30541/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання заступника начальника другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024042030000109 від 05.08.2024,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання заступника начальника другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у межах кримінального провадження № 42024042030000109 від 05.08.2024, а саме на наступні об`єкти нерухомого майна:

- паркувальне місце № НОМЕР_3 у приміщенні №145 на ІІ поверсі, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 433930612101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована за ОСОБА_4 ;

- паркувальне місце № НОМЕР_5 у приміщенні №145 на ІІ поверсі, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 424743112101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована за ОСОБА_4 .

Одночасно в своєму клопотанні прокурор просить заборонити будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам, що наділені таким правом, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на вказане майно, а також вчинення реєстраційних дій направлених на їх відчуження, розпорядження, та заборонити будь-яким особам відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися таким майном.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, до суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42024042030000109 від 05.08.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 240, ст. 368-5, 366-2 та ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що заступник керівника ДЕІ Придніпровського округу ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 - далі ОСОБА_5 , за пособництва своїх підлеглих, у тому числі начальника управління державного екологічного нагляду (контролю) біоресурсів, природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу Дніпропетровської області ДЕІ Придніпровського округу ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , розробив механізм вимагання та отримання неправомірної вигоди від суб`єктів господарювання за приховування фактів недотримання вимог природоохоронного законодавства, під час їх виробничої діяльності в частині утилізації відходів, які утворюються під час виробничої діяльності.

Зокрема, згідно з пунктом 2 Постанови протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) в окремих сферах, виключно на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, за наявності загрози, що має значний негативний вплив, у тому числі, на захист навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", однією з підстав для позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду навколишньому природному середовищу.

Таким чином, з метою вимагання та отримання неправомірної вигоди від суб`єктів господарювання службові особи ДЕІ Придніпровського округу розробили злочину схему штучного створення підстав проведення позапланових перевірок у піднаглядних суб`єктів господарювання.

Так в ході досудового розслідування отримано інформацію про те, що головний спеціаліст відділу управління персоналом ДЕІ Придніпровського округу ОСОБА_7 , за вказівкою свого керівника ОСОБА_6 , з метою визначення потенційного об`єкту, з якого має намір отримати неправомірну вигоду, розсилає запити про надання інформації щодо кількості відходів які суб`єкт господарювання утворює, декларує та утилізує. Отримавши позитивну інформацію від конкретних суб`єктів господарювання, ОСОБА_6 дає вказівку своєму підлеглому - головному спеціалісту відділу державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів ДЕІ Придніпровського округу ОСОБА_8 підшукати фіктивного заявника (фізичну особу), від якого в подальшому отримує завідомо неправдиве повідомлення про екологічну загрозу від такого підприємства, що дає підстави виїзду на місце утилізації відходів зазначеними підприємствами та проведення перевірки.

Після проведення перевірки за заявою фіктивного заявника, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5 пропонує представникам суб`єктів господарювання укласти формальні договори на утилізацію відходів з рядом товариств, які є підконтрольними ОСОБА_5 в замін на приховування виявлених порушень. Під час здійснення незаконної діяльності ОСОБА_6 користується автомобілем Volksvagen POLO д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований на його дружину ОСОБА_9 , яка до цього було зареєстрована на матір ОСОБА_5 . Встановлено, що ОСОБА_6 фактично користується даним транспортним засобом, але не зазначає його у щорічній декларації. Так окрім цього зафіксовано придбання вказаного авто із заниженою його вартістю, а саме при укладанні договору купівлі-продажу була вказана ціна за т/з у розмірі 25 тис. грн., хоча ринкова ціна даного авто становить 200-250 тис. гривень.

Організовуючи вищезазначені злочинні дії, направлені на вимагання неправомірної вигоди від підконтрольних суб`єктів господарювання ОСОБА_5 , являючись службовою особою уповноваженою на виконання функцій держави, набув активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує його законні доходи.

Зокрема під час проведення, в рамках негласної слідчої (розшукової) дії, під час телефонної розмови особистий водій-охоронець ОСОБА_5 - ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає у квартирі останнього за адресою: АДРЕСА_2 , користується транспортним засобом RENAULT LODGY д.н.з. НОМЕР_2 , та обізнаний з протиправною діяльністю останнього повідомив свого товариша ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_5 з метою приховати свої незаконні статки оформив на нього нерухоме майно, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_3 та кв. АДРЕСА_4 , та три парко місця у цьому ж будинку за № № НОМЕР_3, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 .

Обізнаність ОСОБА_10 в незаконній діяльності ОСОБА_5 підтверджується іншими матеріалами НСРД та юридичними фактами, а саме останній є колишнім директором ТОВ «Серпень-9» код ЄДРПОУ 35339943, колишнім директором та засновником ТОВ «ВКФ НАЙС», що розміщується в м. Дніпро по вул. Киринаківська, 14, де знаходиться занедбана одноповерхова будівля, в якій немає жодної особи, будь-якої діяльності не здійснюється та діючим власником ТОВ «Листопад-9» код ЄДРПОУ 38973490, а на теперішній час, виконує роль охоронця-водія ОСОБА_5 , проживає у квартирі, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 та користується транспортним засобом, яке раніше належало ТОВ «ВКФ НАЙС». Крім цього ОСОБА_10 володіє нерухомістю, а саме квартирами, які фактично належать ОСОБА_5 . Також ОСОБА_10 , є колишнім керівником ТОВ «БІЗНЕСІНВЕСТКОНСАЛТИНГ» код ЄДРПОУ 33103989, яке було зареєстроване за адресою м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 2, кінцевим бенефіціарним власником якого є компанія «Веспано лімітед», яка зареєстрована на Кіпрі.

Також, в межах досудового розслідування слідством встановлено, що ОСОБА_5 не зважаючи на щорічний офіційний дохід у розмірі 377 788 грн., сумісно з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її дітьми, постійно проживає у заміському комплексі для відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за адресою: АДРЕСА_7 , за матеріалами НСРД орендуючи його за 2 тис. доларів США на місяць у його власника ОСОБА_13 , інд. №2789711987, а також має у власності будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 », орієнтовною вартістю не менше 200 тис. доларів США, який оформлений на його дружину ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Крім того, у квітні 2026 року, з метою приховування дійсного власника майна, проведено низку цивільно-правових угод про нібито продаж ОСОБА_10 майна, що було зареєстровано на останнього за ініціативи ОСОБА_5 .

Так, відповідно до витягів з права власності на нерухоме майно дві квартири АДРЕСА_9 зареєстровано за новими пов`язаними власниками: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . В той же час у договорах купівлі-продажу зазначено значно занижена вартість об`єктів нерухомого майна.

У той же період часу, паркомісця № № НОМЕР_3, НОМЕР_5 та НОМЕР_6, за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до мирової угоди, зареєстровано за ОСОБА_17 .

19.05.2026 вищевказане майно, що зареєстровано за ОСОБА_10 , а саме нерухоме майно: АДРЕСА_9 та три парко місця у цьому ж будинку за № № НОМЕР_3, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , бенефіціарним власником якого є ОСОБА_5 , визнано речовим доказом.

На даний час органом досудового розслідування встановлено, що паркомісця № НОМЕР_3 та № НОМЕР_5, за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані за громадянином ОСОБА_4 на підставі укладених договорів купівлі-продажу 21.05.2026. При цьому вартість майна у договорі зазначена 12647 грн. та 16644 грн. що є значно заниженою, що свідчить про удаваність угоди, що направлена на зміну ряду власників майна та можливого подальшого ухилення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Так, слідчим суддею встановлено, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а тому за викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на наступні об`єкти нерухомого майна:

- паркувальне місце № НОМЕР_3 у приміщенні №145 на ІІ поверсі, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 433930612101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована за ОСОБА_4 ;

- паркувальне місце № НОМЕР_5 у приміщенні №145 на ІІ поверсі, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 424743112101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована за ОСОБА_4 .

Заборонити будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам, що наділені таким правом, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на вказане майно, а також вчинення реєстраційних дій направлених на їх відчуження, розпорядження, та заборонити будь-яким особам відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися таким майном.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1